УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 296/4275/26
провадження № 61-369вп26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О., розглянувши розпорядження голови Житомирського апеляційного суду про визначення підсудності справи № 296/4275/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2026 року матеріали справи направлено до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку, передбаченому частиною шостою статті 31 ЦПК України, оскільки відповідачем у цій справі є суддя Апеляційного суду Житомирської області у відставці, який продовжує працювати у Житомирському апеляційному суді на посаді завідувача сектору аналітичної роботи та узагальнення судової практики управління організаційно-аналітичної та статистичної роботи.
Під час вирішення питання про визначення підсудності вказаної справи Верховний Суд керується положеннями ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 26 ЦПК України підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
У разі звільнення судді у відставку його повноваження на здійснення правосуддя припиняються і він набуває статусу судді у відставці.
Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у випадку, коли стороною у справі є суддя у відставці, який до виходу у відставку займав посаду судді у суді, якому підсудна справа, її підсудність має визначатися за правилами статті 26 ЦПК України, оскільки така особа не є суддею цього суду в розумінні вказаної норми права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 08 лютого 2019 року у справі № 490/7783/18 (провадження № 61-19вп19), від 21 травня 2018 року у справі № 208/10620/14 (провадження №№61- 49вп18).
Отже, передбачені законом підстави та умови для визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відсутні.
Керуючись статтею 26 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у визначенні підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Матеріали справи №296/4275/26 повернути до Житомирського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Дундар І. О.