Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
16 жовтня 2026 року №640/21324/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 640/21324/19 за позовом Приватного підприємства «Бар`єр. Спешел Груп» (адреса 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25-А, офіс 16, ЄДРПОУ 35837479) до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Бар`єр. Спешел Груп» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у м. Києві № 09482615140102 від « 22» липня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 230 001,00 грн., з якої основний платіж 153334,00 грн. та штрафна санкція 76667,00 грн;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у м. Києві № 09492615140102 від « 22» липня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 172500,00 грн., з якої основний платіж 138 000,00 грн. та штрафна санкція 34 500,00 грн.;
Аргументуючи ці вимоги зазначило, що господарські операції з обома контрагентами мали реальний характер і підтверджені первинними документами, що товар оплачено, отримано і використано у власній господарській діяльності, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а висновки контролюючого органу ґрунтуються не на дослідженні первинних документів позивача, а на інформації про контрагентів і на матеріалах кримінальних проваджень, у яких вироків щодо посадових осіб позивача немає.
Провадження у справі відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року первинного відповідача замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України. Листом Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26; матеріали справи надійшли до Харківського окружного адміністративного суду 02 вересня 2026 року і протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2026 року справу передано судді Смагар С.В. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази; ухвалою від 04 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху на підставі частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою від 30 вересня 2026 року недоліки позовної заяви визнано усунутими і правильним найменуванням позивача визнано Приватне підприємство «Бар`єр. Спешел Груп» (ідентифікаційний код 35837479).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що до перевірки надано лише акти здачі-прийняття, банківські виписки, платіжні документи та податкові накладні; що висновок про нереальність операцій ґрунтується на протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 18 травня 2017 року, у якому той зазначив, що за винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписав документи про реєстрацію себе засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ГРУП», та на кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201710[телефон приховано] від 23 березня 2017 року за частиною першою статті 364-1 Кримінального кодексу України; що також враховано ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 30 травня 2017 року у справі № 234/7913/17 про обшук у кримінальному провадженні № 3201605[телефон приховано] від 20 жовтня 2016 року за частиною п`ятою статті 205 і частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України; що перевіркою не підтверджено фактичного надання послуг, а первинні документи оформлювалися для створення зовнішніх ознак операцій; і що платник податків зобов`язаний бути розумним та обачним при виборі контрагента, а витягу з Єдиного державного реєстру та реєстраційних документів недостатньо для кваліфікації контрагента як добросовісного партнера.
У відповіді на відзив від 13 грудня 2019 року № 46 позивач зазначає, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364-1 Кримінального кодексу України, полягає у використанні службовою особою юридичної особи приватного права своїх повноважень усупереч інтересам такої юридичної особи, а отже сам контролюючий орган виходить з того, що ОСОБА_1 обіймав посаду директора, мав відповідні повноваження і реалізовував їх, що суперечить висновку про його непричетність до діяльності підприємства; що Законом України від 18 вересня 2019 року № 101-IX, чинним з 25 вересня 2019 року, статтю 205 Кримінального кодексу України виключено, а частина перша статті 5 цього Кодексу передбачає зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі.
01 жовтня 2026 року представник позивача - адвокат Ткаченко Олег Анатолійович через підсистему «Електронний суд» подав заяву та клопотання однакового змісту про долучення до матеріалів справи позовної заяви у зміненій редакції як доповнення до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 24 вересня 2026 року, в яких просив долучити до матеріалів справи позовну заяву Приватного підприємства «Бар`єр. Спешел Груп» у зміненій редакції та розглядати справу з урахуванням позовної заяви у зміненій редакції. Порівнявши позовну заяву у зміненій редакції з первісною позовною заявою, суд установив, що позовні вимоги в ній викладено дослівно в тому самому обсязі, фактичні обставини і правове обґрунтування позову не змінено, нових вимог, підстав чи доказів не заявлено, а ціна позову залишилася тією самою - 402 501,00 грн. Відмінності між редакціями стосуються: найменування позивача (замість «Товариство з обмеженою відповідальністю «БАР`ЄР. СПЕШЕЛ ГРУП» - Приватне підприємство «Бар`єр. Спешел Груп») у вступній частині, прохальній частині та переліку додатків; відомостей про сторони та представника позивача (ідентифікаційний код, місцезнаходження, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету), а також найменування відповідача з урахуванням заміни його правонаступником; виправлення технічних описок у викладі обставин справи, зокрема суми податку на додану вартість за актом здачі-приймання робіт від 22.12.2016 - 4 166,67 грн замість 4 666,67 грн, суми за податковою накладною від 13.02.2017 № 22 - 20 000,00 грн замість 20 00,00 грн і найменування контролюючого органу - Головне управління ДФС у м. Києві замість Головного управління ДФС у Київській області. Оскільки ні предмета, ні підстав позову ця редакція не змінює і розміру позовних вимог не збільшує, обмеження, встановлені частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, у цьому випадку не застосовуються, а обов`язку доплати судового збору відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у позивача не виникає. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року це клопотання задоволено і позовну заяву у зміненій редакції прийнято до розгляду.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року № 8065 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Бар`єр. Спешел Груп», за результатами якої складено акт від 27 червня 2019 року № 386/26-15-14-01-02/35837479.
Згідно з розділом IV акта перевірки встановлено порушення Приватним підприємством «Бар`єр. Спешел Груп»: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 138 000 грн, у тому числі за 2016 рік на 54 000 грн, за 2017 рік на 84 000 грн; а також пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 153 334 грн, у тому числі за грудень 2016 року на 60 000 грн, за січень 2017 року на 46 667 грн, за лютий 2017 року на 46 667 грн.
Висновки акта перевірки стосуються господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 40806552) за грудень 2016 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АСПЕКТ» (код ЄДРПОУ 40982991) за січень і лютий 2017 року. Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення цих операцій та про оформлення лише окремих первинних документів для створення зовнішніх ознак операцій.
Заперечення позивача від 08 липня 2019 року № 12 залишено без задоволення відповіддю Головного управління ДФС у м. Києві від 17 липня 2019 року № 134752/10/26-15-14-01-02.
22 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 09492615140102 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 172 500,00 грн, з яких основний платіж 138 000,00 грн і штрафна санкція 34 500,00 грн, та податкове повідомлення-рішення № 09482615140102 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 230 001,00 грн, з яких основний платіж 153 334,00 грн і штрафна санкція 76 667,00 грн.
Скаргу позивача від 05 серпня 2019 року № 13 рішенням Державної податкової служби України від 07 жовтня 2019 року № 4553/6/99-00-08-05-02 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
На підтвердження заявлених обставин позивачем подано, зокрема: щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ГРУП» - договір від 01 грудня 2016 року № 145 про послуги з контролю якості за несенням охорони, акт здачі-прийняття № 96 від 22 грудня 2016 року на 325 000,00 грн з податком на додану вартість, податкову накладну № 96 від 22 грудня 2016 року, договір від 01 грудня 2016 року № 143 про поліграфічні послуги з акттом від 22 грудня 2016 року на 10 000,00 грн і податковою накладною № 94 від 22 грудня 2016 року, договір від 01 грудня 2016 року № 144 про розповсюдження рекламної продукції з актом від 22 грудня 2016 року на 25 000,00 грн і податковою накладною № 95 від 22 грудня 2016 року, платіжні документи про оплату, заявку на поліграфічні послуги від 01 грудня 2016 року № 228/1, акти приймання-передачі зразків від 04 грудня 2016 року і готової продукції від 20 грудня 2016 року, зразки поліграфічної продукції, графіки проведення рекламної акції, плани і графіки перевірки та контролю охоронників, алгоритми перевірки, результати моніторингу, звіт щодо перевірки об`єктів від 22 грудня 2016 року, наказ від 01 грудня 2016 року № 15-ПК; щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АСПЕКТ» - договір від 01 січня 2017 року № 66 про контроль якості за несенням охорони, акти № 86 від 31 січня 2017 року на 280 000,00 грн і № 23 від 13 лютого 2017 року на 260 000,00 грн, податкові накладні № 86 від 31 січня 2017 року і № 23 від 13 лютого 2017 року, договір від 01 лютого 2017 року № 125 про організацію та проведення рекламної акції з актом від 13 лютого 2017 року на 20 000,00 грн і податковою накладною № 22 від 13 лютого 2017 року, платіжні документи про оплату на загальну суму 540 000,00 грн і 20 000,00 грн, наказ від 01 січня 2017 року № 8-МК. Також подано статут, виписку з Єдиного державного реєстру, витяг з реєстру платників податку на додану вартість, накази по штатному розкладу за грудень 2016 року - лютий 2017 року, декларації з податку на прибуток за 2016 і 2017 роки та обороти по рахунках бухгалтерського обліку.
Стверджуючи про протиправність податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2019 року № 09482615140102 і № 09492615140102, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року у відповідача витребувано, зокрема, акт перевірки від 27 червня 2019 року № 386/26-15-14-01-02/35837479 з додатками, обидва оскаржувані податкові повідомлення-рішення з розрахунками та доказами вручення, відомості про стан узгодження і виконання визначених ними грошових зобов`язань, витяги з інтегрованої картки платника податків, а також відомості про результати досудового розслідування у кримінальних провадженнях за № 1201710[телефон приховано] і № 3201605[телефон приховано]. Станом на день ухвалення цього рішення витребувані докази відповідачем до суду не подані, причини їх неподання суду не повідомлені. Справу розглянуто за наявними в ній доказами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що всі господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ГРУП» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АСПЕКТ» оформлені договорами, актами здачі-прийняття наданих послуг, податковими накладними та платіжними документами; крім того, щодо кожного виду послуг наявні документи, які фіксують їх фактичне виконання, - заявка на поліграфічні послуги, акти приймання-передачі зразків і готової продукції, зразки поліграфічної продукції, графіки проведення рекламної акції, плани, графіки та алгоритми перевірки охоронників, результати моніторингу і звіт щодо перевірки об`єктів. Доказів недійсності цих документів або невідповідності їх вимогам законодавства відповідач суду не подав. Факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідач не заперечує.
Висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтується на трьох обставинах: на протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 18 травня 2017 року; на кримінальному провадженні № 1201710[телефон приховано] від 23 березня 2017 року за частиною першою статті 364-1 Кримінального кодексу України; та на ухвалі Краматорського міського суду Донецької області від 30 травня 2017 року про обшук у кримінальному провадженні № 3201605[телефон приховано] від 20 жовтня 2016 року за частиною п`ятою статті 205 і частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.
Жодного з цих документів матеріали справи не містять: вони лише переказані у акті перевірки, у відповіді на заперечення та у відзиві. Відомостей про результати досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях суду не подано, а вироків суду щодо посадових осіб обох контрагентів у матеріалах справи немає; на наявність таких вироків відповідач не посилається.
Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і показання особи, надані у межах кримінального провадження, самі по собі не є доказом нереальності господарської операції, оскільки до набрання законної сили обвинувальним вироком суду вина особи у вчиненні кримінального правопорушення не вважається встановленою. Відтак на підставі таких відомостей не може бути покладено на платника податків негативні наслідки у вигляді збільшення грошових зобов`язань.
Крім того, Законом України від 18 вересня 2019 року № 101-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», чинним з 25 вересня 2019 року, статтю 205 Кримінального кодексу України виключено. Отже кримінальне провадження № 3201605[телефон приховано], внесене за частиною п`ятою статті 205 Кримінального кодексу України, не може підтверджувати обставин, на які посилається відповідач.
Суд також зазначає, що висновок контролюючого органу щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АСПЕКТ» не підкріплений жодною обставиною, яка стосувалася б саме цього контрагента: протокол допиту свідка складено щодо посадової особи іншого товариства, а ухвала Краматорського міського суду Донецької області стосується кримінального провадження, у якому фігурують інші суб`єкти господарювання. Дані про дату реєстрації контрагентів, розмір їх статутного капіталу та заявлені види економічної діяльності, на які посилається акт перевірки, не є доказом невиконання конкретних господарських операцій.
Доводи відповідача про обов`язок платника податків бути розумним і обачним при виборі контрагента суд відхиляє, оскільки Податковий кодекс України не покладає на платника податків обов`язку перевіряти додержання його контрагентом податкового законодавства і не ставить право на формування витрат та податкового кредиту в залежність від такого додержання. Протилежний підхід суперечив би частині другій статті 61 Конституції України.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а висновки акта перевірки від 27 червня 2019 року № 386/26-15-14-01-02/35837479 про заниження позивачем податку на прибуток на 138 000,00 грн і податку на додану вартість на 153 334,00 грн належними та допустимими доказами не підтверджені. Отже податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2019 року № 09492615140102 і № 09482615140102 є протиправними і підлягають скасуванню. Оскільки штрафні санкції, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, є похідними від основних грошових зобов`язань, вони скасовуються разом з ними.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 6.037,52 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 жовтня 2019 року № 2029, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 80, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Приватного підприємства «Бар`єр. Спешел Груп» (адреса 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25-А, офіс 16, ЄДРПОУ 35837479) до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 липня 2019 року № 09482615140102 про збільшення суми грошового зобов`язання Приватного підприємства «Бар`єр. Спешел Груп» (ЄДРПОУ 35837479) з податку на додану вартість у сумі 230 001,00 грн, з якої основний платіж 153 334,00 грн та штрафна санкція 76 667,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 липня 2019 року № 09492615140102 про збільшення суми грошового зобов`язання Приватного підприємства «Бар`єр. Спешел Груп» (ЄДРПОУ 35837479) з податку на прибуток у сумі 172 500,00 грн, з якої основний платіж 138 000,00 грн та штрафна санкція 34 500,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 44116011) на користь Приватного підприємства «Бар`єр. Спешел Груп» (ЄДРПОУ 35837479) судовий збір у розмірі 6.037,52 грн (шість тисяч тридцять сім гривень 52 копійки).
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 16 жовтня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар