ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3963/25
Провадження № 22-ц/820/2078/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року (суддя Горгулько Н.А.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалось, що 11 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4414971, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 5000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
Відповідачка своїх обов`язків за угодою не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідачки становить 18007,2 грн.
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, у відповідності до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 4414971 від 11 березня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Враховуючи вище викладене, оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит № 4414971 від 11 березня 2021 року, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 18007,2 грн.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №4414971 від 11.03.2021, яка складається 4500 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 13507,20 грн - прострочена заборгованість за відсотками, а всього 18007,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та 8000 грн витрат на правничу допомогу.
16.03.2026 ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення визнано неподаною та повернуто заявниці.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення повернуто заявниці без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 її право на оскарження ухваленого у справі рішення в загальному порядку.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що стягнення позивачем заборгованості за споживчим кредитом у розмірі 18000 грн є неспівмірним із розміром отриманого нею кредиту.
Звертає увагу на те, що вона є особою з інвалідністю другої групи відповідно до довідки МСЕК, а тому, згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» її звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Вважає завищеною суму витрат на правничу допомогу, оскільки при визначенні розміру такої допомоги, суд має виходити ти з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім цього, вказує, що в матеріалах справи відсутній ордер про надання правничої допомоги.
Також, скаржниця ставить під сумнів наявність оригіналу договору відступлення права вимоги, з огляду на те, що її не було повідомлено про таке відступлення.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 11 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4414971, шляхом підписання кредитного договору відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором S644675. (а.с. 6-9).
Кредитний договір був укладено в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 1.2. договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн.
Відповідно до п. 1.3. договору, кредит надається загальним строком на 30 днів з 11.03.2021
Пунктом 1.4. договору встановлено термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 10.04.2021.
Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2 пункту 1.5. договору, комісія за надання кредиту: 0 грн, яка нараховується за ставкою 0 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п. 1.5.3)
Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.3.1 договору сторони погодили, що продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватися на пільгових або стандартних умовах.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати: сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с. 10).
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована, як позичальниця за укладеним договором, оскільки акцептувала, підписавши 11.03.2021 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором направленого на її номер телефону, відповідний договір (S644675) (а.с.11 на звороті).
Анкета-заява на кредит №4414971 від 11.03.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачкою ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 12).
Як вбачається з копії платіжного доручення № 41338301 від 11.03.2021, ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 згідно договору № 4414971 перераховано грошові кошти в сумі 5000 грн (а.с. 13).
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості) (п.1.1. договору). (а.с. 15-19)
Пунктом 6.2.3 договору відступлення визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Пунктом 6.3 визначено, що з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 цього договору, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває всіх прав кредитора за цими кредитними договором. Разом з правами вимоги до нового кредитора переходять всі пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які новий кредитор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання боржника.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021, що датований 15 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18007,20 грн. (а.с. 24)
Кредитор ТОВ «Мілоан» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 02 липня 2021 року, кількість боржників 7547, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 02.07.2021. (а.с. 23)
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-капітал», заборгованість за кредитним договором № 4414971 від 11.03.2021 складається з: заборгованості за тілом кредиту -4500 грн; заборгованості за відсотками - 13507,20 грн, а всього на загальну суму 18007,2 грн. (а.с. 14 на звороті)
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір, факт отримання відповідачкою коштів за кредитним договором підтверджується наданими первісним кредитором копіями документів, в свою чергу, відповідачка не надала доказів, які б спростовували факт невиконання зобов`язань за договором та наявну заборгованість за тілом кредиту та відсотками.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність факту передачі права вимоги за кредитним договором.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На виконання вимог ухвали апеляційного суду за клопотанням відповідачки до суду надано нотаріально завірену копію договору відступлення № 73-МЛ від 02.07.2021, відповідно до умов якого права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається..
Кредитор ТОВ «Мілоан» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 02 липня 2021 року, кількість боржників 7547, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 02.07.2021
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021, що датований 15 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18007,20 грн.
З огляду на викладене, позивачем доведено факт набуття права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .
Аргументи апеляційної скарги про те, що первинним кредитором нараховано відсотки за кредитним договором у несправедливому розмірі, не приймаються колегією суддів, виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Разом з тим, вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувався відповідачкою, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину
Матеріали справи не містять і відповідачка не надала суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору або їх умов.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, колегія суддів враховує наступне.
Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом адвокатського об`єднання «Апологет» Усенком М.І.
У позові зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в т.ч. витрат на правничу допомогу, що становить 8000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № Д/612 від 24.07.2025, детальний опис наданих послуг до акту.
Відповідно до акту наданих послуг № Д/612 від 24.07.2025 до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. надано послуги відповідно до положень договору, загальною вартістю 8000 грн.
За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності реального обсягу виконаних робіт,з огляду на те, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих йому адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Враховуючи відсутність заперечень протилежної сторони розмір витрат у сумі 8000 грн є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог по суті та розподілу витрат на правничу допомогу ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .
За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону).
Статтею 5 Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, згідно з п. 9 ч. 1 даної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю 1 та 2 групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
За правилами ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на те, що відповідачка, згідно із п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, належить позивачу компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції.
Проте, судом зазначене вище не було взято до уваги, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь позивача.
Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача судового збору в розмірі 2422,40 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про компенсацію позивачу таких витрат за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судового збору в розмірі 2422,40 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2422,40 грн (згідно платіжної інструкції № 16409 від 21.07.2025) за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай