Рішення № 140697717 у справі № 712/15449/25 від 19.10.2026

Справа № 712/15449/25

Провадження № 2/712/1032/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Пономаря В.О.,

за участі секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника позивача Бови П.С.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки Євтушенка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення та стягнення заборгованості по аліментах,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 , діючи через представника адвоката Бову П.С., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визначити заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 485 555,84 грн, стягнути її з відповідачки та покласти на останню судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що судовим рішенням у справі № 712/7559/23 з її батька ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Батько позивачки проходив військову службу та вважався зниклим безвісти, а належне йому грошове забезпечення з 28.04.2022 отримувала його дружина - відповідачка ОСОБА_1 . Рішенням суду від 29.04.2025 ОСОБА_3 оголошено померлим.

Позивачка зазначає, що під час примусового виконання судового рішення стягнуто 97 227,64 грн, однак, за відомостями органу ДВС, заборгованість на дату досягнення нею повноліття становить 485 555,84 грн. Посилаючись на отримання відповідачкою грошового забезпечення її батька, позивачка вважає, що заборгованість, яку вона визначає за період із 28.04.2022 до 05.03.2025, підлягає стягненню саме з відповідачки.

Представник відповідачки - адвокат Євтушенко М.П. подав відзив на позовну заяву, а в подальшому звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Клопотання мотивоване тим, що постанову Черкаського апеляційного суду від 08.10.2024 у справі № 712/7559/23, на якій ґрунтуються позовні вимоги, скасовано, а провадження у попередній справі закрито у зв`язку зі смертю відповідача. На думку заявника, заборгованість зі сплати аліментів за життя ОСОБА_3 не виникла, оскільки він помер до звернення до суду з позовом про стягнення аліментів. Відповідачка не є матір`ю позивачки та не має особистого обов`язку її утримувати, а тому відсутні підстави для покладення на неї відповідальності за заявленим боргом. Заявник також послався на неналежність обраного способу захисту та відсутність підстав для правонаступництва за зобов`язанням, яке, за його твердженням, не виникло.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 , відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 підтримали свої позиції, наведені у заявах по суті справи.

1.2. Рух справи та прийняті рішення

Позовна заява ОСОБА_1 07.11.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідачки ОСОБА_6 09.12.2025 подав відзив та зустрічний позов. Зустрічну позовну заяву ухвалою суду від 07.01.2026 залишено без руху.

Представник відповідчки ОСОБА_6 07.01.2026 подав клопотання про закриття провадження у справі, у задоволенні якого 07.01.2026 відмовлено.

Представник відповідаки ОСОБА_6 13.01.2026 подав заяву про виконання ухвали суду від 07.01.2026 про залишення позовної заяви без руху. Одночасно подано клопотання про залишення первісної позовної заяви без руху.

Представник позивачки ОСОБА_5 30.01.2026 подав додаткові пояснення у справі.

Ухвалами суду від 09.02.2026 відмовлено у прийнятті зустрічного позову, а також відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала від 09.02.2026 про відмову у прийнятті зустрічного позову оскаржена представником відповідачки ОСОБА_6 в апеляційному порядку. Ухвалою судді Черкаського апеляційного суду від 04.03.2026 апеляційна скарга залишена без руху, а 01.04.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Представником відповідачки ОСОБА_6 21.05.2026 подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.05.2026 зупинено провадження у справі, а ухвалою від 14.09.2026 провадження відновлено.

Представником відповідачки ОСОБА_6 12.10.2026 подано клопотання про закриття провадження, у задоволенні якого 12.10.2026 відмовлено.

ІІ. Мотивувальна частина

2.1. Встановлені судом обставини

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі зі ОСОБА_3 .

З повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 № 1824 вбачається, що після зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 виплата його щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення з 28.04.2022 здійснювалася його дружині ОСОБА_1 за її заявою та на підставі наказів командира військової частини.

У липні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.10.2024 у справі № 712/7559/23 скасовано заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.06.2024 та частково задоволено позов ОСОБА_4 . Зі ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

На виконання зазначеної постанови 04.11.2024 видано виконавчий лист, на підставі якого 13.11.2024 відкрито виконавче провадження № 76533745.

У листі Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси від 23.10.2025 № 148478 повідомлено про перерахування стягувачці 97 227,64 грн та зазначено суму заборгованості 485 555,84 грн. Доданий до листа розрахунок складено станом на 23.10.2025 щодо боржника ОСОБА_3 . Він містить нарахування аліментів за період із липня 2023 року до березня 2025 року та враховує стягнуті кошти. Саме на цей розрахунок позивачка посилається на підтвердження заявленої до стягнення суми.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.04.2025 у справі № 712/1749/25 ОСОБА_3 оголошено померлим та встановлено дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як убачається з постанови Черкаського апеляційного суду від 09.06.2026 у справі № 712/7559/23, факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджено рішенням суду у справі № 712/1749/25 від 27.03.2026 та свідоцтвом про смерть від 16.05.2026. Апеляційний суд установив, що ОСОБА_3 помер до звернення ОСОБА_4 з позовом про стягнення аліментів, а ця обставина існувала на час попереднього розгляду справи, проте не була відома суду та її учасникам.

За результатами перегляду за нововиявленими обставинами постановою Черкаського апеляційного суду від 09.06.2026 скасовано постанову цього суду від 08.10.2024, а провадження у справі № 712/7559/23 закрито. Підставою закриття провадження визначено пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки позов було пред`явлено до особи, яка на той час уже померла.

2.2. Норми права та оцінка доводів сторін

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд вирішує спір у межах заявлених вимог на підставі поданих учасниками справи доказів. Кожна сторона доводить обставини, на які посилається, та несе процесуальні наслідки їх недоведення. Припущення не можуть замінювати доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази як окремо, так і в сукупності, з`ясовуючи їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок. Жоден доказ, зокрема розрахунок державного виконавця, не має наперед установленої сили.

У цій справі перевірці підлягають не лише правильність обчислення суми 485 555,84 грн, а й існування зобов`язання, за яким цю суму нараховано, та правові підстави вимагати її сплати саме від ОСОБА_1 .

Стаття 180 СК України покладає обов`язок утримувати дитину до її повноліття на батьків. Цей обов`язок виникає в силу закону та не залежить від попереднього звернення до суду. Водночас за загальним правилом частини першої статті 191 СК України суд присуджує аліменти від дня подання позову або заяви про видачу судового наказу.

За частинами першою та третьою статті 195 СК України при обчисленні заборгованості за аліментами, присудженими у частці від доходу, враховується фактичний дохід платника за відповідний період. Розрахунок здійснює державний або приватний виконавець, а за наявності спору розмір заборгованості визначає суд.

Суд також ураховує, що за статтею 179 СК України одержані на дитину аліменти належать дитині, а частина четверта статті 194 цього Кодексу допускає стягнення заборгованості й після досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється з її смертю. Частина перша статті 608 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Обов`язок батька сплачувати аліменти на утримання дитини має особистий характер. Після смерті платника нові періодичні платежі за його особистим зобов`язанням не нараховуються. Водночас припинення цього обов`язку не означає припинення майнового боргу за аліментами, який належно виник за життя платника.

Верховний Суд у постанові від 12.08.2020 у справі № 199/5826/16-ц розмежував особистий обов`язок сплачувати аліменти та заборгованість, яка утворилася за життя спадкодавця. Суд зазначив, що такий борг може бути стягнутий зі спадкоємців у межах вартості успадкованого майна, хоча обов`язок здійснювати подальші аліментні платежі припиняється зі смертю платника.

У справі, яка розглядається, установленою датою смерті ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов ОСОБА_4 про стягнення аліментів було подано в липні 2023 року. Відповідно, весь період, за який на підставі постанови від 08.10.2024 обчислено заявлену заборгованість, є пізнішим за дату смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд не ототожнює відсутність судового рішення за життя батька з відсутністю в нього законного обов`язку утримувати дитину. Підставою наведеного висновку є те, що конкретна заявлена сума обчислена за період після його смерті на виконання судового рішення, яке надалі скасовано.

За частиною шостою статті 429 ЦПК України набрання законної сили новим рішенням за результатами перегляду за нововиявленими обставинами спричиняє втрату законної сили судовими рішеннями інших судів у цій справі. Тому постанова від 08.10.2024 після її скасування не може бути правовою підставою для задоволення цього позову.

Водночас посилання позивачки на виникнення заборгованості з 28.04.2022 не узгоджується і зі змістом постанови від 08.10.2024, якою аліменти присуджувалися від дня пред`явлення позову, тобто з липня 2023 року. Нарахувань за час із 28.04.2022 до липня 2023 року доданий розрахунок не містить. Отже, наведені докази не підтверджують заявленого позивачкою періоду виникнення боргу.

Положення статей 1218, 1282 ЦК України про відповідальність спадкоємців також не дають підстав для задоволення позову. До складу спадщини можуть входити обов`язки, які належали спадкодавцеві на день відкриття спадщини та не припинилися внаслідок смерті. Відповідальність спадкоємця обмежується вартістю одержаного ним спадкового майна та його часткою у спадщині.

Отже, застосування цих норм насамперед потребує встановлення боргу, який існував за життя спадкодавця. У цій справі така обставина щодо заявленої суми не доведена. Тому саме питання про наявність чи відсутність у відповідачки статусу спадкоємиці не усуває встановленої перешкоди для стягнення. Виплата їй коштів військовою частиною як дружині військовослужбовця також не є сама по собі доказом прийняття спадщини та її вартості.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З огляду на твердження позивачки про отримання відповідачкою коштів суд оцінює й можливість застосування статті 1212 ЦК України. Для виникнення передбаченого цією статтею зобов`язання необхідно встановити, що відповідачка набула або зберегла майно саме за рахунок позивачки без достатньої правової підстави або що така підстава згодом відпала. Надані докази не підтверджують належності ОСОБА_2 саме суми 485 555,84 грн у складі виплаченого відповідачці грошового забезпечення. Цю суму позивачка обґрунтовує розрахунком аліментів за скасованою постановою, який не визначає її самостійної частки у відповідних виплатах. Отже, наведені факти та докази не дають підстав стягнути заявлену суму і за такої правової кваліфікації.

Отже, за неведених обставин позивачка не довела існування заявленої заборгованості зі сплати аліментів як боргу, що виник за життя ОСОБА_3 , та обов`язку ОСОБА_1 сплатити 485 555,84 грн. Тому вимоги про визначення заборгованості в зазначеному розмірі та її стягнення з відповідачки задоволенню не підлягають.

2.3. Розподіл судових витрат

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». З огляду на відмову в позові судовий збір, від сплати якого її звільнено, з відповідачки не стягується та відноситься на рахунок держави.

Представник відповідачки заявив вимогу про відшкодування 35 000 грн витрат на правничу допомогу та зазначив про подання доказів на їх підтвердження за правилами статті 246 ЦПК України.

За статтею 137 ЦПК України розмір таких витрат визначається з урахуванням умов договору, змісту й обсягу наданих послуг та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті. При розподілі витрат суд має оцінити їх зв`язок із цією справою, обґрунтованість та співмірність. Зазначення суми у процесуальній заяві не замінює доказів на підтвердження відповідних обставин.

Частина восьма статті 141 ЦПК України допускає подання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови своєчасного повідомлення суду про таке подання. Статті 246, 270 ЦПК України передбачають можливість вирішити питання про судові витрати після рішення по суті спору шляхом ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням заявленого представником відповідачки порядку подання доказів питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, у цьому рішенні не вирішується.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення та стягнення заборгованості по аліментах відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16.10.2026.

Сторони у справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя В.О. Пономар