УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 440/14991/25
адміністративне провадження № К/990/43908/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 20256 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМОЛТРАНС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОМОЛТРАНС" (далі - ТОВ "АГРОМОЛТРАНС") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (надалі також - ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області, відповідач), у якому позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову №09 від 09.10.2025 р. винесену Головним управлінням Держпроспоживслужби в Чернігівській області (головним інспектором та головним державним ветеринарним інспектором - заступником начальника Головного управління Держпроспоживслужби в Чернігівській області Чаплієвим Сергієм Олександровичем), якою до ТОВ "Агромолтранс" ЄДРПОУ 40319447 застосовано штраф у розмірі 120 000 грн за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 20256 року, позовні вимоги ТОВ "АГРОМОЛТРАНС" задоволено.
25 вересня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність застосування штрафу у розмірі 120 000 грн за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є неправильне застосування судами норм матеріального права (а саме: статей 21-23, 65, 66 Закону №2042-VIII у системному зв`язку з нормами Закону України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX та порушення норм процесуального права (статей 73, 74, 76, 90 КАС України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Верховний Суд, перевіривши викладені доводи, зазначає, що посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 2042-VIII у системному зв`язку з нормами Закону України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX не свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, стосовно доводів щодо правового значення результатів лабораторних досліджень, отриманих у межах кримінального провадження, скаржник фактично порушує питання про належність, допустимість та доказове значення конкретних доказів, їх співвідношення з іншими матеріалами справи та оцінку результатів досліджень, проведених різними лабораторіями. Вирішення таких питань залежить від установлених судами фактичних обставин цієї справи та оцінки доказів у їх сукупності, що саме по собі не свідчить про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Посилання скаржника на статті 73, 74, 76, 90 КАС України також не свідчить про наявність зазначеної підстави касаційного оскарження, оскільки наведені норми регулюють питання доказів, їх належності, допустимості та оцінки, а скаржник фактично не порушує нового питання щодо їх застосування, а заперечує надану судами попередніх інстанцій оцінку конкретним доказам у цій справі.
Щодо посилань скаржника на необхідність застосування положень Закону України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX, то у контексті строків притягнення до відповідальності скаржник порушує питання про можливість зупинення перебігу строків розгляду справи про порушення законодавства про харчові продукти, визначених частинами другою та дев`ятою статті 66 Закону № 2042-VIII, у зв`язку із застосуванням положень статей 28, 33, 64 Закону № 2073-IX, а також про співвідношення такого зупинення з пунктом 3 частини тринадцятої статті 66 Закону № 2042-VIII.
Водночас наведене саме по собі не свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник, порушуючи зазначене питання, не обґрунтував, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій конкретних положень статті 66 Закону № 2042-VIII та відповідних положень Закону № 2073-IX і необхідність формування Верховним Судом висновку щодо їх застосування. Скаржник не обґрунтував, яким чином сформований Верховним Судом висновок щодо застосування зазначених норм права може бути застосований до подібних правовідносин з урахуванням відмінностей у фактичних обставинах, які зумовили виникнення спірних правовідносин у цій справі. Наведені скаржником питання щодо перебігу та зупинення відповідних строків пов`язані з конкретною послідовністю процесуальних дій та обставинами їх вчинення у цій справі, а тому самі по собі не свідчать про наявність універсального питання правозастосування, вирішення якого матиме значення для інших подібних правовідносин незалежно від їх фактичних обставин.
Отже, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 20256 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМОЛТРАНС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко