ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5103/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Малашенкова Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Павлових" - не з`явився,
Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" - Карась М.М.,
Фізичної особи - підприємця Павлова Олексія Валентиновича - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Павлова Олексія Валентиновича
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2025 (суддя Малярчук І.А.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 (колегія суддів: Ярош А.І., Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Павлових" (далі - ТОВ "Будинок Павлових")
до Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ"
про скасування рішення та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Фізичної особи - підприємця Павлова Олексія Валентиновича (далі - ФОП Павлов О.В.)
до Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (далі - АТ "ОДЕСАГАЗ")
про скасування рішення комісії №4562с від 15.08.2024.
Суть спору
1. АТ "ОДЕСАГАЗ" здійснювало розподіл природного газу для ТОВ "Будинок Павлових". Після перевірки газового лічильника, його експертизи та позачергової повірки комісія АТ "ОДЕСАГАЗ" донарахувала ТОВ "Будинок Павлових" 72 212,10 грн вартості необлікованого газу у зв`язку з несанкціонованим втручанням у роботу лічильника.
2. ТОВ "Будинок Павлових" оскаржило рішення комісії до суду та вимагало відшкодування моральної шкоди. ФОП Павлов О.В., який користувався приміщеннями та лічильником за договорами, укладеними з ТОВ "Будинок Павлових", подав позов про скасування того самого рішення як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
3. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні обох позовів. Суди визнали втручання в роботу лічильника доведеним, а розбіжності в документах - технічними помилками.
4. ФОП Павлов О.В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ці рішення, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. ФОП Павлов О.В. вважає, що суди необґрунтовано відхилили сім клопотань, які названі клопотаннями про відповідність норм законодавства Конституції України; це, на думку скаржника, унеможливило встановлення істотних обставин справи.
5. За змістом усі сім клопотань ґрунтуються на одному твердженні: споживачу не дали ознайомитися з матеріалами до засідання комісії, тому комісія ухвалила рішення лише на підставі чотирьох документів, а суд має обмежити дослідження доказів цими документами або зобов`язати АТ "ОДЕСАГАЗ" назвати норму, яка дозволяє інше, для подальшого звернення до Конституційного Суду України.
6. Перед Верховним Судом постали такі питання:
- чи є такі клопотання "іншими клопотаннями" у розумінні п.3 ч.3 ст.310 ГПК незалежно від їх назви;
- чи може учасник справи вимагати, щоб суд обмежив дослідження доказів документами, які, за його твердженням, були єдиною підставою рішення комісії, або поставив дослідження доказів у залежність від правових пояснень іншої сторони;
- чи перешкодило незадоволення цих клопотань встановленню обставин, необхідних для правильного вирішення спору.
7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. 01.04.2016 ТОВ "Будинок Павлових" та АТ "ОДЕСАГАЗ" уклали типовий договір розподілу природного газу №000959.
9. Облік газу на об`єкті ТОВ "Будинок Павлових" в м. Одесі здійснювався лічильником Elster BK G-16T, заводський №24476017, 2008 року випуску.
10. 24.07.2024 за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168в, працівники АТ "ОДЕСАГАЗ" склали акт про порушення №06218, в якому зафіксували несанкціоноване втручання в роботу в роботу засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що належить ТОВ "Будинок Павлових". В цьому акті про порушення вказувалось про необхідність з`явитися на засідання комісії АТ "ОДЕСАГАЗ" 15.08.2024 о 12:00, на якій відповідно до розд.ХІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) буде вирішуватися питання задоволення чи не задоволення цього акта. Акт підписав, зокрема, директор ТОВ "Будинок Павлових".
11. 29.07.2024 АТ "ОДЕСАГАЗ" провело експертизу та склало акт №302 експертизи ЗВТ та пломб, яким встановлено таке: Лічильник газу типу Elster BK G-16T заводський №24476017; Несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: порушено цілісність заводського тавра на ЗВТ. Відбитки тавра встановленої пломби на ЗВТ не відповідають відбиткам тавра заводу-виробника. Навколо та біля аверсу та реверсу пломби чисельні подряпини. Охоронна пломба оператора ГРМ АТ "ОДЕСАГАЗ" №С39322441 порушена.
12. 01.08.2024 при проведенні позапланового метрологічного дослідження лічильника ВП ПП Науково виробничий центр оцінки відповідності Юг складено довідку №014218 про непридатність засобу вимірювальної техніки лічильник газу Elster BK G 16T заводський №24476017 за результатами якого визнано лічильник непридатним, підстави визнання ЗВТ непридатним: 1. Відносна похибка перевищує допустиме значення; 2. Не відповідає критеріям п.11.1 методики повірки ДСТУ 9035:2020 (газовий лічильник не відповідає вимогам ЕД).
13. 15.08.2024 відбулося засідання комісії АТ "ОДЕСАГАЗ" щодо розгляду акта про порушення та прийнято рішення за №4562с, згідно з яким акт про порушення №06218 від 24.07.2024 було задоволено та здійснено ТОВ "Будинок Павлових" нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу за граничними об`ємами споживання відповідно до вимог п.1 гл.4 розд.XI Кодексу ГРС в розмірі 72 212,10 грн.
14. В акті про порушення, протоколі, рішенні комісії та подальшому листуванні АТ "ОДЕСАГАЗ" є розбіжності щодо року випуску та показань лічильника, а рішення комісії містить посилання на положення Кодексу ГРС про пропуск строку періодичної повірки. АТ "ОДЕСАГАЗ" пояснювало ці розбіжності технічними помилками. Суди, дослідивши письмові матеріали, фотографії та відеозаписи перевірки й експертизи, встановили, що експертизу проведено щодо лічильника ТОВ "Будинок Павлових", і визнали підтвердженими втручання в його роботу та невідповідність метрологічних характеристик.
15. На звернення ТОВ "Будинок Павлових" від 06.08.2024 за вх. №01-3618, АТ "ОДЕСАГАЗ" було надано відповідь від 27.08.2024 за вих.№1395, в якій повідомлено, що лічильник марки Elster BK G-16T заводський номер 24476017, 2014 р.в. є предметом цивільно-правового спору. Рішенням комісії АТ "ОДЕСАГАЗ" з розгляду акта про порушення №06218 від 24.07.2024 щодо несанкціонованого втручання в роботу лічильника природного газу вирішено задовольнити акт про порушення та згідно акта - розрахунку донараховано 72 212, 10 грн. Крім цього, лічильник під час проведення позачергової повірки визнано непридатним для подальшого використання; цей лічильник може бути виданий товариству тільки на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
16. 13.09.2024 на заяви товариства (вх. №16684к від 19.08.2024, вх. №16800к від 20.08.2024, вх. №16898к від 21.08.2024, вх. №17078к від 23.08.2024, вх. №17171к від 26.08.2024, вх. №17270к від 27.08.2024, вх. №17316к від 28.08.2024, вх. №17404к від 29.08.2024, вх. №17528к від 30.08.2024, вх. №17583к від 02.09.2024, вх. №17626к від 03.09.2024, вх. №17726к від 04.09.2024, вх. №17814к від 05.09.2024, вх. №17859к від 06.09.2024, вх. №18101к від 10.09.2024) АТ "ОДЕСАГАЗ" листом за вих.№1514 надало копії: акта про порушення №06218 від 24.07.2024, протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу №669 від 26.07.2024, акта №302 експертизи ЗВТ та пломб від 29.07.2024 та довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №014218 від 01.08.2024.
17. На заяви ТОВ "Будинок Павлових" (вх. №18604к від 16.09.2024, №18817к від 18.09.2024, №19044к від 20.09.2024, №19118к від 23.09.2024, №19559к від 26.09.2024, №19830к від 01.10.2024, №19957к від 02.10.2024, №20203к від 08.10.2024, №20501 к від 10.10.2024) АТ "ОДЕСАГАЗ" у відповіді від 14.10.2024 за вих.№1670 повідомило про те, що нормами Кодексу ГРС не передбачено обов`язок Операторів ГРМ проводити відеофіксацію при проведенні засідань комісії з розгляду актів про порушення; АТ "ОДЕСАГАЗ" не зберігає відеозаписи проведених засідань комісії з розгляду актів про порушення, у зв`язку з чим надати вказаний відеозапис є неможливим.
18. Господарський суд Одеської області рішенням від 21.11.2024 у справі №916/4168/24 стягнув з ТОВ "Будинок Павлових" на користь АТ "ОДЕСАГАЗ" 72 212,10 грн вартості необлікованого газу за тим самим рішенням комісії. Апеляційне провадження за скаргою ФОП Павлова О.В., який не брав участі у справі №916/4168/24, закрито відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2025 на підставі п.3 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Верховний Суд постановою від 31.07.2025 залишив цю ухвалу без змін.
Короткий зміст позовних вимог
19. В листопаді 2024 року ТОВ "Будинок Павлових" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до АТ "ОДЕСАГАЗ", в якому просило суд:
- скасувати рішення комісії АТ "ОДЕСАГАЗ" №4562с від 15.08.2024 щодо нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу в розмірі 72 212,10 грн;
- стягнути з АТ "ОДЕСАГАЗ" на користь ТОВ "Будинок Павлових" 200 000,00 грн моральної шкоди.
20. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Будинок Павлових" зазначило таке:
- між АТ "ОДЕСАГАЗ" та ТОВ "Будинок Павлових" 01.04.2016 укладено договір №000959 про постачання природного газу; 24.07.2024 працівники АТ "ОДЕСАГАЗ" склали акт про порушення №06218, яким зафіксовано нібито несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника;
- рішенням комісії АТ "ОДЕСАГАЗ" від 15.08.2024 №4562с акт було задоволено та здійснено донарахування вартості необлікованого обсягу газу в сумі 72 212,10 грн;
- ТОВ "Будинок Павлових" вважає такі висновки безпідставними з огляду на відсутність порушення строків повірки лічильника (наступна повірка має відбутися лише у 2026 році), а також на неналежне оформлення акта та експертизи ЗВТ;
- акт не містить посилань на конкретні норми закону та не був належним чином вручений;
- заявлено вимогу про стягнення 200 000 грн моральної шкоди у зв`язку з неправомірним відключенням газопостачання на 7 днів у розпал сезону, що спричинило неможливість роботи ресторану, втрату клієнтів та шкоду діловій репутації товариства.
21. В лютому 2025 року до Господарського суду Одеської області надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ФОП Павлова О.В. до АТ "ОДЕСАГАЗ" про скасування рішення комісії №4562с від 15.08.2024.
22. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- відповідно до договору суборенди від 19.06.2023 та договору про використання засобів обліку газу, саме ФОП Павлов О.В. як суборендар несе матеріальну відповідальність за засоби обліку та здійснює оплату спожитого природного газу;
- приміщення перебуває у спільному безоплатному користуванні на підставі договору №82/14М від 27.07.2022, а встановлений лічильник є промисловим.
23. АТ "ОДЕСАГАЗ" заперечило проти задоволення позовів, вказуючи, що споживачем за договором розподілу є ТОВ "Будинок Павлових", яке відповідає за цілісність ЗВТ незалежно від того, хто користується приміщеннями; акт про порушення, експертиза та позачергова повірка підтверджують втручання і викривлення обліку; ідентичність лічильника підтверджують протокол, фотографії та відеозаписи; розбіжності в реквізитах і посиланні на Кодекс ГРС є описками.
24. 09.09.2025 ТОВ "Будинок Павлових" подало п`ять клопотань про відповідність норм законодавства Конституції України, а 11.09.2025 - ще два. Господарський суд Одеської області долучив ці клопотання до матеріалів справи 10.09.2025 та 12.09.2025.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
25. Господарський суд Одеської області рішенням від 01.10.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026:
- відмовив у задоволенні позову ТОВ "Будинок Павлових" до АТ "ОДЕСАГАЗ" про скасування рішення та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн;
- відмовив у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ФОП Павлова О.В. до АТ "ОДЕСАГАЗ" про скасування рішення комісії №4562с від 15.08.2024.
26. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- акт №302 підтверджує ознаки втручання, а довідка №014218 - непридатність лічильника та перевищення допустимої похибки, що в сукупності свідчить про викривлення обліку газу;
- фотографії та відеозаписи разом із письмовими матеріалами підтверджують, що перевірили, зняли й направили на експертизу один і той самий лічильник;
- технічні помилки та описки в документах і посилання на Кодекс ГРС не спростовують встановленого втручання, не порушують цілісність змісту даних актів та саму процедуру проведення АТ "ОДЕСАГАЗ" виявлення ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; чинним законодавством України не передбачено можливості внесення описок та виправлень в акти;
- у справі №916/4168/24 вирішено вимогу про стягнення вартості газу, тоді як у цій справі оскаржується рішення комісії;
- підстави для стягнення моральної шкоди та її розмір не доведені.
27. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.05.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2025 залишив без змін. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що:
- несанкціоноване втручання підтверджено не лише пошкодженням пломби, а й результатами експертизи та метрологічного дослідження, оціненими у сукупності;
- дослідження доказів не обмежується документами, прямо зазначеними в рішенні комісії; сторони можуть подавати докази, які підтверджують або спростовують обставини, пов`язані з правомірністю цього рішення;
- вимоги про визначення відповідачем норм права та попередню оцінку доказів за змістом стосуються вирішення спору; суперечності застосовуваних норм Конституції України, яка вимагала б застосування ч.6 ст.11 ГПК, суд не встановив.
28. Сім клопотань, повторно поданих представником скаржників 17.04.2026, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 25.05.2026 залишив без розгляду на підставі ч.2 ст.118 ГПК, оскільки вони подані після встановленого ухвалами від 08.12.2025 строку (до 23.12.2025) без клопотання про його поновлення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
29. 21.06.2026 ФОП Павлов О.В. через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026; просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
30. Верховний Суд ухвалою від 13.07.2026 залишив без руху касаційну скаргу ФОП Павлова О.В. на підставі ч.2 ст.292 ГПК.
31. 23.07.2026 ФОП Павлов О.В. подав до Верховного Суду дві ідентичні за змістом та вимогами заяви про усунення недоліків, в яких викладена касаційна скарга (усунення недоліків).
32. ФОП Павлов О.В. із посиланням на п.3 ч.3 ст.310 ГПК (п.4 ч.2 ст.287 ГПК) зауважив, що суд необґрунтовано відхилив його клопотання №1-7 (додані до касаційної скарги, а також до заяв про усунення недоліків).
33. В усіх клопотаннях заявник просив зобов`язати АТ "ОДЕСАГАЗ" назвати норму Конституції України, Кодексу ГРС чи іншого акта, на підставі якої він діє, а суд - оцінити відповідність цієї норми Конституції України та зазначити її в рішенні для подальшого звернення до Конституційного Суду України. Клопотання відрізняються питанням, щодо якого заявник просив зазначити таку норму:
- №1 - норма, яка дозволила відмовити засновнику та директору ТОВ "Будинок Павлових" та його представнику в ознайомленні з матеріалами, поданими на розгляд комісії;
- №2 - норма, яка дозволяє досліджувати документи, що не були підставою рішення комісії; заявник просив обмежити дослідження актом про порушення, актом обстеження комерційного вузла обліку газу, заявою-приєднанням, актом-розрахунком та актом установки газового лічильника від 19.01.2018;
- №3 - норма, за якою ТОВ "Будинок Павлових" має визнати, що в акті про порушення та рішенні комісії є помилки; заявник посилався на використання цих документів у справі №916/4168/24 та п.53 постанови Верховного Суду від 31.07.2025;
- №4 - норма, яка позбавляє ТОВ "Будинок Павлових" права звернутися до суду за правовою оцінкою рішення комісії та пов`язаних із ним документів;
- №5 - вимога не досліджувати та визнати неналежними протокол №669, акт №302, акт від 30.07.2024, фотографії та відеозаписи, а також інші докази АТ "ОДЕСАГАЗ", які не стосуються позовних вимог;
- №6 - норма, яка дозволяє вважати належними та допустимими докази, крім тих, що вказані у переліку, наведеному у клопотанні №2, із зобов`язанням АТ "ОДЕСАГАЗ" назвати її перед дослідженням кожного доказу;
- №7 - норма, за якою АТ "ОДЕСАГАЗ" не визнає встановленим у справі №916/4168/24 факт прийняття рішення комісії виключно на підставі чотирьох документів (частини 4, 5 ст.75 ГПК).
34. На думку скаржника, без задоволення цих клопотань суд не міг оцінити дії АТ "ОДЕСАГАЗ", досліджувати інші документи та пояснювати розбіжності в них. Відмову відповідача назвати норми та відсутність у судових рішеннях окремої відповіді на кожне поставлене питання він вважає порушенням права на судовий захист і посилається на статті 21, 22, 24, 55 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп, від 25.12.1997 №9-зп, від 23.05.2001 №6-рп/2001, від 27.01.2010 №3-рп/2010, від 12.04.2012 №9-рп/2012, від 25.04.2012 №11-рп/2012.
35. 31.08.2026 надійшов відзив АТ "ОДЕСАГАЗ", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
36. У відзиві АТ "ОДЕСАГАЗ" зазначає, зокрема, таке:
- клопотання, на які посилається ФОП Павлов О.В., за своїм змістом переважно спрямовані не на отримання чи дослідження конкретних доказів, необхідних для встановлення фактичних обставин спору, а на спонукання суду надати відповіді на сформульовані скаржником правові питання, визначити норми права, які нібито мають бути застосовані, або встановити необхідність звернення до Конституційного Суду України;
- суди попередніх інстанцій не встановили невідповідності чи суперечності Конституції України норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини;
- твердження скаржника про те, що суд першої інстанції нібито не розглянув або проігнорував подані ним клопотання № 1-7, не відповідають дійсності; усі сім клопотань були оголошені та розглянуті судом у судових засіданнях, долучені до матеріалів справи, а скаржнику було надано відповідні роз`яснення щодо заявлених ним вимог;
- доводи касаційної скарги зводяться не до нерозгляду судом клопотань скаржника, а до його незгоди з процесуальними діями та роз`ясненнями суду першої інстанції, що саме по собі не може свідчити про наявність передбачених п.4 ч.2 ст.287 ГПК підстав для скасування оскаржуваних судових рішень;
- незгода скаржника з результатами розгляду його клопотань, з наданими судами роз`ясненнями або з оцінкою доказів не свідчить про порушення судами норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
37. Верховний Суд ухвалою від 12.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Павлова О.В., розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 07.10.2026.
38. У судовому засіданні 07.10.2026 Верховний Суд оголосив перерву до 14.10.2026.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розгляд клопотань
39. 05.10.2026 від представника скаржника до Верховного Суду надійшло два клопотання, у яких просить:
- "зазначити норму закону в рішенні, для звернення до Конституційного Суду України стосовно відповідності норми закону на яку посилається відповідач стосовно невизнання відповідачем дії ч.4, 5, ст.75 ГПК України згідно справи №916/4168/24 якою встановлена обставина, що рішення комісії №4562с від 15 серпня 2024 року АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОДЕСАГАЗ" приймалось лише на підставі документів - акт про порушення №06218 від 24.07.2024 р., акт обстеження комерційного вузла обліку газу, заява-приєднання, та акт-розрахунок від 15.08.2025 р., та надає право відповідачу на виправлення помилок в офіційних документах по яким рішення суду набрало законної сили без звернення до суду про їх виправлення в іншій справі, лише на підставі усного звернення про існування таких помилок, без виправлення помилок в офіційних документах - нормам ст.ст. 21, 22, 24, 55 Конституції України, ч.4, 5, ст.75, ст.ст. 73, 76 ГПК України";
- "зазначити норму закону в рішенні, для звернення до Конституційного Суду України стосовно відповідності норми закону згідно якої ТОВ "Будинок Павлових" та Фізична особа-підприємець Павлов Олексій Валентинович повинні визнати, що смайлик в телефоні експерта який склав АКТІ №302є оригіналом відображення заводської пломби в АКТІ №302 - нормам ст.ст. 21, 22, 24, 55 Конституції України".
40. Верховний Суд за наслідками розгляду цих клопотань зазначає таке.
41. Пунктом 5 ч.2 ст.290 ГПК передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
42. Згідно з ч.4 ст.294 ГПК в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
43. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Зміст клопотання, в якому скаржник наводить свої аргументи та просить Верховний Суд зазначити норму закону фактично зводиться до доповнень касаційної скарги, в тому числі, до доповнень підстав касаційного оскарження, оскільки у касаційній скарзі скаржник не посилався на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, а у поданому клопотанні фактично просить Верховний Суд надати відповіді на певні питання.
45. Водночас в силу ч.1 ст.298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
46. Клопотання, в яких скаржник наводить свої аргументи та просить Верховний Суд надати висновки з поставлених ним питань, подані 04.10.2026 через систему Електронний суд, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження та без відповідного клопотання про поновлення цього строку.
47. Разом з тим, відповідно до положень ст.236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Також, у статтях 237, 238 ГПК встановлено вимоги щодо питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, та щодо змісту судового рішення.
49. Відповідно до наведеного суд касаційної інстанції у цьому випадку зобов`язаний відповісти на доводи касаційної скарги, які клопотанням, яке фактично є доповненням до касаційної скарги, поданим позам межами строку на його подання, не можуть бути розширені.
50. З огляду на це, вказане клопотання задоволенню не підлягають. Разом з тим, Верховний Суд в межах вимог і доводів, заявлених у касаційній скарзі, зобов`язаний надати відповіді на її ключові доводи та питання.
Щодо меж касаційного перегляду
51. Касаційне провадження у цій справі відкрито за скаргою ФОП Павлова О.В., обґрунтованою підставою касаційного оскарження, передбаченою п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.3 ч.3 ст.310 ГПК. Тому, Верховний Суд перевіряє, чи обґрунтовано суди вирішили клопотання №1-7 і чи перешкодило це встановленню обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Факт втручання в роботу лічильника, його метрологічні характеристики та розмір донарахування повторно не перевіряються, оскільки не охоплюються підставою касаційного оскарження.
Щодо застосування п.3 ч.3 ст.310 ГПК
52. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п.3 ч.3 ст.310 ГПК).
53. Відповідно до п.3 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені (п.178 постанови Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №910/14503/23).
54. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
55. Відповідно до ч.1 ст.237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
56. Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
57. За змістом ст.13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
58. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі, у розумінні "справедливого балансу" між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідніше становище відносно другої сторони.
59. Отже, перевірці підлягають дві пов`язані умови: необґрунтованість відхилення клопотання та спричинена цим неможливість встановити істотні фактичні обставини справи. Враховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, скаржник аргументовано має довести, якої саме обставини стосувалося клопотання, як запитувана ним процесуальна дія сприяла б її встановленню і в чому саме полягає необґрунтованість відхилення його клопотання. Незгода із відмовою у задоволенні клопотання сама по собі не може бути підставою для висновку, що суд допустив таке порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.
60. Застосоване формулювання у п.3 ч.3 ст.310 ГПК "інше клопотання (заяву)" охоплює не лише вимогу щодо отримання нового доказу, а й клопотання про виключення доказу з дослідження під час судового розгляду, визначення меж доказування чи застосування преюдиції. Значення клопотання визначається його змістом і метою, а не назвою.
Щодо змісту клопотань №1-7
61. Оцінюючи клопотання за змістом, Верховний Суд виходить з того, що всі сім клопотань є різними формами відображення позиції заявника. Так, в них міститься твердження, що директору ТОВ "Будинок Павлових" та його представнику не дали можливості ознайомитися з матеріалами, поданими комісії (клопотання №1). З цього заявник робить висновок, що комісія ухвалила рішення виключно на підставі чотирьох документів, і що цей факт встановлено у справі №916/4168/24 (клопотання №7), тому суд має досліджувати лише ці документи, а решту матеріалів АТ "ОДЕСАГАЗ" - протокол, акт експертизи, фотографії, відеозаписи - виключити (клопотання №2, №5, №6). Розбіжності в документах, за цією логікою, не можна пояснювати описками (клопотання №3), а незгода суду з такою позицією означає позбавлення ТОВ "Будинок Павлових" права на судову оцінку рішення комісії (клопотання №4).
62. Спільною для всіх клопотань є їх прохальна частина: не витребування чи дослідження доказу, а покладення на АТ "ОДЕСАГАЗ" обов`язку назвати правову норму, на якій ґрунтується його позиція, з подальшою оцінкою цієї норми судом на відповідність Конституції України.
63. Відповідно, доводи скаржника, обґрунтовані п.3 ч.3 ст.310 ГПК, зводяться до трьох питань:
1) чи перешкодило незадоволення клопотань встановленню обставин, пов`язаних з ознайомленням з матеріалами комісії;
2) чи мав суд обмежити дослідження доказів документами, які заявник вважає єдиною підставою рішення комісії;
3) чи є відсутність окремої відповіді на кожне клопотання порушенням, яке є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
(1) щодо ознайомлення з матеріалами комісії та вимоги назвати норму
64. Твердження про відмову в ознайомленні з матеріалами до засідання комісії стосується процедури прийняття її рішення та можливості споживача надати пояснення.
65. Однак, клопотання №1 не було спрямоване на встановлення обставин цієї відмови. Заявник не просив витребувати документи комісії, оглянути відсутній матеріал чи дослідити відомості про те, хто, коли та в якому обсязі відмовив у доступі до матеріалів. Він просив зобов`язати АТ "ОДЕСАГАЗ" назвати норму, яка дозволяла здійснити таку відмову.
66. Втім, сам факт відмови, її зміст та обсяг недоступних матеріалів позивачі могли доводити у загальному порядку, і незадоволення судом клопотання цьому не перешкоджало.
67. Верховний Суд зауважує, що правове обґрунтування (правова позиція) іншої сторони не є засобом доказування. Норму, яка підлягає застосуванню, визначає суд ("jura novit curia"), а не учасник справи на вимогу опонента.
68. Відповідно до ч.6 ст.11 ГПК якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
69. Ця процесуальна норма не зобов`язує суд за клопотанням учасника справи оцінювати на відповідність Конституції України норму, яка судом не застосовувалася, чи встановлювати правову заборону, на існування якої посилається заявник. Суди попередніх інстанцій не застосовували жодної норми, яка дозволяла б відмовити споживачу в ознайомленні з матеріалами комісії, тому предмета для оцінки за ч.6 ст.11 ГПК не було.
70. Аналогічне стосується і клопотання №4. Позови ТОВ "Будинок Павлових" та ФОП Павлова О.В. суд прийняв до розгляду і розглянув по суті; провадження у справі не закривалося з підстав відсутності права на оскарження рішення комісії. Відмова в задоволенні позову за результатами розгляду його по суті не свідчить про позбавлення права на судовий захист. Рішення Конституційного Суду України, на які посилається скаржник, стосуються гарантій доступу до суду та участі у судовому процесі; вони не встановлюють обов`язку суду задовольнити будь-яке клопотання незалежно від його змісту та не зобов`язують іншу сторону погодитися з правовою позицією заявника.
71. Надання копій документів листом від 13.09.2024 саме по собі не доводить, що доступ до них було забезпечено до засідання комісії 15.08.2024. Проте, питання про те, чи впливає відмова в ознайомленні з матеріалами на правомірність рішення комісії, належить до питань застосування норм матеріального права, які регулюють порядок розгляду актів про порушення. Щодо цього питання скаржник не навів жодної з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 ч.2 ст.287 ГПК, а тому воно не охоплюється межами касаційного перегляду справи. В межах п.3 ч.3 ст.310 ГПК значення має лише те, чи перешкодила відмова в задоволенні клопотання встановленню обставин справи; скаржник не обґрунтував наявності такої перешкоди.
(2) щодо обмеження дослідження доказів документами, покладеними в основу рішення комісії
72. Основні положення про докази та доказування, наведені у гл.5 ГПК, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст.73 ГПК).
74. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК).
75. Допустимість доказів за ст.77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
76. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення комісії АТ "ОДЕСАГАЗ" №4562с від 15.08.2024 щодо нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу. Для вирішення цього питання необхідно встановити, який лічильник було перевірено, чи мало місце втручання в його роботу та які наслідки воно спричинило. Саме цих питань стосуються протокол №669, акт експертизи №302, матеріали повірки, фотографії та відеозаписи.
77. ФОП Павлов О.В. під час розгляду справи заперечував, що експертизу проведено саме щодо лічильника ТОВ "Будинок Павлових", і посилався на описки та суперечності в акті про порушення №06218 від 24.07.2024 та рішенні комісії №4562с від 15.08.2024. Водночас документи, на підставі яких суди попередніх інстанцій перевірили ідентичність приладу, стосуються спірних обставин незалежно від того, чи згадано їх у рішенні комісії, чи ні.
78. Верховний Суд зауважує, що відсутність згадки про той чи інший документ у тексті рішення комісії сама по собі не свідчить про те, що такий документ отримано з порушенням вимог закону або що він не стосується істотних обставин справи.
79. При цьому, перевірка судом правомірності рішення комісії не дає АТ "ОДЕСАГАЗ" права змінити в суді підставу нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу або обґрунтувати її іншим порушенням, якого комісія не розглядала.
80. Подання доказів на підтвердження обставин вже зафіксованого порушення необхідно відрізняти від заміни кваліфікації самого порушення. У цій справі суди використали зазначені матеріали для перевірки ідентичності лічильника, наявності ознак втручання та результатів його дослідження; клопотання №2, №5 і №6 не вказують на те, що суди вийшли за межі предмета рішення комісії й сформували інше порушення замість нього.
81. Тому, суд не був зобов`язаний обмежити дослідження фактичних обставин цієї справи виключно оцінкою документів, передбачених у клопотанні №2 (актом про порушення, актом обстеження комерційного вузла обліку газу, заявою-приєднанням, актом-розрахунком та актом установки газового лічильника від 19.01.2018), при цьому, не досліджуючи докази, передбачені у клопотанні №5 (протокол №669, акт №302, акт від 30.07.2024, фотографії та відеозаписи, а також інші докази АТ "ОДЕСАГАЗ"). До того ж, суд не зобов`язаний ставити дослідження кожного доказу на предмет належності та допустимості в залежність від відповіді АТ "ОДЕСАГАЗ" про застосовування норми права (клопотання №6). Скаржник протилежного не обґрунтував.
82. Крім того, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 2, 3 ст.86 ГПК).
83. Посилаючись на неналежність та недопустимість доказів (крім тих, що зазначені у клопотанні №2), а саме, протоколу №669, акта №302, акта від 30.07.2024, фотографій та відеозаписів, а також інших наданих АТ "ОДЕСАГАЗ" доказів, ФОП Павлов О.В. хоч і вважає, що суди не мали їх враховувати, проте не обґрунтовує, в чому саме полягає їх неналежність та недопустимість, не пояснює, які фактичні обставини справи встановлені неналежними, на його думку, доказами.
84. У клопотанні №7 міститься посилання на преюдиційні обставини (необхідність зазначення норми, за якою АТ "ОДЕСАГАЗ" не визнає встановленим у справі №916/4168/24 факт прийняття рішення комісії виключно на підставі чотирьох документів (частини 4, 5 ст.75 ГПК)).
85. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК).
86. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст.75 ГПК).
87. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч.7 ст.75 ГПК).
88. Верховний Суд зауважує, що якщо у справі №916/4168/24 і було встановлено перелік документів, фактично поданих на розгляд комісії, це не свідчить про те, які докази та обставини може досліджувати суд у цій справі. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у справі №916/4168/24 такої заборони не встановлює, а у тексті цього судового рішення міститься посилання на протокол №669, акт експертизи №302 та довідку №014218 про непридатність засобу вимірювальної техніки.
89. Постанова Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №916/4168/24 стосувалася закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, а не правомірності рішення комісії. До того ж, у пунктах 51-54 тієї постанови зазначено, що ФОП Павлов О.В. може заявити самостійні вимоги про скасування рішення комісії та спростовувати встановлені без його участі обставини; посилання на ч.4 ст.75 ГПК у п.53 постанови наведено разом із роз`ясненням застосування положень частин 5 і 7 цієї статті (у п.54 постанови), а не як заборона досліджувати певні докази. Застосування ст.75 ГПК не залежить від згоди відповідача, тому суд не мав підстав покладати на АТ "ОДЕСАГАЗ" обов`язок щодо визнання запропонованого заявником тлумачення обставин справи.
90. Щодо клопотання №3 (назвати норму, за якою ТОВ "Будинок Павлових" має визнати, що в акті про порушення та рішенні комісії є помилки): суди попередніх інстанцій не зобов`язували ТОВ "Будинок Павлових" визнавати наявність помилок, а перевірили його заперечення щодо реквізитів та ідентичності приладу, зіставивши наявні в матеріалах справи письмові докази з фотографіями, відеозаписами та висновками експертизи.
91. Верховний Суд зауважує, що не будь-яку неточність у рішенні комісії можна усунути посиланням на технічну описку; її значення має оцінюватися з урахуванням впливу на ідентифікацію приладу, а також змісту зафіксованого порушення та підстави нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу. У цій справі суди надали таку оцінку, а клопотання №3 не передбачало процесуальної дії, без якої відповідні обставини залишилися б невстановленими.
92. Отже, скаржник не довів як того, що відмова в задоволенні клопотань №2, №3, №5, №6 та №7 була необґрунтованою, так і що відмова унеможливила встановлення фактичних обставин справи.
(3) щодо процесуальної форми вирішення клопотань
93. ФОП Павлов О.В. у касаційній скарзі посилається на те, що суди фактично не розглянули його клопотання.
94. Верховний Суд зауважує, що для обґрунтованості підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.3 ст.310 ГПК, визначальною є не безпосередньо форма відповіді на клопотання учасника справи, а те, чи залишилося невирішеним питання, яке ставив заявник та від якого залежало встановлення фактичних обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору.
95. Відповідно до ч.2 ст.309 ГПК не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
96. Суди попередніх інстанцій у цій справі надали оцінку наявним в матеріалам справи доказам про стан та ідентифікацію лічильника, ознаки втручання та розбіжності в реквізитах документів у сукупності, а суд апеляційної інстанції додатково відповів на доводи про обмеження дослідження доказів виключно тими документами, які були підставою для прийняття рішення комісії і про застосування ч.6 ст.11 ГПК.
Загальні висновки щодо клопотань
97. У касаційній скарзі скаржник не зазначив ні конкретного доказу, який суд мав витребувати чи дослідити, але безпідставно відмовився це зробити, ні іншої процесуальної дії, без якої фактичні обставини справи залишилися б невстановленими.
98. З огляду на це, доводи скаржника, обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.3 ч.3 ст.310 ГПК, не знайшли свого підтвердження. Тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
99. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
100. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
101. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
102. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павлова Олексія Валентиновича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №916/5103/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
Т. Малашенкова