УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/15422/25
адміністративне провадження № К/990/43245/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 320/15422/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕЇН-ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕЇН-ЕНЕРДЖІ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 18 грудня 2024 року № 189926 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕЇН-ЕНЕРДЖІ» критеріям ризиковості платника податку;
- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕЇН-ЕНЕРДЖІ» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині сплати судового збору.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
22 квітня 2026 року Головне управління ДПС у м. Києві вдруге подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 295 КАС України.
06 травня 2026 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому Головне управління ДПС у м. Києві просило поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року визнано неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №320/15422/25 та, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві в підсистемі «Електронний суд» 01 жовтня 2026 року о 20:14 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 09 жовтня 2026 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, відповідач просить суд врахувати дотримання процесуальних строків під час первинного звернення до суду касаційної інстанції, а також своє прагнення реалізувати право на касаційне оскарження судового рішення у цій справі шляхом повторного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення. Вказує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду. Крім того,скаржник посилається на введення воєнного стану на території України. На думку заявника, сукупність зазначених обставин свідчить про наявність поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим він просить суд поновити цей строк.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з матеріалів справи, а також із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень і комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізовував право на касаційне оскарження та звертався до суду касаційної інстанції у межах процесуального строку, встановленого законом.
Разом з тим, ухвалами Верховного Суду подані касаційні скарги були залишені без руху, а скаржнику надано строк для усунення виявлених недоліків, зокрема для подання дкумента про сплату судового збору.
Однак скаржник у встановлений судом строк зазначених недоліків не усунув, у зв`язку з чим ухвалами Верховного Суду від 27 липня 2026 року та 14 вересня 2026 року касаційні скарги були повернуті.
Повторно звертаючись до суду, заявник також не виконав вимог процесуального закону та не усунув недоліків касаційної скарги, на які неодноразово звертав увагу суд.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, своєю чергою, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Водночас жодних доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку скаржником не надано.
Також варто зауважити, що податковий орган є суб`єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі в організації своєчасного виконання обов`язків працівників контролюючого органу є проблемою внутрішньої організації роботи податкового органу.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №320/15422/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕЇН-ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко