УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/480/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
розглянувши касаційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2026
та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025
у справі № 921/480/25
за позовом Виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної держаної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 2.Тернопільської міської ради
про усунення перешкод шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та обтяжень
В С Т А Н О В И В:
Виконувач обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної держаної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради про усунення перешкоди Тернопільській обласній державній адміністрації, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:1984 площею 1,9994 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області за відсутності проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки чи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та за відсутності повноважень і визначених законом правових підстав змінило цільове призначення земель природно-заповідного фонду та протиправно зареєструвало земельну ділянку в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:1984. Внаслідок вчинення таких дій держава в особі уповноважених органів позбавлена можливості в повній мірі виконувати повноваження власника відповідної земельної ділянки природно-заповідного фонду, розташованої на території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський", яка є об`єктом підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, спеціальною процедурою надання. Такі дії щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером у Державному земельному кадастрі призвели до незаконної зміни цільового призначення земель та безпідставного виведення вказаної землі із земель природно-заповідного фонду, які відповідно до ст. 150, 164 Земельного кодексу України перебувають під особливою охороною.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 (суддя Чопко Ю.О.), яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2026 (колегія суддів: Галушко Н. А. - головуючий, Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі № 921/480/25, відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора.
Рішення суду мотивоване тим, що у складі заказника "Серетський" можуть перебувати земельні ділянки різних категорій земель за основним цільовим призначенням, у тому числі, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не суперечить режиму природоохоронної території, за умови дотримання встановлених законом обмежень господарської діяльності при її використанні. На момент розгляду справи земельна ділянка площею 1,9994 га за кадастровим номером [номер приховано]:01:001:1984 перебуває у комунальній власності і належить Тернопільській міській раді, відтак, відповідачі не змінювали цільового призначення земельної ділянки, та не порушили прав та інтересів обласної військово-цивільної адміністрації.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначив, що позов заявлено без вимоги зобов`язати повернути земельну ділянку, а позовні вимоги про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод у належному користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
У свою чергу, Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 Велика Палата прийняла до розгляду справу № 367/4068/17 та визнала наведені колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 10.06.2026 мотиви для прийняття та призначення цієї справи до розгляду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України обґрунтованими.
Передаючи справу № 367/4068/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив, що у практиці Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за подібних фактичних обставин і однакової природи спірних правовідносин сформувалися різні підходи до застосування положень ЦК України щодо належного способу захисту прав держави на земельні ділянки лісогосподарського та природно-заповідного призначення. У справах цивільної юрисдикції № 367/4128/16-ц, № 367/4140/16-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зробив висновок, що у спірних правовідносинах належним способом захисту є позов про повернення земельної ділянки як негаторний спосіб захисту. Водночас у справах господарської юрисдикції № 911/3315/17, № 911/3312/17, № 911/3447/17 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо належності обраного прокурором способу захисту - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
На думку колегії суддів Касаційного цивільного суду, заявлений прокурором віндикаційний позов про витребування земельної ділянки за встановлених у справі обставин не є ефективним способом захисту права державної власності, оскільки зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням вимог ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» слід розглядати як порушення права власності держави, не пов`язане з позбавленням її володіння відповідною земельною ділянкою, навіть у разі державної реєстрації права приватної власності за іншою особою. У випадках, коли право приватної власності на відповідний об`єкт нерухомого майна не може виникнути за жодних умов, державна реєстрація такого права не змінює володільця цього майна, а тому належним способом захисту права держави у таких правовідносинах є негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.
Тому колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 в справах № 911/3312/17 і № 911/3447/17, а також від 26.02.2020 у справі № 911/3315/17, і сформулювати правовий висновок про те, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням вимог ЗК України слід розглядати як порушення права власності держави чи територіальної громади, не пов`язане з позбавленням володіння такою земельною ділянкою, відтак вимога про її повернення має розглядатися як негаторний, а не віндикаційний позов.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на предмет та підстави касаційного оскарження у справі № 921/480/25, Суд дійшов висновку про необхідність зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/4068/17 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
У зв`язку із зупиненням касаційного провадження, судове засідання призначене на 10.11.2026 не відбудеться.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд -
У Х В А Л И В:
Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури у справі № 921/480/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/4068/17 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.