ПОСТАНОВА
Іменем України
14 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/2823/25
провадження № 22-ц/4809/1611/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О.Л., Карпенко О.Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, (суддя Цесельська О.С.), -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 556,99 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що 06.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачкою укладено кредитний договір № 178080, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором b24c9a73, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 13 514,00 гривень, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника. 16.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно Реєстру прав вимог №6 від 03.09.2025 року до Договору факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №6 від 03.09.2025 до договору факторингу 1, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .
Відповідачка отримала кошти, але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконала, утворилася заборгованість в сумі 24 656,99 грн, яка складається з: 13 514,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8 441,99 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, 601,00 грн. - заборгованість по комісії, 2 100,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), тому позивач звернувся до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено; стягнуто ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 178080 від 06.04.2025 року у розмірі 22 556,99 грн; здійснено розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка отримала кошти, але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконала.
Враховуючи наведене, також те, що відповідачем не подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували проведений представником позивача розрахунок заборгованості за вищевказаними договорами, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань за вказаними договорами, у зв`язку з чим порушення зобов`язання визнається судом таким, що сталося з вини відповідача, а отже суд вважає, що вимоги представника позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачкою оскаржено його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2026 року скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач посилався на те, що кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором b24c9a73. Водночас наявність у тексті PDF файлу напису про підписання одноразовим ідентифікатором сама собою не доводить, що саме відповідач отримала цей ідентифікатор, саме відповідач ввела його у відповідне поле, саме відповідач здійснила акцепт оферти та саме відповідач отримала повний обсяг переддоговірної інформації. Матеріали справи не містять належних технічних доказів, які б дозволяли суду перевірити факт і спосіб ідентифікації відповідача, IP адресу, пристрій, час входу до особистого кабінету, канал отримання одноразового ідентифікатора, зміст SMS або іншого повідомлення, відомості про доставку ідентифікатора, лог акцепту, незмінність тексту оферти на момент акцепту, а також доказ ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, публічною частиною договору і правилами надання грошових коштів.
Також зазначає, що суд не перевірив, чи відповідає розрахунок заборгованості погодженому строку кредитування. За пунктом 2.6 договору загальний строк кредитування становить 98 днів з 06.04.2025 року по 13.07.2025 року. Розрахунок заборгованості містить щоденні нарахування процентів у межах цього періоду, але також містить штрафні нарахування, зокрема після 13.07.2025 року, які позивач не включив до остаточно заявлених вимог. Водночас суд не перевірив правову природу комісії, не перевірив, чи відповідає включення комісії до тіла кредиту вимогам споживчого кредитування, та не відмежував фактично видані грошові кошти від внутрішньої бухгалтерської операції кредитодавця
Крім того відповідачка зазначає, що у договорі зазначено орієнтовну реальну річну процентну ставку 31 300,48% річних. Такий показник сам по собі свідчить про необхідність особливо ретельної перевірки судом дотримання кредитодавцем переддоговірних обов`язків, ясності, зрозумілості та добросовісності умов договору. Однак суд першої інстанції цього не зробив. Суд не перевірив, чи була відповідачу надана повна інформація про наслідки укладення такого договору, чи були умови договору викладені доступно та чи не містять вони несправедливих умов щодо комісій і фактичного розміру кредиту.
Наводить власний контррозрахунок заборгованості, а саме: заявлена позивачем сума 22 556,99 грн підлягає виключенню повністю через недоведеність підстав позову. До стягнення підлягає 0,00 грн без визнання боргу. Лише як суто альтернативний розрахунок і лише за умови надання первісним кредитодавцем належної платіжної інструкції, суд може перевіряти суму фактичного надходження 10 000,36 грн, але не 13 514,00 грн тіла кредиту, не 8 441,99 грн процентів та не 601,00 грн комісії
Також відповідачка вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт видачі кредиту саме первісним кредитодавцем, не подав платіжну інструкцію ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» про переказ кредитних коштів позичальнику, не довів належність та повноту електронного правочину, не довів отримання відповідачем усієї переддоговірної інформації, не довів належний перехід права вимоги в обсязі, заявленому до стягнення
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що при заповненні заявки на кредит відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Звертає увагу, що відповідачка підписала Кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту, та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті Товариства в Особистому кабінеті.
Щодо перерахування кредитних коштів звертає увагу суду, що Відповідно до п. 2.2.1. Сума (загальний розмір) кредиту становить 13514.00 грн 00 коп) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10000.36 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3513.64 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Відразу після підписання договору, 06.04.2025 року відповідачці перераховано грошові кошти в сумі 10 000,36 грн на вказану ним банківську карту, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС».
Щодо відступлення права вимоги стверджує, що відповідно до умов договору факторингу передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами права вимоги, які є додатками до нього.
За доводами позивача, нарахування відсотків здійснювались в межах погоджених умов Кредитного договору. Наголошує, що алгоритм нарахування процентів узгоджений Кредитним договором. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 178080 від 06.04.2025. Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими відповідачка ознайомилась до укладення Кредитного договору № 178080 від 06.04.2025 та підписала електронним одноразовим ідентифікатором підтвердила та погодилась з його умовами.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2026 року витребувано із Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області матеріали цивільної справи №396/2823/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з оскарженням в апеляційному порядку рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року у даній справі.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 липня 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області для усунення недоліків у оформленні матеріалів справи.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 06 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 21 серпня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальниця) укладено кредитний договір № 178080. За умовами п. 2.2.1. цього договору сума (загальний розмір) кредиту становить 13514.00 грн, яка надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10000.36 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (рахунок Позичальника); у розмірі 3513.64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 13514.00грн (тринадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн 00 коп) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10 000.36 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3 513.64 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Згідно п. 2.5 Договору комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту може бути змінено.
Позичальниця отримала у кредит грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (п. 1.1. Кредитного договору).
За умовами п. 3.1. Договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку :в) платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі Сторонами індивідуальної частини : діє до повного виконання Позичальником зобов`язань по цьому Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 2.6 Договору.
Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором b24c9a73, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 13 514,00 гривень, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника.
Кредитний договір разом з Паспортом споживчого кредиту підписані електронним підписом Позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора b24c9a73, направленого Кредитодавцем на номер телефону Позичальниці НОМЕР_2 та введеного останньою 06 квітня 2025 року о 16:32:47.
Встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало належним чином, надавши Позичальниці у безготівковій формі кредитні кошти у сумі 13 514,00 грн, шляхом перерахування на визначений у Кредитному договорі картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 суму коштів 10000,36 грн, а також у розмірі 3513.64 грн шляхом погашення заборгованості Позичальниці за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
16.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Згідно з п. 1.3. Договору № 16042025 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Матеріали справи містять докази здійснення оплати за зазначеними договором факторингу.
Згідно витягом з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 року Реєстру прав вимоги № 1 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 у загальній сумі 24 656,99 грн, яка складається з: 13 514,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 441,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, 601,00 грн - заборгованість по комісії, 2 100,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи)
Таку ж інформацію щодо розміру заборгованості Позичальниці за Кредитним договором містить розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», та у виписці з особового рахунку за Кредитним договором № 178080 від 06.04.2025. При цьому, інформація про здійснені відповідачкою оплати за Кредитним договором у даному розрахунку відсутня.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Перевіркою матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.
Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо укладення Кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС». Також апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 13 514,00 грн за Кредитним договором.
Оскаржуване судове рішення зазначеним висновкам апеляційного суду не суперечить.
Щодо відповідних заперечень відповідачки, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.
Аналогічна норма міститься й у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Підтвердження накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є у Індивідуальній частині договору та Додатку до договору про споживчий кредит № 178080 від 06.04.2025 р., а саме у Паспорті споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит ТОВ Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС", в якій на кожній сторінці вказується та зазначається, що електронний підпис Відповідача та час його отримання та введення, які він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.
Колегією суддів враховано, що без здійснення входу Позичальниці на сайт Кредитодавця, без отримання Позичальником умов договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір не був би укладеним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
У справі, що переглядається, встановлено, що Кредитний договір укладений та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджено належними доказами та відповідачкою не спростовано.
З урахуванням вищенаведеного не приймаються до уваги апеляційні доводи, що підписання одноразовим ідентифікатором не доводить укладення саме нею Кредитного договору.
Сам по собі факт відсутності у матеріалах справи сертифіката відкритого ключа чи протоколу накладення кваліфікованого електронного підпису не свідчить про неукладення договору, оскільки в даному випадку договір підписувався не кваліфікованим електронним підписом, а одноразовим ідентифікатором, використання якого прямо передбачено Законом України «Про електронну комерцію» для укладення електронних договорів.
При цьому Відповідачкою не надано жодних належних і допустимих доказів того, що вона не проходила процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача, не здійснювала акцепту оферти або що її персональні дані були використані сторонніми особами без її волі.
Крім того, кредитні кошти були перераховані на банківський рахунок відповідачки, з урахуванням погашення заборгованості Позичальниці за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини Договору, що підтверджується банківськими документами. При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що зазначений рахунок їй не належав або що кредитні кошти були отримані іншою особою.
Відповідачка, зазначаючи про відсутність належних доказів про отримання нею кредиту та належності підтвердження заборгованості, не надала жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не зверталась до суду із позовом про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, не надала відомостей щодо неналежності їй банківської картки, зазначеної у договорі, або виписки з рахунку, з якого б вбачалось не отримання коштів тощо.
Також відповідачка не надала виписки з особового рахунку за вказаним розрахунком на спростування обставин отримання кредиту та користування картковим рахунком за спірним кредитним договором.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Відповідно до пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Окрім того, відповідно до пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Отже, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Оскільки ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий позивачем розрахунок, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Колегія суддів вважає, що у цій справі, сукупність наданих позивачем доказів на підтвердження надання перерахування відповідачці кредитних коштів не викликає сумніву, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору, так і отримання відповідачкою кредитних коштів, отже доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Не заслуговують на увагу доводи відповідачки про те, що суд не перевірив, чи була відповідачу надана повна інформація про наслідки укладення такого договору, чи були умови договору викладені доступно та чи не містять вони несправедливих умов щодо комісій і фактичного розміру кредиту, оскільки сторони погодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату його видачі, умови повернення, порядок нарахування та сплати процентів, строк дії договору, орієнтовну загальну вартість кредиту тощо. Відповідачка накладенням електронного підпису одноразового ідентифікатора засвідчила свою згоду на отримання кредиту на умовах, визначених договором, а волевиявлення сторін щодо його укладення та підписання очевидно було вільним.
У контексті викладеного, апеляційним судом також зважено на те, що процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.
Судом враховано, що відповідачка не надала жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про отримання нею коштів за Кредитним договором. При цьому з матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконала, кредитні кошти у межах встановленого строку Позичальнику не повернула.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не містять передбачених законом підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та відповідно для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
За таких обставин, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О.Л.Дуковський
О.Л. Карпенко