ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 р. Справа № 440/9223/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/9223/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» (далі - ТОВ «Харківецьке», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2025 №0[телефон приховано], від 19.03.2025 №0[телефон приховано], від 19.03.2025 №0[телефон приховано], яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6112 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року №0[телефон приховано], від 19 березня 2025 року №0[телефон приховано], від 19 березня 2025 року №0[телефон приховано].
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн.
23.04.2026 ТОВ «Харківецьке» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «Харківецьке» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн (тридцять п`ять тисяч гривень 00 коп.).
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неспівмірність витрат на правову допомогу та неврахуванням висновків Верховного Суду з аналогічних питань, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі № 440/9223/25 та винести нове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Харківецьке» відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що дана справа не відноситься до категорії справ значної складності, оскільки у своїх аргументах позивач здебільшого посилався лише на практику Верховного Суду України, що не потребувало значних затрат часу. У заяві представник позивача зазначає лише сам факт погодження відповідного розміру витрат на правничу допомогу, однак ніде не зазначено скільки саме часу було витрачено на відповідні дії. Також відповідач вказує, що обсяг послуг, що був наданий, неспіврозмірний з сумою, що просить стягнути позивач. Крім того зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу.
Таким чином, відповідач не погоджується з розміром витрат на правову допомогу, який було стягнено додатковим рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, та вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки така сума є неспівмірною, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин (стандартний спір, типові правовідносини) та не потребувала з боку представника позивача додаткового моніторингу судової практики чи норм матеріального права, витрачання зусиль та часу.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.
Водночас, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу задовольнити в повному обсязі, стягнути на користь ТОВ «Харківецьке» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Харківецьке» зазначає, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував та не навів мотивів висновків щодо зменшення розміру витрат, обмежившись загальними фразами щодо складності справи та витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги. Наголошує на тому, що представником позивача було надано правничу допомогу в повному обсязі та належному рівні, за результатами чого позовні вимоги позивача були задоволені судом в повному обсязі. Ціна позову даної справи становила 3 372 780,50 грн, предметом розгляду у даній справі були господарські взаємовідносини з 5 різними контрагентами в різні періоди (2018-2021 роки), що потребувало від представника позивача необхідності збору, аналізу, підготовки та ознайомлення із значним за обсягом переліком первинних документів бухгалтерського обліку, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку в ході розгляду справи по суті. Також звертає увагу, що про високий професійний рівень підготовленої позовної заяви та інших заяв по суті в ході розгляду справи свідчить і той факт, що в основу рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 покладено доводи, твердження та положення позовної заяви, тобто усі доводи та твердження представника позивача, викладені у позовній заяві, були трансформовані і взяті за основу судом в рішенні, що не може вважатись відсутністю роботи адвоката в даній справі або проведенням роботи незначної складності. Понесені позивачем витрати на правничу допомогу витрати на правничу допомогу є реальними, а їх розмір є обґрунтованим та адекватним зі складністю даної справи, ціною позову та характером спірних правовідносин. Повний супровід позивача в судовому процесі, який включає підготовку необхідних процесуальних документів та заяв по суті, об`єктивно, не може бути визначений в грошовому еквіваленті у 5000 грн, оскільки не покриває навіть фактичні витрати адвоката на витрачений час, не беручи до уваги договірні зобов`язання, що склались між представником позивача (адвокатом) та його клієнтом (позивачем).
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що усі надані разом з позовною заявою письмові докази перебували у володінні позивача, надання консультацій та опрацювання нормативно-правових актів, аналіз судової практики у релевантних справах є частинами складання позовної заяви. Таким чином, виходячи з обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом у цій справі процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані заявником докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 5000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частини 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Положеннями частини 1-5 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із вищезазначеного вбачається, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд перевіряє їх на предмет відповідності таким критеріям, як дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).
Аналіз положень статті 134 КАС України дозволяє дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Положення статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно з пунктом 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пунктом 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пунктом 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також, положеннями пункту 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) передбачено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до частини 1 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI до інших видів адвокатської діяльності, крім захисту та представництва, відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Види адвокатської діяльності визначені в статті 19 Закону № 5076-VI.
За змістом статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.01.2022 у справі № 813/2241/18.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Із матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 05/01/2025-ХА від 05.01.2025, додаткової угоди № 1 від 30.05.2025 до цього договору та акту приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2026.
Зі змісту зазначених вище документів вбачається, що адвокатом надано клієнту професійну правничу допомогу у цій справі, вартість якої становить 35000,00 грн.
В акті приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2026 зазначено, що виконавець надав, а клієнт прийняв такі наступні послуги (професійну правничу допомогу) відповідно до умов Договору: підготовка та подання адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень - 25 000,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив і додаткових письмових пояснень - 10 000,00 грн.
Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява у справі складена та підписана адвокатом Тихоновим Д.І., ордер на представництво інтересів ТОВ "Харківецьке" у Полтавському окружному адміністративному суді виданий Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ВОКС ЛЕГУМ», отже факт понесення витрат на правничу допомогу є реальними та підтвердженим належними доказами і сторонами не оспорюється.
Водночас, сторони не згодні з розміром витрат, який був стягнутий судом першої інстанції на користь ТОВ «Харківецьке».
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу. Розмір витрат на правову допомогу, який було стягнено додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки така сума є неспівмірною, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин (стандартний спір, типові правовідносини) та не потребувала з боку представника позивача додаткового моніторингу судової практики чи норм матеріального права, витрачання зусиль та часу.
Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, адже матеріалами справи підтверджений факт надання позивачу професійної правничої допомоги у відповідному обсязі. При цьому відповідач не зазначає, який розмір витрат, на його думку, є належними до відшкодування. Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до цитування норм процесуального права та позицій Верховного Суду, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області необґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її задоволення.
Щодо апеляційної скарги ТОВ «Харківецьке» колегія суддів зазначає таке.
Як було зазначено вище, факт надання правничої допомоги позивачу підтверджений відповідними доказами.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що в основу рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 покладено доводи, твердження та положення позовної заяви, оскільки звертаючись до суду з позовом, особа в силу вимог ст. 160 КАС України повинна у ньому зазначити, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому суд, відповідно до ст. 246 КАС України у рішенні зазначає, зокрема, стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Отже, зазначення у рішенні суду доводів, тверджень та положень позовної заяви саме по собі не свідчить про наявність підстав для стягнення на користь позивача усієї суми витрат на правнику допомогу, яку він заявляє.
При цьому належна обґрунтованість позовних вимог є підставою для задоволення позову.
Щодо посилання позивача на те, що повний супровід в судовому процесі, який включає підготовку необхідних процесуальних документів та заяв по суті, об`єктивно, не може бути визначений в грошовому еквіваленті у 5000 грн, оскільки не покриває навіть фактичні витрати адвоката на витрачений час, не беручи до уваги договірні зобов`язання, що склались між представником позивача (адвокатом) та його клієнтом (позивачем), колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
З урахуванням наведеного, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 5000 грн.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" залишити без задоволення.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року по справі №440/9223/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 15.10.2026.