УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №340/6397/25
адміністративне провадження №К/990/43497/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Уханенка С.А., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області» Кіровоградської обласної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом, у подальшому уточненим, до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області» Кіровоградської обласної ради (далі - Підприємство), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у якому просив:
- визнання протиправною бездіяльності керівництва Підприємства, яка полягає у невжитті необхідних заходів для своєчасного та належного оформлення бронювання позивача, як лікаря невідкладних станів;
- зобов`язання Підприємства подати до ІНФОРМАЦІЯ_3 повний і належним чином оформлений пакет документів для бронювання позивача як лікаря невідкладних станів відповідно до вимог чинного законодавства;
- визнання протиправними дій кадрової служби Підприємства, які полягали у поданні неповного пакета документів (заява № 20250721-1213715) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило незаконну відмову у бронюванні позивача;
- визнання протиправною безпідставної відмови ІНФОРМАЦІЯ_3 у видачі позивачу паперового військово-облікового документа;
- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести в офіційні військово-облікові документи позивача правильні відомості про вищу медичну освіту позивача та присвоїти військово-облікову спеціальність відповідно до фаху «лікар»;
- визнання неправомірними дій кадрової служби Підприємства, які полягали у безпідставному формулюванні, що подання позивачем документів на бронювання нібито перешкоджає діяльності Збройних Сил України;
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у безпідставному трактуванні неявки позивача за повісткою від 11.09.2025 як ухилення від мобілізації, оскільки така неявка обґрунтована медичними причинами та підтверджена відповідними документами;
- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасово призупинити будь-які дії щодо мобілізації позивача до повного розгляду справи судом та оформлення його бронювання як медичного працівника;
- зобов`язання Підприємства вжити заходів контролю за діями підпорядкованого структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечити належне оформлення і реєстрацію бронювання позивача як лікаря невідкладних станів відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 закрито провадження у справі № 340/6397/25 за позовом ОСОБА_1 до Підприємства, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Підприємства, яка полягає у невжитті необхідних заходів для своєчасного та належного оформлення бронювання позивача як лікаря невідкладних станів;
- зобов`язання Підприємства подати до ІНФОРМАЦІЯ_3 повний і належним чином оформлений пакет документів для бронювання позивача як лікаря невідкладних станів відповідно до вимог чинного законодавства;
- визнання протиправними дій кадрової служби Підприємства, які полягали у поданні неповного пакета документів (заява № 20250721-1213715) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило незаконну відмову у бронюванні позивача; визнання неправомірними дій кадрової служби Підприємства, які полягали у безпідставному формулюванні, що подання позивачем документів на бронювання нібито перешкоджає діяльності Збройних Сил України.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, позивачем подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі № 340/6397/25 залишено без змін.
Не погодившись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 12.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявнику надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на відповідні положення статті 328 КАС України, та з наведенням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а також доказів надсилання копій уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Ухвалою Суду від 14.09.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 12.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
23.09.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження в справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу третього пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог після її перегляду в апеляційному порядку, зазначену в частині другій статті 328 КАС України, предметом перевірки суду касаційної інстанції у цій частині є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні питання про належність спору до юрисдикції адміністративних судів.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково визначили спірні правовідносини між ним та Комунальним некомерційним підприємством «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області» Кіровоградської обласної ради як такі, що мають виключно трудовий, приватноправовий характер. На його переконання, суди при визначенні юрисдикційної належності спору обмежилися оцінкою правового статусу відповідача як роботодавця та не врахували характер функцій, які він здійснював у спірних правовідносинах у межах процедури бронювання військовозобов`язаних.
Скаржник наголошує, що участь Підприємства у процедурі бронювання обумовлена не трудовим договором із позивачем, а приписами законодавства у сфері мобілізаційної підготовки та бронювання військовозобов`язаних, а тому судам належало встановити правову природу саме тієї функції, яку відповідач здійснював у цих правовідносинах. У зв`язку з цим скаржник вважає передчасним висновок судів про непоширення на спір юрисдикції адміністративних судів та застосування пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, виходив із того, що формування критично важливим підприємством списків військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання, засобами Порталу «Дія» за своєю правовою природою не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. За висновком суду апеляційної інстанції, нормативне врегулювання порядку бронювання медичних працівників не надає відносинам між працівником та критично важливим підприємством (роботодавцем) публічно-правового характеру та не наділяє такого роботодавця статусом суб`єкта владних повноважень.
З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини між позивачем та Підприємством мають трудовий характер, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому погодився із застосуванням судом першої інстанції пункту 1 частини першої статті 238 КАС України та залишив ухвалу про закриття провадження у відповідній частині без змін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при закритті провадження у справі в частині позовних вимог.
Зокрема, посилаючись на положення пункту 7 частини першої статті 4, статті 19 та пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, скаржник пов`язує неправильність їх застосування судами попередніх інстанцій із тим, що Підприємство, здійснюючи передбачені законодавством заходи щодо бронювання військовозобов`язаних працівників, виконувало публічно-владні управлінські функції. Водночас скаржник не обґрунтовує, якими саме владними управлінськими повноваженнями стосовно позивача було наділено Підприємство під час формування та подання списків військовозобов`язаних для бронювання і чому виконання ним установлених законодавством обов`язків роботодавця свідчить про здійснення таких функцій. Отже, наведені скаржником доводи не містять достатнього правового обґрунтування помилковості висновку суду апеляційної інстанції щодо характеру спірних правовідносин та застосування пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Крім того, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини п`ятої статті 330 КАС України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Скаржником не додано вказаний документ до касаційної скарги.
Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн.
Отже розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 3328,00, грн.
Касаційна скарга подана в електронній формі, тому розмір судового збору з пониженням становить 2662,40 грн (3328,00 грн*0,8).
Згідно з частинами першою та другою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 09.06.2026 (повний текст складено 10.06.2026), а 06.07.2026 вперше подано касаційну скаргу через підсистему «Електронний суд» в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 12.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявнику надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на відповідні положення статті 328 КАС України, та з наведенням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а також доказів надсилання копій уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Надалі ухвалою Суду від 14.09.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 12.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 14.09.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 15.09.2026 о 13 год 47 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
23.09.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 340/6397/25.
Одночасно з повторно поданою касаційною скаргою скаржником порушено питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що первісну касаційну скаргу подано у встановлений законом строк, а після її повернення ухвалою Суду від 14.09.2026 скаржник без зайвого зволікання повторно звернувся до суду касаційної інстанції, урахувавши зауваження Суду та, за його твердженням, усунувши недоліки попередньої касаційної скарги. На думку скаржника, пропуск строку зумовлений проходженням процесуальних процедур щодо залишення касаційної скарги без руху та її подальшого повернення, а не його процесуальною бездіяльністю.
Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд наголошує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це зумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед зумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.
Водночас обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Водночас колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, з яких убачається, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати суду докази та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами не підтверджено.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому такі дії залежали виключно від скаржника.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги з обґрунтуванням порушень норм процесуального права, які, на думку скаржника, допущено під час постановлення оскаржуваних судових рішень, та доказів надсилання її копій іншим учасникам справи та документа про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2662,40 грн або документа, що підтверджує наявність підстав для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, а також заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, статтями 332, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 340/6397/25.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області» Кіровоградської обласної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги з обґрунтуванням порушень конкретних норм процесуального права, які, на думку скаржника, допущено при постановленні оскаржуваних судових рішень, а також доказів надсилання копій уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи;
2) оригіналу документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2662,40 грн (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)) або документа, що підтверджує наявність підстав для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати;
3) заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Роз`яснити, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги щодо дотримання вимог статті 330 КАС України касаційну скаргу буде повернуто.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
С.А. Уханенко ,
А.Г. Загороднюк,
Судді Верховного Суду