Постанова № 140652262 у справі № 922/5096/23 від 06.10.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/5096/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

відповідача - Бірюкова О.П.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут" (1704Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 (повний текст якого складено 23.07.2026 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Бураковою А.М.)

за позовом Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Енергоатом-Трейдинг Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Гарантований покупець", м. Київ

про стягнення 104 701 017,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про стягнення з відповідача на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 42041573) 104701017,90 грн., з яких: 19852606,08 грн. - 3 % річних, 84848411,82 грн. - інфляційних втрат. Також, позивач просить суд судові витрати у розмірі 939400,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати електричної енергії за Договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00412 від 24 вересня 2021 року та додатковими угодами № 6-27 до нього. Періодом прострочення за вищевказаними додатковими угодами є період з березня 2022 року по жовтень 2023 року включно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 42041573) 104 701 017,90 грн., з яких: 19 852 606,08 грн - 3 % річних, 84 848 411,82 грн - інфляційних втрат.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 42041573) судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що :

- Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:- "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);- "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2); - "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам ;

- передбачений умовами договору № 65-150-SD-21-00412 від 24 вересня 2021 року статус відповідача - "постачальника універсальної послуги" стосується лише прав та обов`язків сторін стосовно обов`язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, відповідач виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця ;

- на виконання умов договору позивач в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року постачав електричну енергію відповідачу, проте останній взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії не виконав, чим порушив приписи як договірних умов, так і положень діючого законодавства, при цьому сторонами не заперечувалось, що відповідач сплатив вартість поставленої електричної енергії з порушенням строків оплати товару;

- перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції визнав його правильним та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства, отже, з відповідача необхідно стягнути 104701017,90 грн., з яких: 19852606,08 грн. - 3 % річних, 84848411,82 грн. - інфляційних втрат ;

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі №910/13203/23 підтверджено факт заборгованості ПАТ "Харківенергозбут" перед АТ "НАЕК "Енергоатом" та наявність у АТ "Гарантований покупець" відкладальної обставини відповідно підпунктом 2 пункту 8 Положення ПСО № 483, відповідно, цим спростовується твердження відповідача про наявність "ланцюгів", "ланок" у виконанні спеціальних обов`язків відповідно до Положення про ПСО, адже саме постачальник (Відповідач) зобов`язаний першочергово вчасно оплачувати кошти виробнику за куплену електричну енергію за Договором .

Не погодившись з вказаним рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПрАТ "Харківенергозбут", в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, просить зупинити провадження у справі № 922/5096/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13203/23 за результатами перегляду справи Верховним Судом та зупинити провадження у справі № 922/5096/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/6279/26.

Також просить судові витрати стягнути з позивача на користь скаржника.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- послідовність дій учасників ринку передбачена пунктами 7-9 Положення про ПСО та умовами договорів між ними, а саме : оплата кожною наступною ланкою здійснюється на один день пізніше, ніж попередньою ланкою, отже, дії учасників ринку, на яких покладено спеціальні обов`язки, взаємопов`язані, взаємозалежні та чітко визначають погоджені дії учасників ринку для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Положенням про ПСО, виконання Скаржником своїх обов`язків має компенсаторний характер (зокрема згідно п. 16 Положення про ПСО), тому у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань попередньою ланкою згідно Положення (у даному випадку Гарантованим покупцем) до Скаржника не може бути застосовано положення ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- першою ланкою у виконанні Положення про ПСО є позивач, при цьому несвоєчасне виконання ПАТ «Харківенергозбут» своїх зобов`язань спричинене порушенням позивачем підпункту 3 пункту 7 Положення про ПСО у зв`язку з нездійсненням оплати Гарантованому покупцю;

- грошові кошти, що надходять до позивача на виконання спеціальних обов`язків та використовуються ним для розрахунків з Гарантованим покупцем, а Гарантованим покупцем зі скаржником, є компенсацією, а не платою, відповідно до Положення про ПСО, і, враховуючи вищевикладене, з урахуванням кругообігу грошових коштів між ланками виконавців Положення про ПСО, виконання умов Договору Скаржником є компенсацією, а не платою, отже, до відповідача не можуть застосовуватися приписи частини другої статті 625 ЦК України;

- з наданих Позивачем Протоколів КЕП неможливо встановити чи вони відносяться до купівлі електричної енергії на виконання пп. 1 п. 9 або пп. 6 п. 9 Положення про ПСО, також Позивачем не надано до Суду належних доказів, з яких можливо було б встановити дату початку прострочення виконання зобов`язання;

- неможливо розглядати справу № 922/5096/23, а саме: стосовно невиконання своїх грошових зобов`язань Скаржником перед АТ "НАЕК "Енергоатом" (третьою ланкою перед першою згідно Положення про ПСО) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13203/23 за результатами перегляду справи Верховним Судом постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/13203/23, оскільки предметом розгляду справи №910/13203/23 є невиконання гарантованим покупцем (другою ланкою згідно Положення про ПСО) зобов`язання з оплати за аналогічні періоди відповідачу (третя ланка згідно Положення про ПСО), що в свою чергу спричинило невиконання Постачальником універсальних послуг своїх зобов`язань перед позивачем (перша ланка згідно Положення про ПСО), при цьому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/9351/23 визнано несвоєчасну оплату Виробника Гарантованому покупцю за аналогічні у справі №922/5096/23 періоди, отже, результат перегляду Верховним Судом справи №910/13203/23 матиме відповідні правові наслідки та безпосереднє значення для розгляду справи №922/5096/23, у зв`язку з чим існує об`єктивна неможливість розгляду справи №922/5096/23 до вирішення справ Верховним Судом справи №910/13203/23;

- метою розгляду адміністративним судом справи № 320/6279/26 є зокрема встановлення факту невиконання Кабінетом Міністрів України вимог пп. 7 ч. 5 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме: не встановлено порядку визначення компенсації, отже, в межах справи № 320/6279/26 адміністративним судом буде надано оцінку характеру правовідносин між ПрАТ «Харківенергозбут», АТ «НАЕК «Енергоатом» та ДП «Гарантований покупець», порядку дій учасників Положення про ПСО та визначено, чи отримували вищенаведені учасники ринку компенсаційні витрати, та у разі неотримання такої компенсації від попередньої ланки Положення про ПСО чи зобов`язані були спрямовувати власні кошти на погашення заборгованості перед іншими учасниками внаслідок бездіяльності Кабінету Міністрів України, отже, розгляд цієї справи є об`єктивно неможливим і провадження у справі № 922/5096/23 необхідно зупинити, разом з цим, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 922/5096/23 до вирішення справи № 320/6279/26;

- суд першої інстанції стягнув з відповідача сплачену позивачем в повному обсязі суму судового збору за подання позовної заяви - 939 400 грн. без врахування того, що позовна заява подана позивачем до суду в електронному вигляді через систему «Електронний суд», тоді як відповідно до частини ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» до такої заяви застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Харківенергозбут" (1704Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23, призначено справу до розгляду на 08.09.2026.

24.08.2026 від представника АТ "НАЕК "Енергоатом" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні клопотань ПрАТ "Харківенергозбут" про зупинення провадження у справі № 922/5096/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13203/23 за результатами перегляду справи Верховним Судом та про зупинення провадження у справі № 922/5096/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/6279/26.

Також просить апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 змінити в частині стягнення судових витрат, застосувавши коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви через підсистему "Електронний суд" та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 751 520, 00 грн, а 187 880,00 грн - повернути позивачу, як надміру сплачений судовий збір. Судові витрати за подання апеляційної скарги просить покласти на ПрАТ "Харківенергозбут".

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- ані у суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі ПАТ «Харківенергозбут» не заперечує ані самого факту прострочення оплати, ані періоду прострочення, ані арифметичної правильності здійсненого Позивачем розрахунку;

- Положення про ПСО встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії шляхом укладення між ними окремих самостійних договорів у схемі відносин і кожний із цих договорів є самостійним двостороннім правочином зі своїм предметом, сторонами, ціною та строками виконання, отже, спірний Договір є договором купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), а не багатостороннім правочином, як стверджує апелянт, при цьому, відповідно до частини першої статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, відтак виконання Гарантованим покупцем або Позивачем зобов`язань за іншими договорами не є ані умовою, ані складовою частиною обов`язку постачальником універсальних послуг оплатити куплений ним товар за спірним договором;

- Постанова Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення про ПСО та примірні договори встановлюють лише структуру організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для постачальників універсальних послуг. Отже, ПУП зобов`язаний сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків ;

- згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів;

- за спірним Договором товаром є електрична енергія, а грошові кошти виступають виключно засобом платежу за цей товар, а не виконують роль товару, як помилково стверджує відповідач, отже, ствердження апелянта про те, що спірне зобов`язання не є грошовим, є безпідставним.;

- ані Договір, ані Додаткові угоди № 6 - 27, ані Положення про ПСО, ані Закон України «Про ринок електричної енергії» не містять положень, які б виключали застосування частини другої статті 625 ЦК України до постачальника універсальних послуг, водночас, єдиним застереженням, яке сторони погодили, є пункт 6.5 ДУ № 12 щодо незастосування штрафних санкцій у період воєнного стану, і позивач повністю дотримався цього застереження, не заявляючи вимог про стягнення пені;

- протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису підтверджують час підписання Додаткових угод сторонами, а також час розшифрування та перевірки таких підписів, до того ж, початкова дата прострочення виконання зобов`язання визначається безпосередньо з умов Додаткових угод і не залежить від дати їх підписання. Строки оплати, встановлені пунктом 6 ДУ № 6 - 27, прив`язані не до дати укладення додаткової угоди і тим більше не до дати протоколу КЕП, а до календарних дат Розрахункового місяця: за 2 банківські дні до Розрахункового місяця, не пізніше 4-го, 10-го, 16-го та 22-го числа Розрахункового місяця;

- стаття 332 ГПК України надає суду касаційної інстанції право зупинити лише виконання (дію) оскарженого судового рішення до закінчення його перегляду, що не є тотожним втраті таким рішенням законної сили, при цьому, апелянт не посилається на те, що Верховний Суд ухвалив зупинити виконання (дію) постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.06.202, отже, ухвала Верховного Суду від 30.07.2026 про відкриття касаційного провадження у справі № 910/13203/23 жодним чином не позбавляє цю постанову законної сили, крім того, предмет справи № 910/13203/23 є іншим, аніж у справі 933/5096/26: ним є виконання Гарантованим покупцем зобов`язань перед Апелянтом за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії, обов`язок постачальника універсальних послуг оплатити виробнику куплений товар за самостійним двостороннім договором від результатів того спору не залежить, до того ж, матеріали справи №922/5096/23 дозволяють встановити та оцінити всі обставини, які є предметом судового розгляду;

- предметом справи № 320/6279/26, що розглядається Київським окружним адміністративним судом, є визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невизначення у Положенні про ПСО джерел фінансування та порядку визначення компенсації учасникам ринку і зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити відповідні дії, тоді як предметом справи №922/5096/23 є відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару за конкретним двостороннім договором купівлі-продажу, отже між вказаними справами відсутній правовий зв`язок, до того ж, наслідком можливого задоволення позову у справі № 320/6279/26 може стати лише зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити певні дії на майбутнє - визначити джерела фінансування та порядок компенсації, оскільки відповідне рішення не має і не може мати зворотної дії у часі, не змінює умов укладеного сторонами Договору (стаття 629 ЦК України), не скасовує обов`язку апелянта оплатити фактично куплений ним товар і не спростовує факту прострочення, яке мало місце у 2022 - 2023 роках;

- зібрані у справі №922/5096/23 докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, що є предметом судового розгляду, а отже, посилання на об`єктивну неможливість розгляду справи є неприпустимим ;

- згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, отже, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви становить - 939 400,00 грн х 0,8 = 751 520, 00 грн., проте суд першої інстанції не врахував цієї обставини та не застосував до позовної заяви понижуючий коефіцієнт 0,8 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 оголошено про перерву у розгляді справи до 22.09.2026.

18.09.2026 від представника ПрАТ "Харківенергозбут" надійшли додаткові пояснення.

20.09.2026 від представника АТ "НАЕК "Енергоатом" надійшли заперечення на додаткові пояснення ПрАТ "Харківенергозбут".

22.09.2026 від представника ПрАТ "Харківенергозбут" надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 було оголошено перерву у розгляді справи до 06.10.2026.

В судове засідання 06.10.2026 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та заявлені в апеляційній скарзі клопотання про зупинення провадження у справі.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 06.10.2026 не з`явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2026) до електронного кабінету зазначених учасників справи.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представників позивача та третьої особи.

Як вже зазначалося, відповідач в апеляційній скарзі просить зупинити провадження у справі № 922/5096/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13203/23 за результатами перегляду справи Верховним Судом та зупинити провадження у справі № 922/5096/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/6279/26.

Оскільки вирішення зазначених клопотань передбачає з`ясування обставин, які мають значення для справи, що є елементом вирішення справи по суті, відповідна оцінка зазначеним клопотанням буде надана в мотивувальній частині зазначеної постанови.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Продавець, Позивач, на даний час АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", здійснено заміну згідно ухвали від 22.01.2024) та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (далі - ПАТ "Харківенергозбут", ПУП - постачальник універсальних послуг, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00412 від 24 вересня 2021 року (далі - Договір) та додаткові угоди № 6 - 27 до Договору, які відповідають періодам постачання електричної енергії за розрахункові місяці з березня 2022 року по жовтень 2023 року (далі - ДУ № 6 - № 27).

Договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483 (зі змінами) та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець зобов`язаний продати, а ПУП зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_М) для постачання побутовим споживачам ПУП.

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Відповідно до пункту 2.2. Договору обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - Період постачання), що зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору для цілей цього Договору Сторони під терміном Розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який Сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.

Порядок оплати встановлений у розділі 4 Договору та пунктах 5-6 ДУ № 6-27.

Так, відповідно до пункту 4.3. Договору оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для Періоду постачання.

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати електричної енергії за Договором та ДУ № 6-27. Періодом прострочення за вищевказаними додатковими угодами є період з березня 2022 року по жовтень 2023 року включно, що не заперечується відповідачем під час розгляду справи.

Відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов`язань визначена у пункті 6 Договору.

Так, відповідно до пункту 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.

У випадку не здійснення (здійснення у неповному обсязі) ПУП будь-якого платежу за цим Договором у строк, передбачений Додатковою угодою до цього Договору, ПУП сплачує Продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення, від простроченої суми платежу, без врахування дня фактичної оплати.

Відповідно до пункту 6.5 ДУ № 12 сторони домовилися доповнити розділ 6 Договору новим пунктом 6.5 такого змісту: На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим Договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим Договором та законодавством України.

Відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладання, а саме з 24.02.2022.

Тобто сторонами погоджено, що пеня, передбачена Договором не застосовується до винної сторони за порушення зобов`язань у період дії воєнного стану, тому вимоги про стягнення пені у даній справі Позивачем не заявлено.

Позивач зазначає, що Відповідачем сплачено суму основної заборгованості за березень 2022 року - жовтень 2023 року в межах загального періоду прострочення, тому за цей період стягуються лише 3 % річних та інфляційні втрати. Оплати з боку Відповідача за вказаний період підтверджуються виписками з банківського рахунку, які містяться у матеріалах справи.

Факт купівлі-продажу електричної енергії між Позивачем та Відповідачем підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії за період березень 2022 року - жовтень 2023 року, які містяться у матеріалах справи.

Так, відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії між сторонами, за березень 2022 року - жовтень 2023 року, Продавець продав, а ПУП купив електричну енергію загальною вартістю 5 054 152 246,85 грн. (з ПДВ), загальним обсягом 1 488 028,125 МВт/год.

Оскільки відповідач оплачував електричну енергії несвоєчасно, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 104701017,90 грн., з яких: 19852606,08 грн. - 3 % річних, 84848411,82 грн. - інфляційних втрат, що нараховані позивачем на заборгованість за період березень 2022 року - жовтень 2023 року та звернувся до суду із даним позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів керується таким.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Покладення спеціальних обов`язків передбачене положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови КМУ №483 від 05.06.2019, якою затверджене "Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Положення №483).

Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки; зміст та обсяг спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов`язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та строк виконання спеціальних обов`язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 4 Положення №483 спеціальні обов`язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов`язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".

Відповідно до пункту 5 Положення №483 до спеціальних обов`язків належить, зокрема:

- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;

- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;

- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;

- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.

Згідно з вимогами пункту 7 Положення №483 виробники зобов`язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.

Відповідно до пункту 8 Положення №483 гарантований покупець зобов`язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Згідно з пунктом 9 Положення №483 постачальники універсальних послуг зобов`язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.

Виконання спеціальних обов`язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов`язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення №483).

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:

- "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);

- "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);

- "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.

Як вже зазначалося, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00412 від 24 вересня 2021 року та додаткові угоди № 6 - 27 до Договору, які відповідають періодам постачання електричної енергії.

Відповідач визнаний "постачальником універсальної послуги".

Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" - "постачальник універсальної послуги" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1), а універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина перша статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Отже, передбачений умовами договору № 65-150-SD-21-00412 від 24 вересня 2021 року статус відповідача - "постачальника універсальної послуги" стосується лише прав та обов`язків сторін стосовно обов`язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, відповідач виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.

На виконання умов договору позивач в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року постачав електричну енергію відповідачу, однак відповідач в порушення зобов`язань за цим договором оплату вартості отриманої електричної енергії здійснював несвоєчасно та не повному обсязі.

При цьому, як правильно встановив місцевий господарський суд, сторонами не заперечувалось, що відповідач сплатив вартість поставленої електричної енергії з порушенням строків оплати товару.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком про його арифметичну правильність, а також нормативну обґрунтованість.

Отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 104701017,90 грн., з яких: 19852606,08 грн. - 3 % річних, 84848411,82 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що дії учасників ринку, на яких покладено спеціальні обов`язки, є взаємопов`язаними та взаємозалежними, що першою ланкою у виконанні Положення про ПСО є позивач, а тому несвоєчасне виконання ПАТ «Харківенергозбут» своїх зобов`язань спричинене порушенням Позивачем підпункту 3 пункту 7 Положення про ПСО.

При цьому апелянт посилається на положення частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України, відповідно до якої прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями апелянта, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, Положення про ПСО встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії шляхом укладення між ними окремих самостійних договорів у схемі відносин:

- АТ «НАЕК «Енергоатом» - Гарантований покупець - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (примірна форма - додаток № 4 до Положення про ПСО);

- Гарантований покупець - ПАТ «Харківенергозбут» - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (примірна форма - додаток № 2 до Положення про ПСО);

- АТ «НАЕК «Енергоатом» - ПАТ «Харківенергозбут» - спірний Договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг.

Водночас, кожний з цих договорів є самостійним двостороннім правочином зі своїм предметом та суб`єктним складом, ціною та строками виконання.

Слід зазначити, що спірний Договір є двостороннім правочином - договором купівлі-продажу, а не багатостороннім правочином і виконання обов`язків за цим договором щодо оплати поставленої електроенергії н е обумовлені змістом інших правочинів.

Так, ані Положення про ПСО, ані примірні договори, ані спірний Договір не містять жодної умови щодо джерел коштів, які беруть участь у розрахунках учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків. Тобто вони не містять вказівки на те, що при виконанні зобов`язань з оплати електричної енергії за Договором відповідач повинен використовувати виключно ті кошти, які надійшли йому від Гарантованого покупця.

Верховний Суд у постанові у справі № 918/1304/23 зазначив, що ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків… ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» зобов`язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 909/1083/23 (за позовом АТ «НАЕК «Енергоатом» до ТОВ «Прикарпатенерготрейд» про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення постачальником універсальних послуг оплати електричної енергії за період березень 2022 року - жовтень 2023 року) Верховний Суд дійшов аналогічного висновку про те, що постачальник універсальних послуг зобов`язаний сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів.

Також необхідно зазначити, що відповідно до частини першої статті 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, а тому виконання Гарантованим покупцем або Позивачем зобов`язань за іншими договорами, аніж спірний договір, не є передумовою виконання відповідачем обов`язку з оплати товар за спірним Договором.

Окрім цього, згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо посилання апелянта на частину 4 статті 612 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як на прострочення кредитора апелянт вказує на те, що позивач не здійснив розрахунків з Гарантованим покупцем , що зумовило неможливість для відповідача розрахуватися з позивачем. При цьому апелянт вказує, що згідно з ланцюгом розрахунків в рамках виконання вимог Положення про ПСО першочергово розрахунки здійснюються АТ «НАЕК «Енергоатом» з Гарантованим покупцем, потім Гарантованим покупцем зі Скаржником, а потім вже Скаржником з Виробником.

При цьому відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Разом з цим розрахунки між позивачем та Гарантованим покупцем не обумовлені змістом спірного договору, а є зобов`язаннями позивача в рамках іншого договору у схемі відносин учасників ринку електричної енергії з виконання Положення про ПСО і, як вже зазначалося, жодний з договорів, укладених на виконання ПСО в рамках спірних правовідносин, не містить положень про те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Крім того, зобов`язання відповідача оплатити поставлену за спірним договором електроенергію є грошовим зобов`язанням, тобто зобов`язанням сплатити грошові кошти, які є майном, визначеним родовими ознаками, а тому ненадходження від контрагента по іншим договірним зобов`язанням певних коштів з необхідністю та невідворотністю не створює неможливості виконання такого грошового зобов`язання боржником, що виключає можливість застосування частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України.

Апелянт стверджує, що зобов`язання за спірним договором не є грошовим, посилаючись при цьому на пункт 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», згідно з яким електрична енергія є товаром.

Разом з цим, за умовами спірного договору товаром є саме електрична енергія, тоді як грошові кошти виступають лише засобом платежу за цей товар, а не самим товаром, як помилково вказує апелянт.

Також відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що виконання ним умов спірного договору є компенсацією, а не платою, а тому до нього не можуть застосовуватися приписи частини другої статті 625 ЦК України.

Проте колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Обов`язок покупця сплатити ціну товару (стаття 692 ЦК України) за визначенням є грошовим зобов`язанням у розумінні частини першої статті 509 ЦК України.

Проте в даному випадку відповідач здійснює підміну понять, а саме: поняття «оплата гарантованим покупцем вартості послуги постачальника універсальних послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів» (предмет справи № 910/13203/23, яка має компенсаторний характер, оскільки покриває різницю між ринковою вартістю електричної енергії та її вартістю за фіксованими цінами) та поняття «оплату постачальником універсальних послуг виробнику вартості купленої електричної енергії за двостороннім договором купівлі-продажу» (предмет розгляду цієї справи, яка по суті є оплатою ціни товару за договором купівлі-продажу, а не компенсацією.

Щодо доводів про відсутність доказів, які дозволяють встановити початкову дату прострочення, та про протоколи створення і перевірки КЕП необхідно зазначити про таке.

Відповідач вказує, що позивачем надано протоколи створення та перевірки підписання КЕПом Додаткових угод датами, що не відповідають датам Додаткових угод.

Проте таке твердження є безпідставним, так як протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису підтверджують час підписання Додаткових угод сторонами, а також час розшифрування та перевірки таких підписів.

При цьому, початкова дата прострочення виконання зобов`язання визначається безпосередньо з умов Додаткових угод і не залежить від дати їх підписання. Строки оплати, встановлені пунктом 6 Додаткових угод № 6 - 27, обумовлені не датами укладення додаткової угоди та не датами протоколу КЕП, календарними датами Розрахункового місяця, а саме: за 2 банківські дні до Розрахункового місяця, не пізніше 4-го, 10-го, 16-го та 22-го числа Розрахункового місяця.

Розрахунковим місяцем згідно з пунктом 1.3 Договору є календарний місяць. Отже, для встановлення дати початку прострочення за кожним платежем достатньо змісту умов Додаткової угоди, яка визначає період постачання та вартість електричної енергії, і банківської виписки, яка фіксує дату фактичного платежу. Зазначені види доказів наявні в матеріалах справи.

Щодо клопотання Апелянта про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13203/23 за результатами перегляду справи Верховним Судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Ураховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах № 924/645/18 та № 910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21).

Також Верховний Суд у постанові від 01.03.2026 у справі № 910/17615/20 дійшов правового висновку про те, що, досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України Верховний Суд виходить з системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Однак предмет справи № 910/13203/23 є іншим, аніж у справі №922/5096/26, а саме: таким предметом є виконання Гарантованим покупцем зобов`язань перед апелянтом за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії. Обов`язок же постачальника універсальних послуг оплатити виробнику куплений товар за самостійним двостороннім Договором від результатів того спору не залежить.

Крім того, у справі №922/5096/26 всі юридично обставини, які мають значення для справи - укладення Договору та ДУ № 6 - 27, обсяг і вартість фактично купленої електричної енергії, строки оплати та дати фактичних платежів, підтверджені Договором, Додатковими угодами, актами купівлі-продажу та банківськими виписками, що наявні у матеріалах справи. Отже, матеріали справи №922/5096/23 дозволяють встановити та оцінити всі обставини, які мають значення для справи.

Отже, відсутні ознаки пов`язаності справи №922/5096/26 зі справою № 910/13203/23 і відповідачем не доведена об`єктивна неможливість розгляду справи №922/5096/26 до закінчення розгляду справи № 910/13203/23.

Щодо клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/6279/26.

Предметом справи № 320/6279/26, що розглядається Київським окружним адміністративним судом, є визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невизначення у Положенні про ПСО джерел фінансування та порядку визначення компенсації учасникам ринку і зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити відповідні дії.

Предметом справи №922/5096/23 є відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару за конкретним двостороннім договором купівлі-продажу

При цьому, у разі можливого задоволення позову у справі № 320/6279/26 це матиме наслідком лише зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити певні дії на майбутнє - визначити джерела фінансування та порядок компенсації, оскільки відповідне рішення не має і не може мати зворотної дії у часі, та не скасовує обов`язку відповідача оплатити фактично куплений ним товар і не спростовує факту прострочення, яке мало місце у 2022 - 2023 роках.

До того ж, бездіяльність органу державної влади не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки, як вже зазначалося, ані відсутність у боржника необхідних коштів, ані недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не вважаються випадком чи непереборною силою (стаття 617 ЦК України).

Крім того, наявні у справі 922/5096/23 докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, які мають значення для справи.

Отже правові підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/6279/26 відсутні.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаних рішень в частині, яка стосується вирішення спору по суті, відсутні.

Разом з цим, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році (позов подано у 2023 році) складав 2684,00 грн.

Враховуючи вимоги зазначеної норми, позивач сплатив при поданні позовної заяви 939 400,00 грн ( 2684,00 грн. х 350) згідно із платіжною інструкцією від 14.11.2023 №224960.

За результатами розгляду цієї справи суд першої інстанції поклав на відповідача судовий збір у розмірі 939 400,00 грн відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав позовну заяву через підсистему «Електронний суд», отже, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви становить - 939 400,00 грн х 0,8 = 751 520, 00 грн. і саме в цій сумі (а не в сумі 939 400,00 грн) сплачений судовий збір мав бути покладений на відповідача за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

А тому рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 необхідно змінити шляхом зазначення правильної суми стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" судового збору за подання позовної заяви - 751 520,00 грн. В решті рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут" (1704Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 змінити шляхом зазначення правильної суми стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" судового збору за подання позовної заяви - 751 520,00 грн.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/5096/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 16.10.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко