Постанова № 140652173 у справі № 911/1238/25 від 11.08.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Справа№ 911/1238/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Шаратова Ю.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання - Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.08.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 (повний текст складено 02.03.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 (повний текст складено 02.03.2026)

у справі № 911/1238/25 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт"

про стягнення 39 629,56 євро,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" (далі за текстом - ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс", позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" (далі за текстом - ТОВ "Укрспецтрак", відповідач, скаржник), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (далі за текстом - ТОВ "Європа Арм Спорт", третя особа) про стягнення 39 629,56 євро збитків (вартість майна) за втрачений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання по договору № 3/106 від 24.07.2024 (далі за текстом - Договір) щодо збереження та доставки на територію України ввіреного йому вантажу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі №911/1238/25 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" 38 875,37 євро збитків та 27 257,07 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог про відшкодування вартості втраченого товару, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 38 875,37 євро, які були уточнені позивачем в судовому засіданні.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/1238/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" 69 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що заявлена позивачем сума витрат на послуги адвоката в розмірі 69 000,00 грн є обґрунтованою та правомірною, оскільки в акті наданих послуг сторони чітко зазначили опис наданих послуг та їх вартість.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, ТОВ "Укрспецтрак" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі №911/1238/25 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" у повному обсязі;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Укрспецтрак" зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, а висновки, що в ньому містяться такими, що не відповідають обставинам справи.

Звертає увагу суду, що часткова втрата вантажу сталася внаслідок викрадення третіми особами майна із застосуванням погроз життю та здоров`ю водія та пошкодженням транспортного засобу. Зазначені обставини зафіксовані правоохоронними органами Великобританії та є обставинами, яким перевізник не міг запобігти та наслідки яких не мав можливості відвернути.

Зазначає, що водій дотримався усіх вимог Договору та процедур, а саме: належно здійснив завантаження вантажу; належно слідував за маршрутом; належно обрав для нічного відпочинку спеціалізовану (виключно для вантажного автотранспорту) платну парковку, оснащену системами відеонагляду; належно не вчиняв зупинок у місцях, що могли би становити небезпеку для вантажу в дорозі (тобто не зупинявся обабіч траси, або на необладнаних парковках, що не містили б систем відеонагляду, або на парковках, де паркуються і легкові, і вантажні авто і трафік та заходи безпеки - нижчі); належно негайно повідомив (1) своє керівництво, (2) інших водіїв, присутніх на парковці, працівників парковки, поліцію в момент вчинення правопорушення, (3) протидіяв такому правопорушенню по мірі можливості; належно дотримувався усіх інструкцій щодо незалишення місця події, поки не будуть дотримані усі необхідні формальні процедури та не будуть виконані усі додаткові вказівки, в тому числі - позивача; належно за додатковою вказівкою повернувся до місця завантаження та сприяв вивантаженню вантажу (залишку палет) згідно вказівок позивача та свого керівництва, узгоджених з вимогами/вказівками позивача. Зупинка здійснювалася на виконання вимог Європейської Угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів та нормативних актів України щодо обов`язкового відпочинку водія.

Стверджує, що позивач та третя особа своїми діями та додатковими вказівками відповідачеві фактично в односторонньому порядку усунули скаржника від процедур подальшої участі у встановленні реальної ваги та переліку втраченого вантажу (всупереч п. 3.1.9 Договору) та надавали суду нічим не підтверджену інформацію про те, що нібито водій скаржника не здійснив належних дій, спрямованих на охорону і захист вантажу.

Вважає, що позивачем в суді першої інстанції належним чином не було доведено ні факту порушення скаржником своїх обов`язків за Договором відносно позивача, ні факту завдання скаржником позивачеві саме "збитків", як юридичної категорії у розумінні чинного законодавства, ні належного розміру (пропорційно вазі втраченого вантажу) та належності процедури (з урахуванням усунення позивачем та третьою особою своїми вказівками скаржника від подальшої можливості особисто в режимі "реального часу", а не документально "пост фактум", за доказами, створеними самим позивачем, проконтролювати дійсну вагу і перелік втраченого вантажу) відшкодування компенсації, яка в теорії могла б відбутись згідно вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, укладеної 19.05.1956 у Женеві, до якої Україна приєдналась 01.08.2006, якби позивач сам належно дотримався усіх вимог Договору перед скаржником вже після вчинення третіми особами правопорушення.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу про стягнення саме "збитків" у повному обсязі. За наявних обставин мова могла йти виключно про "компенсацію" в межах та порядку, передбачених Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Вказує, що суд першої інстанції нібито послався на всю статтю, але в дійсності не відобразив у рішенні редакцію ч. 6 ст. 23 Конвенції, за якою більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до ст. 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці.

Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Окремо зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення витрат на правову допомогу також не можна визнати правильними, якщо судом апеляційної інстанції буде скасовано рішення суду першої інстанції та винесено нове, за результатами якого у задоволенні позовних вимог ТОВ "АТЗТ ТС СЕРВІС" у даній справі буде відмовлено в повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Укрспецтрак" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрспецтрак" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25, призначено її до розгляду на 28.04.2026. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1238/25.

15.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1238/25.

27.04.2026 від ТОВ "Укрспецтрак" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку необхідністю фіналізації проекту мирової угоди у даній справі та остаточним узгодженням такого проекту з представником позивача - адвокатом Тоцькою Наталією Євгенівною.

28.04.2026 від ТОВ "Укрспецтрак" надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких відповідач просить прийняти дані додаткові письмові пояснення, долучити їх до матеріалів справи та зобов`язати позивача у даній справі подати письмові пояснення, що містили б детальний розрахунок, аналогічний наведеному 28.04.2026 у даних поясненнях, з детальними посиланнями на норми законодавства, якими позивач керується та формулами його обрахунку.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026, які занесені до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Укрспецтрак" про відкладення розгляду справи; відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Укрспецтрак" про зобов`язання позивача подати письмові пояснення, що містили б детальний розрахунок, аналогічний наведеному 28.04.2026 у даних поясненнях, з детальними посиланнями на норми законодавства, якими позивач керується та формулами його обрахунку; з ініціативи суду оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ТОВ "Укрспецтрак" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/1238/25 до 19.05.2026

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ТОВ "Укрспецтрак" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25 до 16.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 задоволено заяву представника ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс", Бойка Віталія Васильовича про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.06.2026 о 12:40 у справі № 911/1238/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ТОВ "Укрспецтрак" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25 до 11.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 задоволено заяву представника ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс", Бойка Віталія Васильовича про участь у судовому засіданні, призначеному на 11.08.2026 о 10:00 у справі № 911/1238/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Укрспецтрак" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25 залишити без змін.

Позивач вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що апелянт доказів на підтвердження зазначених в апеляційній скарзі обставинам не надав і в матеріалах справи № 911/1238/25 докази того, що апелянт належно обрав для нічного відпочинку спеціалізовану (виключно для вантажного автотранспорту) платну парковку, оснащену системами відео нагляду; належно не вчиняв зупинок у місцях, що могли би становити небезпеку для вантажу в дорозі (тобто не зупинявся обабіч траси, або на парковках, де паркуються і легкові, і вантажні авто і трафік та заходи безпеки - нижчі) не містяться.

Натомість, як вбачається з повідомлення про подію написаного власноручно водієм відповідача, що міститься в матеріалах справи, водій "ВИЇХАВ НА НАЙБЛИЖЧИЙ ПЛАТНИЙ ПАРКІНГ", що виключає твердження про належне обрання спеціалізованої парковки.

З наданої відповідачем квитанції про продаж від 25.09.2024 №00247196 вбачається про продаж послуги "НІЧНЕ ПАРКУВАННЯ ДЛЯ ВАНТАЖНОГО ТРАНСПОРТУ" БЕЗ ПОСЛУГ ОХОРОНИ. Доказів того, що обрана найближча платна парковка є найдорожчою та найбезпечнішою, а також такою на якій надаються послуги охорони з можливих варіантів матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надавалось.

Звертає увагу суду, що саме від відповідача залежало вчинення усіх дій щодо запобігання та усунення обставин викрадення вантажу (зокрема, зупинці на охоронюваних стоянках, вжиття додаткових заходів безпеки, замовлення супроводу, тощо) і відповідач не був обмежений у реалізації таких прав як станом на момент прийняття вантажу до перевезення, так і в момент безпосереднього здійснення перевезення.

Зазначає, що доводи відповідача про необхідність застосування статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відносно лімітів відшкодування є безпідставними, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №133232 від 25.09.2024 відповідає вимогам Конвенції, а тому вартість визначена доданим до накладної інвойсом №SIN141187 від 18.09.2024 вантаж, який розміщений на 11 палетах: вагою нетто 1590,07кг, вагою брутто 2105кг та загальною вартістю 72 522,47 Євро не підлягали зміні та були без заперечень прийняті відповідачем для надання послуг перевезення.

Товар був доставлений лише на суму 32 892,91 Євро, а вартість товару, яку відповідач не забезпечив збереженню становить 39 629,56 Євро. Сума втраченого товару відповідачем вираховується шляхом віднімання від суми завантаженого товару суми отриманого товару, та становить 72 522,47 Євро 32 892,91 Євро = 39 629,56 Євро, що в силу приписів статті 193, 224, 306, 314 Господарського кодексу України, статті 526, 909, 924, 929 Цивільного кодексу України та ст. 1, 3, 4, 9, 17, 18, 23 Конвенції підлягають відшкодуванню позивачу саме відповідачем.

Отже, витрати позивача, який уже поніс з метою компенсації ТОВ "Європа Арм Спорт" вартості викраденого товару є збитками позивача, завданими ТОВ "Укрспецтрак" в результаті неналежного виконання зобов`язань за Договором №3/106 від 24.07.2024 (п. 31.8, п. 5.2., п. 5.2.2).

Щодо додаткового рішення зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена сума витрат на послуги адвоката в розмірі 69 000,00 грн є обґрунтованою та правомірною, а заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки в акті наданих послуг сторони чітко зазначили опис наданих послуг та їх вартість.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Укрспецтрак" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у матеріалах справи доказами. Зазначає, що вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.08.2026 представник ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" заперечив проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Укрспецтрак", просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25 залишити без змін.

ТОВ "Укрспецтрак" та ТОВ "Європа Арт Спорт" явку своїх уповноважених представників в судове засідання 11.08.2026 не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що учасникам справи було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (замовник) було укладено Договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 11.07.19Д, відповідно до п. 1.2. умов якого перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг перевізника.

24.09.2024 ТОВ "Європа Арм Спорт" направило на адресу ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" заявку на перевезення, якою замовило від постачальника Snugpak Ltd (Snugpak Ltd, Waterloo Mill, Howden Road, Silsden West Yorshire BD 20 0HA) в Україну (м. Київ, вул. Краснова, 27 А) вантаж на 11 палетах загальною вагою нетто 1590кг на умовах EXW Silsden.

24.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" (перевізник) укладено договір № З/106 з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні (далі - Договір), предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника чи залучених ним осіб в міжнародному, міжміському та міському сполученні.

За цим Договором перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг перевізника (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору заявка є безумовним та невід`ємним додатком до цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надані транспортні послуги, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об`єм автофургона (причіпа/напівпричіпа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транспортних засобів (тягача, автофургона, причіпа, напівпричіпа).

Перевізник зобов`язується:

у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажу письмово підтвердити прийняття заявки до виконання, завірити її штампом або печаткою з зазначенням прізвища, імені водія та реєстраційних номерів транспортного засобу (підп. 3.1.1 Договору);

забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (CMR) (підп. 3.1.8 Договору).

За умовами п. 5.2.1. Договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоотримувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах.

Відповідно до п. 5.2.2. Договору перевізник несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання цього договору, у розмірі і на умовах передбачених цим договором та чинним законодавством, як за свої власні.

Згідно з п. 7.2 Договору кожний випадок збитків, за який інша сторона вимагає відшкодування, повинен бути обґрунтований та підтверджений належним чином оформленими документами, що передбачають можливість звернутися з вимогою до винної сторони. Претензії з повним пакетом товаросупровідних документів повинні бути подані в терміни, встановлені чинним законодавством України, з урахуванням надання стороні права і можливості висунути вимоги іншій стороні.

25.09.2024 позивач направив відповідачу заявку на перевезення, якою замовив доставку від постачальника Snugpak Ltd (Snugpak Ltd Waterloo Mill, Howden Road, Silsden West Yorkshire BD 20 0HA) в Україну (м. Київ) вантажу: одяг вага 2 105 кг, к-ть 11 об`єм 250,8 - 120*100*190; дата завантаження 25.09.2024, необхідні документи ЦМР страхування, термін доставки 14.10.2024, вартість послуг перевезення 1 950,00 євро в грн по курсу НБУ. Перевізник несе повну відповідальність відповідно до Конвенції КДПВ від 19.05.56 р.

Заявка підписана та скріплена печатками сторін.

Відповідно до СМR №133232 від 25.09.2024 та інвойсу №SIN141187 від 18.09.2024 відправник Snugpak Ltd передав перевізнику вантаж, який розміщений на 11 палетах: вагою нетто 1590,07 кг, вагою брутто 2105 кг. Загальна вартість вантажу, зазначена в інвойсі №SIN141187 від 18.09.2024 - 72 522,47 ЄВРО.

Товар, який доставляв перевізник (відповідач) згідно заявки №783 від 25.09.2024 та СМR№133232 від 25.09.2024 був частково викрадений 26.09.2024 під час перебування перевізника на паркінгу Roadchef DH6 5NP Durham, Англія.

Позивач листом №955/1 від 27.09.2024 повідомив всіх зацікавлених осіб, про часткове викрадення вантажу.

Після викрадення частини вантажу, перевізник звернувся до постачальника для перерахунку товару та встановлення фактичного залишку.

30.09.2024 за результатом проведення інвентаризації між фактично відвантаженим вантажем на підставі СМR №133232 від 25.09.2024 та вантажем, який повернувся, перевізником було внесено відомості до СМR№133232 від 25.09.2024 щодо фактичного залишку вантажу та втрати 5 палетів вантажу, про що також було засвідчено постачальником.

У СМR А №133232 від 25.09.2024 вказано що вкрадено 5 палет з вантажем 26.09.2024 та міститься штамп відправника. Крім того у графі 24 - вантаж одержано 30.09.2024, міститься підпис та штамп постачальника з відміткою про фактичні залишки вантажу, який відповідач повернув для проведення перерахунку.

Після проведення перерахунку та перепакування вантажу, постачальник Snugpak Ltd видав нову СМR А №345492 від 09.10.2024 згідно до якої, постачальник Snugpak Ltd завантажив перевізнику, який залучений відповідачем в інший транспортний засіб вантаж, що розміщений на 6 палетах, у відповідності до інвойсу №SIN141187 від 07.10.2024, вага брутто 1330 кг.

Вказаний вантаж в подальшому після розмитнення був розвантажений на складі у м. Борислав 22.10.2024.

22.10.2024 між ТОВ "АТЗТ ТрансСервіс" та ТОВ "Європа Арм Спорт" був складений акт до договору №11.07.19Д від 11.07.2019.

Вказаним актом, сторони зафіксували доставку вантажу, який розміщений на 6 палетах на суму 32 892,91 ЄВРО, а також зафіксували відсутність вантажу на 5 палетах на суму 39 629,56 ЄВРО в силу його викрадення під час транспортування.

Претензіями від 07.11.2024 № 777 та від 24.03.2025 № 224 ТОВ "Європа Арм Спорт" просило ТОВ "АТЗТ ТрансСервіс" відшкодувати шкоду, заподіяну йому під час виконання заявки від 24.09.2024 за Договором № 11.07.19Д 11.07.2019 з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні шляхом відшкодування збитків у розмірі 39 629,56 Євро.

У матеріалах справи містяться платіжні інструкції від 25.03.2025 № 4192 на суму 445 641,34 грн, від 07.04.2025 № 4434 на суму 334 231,00 грн, від 02.05.2025 № 4764 на суму 334 231,00 грн, від 02.06.2025 № 5164 на суму 334 231,00 грн, від 01.07.2025 № 5571 на суму 334 231,01 грн, якими ТОВ "АТЗТ ТрансСервіс" перерахувало ТОВ "Європа Арм Спорт" компенсацію збитків згідно претензії № 224 від 24.03.2025.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови, та оцінка аргументів учасників справи

Переглянувши справу за наявними у ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Предметом спору у цій справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" про стягнення збитків, завданих частковою втратою вантажу під час здійснення міжнародного автомобільного перевезення. Спір між сторонами стосується як наявності підстав для відповідальності перевізника за часткову втрату вантажу, так і меж такої відповідальності відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2019 між ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" та ТОВ "Європа Арм Спорт" укладено договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 11.07.19Д. 24.09.2024 ТОВ "Європа Арм Спорт" направило позивачу заявку на перевезення від постачальника Snugpak Ltd з Великої Британії в Україну вантажу на 11 палетах загальною вагою нетто 1 590 кг.

Для виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" залучило ТОВ "Укрспецтрак", з яким 24.07.2024 укладено договір № З/106 з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні. За пунктом 1.2 цього договору перевізник зобов`язався доставити довірений йому вантаж у пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник - оплатити вартість послуг перевізника. Пунктом 3.1.8 договору передбачено обов`язок перевізника забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній CMR.

25.09.2024 позивач направив відповідачу заявку № 783 на перевезення вантажу від Snugpak Ltd з Великої Британії в Україну, яку відповідач прийняв до виконання. Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявка № 783 містить умову, відповідно до якої перевізник несе повну відповідальність відповідно до Конвенції КДПВ від 19.05.1956, а CMR на наданий вантаж оформляється відповідно до вимог відправника.

Відповідно до CMR № 133232 від 25.09.2024 та інвойсу № SIN141187 від 18.09.2024 Snugpak Ltd передало для перевезення вантаж, розміщений на 11 палетах, вагою нетто 1 590,07 кг, вагою брутто 2 105 кг та загальною вартістю 72 522,47 євро. 26.09.2024 під час перебування транспортного засобу на паркінгу Roadchef DH6 5NP Durham у Великій Британії невстановленими особами було викрадено частину вантажу, після чого транспортний засіб повернувся до відправника для проведення інвентаризації.

30.09.2024 за результатами проведеної інвентаризації до CMR № 133232 від 25.09.2024 внесено відомості щодо фактичного залишку вантажу та втрати п`яти палет, які засвідчені відправником. Після перерахунку та перепакування залишку вантажу Snugpak Ltd оформило CMR № 345492, відповідно до якої для подальшого перевезення передано шість палет вантажу. 22.10.2024 між ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" та ТОВ "Європа Арм Спорт" складено акт, яким зафіксовано доставку вантажу вартістю 32 892,91 євро та відсутність унаслідок викрадення вантажу на п`яти палетах вартістю 39 629,56 євро.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За частинами першою та третьою статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

За частинами першою та другою статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Оскільки місце прийняття вантажу для перевезення та передбачене місце його доставки знаходяться у різних державах, а перевезення здійснювалося автомобільним транспортом за винагороду, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19.05.1956 у м. Женеві (далі - Конвенція CMR).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції CMR ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За пунктами 1-5 статті 17 Конвенції CMR перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої. За умови дотримання пунктів 2-5 статті 18 перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби. Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно з цією статтею, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

За пунктом 1 статті 18 Конвенції CMR тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Отже, за встановленого факту втрати вантажу в період між його прийняттям перевізником та доставкою саме на перевізника покладається обов`язок довести наявність передбачених Конвенцією CMR обставин, які звільняють його від відповідальності.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.10.2020 у справі № 903/846/19, у якій з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17 зазначено, що норма статті 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що безпосередньою причиною втрати п`яти палет вантажу було протиправне заволодіння ним невстановленими особами. Водночас факт викрадення вантажу третіми особами не є безумовною підставою для звільнення перевізника від відповідальності відповідно до пункту 2 статті 17 Конвенції CMR. Для застосування наведеної норми необхідно встановити, що за конкретних обставин перевезення відповідна подія належала до обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідкам яких не міг запобігти.

Скаржник посилається на те, що водій дотримувався визначеного маршруту, для нічного відпочинку обрав спеціалізовану платну стоянку для вантажного транспорту, оснащену системою відеоспостереження, перебував у кабіні транспортного засобу, під час нападу подавав світлові та звукові сигнали, намагався протидіяти нападникам, повідомив про подію працівників паркінгу, інших водіїв, поліцію та керівництво. Вказані обставини характеризують поведінку водія безпосередньо під час та після вчинення протиправних дій, однак не підтверджують сукупності умов, необхідних для звільнення перевізника від відповідальності відповідно до пункту 2 статті 17 Конвенції CMR.

Як установлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, з наданої відповідачем квитанції про продаж від 25.09.2024 № 00247196 вбачається надання послуги "нічне паркування для вантажного транспорту" без послуг охорони. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач до початку чи під час здійснення перевезення оцінював ризики втрати вантажу з урахуванням його характеру та вартості, перевіряв можливість використання на маршруті стоянок з вищим рівнем безпеки або що використання таких стоянок було об`єктивно неможливим. Не доведено і того, що обране місце стоянки забезпечувало такий рівень захисту, за якого викрадення було подією, уникнути якої перевізник не міг і наслідків якої не міг відвернути.

Посилання скаржника на необхідність дотримання водієм установленого режиму праці та відпочинку цих висновків не спростовує. Необхідність здійснення зупинки для відпочинку не є тотожною неможливості обрати належне місце такої зупинки з урахуванням обов`язку перевізника забезпечити збереження прийнятого вантажу. Відсутність у заявці № 783 прямої вимоги про використання виключно стоянок з фізичною охороною, конвою чи супроводу також не звільняє перевізника від цього обов`язку, який прямо передбачений пунктом 3.1.8 Договору № З/106 та статтею 17 Конвенції CMR.

Отже, відповідач не довів наявності передбачених пунктом 2 статті 17 Конвенції CMR обставин, які є підставою для повного звільнення його від відповідальності за часткову втрату вантажу. У цій частині висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Разом з тим наявність підстав для відповідальності перевізника та межі такої відповідальності є окремими питаннями, які мають вирішуватися з урахуванням спеціальних положень Конвенції CMR.

За пунктами 1-7 статті 23 Конвенції CMR з урахуванням змін, внесених Протоколом до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), вчиненим 05.07.1978, якщо відповідно до положень цієї Конвенції перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає. У випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці. Розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується згідно з методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом станом на відповідну дату до своїх операцій та угод.

Протокол до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), вчинений 05.07.1978, до якого Україна приєдналася відповідно до Закону України "Про приєднання України до Протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ)", набрав чинності для України 13.09.2020. Отже, до спірного перевезення, здійсненого у 2024 році, застосовується пункт 3 статті 23 Конвенції CMR у редакції, за якою розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

У постанові від 05.03.2020 у справі № 910/1584/19 Верховний Суд, застосовуючи положення Конвенції CMR до правовідносин, пов`язаних із втратою вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення, виходив із необхідності визначення відповідальності перевізника з урахуванням установленої статтею 23 Конвенції CMR межі - 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

Суд першої інстанції, установивши відповідальність перевізника за часткову втрату вантажу, передбачену пунктом 3 статті 23 Конвенції CMR максимальну межу відповідальності не визначив, відсутню вагу брутто вантажу не встановив та відповідного розрахунку не здійснив. Натомість місцевий господарський суд стягнув суму, визначену виходячи з вартості втраченої частини вантажу, без застосування встановленого Конвенцією CMR обмеження відповідальності перевізника.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача про незастосування статті 23 Конвенції CMR у зв`язку з тим, що заявлена до стягнення сума є його власними збитками, понесеними внаслідок відшкодування ТОВ "Європа Арм Спорт" вартості втраченого вантажу. Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування позивачем своєму замовнику вартості втраченого вантажу може становити його майнові втрати, однак фактичний розмір таких втрат та обсяг відповідальності відповідача за договором міжнародного автомобільного перевезення є різними правовими категоріями. Втрата вантажу сталася під час виконання міжнародного автомобільного перевезення, тому обсяг відповідальності відповідача визначається спеціальними нормами Конвенції CMR. Попереднє відшкодування позивачем своєму замовнику повної вартості втраченої частини вантажу не змінює цього правового режиму та не створює підстав для стягнення з перевізника суми понад установлену Конвенцією CMR межу.

За пунктами 1 та 2 статті 28 Конвенції CMR у тих випадках, коли, відповідно до застосовуваного законодавства, у зв`язку з втратою, ушкодженням чи простроченням у доставці, що виникли при перевезенні, яке підпадає під дію цієї Конвенції, може бути висунута позадоговірна вимога, перевізник може посилатися на положення цієї Конвенції, які виключають його відповідальність або визначають чи обмежують компенсацію, яка підлягає сплаті. Якщо вимога, що постає з позадоговірної відповідальності за втрату, пошкодження чи прострочення у доставці, пред`являється до однієї з осіб, за яких перевізник відповідає згідно з положеннями статті 3, така особа також може посилатися на положення цієї Конвенції, які виключають відповідальність перевізника або визначають чи обмежують компенсацію, яка підлягає сплаті.

Таким чином, визначення заявленої до стягнення суми як збитків не усуває встановленої Конвенцією CMR межі відповідальності.

Не змінюють наведеного висновку і договірні умови щодо повної відповідальності перевізника. Як установлено судом апеляційної інстанції, заявка № 783 містить умову, за якою перевізник несе повну відповідальність відповідно до Конвенції КДПВ від 19.05.1956. Отже, сторони безпосередньо пов`язали підстави та обсяг відповідальності перевізника з положеннями Конвенції CMR, а поняття "повна відповідальність" не може тлумачитися окремо від слів "відповідно до Конвенції КДПВ від 19.05.1956".

За пунктом 1 статті 41 Конвенції CMR відповідно до положень статті 40 будь-яка умова, яка прямо чи опосередковано відступає від положень цієї Конвенції, є недійсною. Недійсність такої умови не спричиняє недійсність інших умов договору.

Тому умова заявки № 783 про повну відповідальність перевізника підтверджує його обов`язок відповідати за незбереження вантажу, однак не усуває встановленого пунктом 3 статті 23 Конвенції CMR обмеження розміру відшкодування.

Заявка № 783 також містить умову про те, що CMR на наданий вантаж оформляється відповідно до вимог відправника. Проте ця умова не підтверджує реалізації відправником передбаченого Конвенцією CMR механізму декларування вартості вантажу понад стандартну межу відповідальності перевізника.

Відповідно до статті 24 Конвенції CMR відправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провізного платежу, задекларувати у вантажній накладній вартість вантажу, що перевищує ліміт, зазначений в пункті 3 статті 23, і в такому випадку декларована сума замінює такий ліміт.

Отже, для заміни стандартного ліміту недостатньо обізнаності перевізника про фактичну вартість товару або наявності таких відомостей в інвойсі; необхідними є декларування відповідної вартості у вантажній накладній та сплата узгодженої надбавки до провізного платежу.

Матеріали справи не містять доказів того, що відправник вимагав внесення до CMR № 133232 від 25.09.2024 декларації вартості вантажу відповідно до статті 24 Конвенції CMR. У цій CMR задекларована вартість вантажу, яка замінювала б установлений пунктом 3 статті 23 ліміт, відсутня, а доказів погодження та сплати надбавки до провізного платежу сторонами не подано. Зазначення вартості товару в інвойсі № SIN141187 від 18.09.2024 не є декларуванням вартості вантажу в розумінні статті 24 Конвенції CMR.

Не встановлено у справі й передбачених статтею 29 Конвенції CMR обставин, за яких перевізник втрачає право посилатися на положення Конвенції, що обмежують його відповідальність.

За пунктами 1 та 2 статті 29 Конвенції CMR перевізник не має права посилатися на положення цієї Конвенції, які виключають або обмежують його відповідальність чи переносять тягар доказування, якщо шкода була заподіяна його умисною неправомірною дією або таким неналежним виконанням обов`язків, яке відповідно до законодавства суду, що розглядає справу, прирівнюється до умисної неправомірної дії. Те саме положення застосовується, якщо умисна неправомірна дія або неналежне виконання обов`язків здійснені агентами або службовцями перевізника чи будь-якими іншими особами, послугами яких він користується для здійснення перевезення, коли такі агенти, службовці або інші особи діють у межах своїх службових обов`язків.

Доказів умисного спричинення відповідачем, водієм або іншою особою, за дії якої відповідає перевізник, втрати вантажу матеріали справи не містять. Недоведеність перевізником підстав для повного звільнення від відповідальності відповідно до пункту 2 статті 17 Конвенції CMR не є тотожною встановленню умисної неправомірної дії у розумінні статті 29 цієї Конвенції. Тому підстав для незастосування встановленого пунктом 3 статті 23 Конвенції CMR обмеження відповідальності суд апеляційної інстанції не встановив.

За CMR № 133232 від 25.09.2024 та товаросупровідними документами загальна вага брутто прийнятого відповідачем до перевезення вантажу становила 2 105 кг. Після викрадення п`яти палет та проведення інвентаризації залишок вантажу було перепаковано на шість палет, вага яких відповідно до CMR № 345492 становила 1 330 кг. Отже, відсутня вага брутто вантажу становить 775 кг (2 105 кг - 1 330 кг).

Відповідно до пункту 3 статті 23 Конвенції CMR максимальний розмір відповідальності перевізника становить 6 455,75 SDR (775 кг Ч 8,33 SDR). Застосувавши курс спеціального права запозичення 57,1075 грн за 1 SDR на день ухвалення рішення, суд визначає розмір збитків у сумі 368 671,74 грн (6 455,75 SDR Ч 57,1075 грн). Ця сума є меншою за вартість фактично втраченої частини вантажу та становить максимальний розмір відповідальності відповідача за встановлених у справі обставин.

Оскільки предметом спору у цій справі є вимога про відшкодування збитків, завданих частковою втратою вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення, визначаючи розмір таких збитків, які підлягають відшкодуванню перевізником, суд апеляційної інстанції виходить зі спеціального правового регулювання, встановленого статтею 23 Конвенції CMR.

За пунктом 7 статті 23 Конвенції CMR сума, визначена відповідно до пункту 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену сторонами.

Отже, визначення суми збитків, що підлягають стягненню з перевізника, у гривнях є наслідком застосування встановленого Конвенцією CMR порядку обчислення межі його відповідальності. При цьому характер заявленої вимоги як вимоги про відшкодування збитків не змінюється, оскільки суд визначає лише той їх розмір, який відповідно до спеціальних положень Конвенції CMR може бути покладений на перевізника.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту та обсягу втрати вантажу колегія суддів відхиляє. Факт часткової втрати підтверджено CMR № 133232 від 25.09.2024, у якій після повернення транспортного засобу відправнику зафіксовано втрату п`яти палет, та CMR № 345492, оформленою після проведення інвентаризації на шість палет залишку вантажу. Відповідач факту викрадення частини прийнятого ним до перевезення вантажу не заперечує.

Водночас довід скаржника про необхідність застосування обмеження відповідальності залежно від відсутньої ваги брутто є обґрунтованим. Відповідно до пункту 3 статті 23 Конвенції CMR саме відсутня вага брутто є показником, за яким визначається максимальна сума відшкодування.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив факт часткової втрати вантажу під час його перебування під відповідальністю відповідача та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність передбачених пунктом 2 статті 17 Конвенції CMR підстав для повного звільнення перевізника від відповідальності. Водночас місцевий господарський суд неправильно визначив обсяг такої відповідальності. Установивши, що до спірних правовідносин застосовується Конвенція CMR, місцевий господарський суд мав застосувати не лише положення статей 17 та 18 цієї Конвенції щодо підстав відповідальності перевізника, а й спеціальні правила статті 23 щодо меж такої відповідальності.

З огляду на встановлене незастосування судом першої інстанції пункту 3 статті 23 Конвенції CMR, що призвело до неправильного визначення розміру відповідальності перевізника та результату вирішення спору в цій частині, рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. З ТОВ "Укрспецтрак" на користь ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" підлягає стягненню 368 671,74 грн, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовну заяву ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" подано через підсистему "Електронний суд", тому при визначенні розміру судового збору підлягав застосуванню коефіцієнт 0,8. З урахуванням цього коефіцієнта належний до сплати судовий збір становив 21 805,66 грн, тоді як позивач фактично сплатив 27 257,07 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, надмірно сплачена позивачем сума 5 451,41 грн не підлягає розподілу між сторонами, а ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" має право звернутися до суду з клопотанням про її повернення в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

За результатами апеляційного перегляду позов задовольняється на 20,29 %. Тому на відповідача покладається 20,29 % належного до сплати судового збору, що становить 4 424,37 грн (21 805,66 грн Ч 20,29 %).

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2025 з ТОВ "Укрспецтрак" на користь ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" стягнуто 69 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 69 000,00 грн є обґрунтованою та підтвердженою, оскільки в акті наданих послуг сторони визначили опис наданих послуг та їх вартість.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частинами першою та другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують факту надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат. Водночас унаслідок скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову відсутні правові підстави для покладення на відповідача всієї суми витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов задовольняється на 20,29 %, на відповідача підлягає покладенню 20,29% витрат позивача на професійну правничу допомогу, що становить 14 000,10 грн (69 000,00 грн Ч 20,29 %).

Тому додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 підлягає частковому скасуванню з викладенням його резолютивної частини в редакції про часткове задоволення заяви ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" та стягнення 14 000,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційну скаргу ТОВ "Укрспецтрак" подано через підсистему "Електронний суд" із застосуванням коефіцієнта 0,8, а належний та фактично сплачений судовий збір за її подання становить 32 708,49 грн. Оскільки позовні вимоги задовольняються на 20,29 %, апеляційна скарга у майновій частині є обґрунтованою на 79,71 %. Відповідно, з ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" на користь ТОВ "Укрспецтрак" підлягає стягненню 79,71 % судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, що становить 26 071,94 грн (32 708,49 грн Ч 79,71 %).

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують установлених судом апеляційної інстанції обставин щодо наявності підстав для відповідальності перевізника та не впливають на висновок про необхідність застосування спеціального обмеження відповідальності, встановленого статтею 23 Конвенції CMR.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За пунктами 1 та 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для відповідальності відповідача за часткову втрату вантажу та відсутність передбачених пунктом 2 статті 17 Конвенції CMR обставин для повного звільнення перевізника від відповідальності. Водночас, визначаючи розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, місцевий господарський суд не застосував пункт 3 статті 23 Конвенції CMR, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, унаслідок чого неправильно визначив межі відповідальності перевізника та розмір присудженого до стягнення.

Отже, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/1238/25 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Оскільки додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 ухвалене з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами вирішення спору та є похідним від основного рішення, зміна результату розгляду справи зумовлює необхідність відповідного перерозподілу таких витрат. З огляду на те, що позовні вимоги за результатами апеляційного перегляду задоволено частково, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 підлягає частковому скасуванню з викладенням його резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі №911/1238/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтрак» (08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Панаса Мирного, 14, код 42785739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Транс Сервіс» (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 87, код 20583021) 368 671 (триста шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одну) грн 74 коп. та 4 424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн 37 коп. судового збору.

4. Скасувати частково додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 911/1238/25, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Транс Сервіс» про прийняття додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" (08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Панаса Мирного, 14, код 42785739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 87, код 20583021) 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн 10 коп. витрат на професійну правничу допомогу.».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 87, код 20583021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтрак" (08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Панаса Мирного, 14, код 42785739) 26 071 (двадцять шість тисяч сімдесят одну) грн 94 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.10.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді Ю.А. Шаратов

І.М. Скрипка