ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-з/821/111/26 Справа № 703/1874/25
УХВАЛА
16 жовтня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі судді цивільної палати Василенко Л. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Новікова О. М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 серпня 2026 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
У провадженні Черкаського апеляційного суду знаходиться вказана цивільна справа.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 вересня 2026 року у справі № 703/1874/25 з номером апеляційного провадження 22-ц/821/2410/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 серпня 2026 року визначений склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О. М., судді у складі колегії: Карпенко О. В., Фетісова Т. Л.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року справу призначено до розгляду на 03 лютого 2027 року на 12 год. 30 хв.
12 жовтня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід судді Новікову О. М. з підстав недопустимості повторної участі у розгляді справи.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що після скасування постановою Верховного Суду від 29 липня 2026 року по справі № 703/1874/25 провадження № 61-13572св25 постанови колегії суддів Черкаського апеляційного суду у складі головуючого судді Новікова О. М., суддів Василенко Л. І., Карпенко О. В. від 11 вересня 2025 року виникли та існують обставини, визначені ч. 1 ст. 37 ЦПК України. Також зазначає, що суддею Новіковим О. М. за наявності обставин, встановлених ч. 1 ст. 37 ЦПК України, самовідвід не заявлено. Повторна участь судді Новікова О. М. у новому розгляді справи № 703/1874/25 судом апеляційної інстанції після скасування судом касаційної інстанції постанови Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року недопустима.
Заявник вважає, що викладені обставини свідчать про недопустимість повторної участі судді Новікова О. М. у новому розгляді справи №703/1874/25 судом апеляційної інстанції. Подальша участь судді Новікова О. М. у даній справі неможлива та викликає у заявника недовіру, сумніви у справедливості та законності постановленого ним рішення.
З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 заявляє відвід судді Черкаського апеляційного суду Новікову О. М. з підстав недопустимості його повторної участі в розгляді справи № 703/1874/25.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 жовтня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Новікова О. М. визнано необґрунтованою.
Матеріали цивільної справи № 703/1874/25 передано до відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2026 року вказану справу розподілено судді Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Новікова О. М., приходжу до висновку про необхідність залишення її без задоволення.
Частиною 1 ст. 40 ЦПК визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Підстави для відводу судді визначені ст. ст. 36-37 ЦПК України.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу, а саме: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Отже, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Інститут недопустимості повторної участі судді спрямований на гарантування об`єктивності та неупередженості правосуддя.
Суддя, який вже висловив свою правову позицію щодо суті позовних вимог або брав участь у перегляді судових рішень на іншій стадії процесу, не може залучатися до нового розгляду цієї ж справи, аби уникнути упередженого чи упереджено-формального ставлення до результатів вирішення спорів. Дія норм про заборону повторної участі прив`язана виключно до тотожності предмета судового дослідження та стадій процесу, в межах яких ухвалювалися попередні рішення.
З огляду на зміст ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим з наданням доказів неупередженості судді.
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом (ч. 4 ст. 15 Закону № 1402-VIII).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
У постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо суддя визначений для розгляду конкретної справи у встановленому законом порядку, він зобов`язаний брати участь в розгляді такої справи і тільки у випадках, передбачених законом, він може бути відведений (самовідведений) від розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що процесуальні дії судді, висловлена суддею правова позиція в судовому рішенні не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку суддя позбавляється можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. Факт прийняття суддею рішення у справі того ж позивача зі схожим правовим обґрунтуванням не може сам по собі виправдати побоювання щодо упередженості такого судді, а ухвалення судового рішення саме по собі не може бути свідченням особистої зацікавленості судді у результаті розгляду інших аналогічних справ.
Тобто, цивільним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу судді, однією з яких є скасування рішення суду апеляційної інстанції та повторна участь судді при новому розгляді справи.
Судом встановлено, що суддя Новіков О. М. брав участь у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання зустрічного позову було відмовлено. Позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на зазначену ухвалу суду першої інстанції ухвалено постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року. Апеляційний суд залишив без змін ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року, зробивши висновок про неможливість відкриття провадження у справі за зустрічним позовом без виконання вимог ст. 185 ЦПК України, зокрема в частині сплати судового збору.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за зустрічною позовною заявою.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, з урахуванням змісту позовних вимог, позивач, на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за подання зустрічного позову, чого не врахували суд першої інстанції та апеляційний суд, дійшовши необгрунтованого висновку про необхідність сплати судового збору за подання зустрічного позову.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до КП «Смілакомунтеплоенерго» в частині позовних вимог про визнання, що ОСОБА_1 послуг із центрального опалення належної йому квартири від КП «Смілакомунтеплоенерго» не отримував, не отримує та не має наміру отримувати; визнання відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення; визнання, що КП «Смілакомунтеплоенерго» зловживає правом вимоги грошових коштів в сумі 6131,37 грн. з ОСОБА_1 .
Підстави для висновку суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі у частині зазначених позовних вимог суд обґрунтував тим, що позовні вимоги щодо встановлення обставин отримання ОСОБА_1 послуг із теплопостачання саме від КП «Смілакомунтеплоенерго», обставин приєднання до умов договору із теплопостачання, правових підстав стягнення заборгованості за відповідні послуги в сумі 6131,37 грн вирішені в судовому порядку. Таким чином, суд виснував про неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 серпня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначена до розгляду Черкаським апеляційним судом у складі головуючого судді (суддя-доповідач) Новікова О. М., судді у складі колегії: Карпенко О. В., Фетісова Т. Л.
Отже, предметом апеляційного оскарження та перегляду є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, а об`єктом перегляду під час перевірки є законність, обґрунтованість, справедливість судового рішення, а також процесуальних підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
На ряду з цим попередні скасовані судові рішення, зокрема ухвала Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року стосувалися зовсім інших процесуальних об`єктів і правовідносин, а саме - питання повернення зустрічної позовної заяви з підстав несплати судового збору, апеляційний суд не вбачає правових підстав для висновку про недопустимість повторної участі судді Новікова О. М. при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 серпня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог.
Суддя вирішував питання щодо процесуальної прийнятності зустрічного позову (наявність підстав для його повернення відповідно до норм цивільно процесуального законодавства). Скасування постанови в цій частині означало лише те, що суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок щодо перешкод для прийняття саме зустрічного позову, направивши матеріали для продовження розгляду.
Оскільки процесуальні дії щодо вирішення питання про повернення зустрічного позову у зв`язку із несплатою судового збору та перевірка підстав для відмови у відкритті провадження у зв`язку із неможливістю повторного розгляду справи є різними за своєю правовою природою і різними процесуальними рішеннями, суддя не здійснює повторного розгляду того самого питання.
Таким чином, наведені у заяві доводи зводяться переважно до незгоди заявника з процесуальним рішенням судді, постановленим під час розгляду іншої справи, та його суб`єктивної оцінки таких рішень. Сам по собі факт попередньої участі судді у розгляді інших справ за участю заявниці не може бути визнаний обставиною, яка відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України викликає обґрунтований сумнів у їхній неупередженості або об`єктивності.
Заявником не наведено, а судом не встановлено інших обставин, які б свідчили про наявність передбачених ст.ст. 36, 37 ЦПК України підстав для відводу судді. Доказів на підтвердження таких обставин до заяви про відвід також не долучено.
Апеляційний суд зазначає, що необґрунтоване усунення суддів від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Оскільки передбачених законом підстав для відводу судді Новікова О. М. немає, колегія суддів вважає, що в задоволенні заявленого ОСОБА_1 відводу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Новікова Олега Миколайовича.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. І. Василенко