РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
О К Р Е М А У Х В А Л А
14 жовтня 2026 року м. Рівне №460/17835/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 460/17835/25, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 20.07.2024 з обмеженням її максимального розміру до десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимального розміру до десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, починаючи з 20.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
07.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій заявник просить суд (дослівно):
«визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, що полягає у невиплаті нарахованої заборгованості у розмірі 174 960,94 грн на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 460/17835/25 та поточної пенсії перерахованої на виконання рішення суду;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити виплату заборгованості у розмірі 174 960,94 грн на користь заявника;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснювати щомісячні виплати на погашення заборгованості пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням відповідно до пункту 5-1 Порядку використання коштів державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2025 № 157 (в редакції постанови КМУ від 19.08.2026 № 1046)».
02.10.2026 до суду від позивача надійшла заява про уточнення вимог заяви від 07.09.2026, згідно з якою позивач просить:
«визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати мені нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 460/17835/25 заборгованості за період з 20.07.2024 по 30.09.2026 у розмірі 350 355,51 грн, а також щомісячної різниці між нарахованою на виконання рішення і фактично виплаченою пенсією;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виплати мені пенсії, перерахованої на виконання рішення у справі № 460/17835/25, із застосуванням Порядку використання коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046);
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити мені нараховану на виконання рішення у справі № 460/17835/25 заборгованість у розмірі 350 355,51 грн і надалі щомісячно виплачувати пенсію в розмірі, визначеному на виконання цього рішення, без застосування положень зазначеного Порядку № 157 (у редакції постанови № 1046);
у разі, якщо суд не знайде підстав для задоволення вимог пунктів 2-3 в частині незастосування Порядку № 157, - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області починаючи з вересня 2026 року щомісячно виплачувати мені пропорційну частку відповідно до пункту 5-1 Порядку і подати суду її розрахунок за кожен місяць».
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір по суті, у судовому рішенні у справі № 460/17835/25 суд зазначив, що з 20.03.2024 - дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону № 796-XII більше не містить норми про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. При цьому, припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, взагалі втратив свою чинність у зв`язку з визнанням його неконституційними.
Рішенням суду у справі № 460/17835/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимального розміру до десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, починаючи з 20.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Тому, на виконання судового рішення відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії без обмеженням її максимального розміру у повному обсязі.
Як слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.09.2026 № 27117-24786/Є-02/8-1700/26, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 460/17835/25 проведено перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним (граничним) розміром, починаючи з 20.07.2024 з урахуванням раніше виплачених сум. На дату розгляду запиту, доплата до пенсії на виконання судового рішення у справі № 460/17835/25 становить 350355,51 грн. Виплата коштів пенсії, нарахованих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/17835/25 не проводилася.
Зазначене також безпосередньо стверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 14.09.2026 № 10094/05-16.
Оцінюючі такі дії відповідача, вчинені на виконання рішення суду, суд зауважує, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.
У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.
Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем, тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
Суд зазначає, що після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави. Якщо особа після відновлення у судовому порядку порушеного права не отримує виконання судового рішення, а лише набуває статус одержувача виплати, що здійснюється пропорційно бюджетному ресурсу, судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права. У такому разі спір фактично не вирішується остаточно: особа спочатку доводить в суді порушення органом державної влади свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, а потім невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати. Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.
Таким чином, суд повторно наголошує, що обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що закріплене у статті 55 Конституції України право на судовий захист не зводиться до формального отримання судового рішення, а охоплює також стадію їх виконання, а тому жодні підзаконні нормативно-правові акти Уряду не можуть розглядатися як підстава для обмеження цього права.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17 встановлена правова позиція, згідно з якою сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення суду у справі № 460/17835/25 у визначений відповідачем спосіб є протиправними та такими, що також сприяють тривалому порушенню права власності позивача, яке гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновлене у судовому порядку.
Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, суд з урахуванням приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку що відповідачем порушено положення статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у цій справі, у зв`язку з чим заява позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає до задоволення.
Натомість, щодо вимог заяви позивача в частині застосування Порядку використання коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, то суд звертає увагу позивача на наступному.
Кабінетом Міністрів України 19.08.2026 прийнята постанова № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», яка набула чинності 28.08.2026, та згідно з якою внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157 (далі - Порядок № 157).
Порядком № 157 передбачено централізований розподіл бюджетних коштів на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, та виплату за ретроспективними судовими рішеннями, який здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань державного бюджету, але не більше від помісячного розпису належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
Суд враховує, що доводи позивача фактично зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, застосував постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, яка, на його думку, не підлягала застосуванню або була застосована помилково.
Проте, з матеріалів, поданих позивачем до заяв від 07.09.2026 та від 02.10.2026, судом не встановлено наявності доказів застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії.
Відтак, вимоги заяви в частині оскарження правильності застосування пенсійним органом Постанови № 1046 та законності дій, вчинених на виконання названої Постанови № 1046, задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю фактичного застосування відповідачем положень постанови № 1046.
Крім того, щодо вимог заяви в частині зобов`язання відповідача виплати заборгованість, яка утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, то суд зауважує, що позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідною заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі № 460/17835/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненні на виконання судового рішення у справі № 460/17835/25, щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі, перерахованому на виконання рішення суду від 06.01.2026 у справі № 460/17835/25, після набрання таким рішенням законної сили.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
В задоволенні решти вимог заяви, - відмовити.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 14.10.2026.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК