Справа № 931/378/26 Провадження № 22-з/802/78/26 Головуючий у 1 інстанції: Безп`ятко О. І.
Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року та додаткове рішення Локачинського районного суду Волинської області від 14 серпня 2026 року
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема щодо судового збору.
Додатковим рішення Локачинського районного суду Волинської області від 14 серпня 2026 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2026 року апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Локачинського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року та додаткове рішення Локачинського районного суду Волинської області від 14 серпня 2026 року у цій справі - без змін.
05 жовтня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вказувала, що у поданих до апеляційного суду відзивах на апеляційні скарги вона зазначила, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які планує понести позивач у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, становить 6 000 грн. Просила апеляційний суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення додаткової постанови у цій справі є 15 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити.
Кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59 Конституції України).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частинах 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (п. 5.39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_1 у цій справі була адвокат Прокопик І. О., яка діяла у суді апеляційної інстанції на підставі ордеру серії ВС № 1491515 від 25 серпня 2026 року та договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги від 11 травня 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Прокопик І. О.
У відзивах на апеляційні скарги від 14 та 21 вересня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зробила заяву про розподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції та зазначила, що попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 6 000 грн.
05 жовтня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - Прокопик І. О. через підсистему «Електронний суд» у визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої приєднала докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: розрахунок розміру правничої допомоги від 03 жовтня 2026 року, акт здавання-приймання робіт від 04 жовтня 2026 року. З цих документів вбачаються види юридичних послуг, наданих позивачу та їх вартість, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою на судове рішення та на додаткове рішення суду першої інстанції, формування правової позиції у справі, підготовка та подання двох відзивів на апеляційні скарги, 2 год - 4 000 грн, участь у судовому засіданні 30 вересня 2026 року, 1 год - 2 000 грн, усього 6 000 грн.
Таким чином, представник позивача надала докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено наступний правовий висновок.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас як вбачається з матеріалів справи, від сторони відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи заперечення щодо неспівмірності таких витрат не надходило.
З огляду на наявні у справі докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн та за відсутності клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у суду апеляційної інстанції відсутні передбачені законом підстави для зменшення таких витрат.
Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд враховує, що апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , на які адвокатом позивача ОСОБА_1 - Прокопик І. О. були подані відзиви, залишені без задоволення, рішення суду та додаткове рішення суду залишені без змін. Зважаючи на те, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн у суді апеляційної інстанції відповідає засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а тому за відсутності клопотання сторони відповідача про зменшення розміру таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення їх у зазначеному розмірі з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 .
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 268, 270, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: