Справа № 509/4302/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року с-ще.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,
за участю:
секретаря судового засідання Пірожок Владислава Юрійовича,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Орган опіки та піклування в особі Таїровської сради Одеського району Одеської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння,-
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Орган опіки та піклування в особі Таїровської сради Одеського району Одеської області, та просять суд витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв.м., житловою площею 68,5 кв.м., що розташовані за адресою, АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.10.2020 року, серія та номер 2032, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною; витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно- земельну ділянку 12, кадастровий номер: [номер приховано]:02:008:0617, загальною площею (га): 0,0676, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.10.2020 року, серія та номер 2034, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною.
Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка та житловий будинок за адресою, АДРЕСА_2 , належать ОСОБА_2 , на праві власності згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 12.08.2004р., виданого на підставі витягу з розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації за №485 від 03.08.2004р., та державного акту серії ЯЕ №663975 від 23.08.2007р. на право власності на земельну площею 0,0676 га, кадастровий номер №[номер приховано]:02:008:0617, зареєстрованого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів за №04[телефон приховано], на підставі рішення 11 сесії Таїровської селищної ради №364 від 18.06.2004р.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , разом із своїми дітьми та малолітнім онуком проживали у вказаному будинку за адресою, АДРЕСА_1 до 20.06.2018 року, поки винні особи насильницьким шляхом не захопили будинок та виселили родину.
Рішенням державного реєстратора Тихонової А.С. від 10.01.2017р. за заявою ОСОБА_5 від 05.01.2017р., в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений запис про реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_5 , на земельну ділянку та житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
За згодою ОСОБА_5 , відповідачка ОСОБА_4 , разом зі своїми малолітніми дітьми були зареєстровані в житловому будинку, розташованому за адресою, АДРЕСА_2 , де проживають до теперішнього часу.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області, від 02.10.2020р., по справі №509/4554/19, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, прийняте державним реєстратором Тихоновою А.С. від 10.01.2017р, на земельну ділянку 12, площею 0,0676га, та житловий будинок, загальною площею 232 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 19.07.2021 р. рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.10.2020p. залишено без змін. Постановою від 29 травня 2024 року Верховний Суд по справі №509/4554/19, прийняв постанову, якою судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.10.2020р., ОСОБА_5 , продала, а ОСОБА_4 купила житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв.м., житловою площею 68,5 кв.м., що розташовані за адресою, АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.10.2020р. ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку 12, кадастровий номер: [номер приховано]:02:008:0617, загальною площею (га): 0,0676, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі зазначають, що спірне нерухоме майно вибуло із власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не з їх волі, з порушенням вимог законодавства, між власником та володільцем майна не існувало жодних юридичних відносин, право власності позивачів на спірне нерухоме майно заперечується іншими особами, на цей час спірне нерухоме майно перебуває у володінні ОСОБА_7 . Факт вибуття нерухомого майна з володіння позивачів відбувся не з їх волі, оскільки перереєстрацію права власності на спірне нерухоме майно здійснено без повідомлення позивачів та з порушенням вимог законодавства, тому, на думку позивачів, існують всі підстави для витребування належного їм нерухомого майна із чужого незаконного володіння на підставі положень статті 388 ЦК України.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії в справі
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Орган опіки та піклування в особі Таїровської сради Одеського району Одеської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.07.2026 року було відмовлено у прийнятті позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит» про визнання правочинів недійсними, визнання права іпотекодержателя до спільного розгляду з первісним позовом по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Орган опіки та піклування в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 21.07.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.09.2026 року на 13 годину 30 хвилин.
01.09.2026 року представник ОСОБА_4 адвокат Розенбойм Ю.О.. звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено судом на 21.09.2026 року.
18.09.2026 року третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про відкладення розгляду справи, та відправлення їй копії позовної заяви із додатками за адресою: АДРЕСА_3 .
Розгляд справи було відкладено судом на 13.10.2026 року на 13 годину 00 хвилин.
Судом було відправлено судову повістку, та копію позовної заяви із додатками третій особі без самостійних вимог ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3 . Примірник позовної заяви із додатками окрім суду також був відправлений позивачем про, що суду надані відповідні квитанції про відправку, та опис вкладення. Вказана поштова кореспонденція повернулась на адресу суду 12.10.2026 року у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
13.10.2026 року треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, представник Органу опіки та піклування в особі Таїровської сради Одеського району Одеської області у судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачка та її представник в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
13.10.2026 року під час проведення судового засідання у справі, до суду надійшла заява ОСОБА_5 про чергове відкладення розгляду справи. Як вбачається з накладної кур`єрської служби KisExpres ФОП ОСОБА_8 , вказана заява була доставлена до суду 13.10.2026 року о 13 годині 11 хвилин. Вказана заява після її реєстрації канцелярією суду була передана головуючому вже після переходу судом до стадії ухвалення судового рішення, та відповідно ухвалення рішення у вказаній справі.
Фактичні обставини, встановлені судом
Розпорядженням Овідіопольської РДА №48 від 03.08.2004 р. був затверджений акт прийняття в експлуатацію та прийнятий до експлуатації закінчений будівництвом належний ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв.м, житловою площею 68,5 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього розпорядження на прізвище ОСОБА_2 . Таїровською селищною радою було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.08.2004 р., право власності ОСОБА_2 на будинок було зареєстроване 22.09.2004 р.
Вказаний житловий будинок розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,0676 га з кадастровим №[номер приховано]:02:008:0617. Право власності на цю ділянку ОСОБА_2 набула 23.08.2007 року згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №663975, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №04[телефон приховано] від 23.08.2007 р.
26.09.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір та договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.01.2013 року, яке набрало законної сили, з позивачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» була стягнута заборгованість за кредитним договором від 26.09.2007 року в розмірі 1402375 грн. в тому числі пеня та відсотки.
У лютому 2014 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_9 з позовом до ОСОБА_3 (чоловіка ОСОБА_2 ) про стягнення боргу. В ході розгляду цієї справи Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 24.02.2014 року наклав арешт на майно ОСОБА_3 в тому на 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який оформлений на прізвище дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та перебуває у спільній сумісної власності подружжя. 24.02.2014 р. вказане обтяження було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 24.02.2014 р. Ця ухвала суду є чинною, залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року. Обтяження, які зареєстровані на підставі цієї ухвали, є чинними, про що мається запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 03.06.2019 року).
03.04.2015 року на підставі договору відступлення права вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив право вимоги за кредитним договором ПАТ «Юніон Стандарт Банк», яке того ж дня уклало договір відступлення права вимоги з ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит». 03.04.2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит» уклало з відповідачкою ОСОБА_5 договір відступлення права вимоги за кредитним договором. Внаслідок укладення вказаних договорів від 03.04.2015 року ОСОБА_5 стала кінцевим кредитором у зобов`язанні, що виникло з кредитного договору від 26.09.2007 р. та іпотекодержателем за договором іпотеки від 26.09.2007 р.
03.04.2015 року в Державному реєстрі речових прав про нерухоме майно була зареєстрована іпотека та внесені відомості про ОСОБА_5 , як нового іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.09.2007 р. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №35928496 від 03.04.2015 р.).
У травні 2015 року позивачі звернулися до Приморського районного суду м. Одеса з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Юніон Стандарт Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит», ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів від 03.04.2015 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 26.09.2007 р. В ході розгляду цієї справи ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 13.05.2015 року було заборонено всім фізичним та юридичним особам здійснювати платежі або передавати заставлене майно та виконувати інші зобов`язання за договорами відступлення права вимоги від 03.04.2015 року. Ця ухвала є чинною, була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.07.2015 року.
10.01.2017 року державний реєстратор Тихонова А.С. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33375596 про реєстрацію права власності відповідачки ОСОБА_5 на житловий будинок та присадибну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0617, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і на підставі цього рішення ОСОБА_10 внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію (тобто зареєструвала) права власності ОСОБА_5 на вказані об`єкти нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою №168968806 від 03.06.2019 року. Підставою виникнення права власності окрім іншого зазначені: договір іпотеки від 26.09.2007 року, кредитний договір від 26.09.2007 року, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03.04.2015 року.
Рішенням Овідіопольського районного суду від 02 жовтня 2020 року у цивільній справі № 509/4554/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2021 року та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, позов ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , до Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» в особі державного реєстратора Тихонової А. С. та ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_12 , Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію нерухомого майна задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Тихонової А.С. про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на житловий будинок та земельну ділянку площею з кадастровим № [номер приховано]:02:008:0617, розташовані під АДРЕСА_1 .
Змістом вищевказаних судових рішень встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 є власниками спірного житлового будинку та земельної ділянки. Спірне нерухоме майно у вигляді будинку та земельної ділянки, зареєстроване за ОСОБА_2 , було передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним 26 вересня 2007 року між ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та банком. У зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань за договором рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2013 року з ОСОБА_11 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2007 року в розмірі 1402375,00 грн.
03 квітня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору відступлення права вимоги відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандарт Банк», яке того ж дня уклало аналогічний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкредит», яке, своєю чергою, у той самий день відступило право вимоги за кредитним договором на користь ОСОБА_5
ОСОБА_11 та ОСОБА_3 у травні 2015 року звернулися до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про визнання недійсними всіх договорів від 03 квітня 2015 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26 вересня 2007 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року вжито заходів забезпечення позову у справі та заборонено всім фізичним та юридичним особам здійснювати платежі або передавати заставлене майно та виконувати інші зобов`язання за договорами відступлення права вимоги від 03 квітня 2015 року.
Незважаючи на наявну заборону, рішенням державного реєстратора від 10 січня 2017 року ОСОБА_5 зареєстровано у якості кредитора за кредитним договором від 26 вересня 2007 року, а також у якості іпотекодержателя за договором іпотеки від 26 вересня 2007 року щодо належного ОСОБА_11 та ОСОБА_3 житлового будинку та присадибної земельної ділянки.
На підставі вищезазначених рішень проведено реєстрацію права власності на спірний будинок та земельну ділянку за ОСОБА_5 .
Під час розгляду справи 509/4554/19 судами встановлено, що оскільки іпотекодавці ОСОБА_11 та ОСОБА_3 зберегли право розпорядження майном, що було передано ними в іпотеку, а під час реєстрації права власності за ОСОБА_5 існували встановлені ухвалою Приморського районного суду від 13 травня 2015 року обтяження прав та майна, рішення державного реєстратора від 10 січня 2017 року про реєстрацію прав власності за ОСОБА_5 були прийняті з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак, рішення державного реєстратора від 10 липня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1144510951237, індексний номер 33375596, прийняте державним реєстратором про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 232,8 кв. м., та на земельну ділянку площею 0,0676 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0617, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були скасовані, оскільки реєстратором при вчиненні реєстраційних дій були порушені пункт 6 частини першої та частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Натомість в подальшому ОСОБА_5 , як продавець, та ОСОБА_4 , як покупець, 02 жовтня 2020 року уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений і зареєстрований 02 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Куркан Н. Ф. у реєстрі під №2032, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купила за 1645000,00 грн житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв. м., та жилою площею 68,5 кв. м., під АДРЕСА_1 .
02 жовтня 2020 року ОСОБА_5 подала нотаріусу заяву у змісті якої вказала, що (дослівно): «Відчужуване нерухоме майно є моєю особистою власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання ними права власності на вищезазначене нерухоме майно (чи їх частку), у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №226982143, за реєстраційним номером нерухомого майна 1144510951237 о 17 годині 41 хвилину та 07 секунд 02 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Куркан Н. Ф. зареєстровано право власності ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв. м., та жилою площею 68,5 кв. м., під АДРЕСА_1 .
Також 02 жовтня 2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0676 га, з кадастровим №[номер приховано]:02:008:0617 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), який був посвідчений і зареєстрований 02 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Куркан Н. Ф. у реєстрі під №2034, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 за 116 000,00 грн придбала вказану земельну ділянку під АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №226982143, за реєстраційним номером нерухомого майна 1144510951237 о 17 годині 53 хвилини та 17 секунді 02 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Куркан Н. Ф. на підставі договору - купівлі продажу зареєстровано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0676 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0617, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
02 жовтня 2020 року ОСОБА_5 подала нотаріусу заяву, у змісті якої вказала, що: «Відчужуване нерухоме майно є моєю особистою власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на вищезазначене нерухоме майно (чи їх частку), у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні».
12 серпня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф, Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації. позивачі просили суд: визнати недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку від 02.10.2020, серія та номер: 2032, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф.; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.10.2020, серія та номер: 2034, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф.; скасувати рішення приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 54394576 від 02.10.2020, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1144510951237, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 , за ОСОБА_4 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. про держ авну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 54394784 від 02.10.2020, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1144356351237 земельна ділянка площею 0,0676 га, з кадастровим №[номер приховано]:02:008:0617 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), під АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, який був посвідчений і зареєстрований 02.10.2020 приватним нотаріусом Куркан Н.Ф. у реєстрі під №2032, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купила за 1 645 000 гривень житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв.м, та жилою площею 68,5 кв.м, під АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0676 га, з кадастровим №[номер приховано]:02:008:0617 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), який був посвідчений і зареєстрований 02.10.2020 приватним нотаріусом Куркан Н.Ф. у реєстрі під №2034, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 за 116 000 гривень купила вказану земельну ділянку під АДРЕСА_1 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 54394576 від 02.10.2020, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1144510951237 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 про право власності ОСОБА_4 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 54394784 від 02.10.2020, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1144356351237 земельна ділянка площею 0,0676 га, з кадастровим №[номер приховано]:02:008:0617 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за АДРЕСА_1 про право власності ОСОБА_4 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 19.06.2025 року Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року скасовано, та ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації залишено без задоволення.
У мотивувальній частині постанови апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не врахувавши, що обраний позивачами спосіб захисту є неефективним.
Норми права, застосовані судом, та висновки суду
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини, так і інші юридичні факти.
Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня
2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними
й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та, відповідно, негаторного позовів відповідно.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного
з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).
Згідно статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Таким чином, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.
Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18) та інших звернено увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.
Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.
Первісний власник може заявити вимогу про витребування майна лише в тому разі, якщо він (первісний власник) зареєстрував своє право власності. Проте «витребування майна» не є наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності наступним власником.
У разі укладення договору купівлі-продажу особою, яка не мала права на його укладення, такий договір може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивачі заявили вимогу про витребування квартири, задоволення якої повністю поновлює їх право власності.
Подібний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 (провадження №14-65цс12).
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18).
Відповідно до пунктів 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20), якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.02.2020 по справі № 761/17142/15-ц зробив висновок, що, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому, суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
В свою чергу, виходячи з висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року по справі № 183/1617/16, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Підставою позовних вимог є те, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.10.2020 по справі №509/4554/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19.07.2021, скасовано рішення державного реєстратора Тихонової А.С. від 10.01.2017 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі якого було зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0676 га, та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 02 жовтня 2020 року о 17 годині 41 хвилині, в день вирішення судового спору щодо права власності на вказані об`єкти нерухомого майна, за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу продала, а ОСОБА_4 , будучі третьою особою у справі № 509/4554/19, купила за 116 000 гривень земельну ділянку, та житловий будинок за 1 645 000 гривень.
Враховуючи, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.10.2020 по справі №509/4554/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19.07.2021 було скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на житловий будинок та земельну ділянку, та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 достовірно знали про розгляд справи № 509/4554/19, під час укладання правочинів, суд приходить до висновку про порушення такими діями прав позивачів.
Натомість саме вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову є ефективним способом захисту прав власника.
Варто відмітити і те, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Виходячи з викладеного, оскільки рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, то вказаний спосіб захисту права власності є ефективним, адже забезпечує захист прав та законних інтересів, за захистом яких позивач звертається до суду.
Таким чином, на підставі встановлених обставин даної справи та положень чинного законодавства, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв.м., житловою площею 68,5 кв.м., що розташовані за адресою, АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.10.2020 року, серія та номер 2032, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною; витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно - земельну ділянку 12, кадастровий номер: [номер приховано]:02:008:0617, загальною площею (га): 0,0676, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.10.2020 року, серія та номер 2034, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною, відповідають критеріям ефективності та належності способів захисту порушеного права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені обставини справи, у даному випадку не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у практиці ЄСПЛ. Задоволення позову та витребування у відповідача спірних об`єктів нерухомості, які вибули з володіння позивачів поза їх волею, не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а відповідатиме справедливому балансу інтересів сторін та захисту порушеного права позивачів.
Відповідно до змісту ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з викладеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачами, підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення вимог позову, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16640,00 грн.
На підставі ст.ст. 16, 202, 203, 204, 215, 237, 244, 245, 321, 330, 387, 388, 628, 1212, 1213, 1218, 1220, 1628, 1296 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Орган опіки та піклування в особі Таїровської сради Одеського району Одеської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння, - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 232,8 кв.м., житловою площею 68,5 кв.м., що розташовані за адресою, АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.10.2020 року, серія та номер 2032, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною;
Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно- земельну ділянку 12, кадастровий номер: [номер приховано]:02:008:0617, загальною площею (га): 0,0676, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.10.2020 року, серія та номер 2034, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 16640,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя Спічак В.О.