УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №340/6397/25
адміністративне провадження №К/990/43490/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області» Кіровоградської обласної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом, у подальшому уточненим, до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області» Кіровоградської обласної ради (далі - Підприємство), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у якому просив:
- визнання протиправною бездіяльності керівництва Підприємства, яка полягає у невжитті необхідних заходів для своєчасного та належного оформлення бронювання позивача, як лікаря невідкладних станів;
- зобов`язання Підприємства подати до ІНФОРМАЦІЯ_3 повний і належним чином оформлений пакет документів для бронювання позивача як лікаря невідкладних станів відповідно до вимог чинного законодавства;
- визнання протиправними дій кадрової служби Підприємства, які полягали у поданні неповного пакета документів (заява № 20250721-1213715) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило незаконну відмову у бронюванні позивача;
- визнання протиправною безпідставну відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у видачі позивачу паперового військово-облікового документа;
- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести в офіційні військово-облікові документи позивача правильні відомості про вищу медичну освіту позивачу та присвоїти військово-облікову спеціальність відповідно до фаху «лікар»;
- визнання неправомірними дій кадрової служби Підприємства, які полягали у безпідставному формулюванні, що подання позивачем документів на бронювання нібито перешкоджає діяльності Збройних Сил України;
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у безпідставному трактуванні неявки позивача за повісткою від 11.09.2025 як ухилення від мобілізації, оскільки така неявка обґрунтована медичними причинами та підтверджена відповідними документами;
- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасово призупинити будь які дії щодо мобілізації позивача до повного розгляду справи судом та оформлення його бронювання як медичного працівника;
- зобов`язання Підприємства вжити заходів контролю за діями підпорядкованого структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечити належне оформлення і реєстрацію бронювання позивача як лікаря невідкладних станів відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 закрито провадження у справі № 340/6397/25 за позовом ОСОБА_1 до Підприємства, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Підприємства, яка полягає у невжитті необхідних заходів для своєчасного та належного оформлення бронювання позивача, як лікаря невідкладних станів;
- зобов`язання Підприємства подати до ІНФОРМАЦІЯ_3 повний і належним чином оформлений пакет документів для бронювання позивача як лікаря невідкладних станів відповідно до вимог чинного законодавства;
- визнання протиправними дій Підприємства кадрової служби, які полягали у поданні неповного пакета документів (заява № 20250721-1213715) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило незаконну відмову у бронюванні позивача; визнання неправомірними дій відповідача-1 кадрової служби, які полягали у безпідставному формулюванні, що подання позивачем документів на бронювання нібито перешкоджає діяльності Збройних Сил України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 12.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявнику надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четверту статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Суду від 14.09.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 12.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
23.09.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження в справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження, зазначеними у повторній касаційній скарзі, скаржник визначив пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 29 Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (далі - Порядок № 76), у взаємозв`язку зі статтями 6, 7, 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» і пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Разом з тим, Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Отже, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
На думку скаржника, необхідно сформулювати висновок щодо покладення негативних юридичних наслідків неналежного ведення, перенесення або актуалізації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - ЄДРПВР), від яких залежить автоматичне бронювання, а також щодо самостійного юридичного значення відомості про статус «Розшук» у процедурі бронювання незалежно від притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Скаржник зазначає, що 06.08.2025 уточнив свої військово-облікові дані через «Резерв+», тоді як у листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.08.2025 йшлося про неоновлення або неповне оновлення відомостей. Він вважає, що ці обставини підтверджують суперечливість відомостей Реєстру й потребують визначення правових наслідків недоліків його ведення. Крім того, скаржник посилається на правове значення відображення в реєстрі статусу «Розшук» / «Доставлення».
За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, Підприємство подало через Портал «Дія» заяву № 20250721-1213715 про бронювання позивача, проте за результатами її опрацювання 27 липня 2025 року позивача не було заброньовано через відсутність інформації про оновлення його контактних даних. Військово-обліковий документ «Резерв+», сформований 30.07.2025, не містив відомостей про телефон та електронну адресу позивача. 06.08.2025 позивач уточнив відповідні дані, після чого вони відображалися в електронному військово-обліковому документі.
Отже, встановлена судами причина нездійснення бронювання за заявою, опрацьованою 27.07.2025, пов`язана з відсутністю відомостей про оновлення контактних даних на той час. Подальше уточнення даних 06.08.2025, за доводами судів попередніх інстанцій, не спростовує саме цього висновку. Водночас доводи щодо змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.08.2025 стосуються подальшого стану відомостей Реєстру. Між тим касаційна скарга не містить належного обґрунтування, яким чином ці відомості впливали на результат опрацювання зазначеної заяви про бронювання та відповідні висновки судів.
Скаржник фактично ставить питання про необхідність з`ясування того, які саме відомості після 06.08.2025 залишалися неуточненими, чи відповідав лист від 12.08.2025 актуальному стану ЄДРПВР та внаслідок чиїх дій виникла неповнота відповідних даних. Проте посилання на необхідність додаткового встановлення цих фактичних обставин саме собою не доводить неправильного застосування судами конкретної норми матеріального права, висновок щодо якої відсутній, у вирішеній ними частині спору.
Посилання на судові рішення у справах № 440/4299/25, № 520/32017/25, № 160/27582/25 та № 707/2467/26 не замінює обґрунтування передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави, позаяк скаржник повинен навести доводи про те, яке саме питання застосування зазначених норм залишилося невирішеним у правовідносинах, установлених судами у справі, що переглядається. Наведення цих рішень судів першої інстанції саме собою такого зв`язку не підтверджує.
Касаційна скарга також містить посилання на постанову Верховного Суду від 21.05.2026 у справі № 140/8613/23 щодо реалізації повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час розгляду питання про відстрочку. Проте скаржник сам не ототожнює предмет правового висновку в цій постанові з порушеним ним питанням застосування пункту 29 Порядку № 76. Саме по собі наведення загального підходу до належного здійснення владних повноважень не усуває зазначених недоліків обґрунтування.
Таким чином, скаржник не навів достатніх доводів, які б пов`язували необхідність формування висновку Верховного Суду щодо їх застосування з обставинами та правовими висновками судів у цій справі. Значна частина його аргументації спрямована на встановлення інших обставин та іншу оцінку доказів, що не відповідає призначенню підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, не встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, збирати нові чи додатково перевіряти докази.
Також скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, указуючи на недослідження судами доказів щодо стану відомостей ЄДРПВР та їх впливу на бронювання.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Оскільки належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не наведено, його посилання на недослідження доказів у порядку пункту 1 частини другої статті 353 КАС України не є достатнім самостійним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, касаційна скарга в частині викладення підстав касаційного оскарження не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Колегія суддів повторно звертає увагу скаржника, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 09.06.2026 (повний текст складено 10.06.2026), а 06.07.2026 вперше подано касаційну скаргу через підсистему «Електронний суд» в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 12.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявнику надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четверту статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
В подальшому ухвалою Суду від 14.09.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 12.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 14.09.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника о 15.09.2026 о 13 год 47 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
23.09.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25.
Одночасно з повторно поданою касаційною скаргою скаржником порушено питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що первісну касаційну скаргу подано у встановлений законом строк, а після її повернення ухвалою Суду від 14.09.2026 скаржник без зайвого зволікання повторно звернувся до суду касаційної інстанції, урахувавши зауваження Суду та усунувши недоліки попередньої касаційної скарги. На думку скаржника, пропуск строку зумовлений проходженням процесуальних процедур щодо залишення касаційної скарги без руху та її подальшого повернення, а не його процесуальною бездіяльністю.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд наголошує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Водночас, колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами не підтверджено.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, та заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 340/6397/25.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області» Кіровоградської обласної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
2) заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду