Справа № 307/1113/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 жовтня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.,
за участі секретаря - Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2026 року (головуючий суддя Ніточко В.В.) про застосування заходів процесуального примусу у справі №307/1113/26 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Углянська сільська рада, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо виховання онука,
в с т а н о в и в :
У березні 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо виховання онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивують тим, що відповідач ОСОБА_3 був одружений із їх дочкою ОСОБА_5 . В цьому шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 квітня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітнього ОСОБА_4 було залишено проживати з матір`ю. З 2012 року по 2025 рік ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали разом з ними в будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Відповідач жодної участі у вихованні сина не брав та ним не цікавився до 2022 року. В свою чергу, між ними та онуком були налагоджені близькі та дружні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх дочка ОСОБА_5 , мати Всеволода. ОСОБА_3 після її смерті приїхав до них та попросив взяти хлопчика на літні канікули. Для забезпечення прав та інтересів дитини, вони виконали прохання батька. Однак, після цього, в телефонному режимі, відповідач наказав переслати йому речі та повідомив, що син буде проживати з ним. Відносини між ними та відповідачем склалися не дуже приязні. Вони розуміли, що дитина має проживати з батьком, однак спілкування в них з дитиною втратилось повністю. Вони впевнені, що саме під впливом відповідача Всеволод ігнорує їх та не виходить на зв`язок. Відповідач не повідомляє місце перебування дитини. Додзвонитися до онука не можливо, оскільки відповідач змусив його заблокувати їх телефони. Однак, дитина виросла з ними, вони безмежно люблять його, і їм не вистачає спілкування з онуком.
Просять: зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити для бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні онука: систематичні побачення з онуком ОСОБА_4 у кожний третій тиждень місяця, в період з 08:00 год. суботи по 15:00 год. неділі, без присутності батька ОСОБА_3 , спільний відпочинок з онуком, з метою оздоровлення дитини, щорічно тривалістю 2 місяці літніх канікул, необмежене спілкування з онуком засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2026 залучено орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області до участі в даній справі. Вказаною ухвалою запропоновано органу опіки при виконавчому комітеті Углянської сільської ради та піклування надати висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. мат. справи 70-71)
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2026 року залучено орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області до участі в даній справі, оскільки ОСОБА_4 навчається у навчальному закладі в м. Ужгород, та запропоновано органу опіки та піклування надати висновок щодо способу участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. мат. справи 100-102).
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області висновку щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувані докази слід було надати в строк до 02 червня 2026 року (арк.. мат. справи 129-131).
03 червня 2026 року від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області надійшло пояснення на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2026 року, в якому зазначено, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради не має можливості надати письмовий висновок по суті заявленого спору в розумінні статті 19 Сімейного кодексу України, оскільки чинним законодавством не визначено процедури його підготовки та змісту для цієї категорії спорів.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року було повторно витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повторно витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.мат. справи 185-188).
Витребувані судом документи слід було надати в строк до 27 липня 2026 року.
Вказану ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року направлено для виконання органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області, яку, згідно довідки про доставку електронного документу, виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області отримав 19 червня 2026 року.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2026 застосовано до виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області захід процесуального примусу у виді штрафу у сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328 грн. 00 коп.
Даною ухвалою роз`яснено, що особа, на яку накладено штраф, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї заходів процесуального примусу, а також те, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.
Вказана ухвала винесена судом першої інстанції з підстав не виконання органом опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області ухвали суду від 18.06.2026 про витребування доказів до 27 липня 2026 року, тобто у зв`язку з неподанням суду витребуваних документів.
На вказану ухвалу орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2026.
У своїй скарзі орган опіки та піклування зазначає, що не ігнорував ухвалу суду та не ухилявся від участі в розгляді справи та не залишав без реагування вимоги суду.
Зазначає, що на виконання ухвали суду про витребування висновку органу опіки було здійснено правову оцінку можливості виконання такої ухвали суду та 03.06.2026 подано суду письмові пояснення.
У своїх доводах апелянт посилається на висновок Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 в справі №523/19706/19, де зазначено, що ненадання органом опіки та піклування висновку не означає неможливість розгляду та вирішення спору.
Орган опіки та піклування стверджує, що він не ухилявся від виконання вимоги суду, а письмово повідомив про неможливість підготовки та надання витребуваного висновку, навівши конкретне правове обґрунтування такої неможливості.
Вказує, що суд не встановив та не навів у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали конкретної норми чинного законодавства, яка б визначала порядок та механізм підготовки Органом опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради письмового висновку саме у спорі щодо участі баби та діда у вихованні та спілкуванні з онуком.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.18 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржено ухвалу про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.
В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Зокрема, судова повістка до електронного кабінету Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради була доставлена 29.09.2026 (а.с.33). В.о. начальника служби у справах дітей Углянськоі сільської ради надіслав заяву про проведення судового засідання без участі представника служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надіслані матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Пунктом 5 ч. 1ст.144 ЦПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Згідно з ч.2 ст. 148 ЦПК України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
Згідно з копій наданих суду матеріалів справи встановлено, що ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2026 року витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувані докази слід було надати в строк до 02 червня 2026 року.
03 червня 2026 року від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області надійшло пояснення на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2026 року, в якій орган опікіи та піклування зазначив про не можливість поданні суду висновку у зв`язку з відсутністю визначеного законом порядку його складання у даному спорі.
Оскільки вказана ухвала суду не була виконана, Тячівським районним судом Закарпатської області ухвалою від 18 червня 2026 року повторно витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області висновок щодо розв`язання спору.
У вказаній ухвалі суд першої інстанції врахував пояснення органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області за зазначив про обов`язковість надання висновку органу опіки та піклування під час розгляду позовних вимог, в томі числі, про визначення способу участі баби та діда у вихованні онука, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 658/1267/16-ц та від 29 травня 2024 року у справі № 751/5136/22.
Суд першої інстанції визначив, що витребувані судом документи слід надати в строк до 27 липня 2026 року.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, ухвалу суду про витребування доказів до 27 липня 2026 року виконано не було, витребувані документи суду не надані. Також, до суду не надходило будь-якого повідомлення про неможливість виконання указаної ухвали, що унеможливлює вирішення справи у передбачений законом спосіб та строки, що свідчить про невиконання ухвали суду.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866. Тлумачення змісту частин четвертої, шостої статті 19 СК України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування під час розгляду справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою. Наведені вище положення статті 19 СК України та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, відповідно до якого такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі. Згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.
Верховний Суд у постановах, зокрема, від 06 лютого 2019 року у справі № 658/1267/16-ц та у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 751/5136/22 зазначив, що виходячи з аналізу ч. 4, 5 ст.19 СК України судам при розгляді позовних вимог, зокрема, про визначення порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, про визначення способу участі баби у вихованні онука обов`язковою є наявність письмового висновку органу опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, з огляду на положення зазначених норм щодо необхідності надання органом опіки та піклування висновку щодо розв`язання спору у даній справі, повторне невиконання Органом опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради ухвали суду щодо надання такого висновку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вжиття заходу процесуального примусу - накладення на виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області штрафу у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 грн. 00 коп.
Оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм цивільного процесуального права та підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч. 4 ст. 148, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та, відповідно до ч. 4 ст. 148 ЦПК України, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуюча:
Судді: