РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень
14 жовтня 2026 р. м. Рівне №460/17835/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ;
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 460/17835/25, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 20.07.2024 з обмеженням її максимального розміру до десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимального розміру до десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, починаючи з 20.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
24.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення у справі № 460/17835/25.
Ухвалою суду від 26.08.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 460/17835/25 протягом тридцяти днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень вказаної ухвали.
23.09.2026 до суду від відповідача надійшов звіт щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/17835/25 (далі - Звіт).
Звіт поданий у встановлений судом строк з додержанням вимог частин другої, третьої статті 3822 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
29.09.2026 та 13.10.2026 від позивача надійшли заперечення проти прийняття звіту про виконання судового рішення у справі № 460/17835/25, у яких останній просить відмовити у прийнятті звіту, встановити новий строк для виконання рішення суду та накласти штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За правилами частини першої статті 3822 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Так, розгляд поданого відповідачем Звіту та доданих до нього документів (матеріалів) за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення, дослідивши докази подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами першою та другою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом частин першої, другої статті 3823 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу.
Як вбачається із заяви позивача про встановлення судового контролю, останній акцентує увагу на неналежному виконанні відповідачем рішення суду від 06.01.2026 у справі № 460/17835/25.
Суд звертає увагу, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 460/17835/25, що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимального розміру до десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, починаючи з 20.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В ході розгляду заяви та вирішення питання про прийняття звіту відповідача судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі № 460/17835/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 20.07.2024 без обмеження максимальним розміром пенсії.
В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 20.07.2024 становить 37640,25 грн, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 27.08.2026 № 956060126372.
За наведеного суд вважає, що відповідач належним чином здійснив перерахунок пенсії позивача з 20.07.2024 на виконання рішення суду у цій справі без обмеження її максимального розміру.
Щодо виплати перерахованих коштів на виконання рішення.
Як встановлено судом зі змісту довідки від 14.09.2026 № 10094/05-16 та листа від 14.09.2026 № 27117-24786/Є-02/8-1700/26, доплата, що нарахована на виконання рішення № 460/17835/25 становить 350355,51 грн.
У звіті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області вказано, що виплата нарахованої доплати буде проводитись відповідно після виділення додаткових коштів на ці цілі з Державного бюджету України, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них. компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особа, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зокрема, відповідач покликається на положення пункту 14 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", якими встановлено, що починаючи з 01.01.2026 видатки бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішеннями суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд критично оцінює такі доводи з огляду на те, що змістом цієї норми є виключно порядок здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України та визначення відповідних напрямів і джерел їх фінансування. Зазначена норма не встановлює обмежень щодо розміру пенсії, не передбачає можливості зменшення сум, визначених за результатами перерахунку пенсії на виконання судового рішення, та не надає органам Пенсійного фонду України повноважень виплачувати пенсію в меншому розмірі, ніж той, що випливає із судового рішення та вимог закону.
Саме по собі визначення законодавцем того, що відповідні видатки здійснюються «за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати», не означає, що кожна виплата пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, обов`язково повинна здійснюватися із застосуванням окремого механізму її фінансування, який призводить до обмеження чи зменшення розміру пенсії. Така норма регулює бюджетно-фінансовий аспект здійснення відповідних видатків, а не матеріальне право пенсіонера на отримання пенсії у належному розмірі.
Інше тлумачення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично означало б можливість обмеження набутого особою права на пенсію виключно з огляду на спосіб організації бюджетного фінансування відповідних виплат. Однак відсутність або зміна механізму бюджетного фінансування не може бути підставою для зменшення розміру пенсії, встановленого відповідно до закону та судового рішення.
Таким чином, положення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначає лише порядок бюджетного фінансування відповідних видатків і не може тлумачитися як норма, що дозволяє виплачувати перераховану за судовим рішенням пенсію не в повному розмірі.
Поряд з цим, 19.08.2026 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", якою визнав такою, що втратила чинність Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (Офіційний вісник України, 2025 р., № 64, ст. 4367).
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)" внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій (Офіційний вісник України, 2025 р., № 22, ст. 1446), зокрема, постановлено доповнити Порядок пунктом 5-1 такого змісту:
«…5-1. Для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду (далі перелік).
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом…».
Тобто, Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, яка набрала чинності 28.08.2026, визначила порядок обліку нарахованих на виконання судових рішень сум пенсій за минулий час, формування відповідного переліку та розподілу бюджетних коштів, передбачених для їх виплати. Запровадження зазначеного механізму фінансування саме по собі не свідчить про виконання рішення суду в частині фактичної виплати нарахованої позивачу заборгованості.
Разом з тим суд звертає увагу, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 19.08.2026, тоді як постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 набрала чинності 28.08.2026.
Положеннями Постанови № 1046 розмежовано видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду та видатки на погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями, під якими розуміються судові рішення в частині нарахування (перерахунку, виплати) пенсійних сум за час, що передує даті набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Водночас, зі змісту поданого звіту та долучених до нього документів неможливо встановити, яка частина облікованої відповідачем заборгованості нарахована за період до набрання рішенням суду законної сили 19.03.2026, а яка за період після цієї дати, а також до якого саме передбаченого Порядком № 157 у редакції постанови № 1046 напряму видатків відповідачем віднесено відповідні суми та з яких правових підстав.
Крім того, відповідачем не наведено належного обґрунтування підстав, з яких після набрання рішенням суду законної сили 19.08.2026 та здійснення відповідного перерахунку пенсії різниця між нарахованим на виконання рішення суду розміром пенсії та фактично виплаченою сумою продовжувала щомісячно обліковуватися як заборгованість, а не виплачувалася позивачу у складі поточної пенсійної виплати, а також правових підстав застосування до таких сум механізму фінансування, передбаченого постановою № 1046.
За таких обставин, наведене у звіті посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 саме по собі не дає суду можливості встановити належність виконання рішення суду в частині фактичної виплати нарахованих позивачу сум.
Отже, незалежно від причин, які зумовили непогашення решти заборгованості, наведені обставини об`єктивно свідчать про те, що рішення суду в частині фактичної виплати нарахованих на його виконання сум залишається виконаним не в повному обсязі.
Суд наголошує, що наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
Вказане право не заперечується відповідачем, тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
У свою чергу, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17, де Суд зазначив, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Також, суд наголошує, що невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі "Шмалько проти України", суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів частини пятої статті 242 КАС України враховується судом.
Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
За наведеного, прийняття судом такого звіту, як належного виконання судового рішення, суперечить статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтям 14, 370 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Разом з тим, згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України, передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
З аналізу положень частини одинадцятої статті 382-3 КАС України та вищевикладених обставин слідує, що на етапі перевірки звіту суб`єкта владних повноважень, який стосується, зокрема, виплати заборгованості з нарахованих, але невиплачених сум пенсій, суд має можливість врахувати добросовісну поведінку боржника, яка полягає у вчинені достатніх та вичерпних дій задля забезпечення органу у фінансуванні та не накладати стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника. У такому випадку сум встановлює новий строк.
Положеннями частини третьої статті 382-1 КАС України визначено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 460/17835/26 та, відповідно до приписів частини одинадцятої статті 382-3 КАС України, встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області новий строк для подання звіту в частині виплати суми заборгованості.
Разом з тим, при поставленні цієї ухвали суд вважає, що підстави для накладення на керівника відповідача штрафу за невиконання рішення відсутні, оскільки судове рішення виконано в частині (перерахунок пенсії проведений, доплату нараховано), а звіт поданий вчасно.
При цьому, суд зазначає, що статтями 382-382-3 КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом: 1) зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду; 2) встановлення нового строку подання звіту; 3) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 виклав правову позицію, в якій зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних заходів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідності вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цією посадовою особою від виконання рішення суду.
Суд зазначає, що накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не прискорить виділення бюджетних коштів Пенсійному фонду України, які в свою чергу могли би бути спрямовані на виплату заборгованості з пенсії за минулий період, зокрема позивачу.
За наведеного, правові підстави для застосування до відповідача наслідків, встановлених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині накладення на керівника штрафу за невиконання рішення суду, відсутні.
Щодо вимог позивача про витребування у відповідача помісячного розпису доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2026 рік зі змінами, внесеними 27.08.2026; відомостей про фактичне використання у лютому-вересні 2026 року коштів, передбачених на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та на погашення заборгованості на виконання ретроспективних судових рішень - окремо за кожним джерелом (солідарна система, Державний бюджет України) і кожним місяцем, із зазначенням кількості одержувачів та загальної суми, що обліковувалася в переліку станом на 1 число відповідного місяця; відомостей про дату включення ОСОБА_1 до переліку одержувачів пенсій за рішеннями суду щодо рішення у справі № 460/17835/25 та розрахунок належної йому пропорційної частки за кожен місяць з вересня 2026 року; письмового пояснення розбіжності між довідками від 01.09.2026 № 9555/05 16 (174 960,94 грн) і від 14.09.2026 № 10094/05-16 (350 355,51 грн), то суд зазначає, що на стадії розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд, з урахуванням норм статті 382-3 КАС України, зокрема, зобов`язаний лише прийняти або відмовити у прийнятті звіту.
Тобто, чинними нормами не передбачено можливості під час здійснення судового контролю зобов`язувати відповідача вчиняти інші дії, відмінні від тих, які визначені вказаною статтею.
Керуючись статтями 248, 294, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/17835/25.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/17835/25.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 460/17835/25 протягом трьох місяців з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 14 жовтня 2026 року
Суддя Ольга ПОЛІЩУК