Ухвала № 140580943 у справі № 120/747/26 від 13.10.2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Вінниця

13 жовтня 2026 р. Справа № 120/747/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позивач оскаржує дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення з 20.08.2022 по 20.05.2023 без врахування при визначенні розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік а також не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 6 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з 20.08.2022 по 20.05.2023.

Ухвалою від 09.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому проваджені).

Відповідач, скориставшись процесуальним правом, подав відзив у якому позовні вимоги заперечує. Окремо, відповідач акцентував на пропуску позивачем строку звернення до суду, обумовленого ст. 233 КЗпП.

Ухвалою від 30.09.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження та надано позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із доказами поважності причин їх пропуску.

На виконання вимог ухвали від 30.09.2026 представник позивача подав клопотання про поновлення строку для звернення до суду.

Відповідач подав заперечення, в яких спростовує доводи позивача та наводить мотиви їх відхилення. Зокрема, звертає увагу, що позивачу 21.03.2025 виданий грошовий атестат із розшифровкою сум, які нараховувались останньому протягом періоду проходження служби у військовій частині разом з інформацією про розмір посадового окладу. Також позивачу 22.05.2025 видана довідка про розмір щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.08.2022 по 20.05.2023. Тобто, відповідач вважає, що ще до спливу строку позивач володів інформацією про розмір посадового окладу та складових грошового забезпечення за спірний період.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним законодавством, яке регламентує порядок здійснення виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак, такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в чинній редакції) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 уточнив порядок обчислення строку звернення до суду та зазначив, що отримання працівником після проведення остаточного розрахунку додаткових роз`яснень, відповідей на адвокатські запити чи інших документів від роботодавця саме по собі не розпочинає нового перебігу строку звернення до суду, оскільки такий строк включає і час, необхідний особі для отримання інформації щодо проведеного розрахунку та оцінки його правильності.

Тобто, особа не може після отримання грошового атестата протягом необмеженого часу не вчиняти жодних юридично значимих дій, а згодом, надіславши інформаційний запит, фактично поновити перебіг процесуального строку. Такий підхід нівелював би встановлене законом тримісячне строкове обмеження.

Також у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 зазначено, що за усталеною позицією Верховного Суду, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг та позовів. Норми, які регламентують строки, призначені для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності (res judicata). Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду за умови пасивної поведінки скаржника не є порушенням права на доступ до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.03.2025 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , дата ознайомлення з грошовим атестатом -21.03.2025, згідно з Журналом реєстрації грошових атестатів.

В матеріалах справи міститься Довідка від 22.05.2025 про розмір щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за період з 20.08.2022 по 20.05.2023 (а.с. 15).

У клопотанні про поновлення строку для звернення до суду представник позивача вказав, що після отримання довідки військової частини від 22.05.2025 позивач перебував у складних фізичних обставинах, пов`язаних із наслідками тяжкого поранення, отриманого під час виконання обов`язків із захисту України, та необхідністю проходження лікування і реабілітації.

Зазначає, що позивач не має спеціальних юридичних знань та не є фахівцем у галузі права. Отримання грошового атестата та довідки про розміри грошового забезпечення не давало йому можливості встановити ймовірні порушення під час визначення розміру та складових грошового забезпечення без проведення відповідного правового аналізу та дослідження документів щодо проходження військової служби, нарахування і виплати грошового забезпечення.

Такі твердження представника позивача суд оцінює критично, адже з наданих відповідачем заперечень вбачається, що після поранення 01.01.2024 та складення довідки ВЛК і ІПР позивач продовжував службу до 21.03.2025.

Позивач 21.03.2025 особисто ознайомився з грошовим атестатом і розписався в Журналі реєстрації, а 22.05.2025 в межах строку, позивач отримав довідку про розміри грошового забезпечення, яку він додав до позову.

За правовою допомогою позивач звернувся лише в жовтні 2025 року. Доказів того, що до цього моменту він не міг звернутися до адвоката, до системи безоплатної правничої допомоги чи до іншої особи для представництва своїх інтересів, не надано.

Твердження про "покращення стану здоров`я" саме у жовтні 2025 року також не підтверджено жодним доказом. Після звернення до адвоката позов подано лише 20.01.2026, тобто ще через три місяці. Причин цього зволікання представник не наводить, окрім загального посилання на потребу опрацювати документи. При цьому основні документи (грошовий атестат і довідка від 22.05.2025) позивач мав ще до спливу строку.

Отримання грошового атестату не є безумовним доказом ознайомлення позивача про склад і розмір грошового забезпечення за попередні періоди, однак є доказом обізнаності позивача з сумами, що належать працівникові при звільненні.

Відтак, ознайомившись з сумами належними при звільненні (виключені зі списків особового складу частини) позивач мав можливість вчинити дії для отримання повної інформації про суми та характер нарахованого грошового забезпечення за весь період проходження служби шляхом надіслання відповідних запитів. Однак, із адвокатським запитом про отримання відомостей, для звернення до суду за захистом своїх прав, було направлено лише в жовтні 2025 року, тобто майже через пів роки після ознайомлення зі змістом документа про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України).

Доказів того, що позивач вчиняв будь які дій щодо з`ясування такої інформації від моменту отримання грошового атестата (березень 2025 року) до (щонайменше) жовтня 2025 року, або ж про обставини об`єктивного характеру, які б указували на існування поважних причин такого тривалого зволікання перед зверненням, позивач ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків не долучив.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, та не навів поважних причин пропуску такого строку, зокрема, не надав доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

З огляду на викладене, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, тому залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 14, 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з цим позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне судове рішення складено 13.10.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна