УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 215/6361/24
адміністративне провадження № К/990/38709/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» про встановлення наявності компетенції (повноважень),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» (далі - ПАТ «КИЇВСТАР», відповідач) , в якій просив:
- встановити наявність компетенції (повноважень) ПАТ «КИЇВСТАР» при отриманні заяви від 05.07.2024 створювати штучні перешкоди для належного розгляду і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати надати запрошення для повторного розгляду заяви, а після розгляду її надати потрібну ОСОБА_1 інформацію.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «КИЇВСТАР» про встановлення наявності компетенції (повноважень) повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у встановлений судом строк, позивач недоліки позовної заяви не усунув.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 215/6361/24 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 19.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від розгляду справи № 215/6361/24 повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Суду від 07.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 329 та 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при їх ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн та клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами наявності поважних причин пропуску такого строку.
Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
24.09.2026 від скаржника засобами поштового зв`язку на адресу Суду надійшла заява про усунення недоліків у якій останній просив поновити строк звернення.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень та мотиви поданої заяви про усунення недоліків, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 26.06.2025 (повний текст складено 26.06.2025), а касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку у серпні 2026 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 07.09.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, зокрема у зв`язку з тим, що її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, установленого статтею 329 КАС України. У зв`язку із цим скаржнику запропоновано подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення, відповідними обґрунтуваннями та доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 він отримав поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором 067227264974 лише 31.07.2026, у зв`язку з чим до її отримання не мав можливості подати касаційну скаргу. На підтвердження дати отримання судового рішення скаржник посилається на поштове повідомлення про вручення, яке, за його твердженням, міститься в матеріалах справи.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Доводи скаржника про отримання копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 саме 31.07.2026 не підтверджені належними та допустимими доказами, доданими до клопотання. Зокрема, скаржником не надано ані поштового повідомлення про вручення відповідного відправлення, ані конверта суду чи інших документів, з яких можливо було б достовірно встановити дату вручення йому копії оскаржуваної постанови. Саме по собі зазначення скаржником штрихкодового ідентифікатора поштового відправлення та дати його отримання не дає Суду можливості перевірити дійсний момент вручення йому судового рішення.
Посилання скаржника на те, що відповідне поштове повідомлення про вручення міститься у матеріалах адміністративної справи, наведеного не спростовує. На стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції здійснює перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів без витребування адміністративної справи, а тому доказ, на який посилається скаржник, Суду не наданий і на цій стадії не може бути перевірений.
Таким чином, наведені скаржником обставини щодо отримання копії постанови суду апеляційної інстанції 31.07.2026 не підтверджені поданими ним доказами, що позбавляє Суд можливості встановити дійсну дату отримання оскаржуваного судового рішення та, відповідно, дійти висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Щодо посилання скаржника на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64 яким введено воєнний стан на території України, колегія судівв зауважує, що лише посилання на воєнний стан не може бути поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження без надання відповідних доказів того, як саме це перешкодило звернутися до суду касаційної інстанції із дотриманням процесуального строку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не зазначено об`єктивних причин пропуску строку та не надано доказів, що це підтверджують.
Таким чином, скаржник не виконав вимоги ухвали Суду від 07.09.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано після закінчення строку на касаційне оскарження та ухвалою Суду від 07.09.2026 її залишено без руху, а скаржнику запропоновано надати клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами наявності поважних причин пропуску такого строку, проте на виконання вимог зазначеної ухвали скаржником подано клопотання, у якому наведені причини пропуску строку Суд визнає неповажними, оскільки вони не підтверджені належними та достатніми доказами, які б свідчили про об`єктивну неможливість своєчасного звернення з касаційною скаргою. За таких обставин у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 215/6361/24.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 215/6361/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» про встановлення наявності компетенції (повноважень).
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов