МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
Справа № 213/2836/26
Провадження № 2/210/2697/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14 жовтня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Комбарової Д.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом адвоката Щербачова Андрія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 28 липня 2026 року надійшла вказана позовна заява на підставі ухвали Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2026 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В.
Ухвалою від 29 липня 2026 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином, правом подачі пояснень не скористався.
Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, раховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Стислий виклад позовних вимог.
У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дізналась про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем про стягнення з неї боргу у розмірі 29708,00 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс».
Підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис №2486, виданий 23.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною.
Наказом міністерства юстиції України від 19.04.2021 року №1424/5, відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.04.2021 року №3 свідоцтво на право зайняття нотаріальною діяльністю Головкіної Яни Вікторівни анульовано.
Вважає, що виконавчий напис №2486, виданий 23.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідачем було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису розрахунок, що перевищує максимально можливу основну заборгованість. Крім того, нотаріус міг вчинити виконавчий напис тільки на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості. З розміром заборгованості позивач категорично не згоден. Відповідачем для вчинення виконавчого напису було надано розрахунок, що носить спірний характер.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт безспірності заборгованості відносно якої вчинявся виконавчий напис. Крім того, по тексту зазначеного виконавчого напису не вказано жодного документа, що підтверджує суму безспірної заборгованості. Разом з тим, кредитний договір з передбаченою можливістю стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса не укладався, а факт безспірності нарахованих сум взагалі не підтверджений відповідачем.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
23 лютого 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області вчинено виконавчий напис №2486 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором №775349-А від 22 січня 2020 року.
За текстом виконавчого напису №2486 строк планету за кредитним договором №775349-А від 22 січня 2020 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 травня 2020 року по 18 листопада 2020 року. Сума заборгованості складає 29708 грн., у тому числі:
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 14000 грн.;
прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 15708 грн.
за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача за домовленістю сторін.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем 09.03.2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого напису №2486 від 23.02.2021 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Висновки за результатами розгляду матеріалів справи
На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в ході розгляду справи не надав суду будь-яких доказів наявності безспірної заборгованості у позивача на час вчинення виконавчого напису, а також підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань, які необхідні для вчинення виконавчого напису.
Саме відповідач є фінансовою установою та ініціатором вчинення оспорюваного виконавчого напису. Отже, відповідач імовірно володіє усіма документами, які подавались нотаріусу для вчинення вказаного напису, проте не надав суду навіть доказів існування між сторонами кредитних правовідносин та правонаступництва у кредитному договорі, вказаному в оспорюваному виконавчому написі.
Встановлені судом обставини свідчать, що нотаріус, вчинивши виконавчий напис, дійшов висновку про належне оповіщення Позивача про існування заборгованості. До того ж, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1172 від 29.06.1999 році, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса 09 червня 2020 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватися до договору нібито укладеного між позивачем та АТ «Альфа-Банк».
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.
Суд вважає, що в даному випадку при вчиненні виконавчого напису за №2486 від 23.02.2021 року - приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника - позивача по справі, та порушив процедуру видачі виконавчого напису нотаріуса з огляду на наступне.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідач не спростував позовних вимог, а доказів, що виконавчий напис вчинено на підставі безспірних вимог під час судового розгляду не здобуту.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед Відповідачем є безспірним.
Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказані в оскаржуваному виконавчому написі розміру заборгованості позичальника безспірною, а виконавчий напис вчинений відповідно до чинного законодавства України.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.
Таким чином, виконавчий напис за №2486 від 23.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором №775349-А від 22 січня 2020 року підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо судових витрат та витрат на правничу допомогу
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).
Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, останнім було додано такі документи: договір №20-05/26 від 20 травня 2026 року про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Щербачовим А.П., акт до договору про надання правової допомоги №20-05/26 від 20 травня 2026 року, квитанцію серії 03 ААВ №3208475.
Згідно договору №20-05/26 від 20 травня 2026 року довіритель доручає, а повірений зобов`язується здійснювати від імені довірителя наступні дії: представництво/захист інтересів і надання правової допомоги, в тому числі, консультування, з усіх цивільних, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення за позовами/підозрою/обвинуваченням довірителя або до довірителя, а також у справах де останній виступає як заявник, стягувач, боржник, третя або заінтересована особа, правопорушник, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, потерпілий, володілець майна, власник майна, треті особа, стосовної майна якої вирішується питання про арешт, свідок з усіма правами, наданими законом.
За угодою сторін за надання послуг за цим договором повіреному встановлена винагорода, орієнтовна сума якої узгоджена у розмірі 5000 грн. Розрахунок між сторонами проводиться, в порядку авансування та під час виконання доручення залежно від об`єму і строків виконаних доручень на підставі додаткових угод сторін до договору.
Квитанцією серії 03 ААВ №3208475 підтверджено сплату 5000 грн. згідно договору про надання правової допомоги №20-05/26 від 20 травня 2026 року.
Під час судового розгляду відповідач відзиву на позовну заяву не надав, клопотання про зменшення або про відмову у стягненні витрат на правову допомогу до суду не надходили.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 5000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодилася та здійснила їх оплату.
Перевіркою наданого розрахунку витрат на професійну правничу допомогу не встановлено розбіжностей з умовами договору в сукупності з обсягом виконаної роботи.
Враховуючи характер виконаної адвокатом Щербачовим А.П. послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, досудову роботу по збору документів, подання процесуальних заяв під час судового розгляду, складність справи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ТОВ "Фінфорс" на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Крім того відповідно до положення п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов адвоката Щербачова Андрія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №2486, виданий 23.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення заборгованості у розмірі 29708,00 грн. з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Дніпровському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Представник позивача: Щербачов Андрій Петрович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», ел. пошта [пошта прихована], адреса 01042, місто Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, ЄДРПОУ 41717584;
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог:
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса 02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд. 6, офіс 16, ЄДРПОУ [номер приховано];
Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, ьадреса АДРЕСА_2 .
Суддя: О. В. Чайкіна