Справа № 128/2078/26
Провадження № 22-ц/801/2403/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач: Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Справа № 128/2078/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
секретар судового засідання Куленко О. В.
учасники справи:
боржник (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
заявниця ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Каленяком Едуардом Анатолійовичем, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року, постановлену у складі судді Шевчук Л. П. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення, -
в с т а н о в и в :
25 червня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Каленяка Е. А., звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа: судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року в справі № 128/2078/26 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб та актом обстеження умов проживання, актом обстеження фактичного місця проживання. При цьому, неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає разом з батьком, а неповнолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 періодично проживає з батьком та матір`ю.
Спір щодо утримання неповнолітніх дітей та їх проживання існує між сторонами з 2023 року та не вирішений.
В заяві про видачу судового наказу ОСОБА_2 зазначала, що проживає разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 15.05.2026 року, однак за вказаною адресою будь-які житлові приміщення які придатні для проживання дітей, не зареєстровані.
У ОСОБА_2 , фактично відсутнє право вимоги на звернення до суду з заявою про видачу наказу про стягнення аліментів, так як вона не забезпечує умови проживання дітей, діти не перебувають на її утриманні, а фактично проживають з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Мотивами прийнятої ухвали є те, що судовий наказ було видано не помилково, а за заявою заявника про стягнення аліментів та на законних підставах, на сьогоднішній день боржником не надано суду доказів того, що його обов`язок виконати судовий наказ припинився. Матеріали справи не містять належних доказів припинення зобов`язань боржника за судовим наказом, яким з нього стягнуто аліменти на утримання дітей.
Долучені боржником акти обстеження умов проживання від 02.07.2024 та від 16.06.2026 можуть констатувати певні факти лише на час такого обстеження. До того ж, як вбачається зі змісту даних актів, їх складено зі слів ОСОБА_1 та зі слів сусідів.
Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не спростовано повідомлені стягувачкою ОСОБА_2 відомості, що дитина - ОСОБА_6 постійно не проживає ні з нею ні з батьком, а періодично з кожним із ними.
Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не спростовано повідомлені стягувачкою ОСОБА_2 відомості, що дитина - ОСОБА_6 постійно не проживає ні з нею ні з батьком, а періодично з кожним із ними. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 не спростовано надані стягувачкою докази щодо матеріального забезпечення дитини. Тобто, факт періодичного проживання дитини разом із батьком, не звільняє його від обов`язку в утриманні власної дитини, в тому числі, й шляхом сплати аліментів.
Не погодившись із вказаною ухвалою, 18 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Каленяка Е. А., подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить її скасувати та постановити нову, якою визнати судовий наказ виданий Вінницьким районним судом Вінницької області від 10 червня 2026 року по справі № 128/2078/26 таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно оцінив фактичні обставини справи.
Обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чим з ним самої дитини, на яку власне і стягуються аліменти.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2026 року у справі № 711/8561/16, за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Відтак з урахування предмета даного спору (стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з її платником.
Суд першої інстанції не вірно оцінив взяв до уваги долучені ОСОБА_1 акти обстеження умов проживання від 02.07.2024 року та від 16.06.2026 року так як ну думку суду дані акти можуть констатувати певні факти лише на час такого обстеження, разом з тим суд взяв до уваги акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 15.05.2026 року, наданий стягувачем ОСОБА_2 і на підставі лише цього акту встановив, що діти постійно проживають з матір`ю і остання цим актом підтверджує своє право на отримання аліментів як матір, з якою проживають діти.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалася.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав викладене в апеляційній скарзі. ОСОБА_2 заперечила проти апеляційної скарги та просила оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- 10 червня 2026 року Вінницьким районним судом Вінницької області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 травня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 15);
- як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2004, ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 22);
- згідно реєстраційного посвідчення від 29.09.2004 право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в КП «ВООБТІ» (а.с. 23);
- згідно акту обстеження умов проживання від 02.07.2024, за заявою ОСОБА_1 проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 2013 р.н. та ОСОБА_5 2016 р.н. за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що за даною адресою мають постійне місце проживання: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (не проживає) - мати, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (не проживає), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (проживає), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (проживає). Зі слів ОСОБА_9 із дітьми: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 стосунки доброзичливі та довірливі, із ОСОБА_13 стосунки складні (а.с. 20);
- згідно акту обстеження фактичного місця проживання від 16.06.2026, що здійснено комісією у складі: депутата Сабатовського В.А., сусідів - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , при перевірці обстеження місця реєстрації/проживання/перебування встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зі слів сусідів, дійсно проживає за вищевказаною адресою та зареєстрований там же. Також за цією адресою зареєстровані діти: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але на даний момент вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за вищевказаною адресою та проживає за цією ж адресою з 02.07.2024 (а.с. 21 на звороті);
- відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 229 від 15.06.2026, які надані Стрижавської селищною радою, власнику житлового приміщення ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 28.05.2010 по т.ч., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 16.03.2005 по т.ч., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.10.2021 по т.ч., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 23.10.2021 по т.ч., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 28.05.2010 по т.ч (а.с. 21).
Стягувачкою ОСОБА_2 на підтвердження викладеної нею позиції у запереченнях проти визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, надано наступні докази:
- квитанції та платіжні інструкції за період 2024-2026 роки, з яких вбачається, що платник ОСОБА_2 перераховувала грошові кошти за навчання, абонемент, харчування ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а. с. 31 - 46);
- квитанцію про перерахування коштів в сумі 7 250,00 грн. за організацію відпочинку ОСОБА_3 та заяву про повернення грошових коштів сплачених за організацію відпочинку ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що батько дитини відмовився оплачувати другу половину необхідних для відпочину дитини коштів (а.с. 52 - 53);
- довідки батьківського комітету 5-А класу КЗ «Ліцей №1 селища Стрижавка», про те, що мати учениці ОСОБА_5 - ОСОБА_2 систематично, протягом 4 класів і початок 5 класу перераховує кошти для шкільних посібників, особисто та своєчасно фінансує всі потреби дитини, пов`язані з навчанням і дозвіллям, оплачує харчування, шкільні екскурсії та ін.. За наявною у батьківського комітету інформацією та на підставі фактичних обставин, батько дитини ОСОБА_1 у вказаний період участі у фінансовому забезпечені дитини в межах навчального процесу не брав, коштів не здавав (а.с. 55 - 56);
- характеристику на ученицю КЗ «Ліцей №1 селища Стрижавка» ОСОБА_18 , що надана класним керівником, відповідно до якої Мати ОСОБА_19 бере активну участь у житті класу, батько дитини - ОСОБА_1 із класним керівником не спілкувався, на з`язок не виходив, на батьківські збори не з`язок не виходив, участі в позакласних заходах не приймав (а.с. 57);
- довідки керівника театру-студії сценічно-циркової та трюкової пластики «Sweet Fire» ОСОБА_20 , згідно яких ОСОБА_2 самостійно та в повному обсязі забезпечує фінансування всіх витрат, пов`язаних з участю ОСОБА_17 у заходах театру-студії (а. с. 71).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Судовий наказ може бути видано, зокрема, за вимогою про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України).
У статті 165 ЦПК України визначені підстави для відмови у видачі судового наказу. Так суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу (не дотримано вимог щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу);
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина перша статті 170 ЦПК України).
Тобто у випадку наявності спору між боржником і стягувачем (наявності заперечень проти боргу, його розміру, строку виконання зобов`язання тощо) боржник може подати заяву про скасування судового наказу, але за виключенням випадків видання судового наказу про стягнення аліментів.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (частинна сьома статті 170 ЦПК України).
У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина восьма статті 170 ЦПК України).
Тобто законодавець визначив особливий порядок для перегляду судового наказу про стягнення аліментів. Це пов`язано, насамперед, із необхідністю забезпечення імперативного права дитини на утримання (стаття 180 Сімейного кодексу України (далі СК України)). Аліменти (кошти на у тримання дитини) присуджуються з дня звернення із відповідною заявою (позовною чи про видачу судового наказу (частина перша статті 191 СК України) і належать самій дитині (частина перша статті 179 СК України)).
Статтею 173 ЦПК України установлено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_2 про видачу судового наказу за формою і змістом, доданими до неї документами, відповідала вимогам, закріпленим у статті 163 ЦПК України, додані до неї документи давали підстави для висновку, що діти проживають зі стягувачкою, а тому підстав для відмови у видачі судового наказу суд першої інстанції не мав.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували постановлену судом першої інстанції ухвалу, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року лід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Каленяком Едуардом Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: Т. Б. Сало
О. С. Панасюк