ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 535/1561/22 Номер провадження 22-ц/814/4437/26 Головуючий у 1-й інстанції Гуляєва Г. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації (Харківська районна військова адміністрація), Державне агентство лісових ресурсів України на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року у справі за позовом Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації (Харківська районна військова адміністрація), Державне агентство лісових ресурсів України до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки,-
в с т а н о в и в :
У вересні 2022 року Дергачівська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації (Харківська районна військова адміністрація), Державне агентство лісових ресурсів України звернулася до суду зі вказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Солоницівської селищної ради XVIII сесії V скликання від 19.10.2007 № 32, яким гр. ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0, 1499 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ; визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №066955, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Дергачівському райвідділі земельних ресурсів під № 01[телефон приховано]; визнати недійним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.06.2012, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1323; зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, загальною площею 0,1499 га з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350, яка розташована в АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Харківської районної державної адміністрації.
В обгрунтування позову вказано, що у провадженні Відділу поліції N?3 ХРУП N? 3 Головного управління національної поліції в Харківській області перебували матеріали кримінального провадження N?12021221230000202 від 02.06.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 366 КК України, зокрема, за фактом незаконного відчуження земельної ділянки з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350.
В ході досудового розслідування встановлено, що на підставі рішення XIII сесії V скликання від 07.06.2007 N? 24 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право власності на земельну ділянку, зокрема, ОСОБА_1 .
27.08.2007 ОСОБА_1 видано технічне завдання на виконання робіт із землеустрою щодо встановлення межі в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1500 ra.
В подальшому 03.09.2007 ОСОБА_1 надано довідку про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 0, 1499 га.
На підставі вказаних документів ЗАТ «Галичина» у 2007 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Вказану технічну документацію затверджено висновком Дергачівського районного відділу земельних ресурсів.
На підставі вказаного висновку Дергачівського районного відділу земельних ресурсів та рішення Солоницівської селищної ради 18 сесії V скликання від 19.10.2007 N? 32 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості), та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 1499 га в смт. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області.
В подальшому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД N?066955, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N?01[телефон приховано], за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1499 га (кадастровий номер: [номер приховано]:00:002:0350).
На підставі вказаних документів ЗАТ «Галичина» у 2007 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду вказаної технічної документації складено висновок Дергачівського районного відділу земельних ресурсів про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
На підставі висновку Дергачівського районного відділу земельних ресурсів та рішення Солоницівської селищної ради 18 сесії V скликання від 19.10.2007 N? 32 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості), та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 1499 га в смт. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області.
В подальшому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД N?066955, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N?01[телефон приховано], за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1499 га (кадастровий номер: [номер приховано]:00:002:0350).
На підставі вищезазначеного державного акту серії ЯД N?066955 з державної власності на користь ОСОБА_1 вибула земельна ділянка з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350, що знаходиться на території Солоницівської ради Дергачівського району, Харківської області за межами населеного пункту, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького, розпорядження якою можливе лише за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, загальна вартість якої відповідно до висновків судової оціночно-земельної експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» N?212/213/214/215/216-226 від 06.04.2021 складає 145 651, 00 грн.
Водночас, окружною прокуратурою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350, передана у приватну власність ОСОБА_1 без достатніх на те правових підстав, оскільки на момент виділу вона знаходилась на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та відносилась до земель лісового фонду.
У подальшому окружною прокуратурою встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350 на підставі договору купівлі - продажу від 26.06.2012, серія та номер: 1323, перейшло до ОСОБА_2 .
Разом з тим, відчуження земельної ділянки відбувалося з порушенням вимог Земельного кодексу України, у зв`язку з чим порушені права держави, як дійсного власника спірної земельної ділянки, повинні бути відновленні в судовому порядку.
Прокуратурою встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 0,1499 га (кадастровий номер: [номер приховано]:00:002:0350), яка згідно спірного рішення 18 сесії V скликання від 19.10.2007 N? 32 Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області передана у власність ОСОБА_1 відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08.12.2021 у справі N? 619/3115/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 . Будь-якої згоди на передачу її у власність ОСОБА_1 - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» або попередник Данилівський дослідний держлісгосп не надавали. Зазначені обставини підтверджуються листом ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 09.08.2022 N? 92/02, згідно якого, земельна ділянка з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350 накладається на виділ 3 квартал 376 Дергачівського лісництва ДП «Харківська ЛНДС».
Відповідно до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 16.02.2022 N?128, земельна ділянка кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350 знаходиться в межах кв. 376 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину становить 0,1499 га з загальної площі земельної ділянки 0,1499 га. Вказане також підтверджується схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350 відносно земель державного лісового фонду кв. 376 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та викопіювання з лісовпорядного планшету N? 12 Дергачівського лісництва ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція».
Як вбачається з листа Державного агентства лісових ресурсів України від 15.08.2022, погодження на вилучення з постійного користування ДІ «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельних лісогосподарського призначення, розташованих в межах кварталу 376 Дергачівського лісництва, Держлісагенством не надавалося.
Згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 08.12.2021 у справі N? 619/3115/21 за обвинуваченням ОСОБА_5 , земельна ділянка загальною площею 0,1499 га (кадастровий номер: [номер приховано]:00:002:0350) на момент виділу знаходилася поза межами населеного пункту.
Відповідно до листа Відділу Держгеокадастру у Дергачівському району Харківської області від 11.10.2016 N? 10-20.18-0.3-3804/2-16, земельна ділянка з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350 на момент виділу знаходилася на території Солоницівської селищної ради, за межами населених пунктів.
Таким чином, згідно з наведеними приписами вилучення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд спірних земельних ділянок державної власності, що віднесені лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», і передання у власність таких ділянок належало до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.
Таким чином, вважає, що спірне рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області 18 сесії V скликання від 19.10.2007 N? 32 щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийняте усупереч вимогам ст. 19, 20, 116, 118, 122, 149 Земельного кодексу України за відсутності відповідного рішення Харківської обласної державної адміністрації щодо вилучення із постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» спірної земельної ділянки та без попередньої зміни цільового призначення земельної ділянки, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
Оскільки рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області 18 сесії V скликання від 19.10.2007 №32 про передачу земельної ділянки у власність, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1499 га (кадастровий номер: [номер приховано]:00:002:0350), ЯД N?066955 є незаконним, то відповідний державний акт на право власності також не відповідає закону та порушує права власника. Таким чином, зазначений державний акт підлягає визнанню недійсними у судовому порядку.
Крім того, прокуратурою встановлено, що на теперішній час спірна земельна ділянка належать на праві власності відповідачу - ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 26.06.2012, серія та номер: 1323, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи те, що зазначений договір купівлі-продажу було укладено на підставі не дійсного правовстановлюючого документу, то він також повинен бути визнаний недійсними в судовому порядку.
На теперішній час ОСОБА_2 є власником земельної ділянки у розмірі 0,1499 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , право власності на яку було набуте без достатніх на те правових підстав.
Змінами в адміністративно територіальному розподілі Харківської області, на теперішній час, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350 Харківська область Харківський район, смт. Солоницівка, вул. Лугова, N? 4-А знаходиться в межах населеного пункту смт. Солонцівка, Харківського району, Харківської області, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти. Отже, на теперішній час, власником спірної земельної ділянки є Харківська районна державна адміністрація.
Враховуючи те, що дійсний власник майна - Харківська районна державна адміністрація та постійний користувач цього мана - ДП «Харківська лісова науково- дослідна станція» позбавленні свого права власності на майно, а саме права володіння та користування майном позивач звернувся із вказаним позовом суду.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації (Харківська районна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської районної військової адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України подав апеляційну скаргу, в якій прокуратура просила рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове судове рішення , яким витребувати на користь власника Харківської районної військової (державної) адміністрації з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:00:002:0350, яка розташована в межах населеного пункту на території Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області. Встановити порядок виконання судового рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення про задоволення даного позову після набрання ним законної сили є підставою для: внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1499 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350; державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку площею 0,1499 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350, за Харківською районною військовою (державною) адміністрацією; для державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку площею 0,1499 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350, за ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула без відповідної правової підстави з власності держави, без згоди її користувача, вона повинна бути повернута за вимогою власника (користувача).
Вказує, що прокуратурою було подано позовну заяву про зміну предмету позову та клопотання про повернення процедури до стадії підготовчого провадження, проте судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
Також вказує, що було порушення вимог ЦПК України в частині порядку участі учасників в режимі відеоконференції. Зазначає, що відмова в задоволенні позову у зв`язку з неефективним способом захисту, при встановленні фактів порушень вимог законодавства під час передачі спірної земельної ділянки лісового фонду в приватну власність, не відповідає такому елементу змісту принципу процесуальної економії цивільного судочинства, як економне використання процесуальних засобів, оскільки спричиняє вжиття позивачем додаткових засобів захисту та, як наслідок, додаткове навантаження на судову систему.
21.09.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник позивача, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Районним судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Солоницівської селищної ради народних депутатів від 12.09.1995 р. №651 ОСОБА_1 надано у довічне спадкоємницьке володіння земельну ділянку площею 1500 кв.м. по АДРЕСА_1 та надано дозвіл на будівництво на вказаній ділянці житлового будинку із господарськими будівлями (а.с.57 т.1).
03.09.2007 ОСОБА_1 надано довідку про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 0, 1499 га.
На підставі вказаних документів ЗАТ «Галичина» у 2007 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Рішенням Солоницівської селищної ради XVIII сесії V скликання від 19.10.2007 №32, ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0, 1499 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 на території Солоницівської селищної (а.с. 60-62 т.1)
На підставі цього рішення ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 066955 з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за № 01[телефон приховано] (а.с.63-64 т.1).
Районним судом також встановлено, що відповідно договору купівлі - продажу від 26.06.2012, серії ВР номер:116550 право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 (а.с. 99-100 т.2).
Дергачівською місцевою прокуратурою 02 червня 2021 року внесено відомості до ЄРДР за №12021221230000202 та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельних ділянок на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України (а.с.35-41 т.1).
Досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350, яка передана у власність ОСОБА_1 , відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 16 лютого 2022 року № 128 та № 259 від 27.05.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350, загальною площею 0,1499 га, повністю знаходиться в межах кварталу 376 Дергачівського лісництва - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (а.с.150 т.1, а.с. 140 т.3).
Вищевказана інформація міститься і у листі ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 24.05 2021 року № 314 на адресу адвоката Мухи А.І. (а.с.105-106 т.3).
Згідно листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 09 серпня 2022 року № 92/02 щодо розташування земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:002:0350 вказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісогосподарського призначення межами кварталу 376 виділ 3 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (а.с.162 т.1).
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08.12.2021 кримінальне провадження №12021221230000202 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України закрите на підставі ст. 49 КК України (а.с.105-128 т.1).
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. Належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, враховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі№ 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження№ 12-148гс19, пункт 35),від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).
Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі№ 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження№ 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).
Також, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку.
У даній справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із висновком районного суду, що заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про передачу приватну власність земельну ділянку, визнання недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку та про визнання недійним договору купівлі-продажу земельної ділянки не є належними й ефективними способами захисту вимоги.
Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 619/1365/21 (провадження № 61-6864св23).
Щодо позовних вимог керівника прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.
Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у пункті 53 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження№ 14-2цс21).
Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, яка перебуває у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, у зв`язку із чим рішення органу місцевого самоврядування підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню у державну власність.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо така особа не набула права власності. Водночас ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).
Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі№ 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).
Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) (пункт 95), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 146), від14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15ц (провадження № 14-31цс20), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) (пункт 37)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц). Схожий висновок також зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження№ 14-90цс23).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності фізичної особи ».
Встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї наразі зареєстроване за ОСОБА_2 , а прокурором заявлений негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки не спрямований у контексті зазначених обставин справи на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку.
Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
Таким чином, встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї наразі зареєстроване за відповідачем, районний суд дійшов вірного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновком районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову Дергачівської окружної прокуратури про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку, оскільки обраний прокурором спосіб захисту про повернення спірної земельної ділянки є неефективним. В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Такі висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду, яка є сталою та сформованою.
Схожий висновок також зроблено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 686/10902/22 (провадження № 61-4908св24), від 11 червня 2025 року у справі № 552/2493/22 (провадження № 61-16995св24).
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження, принципу змагальності судового процесу.
Отже, застосування принципу jura novit curia не є безмежним, оскільки, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін.
Таким чином, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов?язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.
При цьому установлено, що прокурор вже після закриття підготовчого провадження звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову посилаючись на необхідність застосування віндикаційного позову, а саме про витребування спірної земельної ділянки. Ухвалою районного суду від 28.10.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання про перехід до стадії підготовчого провадження та прийняття заяви про зміну предмету позову.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування способу захисту судом такого як віндикація колегія суддів до уваги не бере, оскільки зміна кваліфікації позову, способу судового захисту у цій справі порушує право позивача, так як перехід з ініціативи суду із негаторного позову на віндикаційний, на відміну від переходу з віндикаційного позову на негаторний, потребує дослідження дотримання позивачем строку позовної давності. Саме це і відбулося у цій справі.
Таким чином, судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації (Харківська районна військова адміністрація), Державне агентство лісових ресурсів України -залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.Б. Бутенко_________________ О.І. Обідіна