13.10.26
22-ц/812/1606/26
Провадження № 22-ц/812/1606/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2026 року м. Миколаїв
справа № 479/1309/25
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кривоозерської селищної ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухвалене 14 травня 2026 року під головуванням судді Репушевської О.В., повне судове рішення складено 15 травня 2026 року,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кривоозерської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина. Вона як спадкоємець першої черги за законом звернулась до приватного нотаріуса Первомайського нотаріального округу Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом було роз`яснено, що вона пропустила строк на прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що встановлений законом строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій, а саме з тим, що вона на даний час проживає за кордоном, позивач просила визначити додатковий строк терміном два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2025 року залучено до участі у справі співідповідача ОСОБА_2 .
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2026 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що наведені позивачкою причини пропуску подачі заяви про прийняття спадщини, а саме проживання за кордоном, не є поважними, а інші істотні труднощі не підтвердженні належними доказами. Крім того суд врахував заперечення відповідача ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, та заперечував щодо задоволення позову.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я., посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Адвокат Зачепіло З.Я. зазначала, що суд дійшов помилкового висновку, що перебування позивачки за кордоном не є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини. Так, перебування спадкоємиці на достатній відстані від спадкового майна є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 17 грудня 2021 року у справі №315/386/19. За такого, враховуючи, що постійним місцем проживання ОСОБА_1 є Фінляндія, а місцем знаходження спадкового майна є Миколаївська область, що складає понад 1500 км, зазначена причина пропуску строку є поважною. Крім того адвокат Зачепіло З.Я. вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази. Так в роз`ясненнях нотаріуса від 06 серпня 2025 року вказано, що строк прийняття спадщини сплинув 25 червня 2025 року, а позивачка подала заяву про прийняття спадщини 16 липня 2025 року, що свідчить про незначний пропуск строку. Незначний пропуск з урахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Відповідачі правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Стюпан Т.В. - підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 вважав апеляційну скаргу необґрунтованою, оскаржуване рішення просив залишити без змін
Представник Кривоозерської селищної ради в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Кривоозерською селищною радою від 07 січня 2025 року.
Відповідно до витягу зі спадкової справи №50/2025 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 25-37), заведеної приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Шинкарук Н.І., із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк звернувся син померлого - ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Кривоозерської селищної ради від 07.08.2025 року № 9456 останнім місцем реєстрації проживання ОСОБА_3 було: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою також був зареєстрований ОСОБА_2 .
Згідно інформаційної довідки № 82729749 від 01.10.2025 року зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) інформація про складання таких документів ОСОБА_3 відсутня.
Зі змісту відповіді приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Шинкарук Н.І. від 06.08.2025 року № 233/02-14 на заяву ОСОБА_1 слідує, що нотаріусом було роз`яснено позивачці, що відповідно до конверту її заява про прийнятті спадщини була направлена 16 липня 2025 року, тобто після спливу строку для прийняття спадщини, та була оформлена неналежним чином, а тому вона має право звернутись до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 18).
За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, постанова Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц).
Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.
Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною також станом на 2024 рік, що підтверджується, зокрема постановами Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22, від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23, від 09 жовтня 2024 року у праві № 619/2906/23.
Приписами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України покладено на кожну із сторін обов`язок із доведення обставин, на які вони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За такого, саме на спадкоємця, який пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, покладається обов`язок з доведення наявності перешкод для подання такої заяви та поважності таких обставин.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 в суді першої інстанції посилалась на проживання у Фінляндії, тобто на великій відстані від спадкового майна.
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із недоведеності позивачкою існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій із своєчасного прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , тоді як зазначена позивачкою причина неможливості своєчасного прийняття спадщини - проживання за кордоном - не є поважною причиною пропуску такого строку.
Така оцінка встановлених районним судом обставин справи є вірною.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачкою обставин не доводять існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини у передбачений законом строк.
Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.
Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 756/12114/24 (провадження № 61-12955св25) виснував, що перебування позивача за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.
Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, може звернутися до консульської установи України, щоб засвідчити справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, або оформити заяву у іноземного нотаріуса (у цьому разі може знадобитися апостиль або консульська легалізація).
За такого факт проживання позивачки у Фінляндії не доводить наявність обставин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини
Будь-яких інших причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачкою у суді першої інстанції не було наведено.
За таких обставин, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою причинам пропуску строку на прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
З огляду на викладене не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно вважав зазначену позивачкою причину пропуску строку на прийняття спадщини неповажною.
При цьому колегія суддів враховує, що обґрунтовуючи позовну заяву ОСОБА_1 не посилалась на те, що вона не була обізнана про смерть батька, та її представник в судовому засідання у суді апеляційної інстанції підтвердила, що позивачка своєчасно була повідомлена про смерть батька.
Посилання апеляційної скарги на те, що Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц зазначив, що незначний пропуск строку для прийняття спадщини є поважною причиною такого пропуску - колегія суддів відхиляє.
Так, у зазначеній постанові не викладено таких висновків, на які посилається апелянт. Крім того обставини у справі № 681/203/17-ц є відмінними від тих, що встановлені у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, зокрема у справі № 681/203/17-ц спадкодавець склав заповіт на позивачів, строк на прийняття спадщини був пропущений на 10 днів, а відповідачі не заперечували проти задоволення позовних вимог.
Посилання представника позивачки у суді апеляційної інстанції на те, що стан здоров`я неповнолітньої доньки ОСОБА_1 об`єктивно позбавив можливості позивачку своєчасно звернутися до нотаріуса у передбачений законом строк - також не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з наведеним, позивачка до суду не подала, а зміст наданих нею довідок про перебування позивачки разом зі своєю донькою 12.11.2025 року на прийомі у лікаря з приводу встановленого дитині у листопаді 2023 року діагнозу не доводить існування у ОСОБА_1 істотних труднощів для вчинення цих дій.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що позивачка мала можливість вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та не навела переконливих аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса до завершення визначеного законом строку на прийняття спадщини, зокрема шляхом своєчасного направлення такої заяви за допомогою засобів поштового зв`язку.
Отже, з огляду на встановлені у справі обставини, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що Кривоозерська селищна рада є неналежного відповідачем і це є самостійною підставою для відмови у позові щодо цього відповідача.
Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що підстав для його зміни чи скасування немає.
З огляду на результати апеляційного перегляду справи відсутні підстави для відшкодування апелянту судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, залишити без задоволення.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Т.В. Серебрякова
Н.О. Тищук
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року