Ухвала
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 760/17302/22
провадження № 61-12074ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крат В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, ОСОБА_4 , про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності,
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року.
На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Київського апеляційного суду ухвалена 03 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 25 червня 2026 року). Касаційна скарга подана до Верховного Суду 14 вересня 2026 року, що підтверджується відміткою про формування документу в системі. Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (ураховуючи вихідні дні) було 27 липня 2026 року.
У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що:
повний текст постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року на адресу ОСОБА_1 та адвоката Корнієнка В. І. у паперовому вигляді не направлявся;
з постановою апеляційного суду Рассихін О. О. ознайомився на офіційному сайті судової влади в Єдиному державному реєстрі судових рішень, коли було забезпечено надання загального доступу до повного тексту постанови 30 червня 2026 року, строк 30 днів на касаційне оскарження, що рахується з 01 липня 2026 року, закінчується 30 липня 2026 року. З огляду на викладене, 30 липня 2026 року до Верховного Суду подана касаційна скарга. Ухвалою від 13 серпня 2026 року указану касаційну скаргу залишено без руху і, отримавши її, ОСОБА_1 вона була вчасно виконана;
ОСОБА_1 вказує, що оскільки у нього відсутній електронний кабінет і тому він не мав можливості отримати постанову суду в електронному вигляді, а станом, що на 30 липня 2026 року, що станом на 20 серпня 2026 року, повний текст оскарженої постанови апеляційного суду у друкованому/паперовому вигляді він так і не отримав. Тому є всі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження;
за заявою адвоката Корнієнка В. І. (представника відповідачів та третьої особи Рассихіних), яка була подана адвокатом особисто у письмовому вигляді ще 03 грудня 2025 року до відділу звернень громадян апеляційного суду, друкована копія повного рішення не вручена, ні учасникам спору, ні їх представникам під розписку безпосередньо в суді та не направлена поштовою кореспонденцією станом на 20 серпня 2026 року.
Окрім цього, у заяві ОСОБА_1 (Вх № 1722/0/215-26 від 15 вересня 2026 року), яка підписана представником Корнієнком В. І., вказано, що за результатами вивчення ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2026 року про повернення касаційної скарги, після перевірки ордеру серії АА за №1748219 від 22 серпня 2026 року, який було подано адвокатом Корнієнком В. І. разом із заявою про поновлення строків касаційного оскарження, касаційною скаргою та додатками до цих процесуальних документів в інтересах ОСОБА_1 , було з`ясовано, що вищевказаний ордер хоча і був оформлений належним чином оформлений, але під час роздруківки та відкриття в електронному кабінеті у системі «Електронний суд» не мав заповнення всіх розділів;
з огляду на вищезазначене та оскільки згідно ухвали Касаційного суду від 10 вересня 2026 року м. Київ повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для їх повернення та з урахуванням подання належним чином оформленого ордеру, у суду є всі підстави для поновлення строків на касаційне оскарження, прийняття касаційної скарги в інтересах відповідача ОСОБА_1 до касаційного провадження, розгляду їх по суті та задоволення скарги.
До заяви додано: лист Київського апеляційного суду від 21 серпня 2026 року, адресований адвокату Корнієнку В. про те, що згідно з інформацією автоматизованої системи електронного документообігу «Апеляція» електронний примірник постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року 26 червня 2026 року надіслано до ЄДРСР та про те, що інформації про надіслання примірника постанови засобами поштового зв`язку система не містить.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Аналіз ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2026 року, яку оприлюднено у ЄДРСР, свідчить, що 30 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року. Касаційна скарга залишена без руху, зокрема, для надання можливості звернутися із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та надіслати на адресу суду належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Ухвалою Верховного Суд від 10 вересня 2026 року указану касаційну скаргу повернуто у зв`язку з тим, що до матеріалів на усунення недоліків, які було підписано адвокатом Корнієнком В. І., було додано ордер, не оформлений належним чином.
У частині шостій статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частини сьомої статті 14 ЦПК України).
Аналіз картки руху документу, яка міститься у Електронному кабінеті судді, свідчить, що постанова Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року доставлена до Електронного кабінету представника відповідачів у суді апеляційної інстанції - адвоката Корнієнка В. І., 27 червня 2026 року о 03:47 год.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Таким чином, тридцятиденний строк, визначений у частині другій статті 390 ЦПК України на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження спливав 29 липня 2026 року.
Первісна касаційна скарга ОСОБА_1 подана 30 липня 2026 року.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
Таким чином, указані підстави у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження (не отримання в паперовому вигляді постанови) не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 :
не обґрунтовує, чому первісна касаційна скарга подана не в передбачений законом строк, ураховуючи що електронний примірник постанови надійшов до Електронного кабінету представника ОСОБА_2 27 червня 2026 року;
чому, виконуючи вимоги ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху щодо наданння заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, представник Корнієнка В. І. не повідомив суду про факт надходження до свого Електронного кабінету постанови 27 червня 2026 року;
не обґрунтовує, коли отримана ухвала Верховного Суду від 10 вересня 2026 року.
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.
Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Додана до касаційної скарги квитанція від 20 серпня 2026 року на суму 15 213,00 грн за подану у липні 2026 року касаційну скаргу, яку ухвалою суду касаційної інстанції від 10 вересня 2026 року повернуто, не є підставою для його зарахування за подання повторної касаційної скарги у вересні 2026 року. Оскільки за повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову - 2022 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, розмір судового збору за подання позову за кожну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті у сумі 992,40 грн.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою - розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог.
Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги судовий збір становить 12 702,72 грн (992,40 грн * 200% * 8 вимог немайнового характеру) * 0,8.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): [рахунок приховано]; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Касаційний суд вже вказував, що у разі касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі № 759/4747/16-ц (провадження № 61-4673св20)).
Зареєстрована касаційна скарга ОСОБА_1 складається лише з 3 аркушів (а. 1-2, 76) та не містить підстав касаційного оскарження судового рішення.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вказанощодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. подібний висновок в пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі слід послатися на конкретний пункт (пункти) частини першої та/або третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині за кожним пунктом.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Також, пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України визначено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (частина сьома статті 43 ЦПК України).
Касаційна скарга подана в електронній формі, проте до касаційної скарги не додано доказів надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, сліднадати уточнену касаційну скаргу, а також докази надсилання її копій та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат