УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 331/1017/25
провадження № 61-13068ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Іллі Михайловича на додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, в якому просила суд стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, по 10 000,00 грн з кожного.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
11 травня 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Губорєв К. С. звернувся до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 500,00 грн.
11 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар І. М. звернувся до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53 000,00 грн.
Додатковим рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя
від 21 травня 2026 року (провадження № 2-др/331/17/2026) заяву представника відповідача за зустрічним позовом адвоката Бондаря І. М. про розподіл судових витрат у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя
від 21 травня 2026 року (провадження № 2-др/331/18/2026) заяву представника відповідача за зустрічним позовом адвоката Губорєва Я. О. про розподіл судових витрат у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря І. М. залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Губорєва К. С. залишено без задоволення.
Додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року залишено без змін.
Додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року залишено без змін.
14 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар І. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року (провадження № 2-др/331/17/2026) та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року (надійшла до суду 14 жовтня 2026 року), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмовлених вимог, ухвалити в цій частині нове про стягнення 43 000,00 грн витрат на правничу допомогу або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити з таких підстав.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони
у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар І. М. звернувся до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53 000,00 грн.
В обґрунтування витрат на правову допомогу у суді в розмірі 53 000,00 грн,
ОСОБА_1 надала копію ордеру на надання правової допомоги від 12 лютого
2025 року, копію додаткової угоди про надання правової допомоги від 29 січня
2025 року № 2, акти приймання передачі № 2 від 10 вересня 2025 року на суму 43 000,00 грн, № 3 від 05 травня 2026 року на суму 10 000,00 грн та квитанцію оплати за послуги з правової допомоги на вказану суму.
Відповідно до підпункту 1.1. Додаткової угоди № 1. адвокат зобов`язується надати клієнту наступну правничу допомогу: складання та подання до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя позовної заяви до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди; складання та направлення інших заяв та клопотань у справі; представництво інтересів у судових засіданнях у справі за вищезазначеним позовом.
Відповідно до акту приймання передачі № 1 від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 було прийнято послуги із складання та подання позову на загальну суму 10 000,00 грн. Додатковою угодою № 2 від 20 лютого 2025 року встановлено, що винагорода адвоката за участь у судових засіданнях складає 2 000,00 грн за одне судове засідання. Загальна вартість правничої допомоги що була понесена ОСОБА_1 в ході розгляду цієї справи складає 63 000,00 грн, з яких лише 10 000,00 грн (подання первинного позову) не підлягає стягненню з ОСОБА_2 , у зв`язку з відмовою
у задоволенні первинного позову.
15 травня 2026 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Музичук А. В. надійшли заперечення на клопотання, в яких зазначено про відсутність підстав для задоволення, зокрема, але не виключно, з огляду на те, що судом встановлено, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на зазначене, оскільки обом позивачам (первісному та за зустрічною позовною заявою) було відмовлено у задоволенні їх позовних вимог - судові витрати, пов`язані з розглядом справи мають бути покладені на таких позивачів. Тобто кожен із позивачів у справі № 331/1017/25 має самостійно нести свої судові витрати у зв`язку із тим, що їх позовні вимоги не були задоволені. Зважаючи на розмір зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 розмір витрат на оплату послуг адвоката Бондаря І. М. у справі
№ 331/1017/25 є неспівмірно великим, а саме у 106 разів перевищує ціну позову.
У постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Такими критеріями є: дійсність витрат на правничу допомогу; їх необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі
№ 607/14338/19-ц, провадження № 61-19073св20).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно врахував складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, в також врахував клопотання представника позивача проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та зменшив заявлений розмір витрат на правничу допомогу
з 53 000,00 грн до 10 000,00 грн.
Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно зменшення розміру правничої допомоги, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя
від 21 травня 2026 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року є законними та обґрунтованими, постановленими із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить про необґрунтованість касаційної скарги, оскільки Верховний Суд вже викладав
у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд першої та апеляційної інстанції ухвалили судові рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Іллі Михайловича на додаткове рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк