Ухвала № 140581267 у справі № 140/10151/26 від 13.10.2026

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

13 жовтня 2026 року Луцьк Справа № 140/10151/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення належного перерахунку (індексації) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести належний перерахунок (індексацію) пенсії шляхом послідовного збільшення зазначеного показника на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Надалі позивач подав заяву від 31.08.2026 про зміну (уточнення) позовних вимог, у якій підтримав вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 з 01.03.2025 та 1,121 з 01.03.2026 і виплати недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2025, додатково просив зобов`язати відповідача здійснити виплату перерахованої та невиплаченої суми пенсії із загальних видатків Пенсійного фонду України на відповідний вид пенсії.

Ухвалою суду від 30.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2025 по 02.02.2026 із зазначенням підстав для поновлення строку та наданням доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву від 05.10.2026 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та продовжити розгляд справи.

Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначає про помилковість висновку суду щодо моменту, з якого він повинен був дізнатися про порушення свого права на належну індексацію пенсії з 01.03.2025.

Зокрема, позивач вказує, що станом на 01.03.2025 ГУ ПФУ у Волинській області не виконало рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №140/4066/24.

За твердженням позивача, у березні 2025 року він фактично отримав базову пенсію в розмірі 6678,60 грн, 12.03.2025 додатково надійшло 356,58 грн, а з квітня по листопад 2025 року розмір пенсійної виплати становив 7034,58 грн.

При цьому пенсію в розмірі 9277,48 грн позивач уперше фактично отримав лише 24.11.2025, а заборгованість, нараховану на виконання попереднього судового рішення, у сумі 58351,48 грн виплачено 24.12.2025, що, як він зазначає, підтверджується випискою банку.

На переконання позивача, станом на 01.03.2025 він об`єктивно та фізично не міг знати про порушення свого права на належну індексацію пенсії із суми 9277,48 грн, оскільки пенсійний орган на той час зазначену суму йому не виплачував. Відтак обрахунок строку звернення до суду з 01.03.2025 вважає формальним та таким, що суперечить фактичним обставинам виплати пенсії.

Крім того, позивач покликається на вжиття заходів досудового врегулювання спору з метою з`ясування правомірності проведених пенсійним органом розрахунків та виплати індексації після перерахунку пенсії на виконання судового рішення.

Зазначає, що у березні-травні 2026 року звертався зі скаргами до органів Пенсійного фонду України, зокрема через державну установу "Урядовий контактний центр", вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України та електронну пошту Пенсійного фонду України.

За результатами розгляду цих звернень Пенсійним фондом України надано лист від 14.09.2026, який, за твердженням позивача, отримано ним 28.09.2026 та який він вважає остаточною відповіддю на подані скарги щодо неправомірності дій відповідача при проведенні індексації пенсії за 2025-2026 роки.

Позивач також зазначає, що у вказаному листі Пенсійний фонд України повідомив про відмову в проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2025 та 01.03.2026 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236.

Оцінивши наведені позивачем доводи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду у відповідній частині позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 сформував правовий висновок щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, зазначивши, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка отримує її щомісяця.

При цьому отримання пенсіонером листа територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а лише свідчить про час, коли особа почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.

Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Він повинен довести, що не міг дізнатися про порушення свого права та саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом установленого законом строку.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статей 122, 123 КАС України викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №1140/2132/18.

Крім того, у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо проведення індексації пенсії, зазначив, що право громадян на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду.

Як установлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №140/4066/24 вирішено спір за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення перерахунку (індексації) пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки.

Водночас ухвалою суду від 05.06.2024 у вказаній справі частину позовних вимог щодо перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2022 по 14.10.2023 залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Отже, позивач раніше вже звертався до суду з аналогічними вимогами про застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати при обчисленні пенсії, а також був обізнаний про необхідність дотримання встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

При цьому суд враховує доводи позивача про те, що станом на 01.03.2025 попереднє судове рішення залишалося невиконаним, а пенсію в розмірі 9277,48 грн він уперше фактично отримав лише 24.11.2025.

Однак наведені обставини самі собою не свідчать про неможливість своєчасного звернення до суду з вимогами щодо проведення індексації пенсії за 2025 рік.

Так, спір у цій справі стосується правомірності незастосування відповідачем коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115 з 01.03.2025, а не лише правильності визначення розміру пенсійної виплати після виконання попереднього судового рішення.

Тому обставина невиконання попереднього судового рішення станом на 01.03.2025 не позбавляла позивача можливості з`ясувати порядок проведення індексації пенсії у 2025 році, звернутися до пенсійного органу за відповідними відомостями та за наявності підстав своєчасно ініціювати судовий захист.

Суд також бере до уваги, що позивач щомісячно отримував пенсійні виплати, розмір яких був йому відомий, а відтак мав можливість виявити належну зацікавленість щодо правильності їх обчислення.

Водночас навіть за умови обчислення строку з 24.11.2025, тобто дати, коли позивач, за його твердженням, уперше фактично отримав пенсію в розмірі 9277,48 грн, до моменту звернення з позовом 03.08.2026 минуло понад вісім місяців.

Так само з дати виплати заборгованості за попереднім судовим рішенням - 24.12.2025 - до звернення з позовом минуло понад сім місяців.

При цьому позивач не навів обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду протягом шестимісячного строку після фактичного отримання відповідних пенсійних виплат за період, починаючи з 01.03.2025.

Стосовно доводів позивача про досудове врегулювання спору та застосування частини четвертої статті 122 КАС України суд зазначає таке.

Наведена процесуальна норма регулює обчислення строку звернення до адміністративного суду в разі використання передбаченого законом порядку досудового вирішення спору.

Водночас не кожне звернення особи до суб`єкта владних повноважень після виникнення спірних правовідносин є використанням такого порядку в розумінні частини четвертої статті 122 КАС України.

Зокрема, звернення із заявами, запитами, скаргами чи проханнями надати роз`яснення щодо правильності нарахування пенсії не може саме собою зумовлювати початок нового перебігу строку звернення до суду щодо порушення права, про яке особа вже знала або повинна була знати раніше.

Крім того, позивач покликається на лист Пенсійного фонду України від 14.09.2026, отриманий, за його твердженням, 28.09.2026, як на остаточну відповідь за результатами розгляду скарг.

Проте позов у цій справі подано 03.08.2026, тобто ще до прийняття та отримання зазначеного листа.

За таких обставин цей лист не може визначати початок перебігу строку звернення до суду з уже поданим позовом, оскільки його складено та отримано після звернення позивача за судовим захистом.

Також сам факт подання позивачем скарг у березні-травні 2026 року не спростовує того, що питання правомірності проведення індексації пенсії за 2025 рік було йому відоме раніше та що він мав можливість звернутися до суду за захистом свого права.

Відтак наведені позивачем обставини досудового листування з органами Пенсійного фонду України не підтверджують поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за період, визначений ухвалою від 30.09.2026.

Щодо посилань позивача на положення пенсійного законодавства стосовно виплати недоотриманих сум пенсії без обмеження строком суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: відповідні суми мають бути нараховані пенсійним органом та не виплачені саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Натомість у цій справі спір стосується незастосування відповідачем коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати при обчисленні пенсії, внаслідок чого відповідні суми пенсії позивачу не нараховувалися.

Отже, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень пенсійного законодавства щодо необмеження будь-яким строком виплати нарахованих, але не виплачених сум пенсії.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У поданій заяві позивач не навів обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного звернення до адміністративного суду внаслідок існування таких перешкод.

Зазначені ним обставини невиконання попереднього судового рішення станом на 01.03.2025, фактичного отримання пенсії в розмірі 9277,48 грн лише 24.11.2025, виплати заборгованості 24.12.2025 та подальшого листування з пенсійними органами не підтверджують наявності об`єктивно непереборних обставин, які позбавляли його можливості звернутися до суду в межах установленого законом строку.

При цьому суд наголошує, що позивач уже мав досвід судового оскарження аналогічних дій пенсійного органу щодо проведення індексації пенсії та був обізнаний із порядком судового захисту відповідного права.

Отже, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доданих до неї матеріалів не вбачається, що позивач не мав реальної можливості своєчасно вчинити дії, необхідні для захисту свого права, а наведені ним причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2025 по 02.02.2026 та не навів належних і достатніх підстав для його поновлення, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та залишити позовну заяву в зазначеній частині позовних вимог без розгляду.

Керуючись статтею 122, частиною третьою, четвертою статті 123, статтями 240, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності з непроведення перерахунку (індексації) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,115 та 1,121, а також зобов`язання провести відповідний перерахунок (індексацію) та виплату пенсії за період з 01 березня 2025 року по 02 лютого 2026 року залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н. В. Стецик