ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/4937/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Принцевської Н.М.,
Ярош А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 26 червня 2025 року (повний текст складено 07.07.2025)
у справі № 916/4937/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-2"
до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"
про визнання неправомірним та скасування рішення комісії по розгляду Актів про порушення
суддя суду першої інстанції: Степанова Л.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "МРІЯ-2" (далі також - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (далі також - відповідач, АТ "ДТЕК Одеські електромережі") про ( з урахуванням заяви від 13.01.2025 про уточнення позовних вимог) визнання неправомірним та скасування рішення комісії АТ "ДТЕК Одеські електромережі" по розгляду Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії №8007115 від 20.03.2024, що оформлене протоколом №32/4 від 11.04.2024, яким нараховано до сплати за необліковану електричну енергію 17484 кВт/г, у розмірі 152 272,30 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області 26.06.2025 у справі №916/4937/24 (суддя Степанова Л.В.) позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення комісії Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" по розгляду Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 8007115 від 20.03.2024 року, що оформлене протоколом №32/4 від 11.04.2024 року. В решті позову - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-2" 3 028,00грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області 26.06.2025 у справі №916/4937/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-2" відмовити повністю.
У своєї апеляційній скарзі відповідач також просив здійснити розподіл судових витрат у справі та наводив попередній (орієнтовний) розрахунок розміру судових витрат, які АТ "ДТЕК Одеські електромережі" понесло і які очікує понести у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/4937/24, зокрема: 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Крім того, апелянт зазначив про те, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 апеляційну скаргу Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" було задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/4937/24 - скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.
Також, даною постановою стягнуто з ТОВ «МРІЯ-2» на користь АТ "ДТЕК Одеські електромережі" 3 663,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Між тим, судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо розподілу витрат АТ "ДТЕК Одеські електромережі" на професійну правничу допомогу.
28.09.2026 до суду апеляційної інстанції від АТ "ДТЕК Одеські електромережі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить стягнути з ТОВ "МРІЯ-2" на користь АТ "ДТЕК Одеські електромережі" витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, що понесені останнім, у зв`язку з переглядом справи №916/4937/24 в суді апеляційної інстанції.
До вказаної заяви представником відповідача долучені докази понесення адвокатських витрат в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат АТ "ДТЕК Одеські електромережі" на професійну правничу допомогу при винесенні постанови від 23.09.2026 у справі №916/4937/24, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 вирішено розглянути заяву АТ "ДТЕК Одеські електромережі" щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи №916/4937/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану та складної ситуації в енергосистемі, яка зумовила запровадження стабілізаційних, екстрених та аварійних відключень електроенергії.
Крім того, вказаною ухвалою суду встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-2" строк до 06.10.2026 для подання заперечень на заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі.
Однак, позивач своїм правом щодо надання заперечень на вказану заяву відповідача не скористався, свою позицію відносно вимог АТ "ДТЕК Одеські електромережі" щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не виклав.
Розглянувши заяву АТ "ДТЕК Одеські електромережі" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційної скарги у справі №916/4937/24, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником відповідача до винесення постанови - в апеляційній скарзі АТ "ДТЕК Одеські електромережі", а докази понесення судових витрат - надіслані відповідачем протягом 5 днів з моменту винесення постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про дотримання АТ "ДТЕК Одеські електромережі" строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначалось вище, згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №16/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Підсумовуючи наведене апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у постановах: від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18, від 24.09.2020 у справі №520/9408/18 тощо.
У даній справі на підтвердження понесення судових витрат у сумі 12 000,00 грн. представником АТ "ДТЕК Одеські електромережі" надано суду наступні документи:
1) копію Договору про надання правничої допомоги від 30.12.2025 №621-ОЕМ-РП (далі - Договір), укладеного між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням (АО) «Перший радник» (Адвокатське об`єднання, АО), за умовами якого АО зобов`язується надати Клієнту відповідно до умов цього Договору платну професійну правничу допомогу, визначену у п. 1.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується прийняти правничу допомогу та оплатити її у порядку та у строки, погоджені Сторонами у цьому Договорі (п. 1.1 Договору).
Пунктами 1.2, 1.3 Договору визначено, що видами правничої допомоги, що може надаватись Адвокатським об`єднанням за цим Договором, є зокрема, але не виключно:
- надання консультацій і роз`яснень Клієнту з правових питань;
- підготовка та подання процесуальних документів та інших документів правового характеру при розгляді справ судом, у тому числі у суді апеляційної інстанції (в тому числі, але не обмежуючись, апеляційної скарги);
- представництво та захист Клієнта в судах (в т.ч. будь-яких інстанціях та судочинства).
Згідно з п. 1.4 Договору, зміст, обсяг, вартість правничої допомоги, розмір додаткових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, відображаються Сторонами в Звітах про надання правничої допомоги.
Документом, що підтверджує повноваження на представництво Клієнта у справі, є довіреність, видана Клієнтом на представника Адвокатського об`єднання (Адвоката), або ордер, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 1.5 Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Адвокатське об`єднання звітує за результатами виконання доручення Клієнта і надання правничої допомоги, надаючи на погодження Клієнту Звіт про надання правничої допомоги (далі - «Звіт»).
Відповідно до п. 3.3 Договору, Звіт має містити детальний опис наданої Правничої допомоги та здійснених витрат, необхідних для надання Правничої допомоги, враховуючи складність справи, час, витрачений Адвокатським об`єднанням на надання правничої допомоги, вартість наданої правничої допомоги.
Звіт про надання правничої допомоги може бути оформлений Сторонами у вигляді електронного документу з обов`язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) повноважного представника сторони (п. 3.6 Договору).
За пунктом 4.1 Договору, розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги за дорученням Клієнта, визначається Сторонами окремо за кожним дорученням Клієнта та зазначається у Звітах про надання правничої допомоги.
Оплата наданої правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) Адвокатським об`єднанням за відповідним дорученням Клієнта протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах стягнутої на користь Клієнта суми (п. 4.4 Договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2026, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1 Договору).
Судова колегія зазначає, що підписання Сторонами вказаного Договору підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 05.01.2026.
Отже, відповідно до вказаного Договору про надання правничої допомоги, сторонами узгоджено, що вид та обсяг відповідних послуг Адвоката надається Клієнту за окремими дорученнями та оплачується за сумою, встановленої у Звіті, що укладається, згідно з таким дорученням.
2) 28.09.2026 між Клієнтом та АО складено та підписано Звіт про надання правничої допомоги №101 - ОЕМ за Договором про надання правничої допомоги № 621-ОЕМ-РП від 30.12.2025, відповідно до якого Адвокатське об`єднання надало Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські електромережі» правничу допомогу у справі №916/4937/24 в Південно-західному апеляційному господарському суді, а саме:
- юридичний аналіз матеріалів справи та розробка загальної стратегії захисту інтересів Клієнта в апеляційному суді, витрачений час - 2 години, адвокат, що надає правничу допомогу - Калініченко С.М.;
- проведення аналізу судової практики у подібних спорах, витрачений час - 1 година, адвокат, що надає правничу допомогу - Калініченко С.М.;
- підготовка та подання до суду процесуальних та інших документів правового характеру по справі (апеляційна скарга, інші заяви, клопотання тощо), витрачений час - 6 годин, адвокат, що надає правничу допомогу - Калініченко С.М.;
- участь в судових засіданнях, загальний моніторинг справи в ЄДРСР, в підсистемі «Електронний Суд», витрачений час - 3 години, адвокат, що надає правничу допомогу - Калініченко С.М.
Крім того, у Звіті визначено, що загальний розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надану правничу допомогу на підставі цього Звіту становить разом з ПДВ 12 000,00 грн.
Звіт підписано у сервісі Вчасно від АТ "ДТЕК Одеські електромережі" - керівником Департаменту з правового забезпечення Поляковим О.В. 28.09.2026 та від Адвокатського об`єднання "Перший радник" - директором АО Геза А.В. 28.09.2026.
3) копію Витягу із наказу АО «Перший радник» від 20.01.2021 №4-К про прийняття на роботу Калініченка Сергія Миколайовича на посаду адвоката.
4) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №004230, виданого Калініченку С.М. 15.07.2020.
5) Довіреність від 13.07.2026 №114/2026, якою АТ «ДТЕК Одеські електромережі» уповноважило адвоката Калініченка Сергія Миколайовича, зокрема: представляти свої інтереси в усіх органах судової системи, незалежно від їх юрисдикції.
Дана довіреність діє по 31.12.2026.
З огляду на матеріали справи вбачається, що адвокатом Калініченком С.М. на стадії апеляційного перегляду справи №916/916/4937/24 був складений та поданий до суду такий процесуальний документ як апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025.
Участь адвоката Калініченка С.М. у судових засіданнях підтверджується наявними у матеріалах даної справи протоколами судових засідань від 05.11.2025, від 28.01.2026 та від 17.06.2026.
Між тим, у судовому засіданні 23.09.2026 брав участь інший адвокат Адвокатського об`єднання «Перший радник» - Албул В.С.
Тобто, АО виконані взяти на себе відповідні зобов`язання, які відображені у Звіті про надання правничої допомоги №101 - ОЕМ за Договором про надання правничої допомоги № 621-ОЕМ-РП від 30.12.2025.
Отже, відповідачем, згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано належні докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, вартість якої є узгодженою сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем не надано до суду доказів фактичної оплати послуг Адвоката, але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вказане підтверджується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20, викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та застосована Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Відтак, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, та враховуючи результати розгляду апеляційної скарги, обов`язок з відшкодування понесених відповідачем витрат на адвокатську допомогу в суді апеляційної інстанції покладається у даному випадку саме на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2».
При цьому, судова колегія наголошує на тому, що зазначена відповідачем сума - 12 000,00 грн є фіксованим розміром адвокатської винагороди, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
У контексті наведеного апеляційний суд зазначає, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання Договору правової допомоги й призвели до настання відповідних умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між Адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та Клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого Адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги Клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що оскільки даному випадку вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між АО та Клієнтом у фіксованому розмірі (12 000,00 грн), то він не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
При цьому, судова колегія враховує, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, частини 4-6, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ((див. рішення ЄСПЛ: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95))
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
При цьому, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, іншій стороні нормами чинного законодавства надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу і у такому разі на цю сторону покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що, зокрема, у частині 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, у справі №910/2697/24 від 29.04.2025.
Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Слід зазначити, що Товариство не скористалося правом на подання заперечення щодо заяви відповідача, чи клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, апеляційна колегія у контексті оцінки доказів, поданих АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на обґрунтування заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, апеляційна колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які неодноразово зазначали про таке:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див., зокрема, п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п.п. 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);
- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (див. постанову Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №676/4395/20);
- у наданому відповідачем-1 акті надання послуг від 28.09.2022 зазначено окремо такі види робіт: аналіз наданих документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту в касаційній інстанції, підготовка та подача відзиву на касаційну скаргу у справі №910/17228/19. На переконання колегії суддів вказані види послуг, які зазначені відповідачем-1 окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються таким видом як "підготовка відзиву на касаційні скарги" (див. постанову Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/17228/19).
У даному випадку, здійснюючи оцінку рівня витрат АТ "ДТЕК Одеські електромережі" на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи №916/4937/24 зі складністю останньої, судова колегія зазначає, що дана справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Наведені у Звіті про надання правничої допомоги послуги (юридичний аналіз матеріалів справи та розробка загальної стратегії захисту інтересів Клієнта в апеляційному суді; проведення аналізу судової практики у подібних спорах та загальний моніторинг справи в ЄДРСР і в підсистемі «Електронний Суд» фактично охоплюються послугою з підготовки (складення) апеляційної скарги, яка також визначена в п. 3 Звіту (підготовка та подання до суду процесуальних документів та інших документів правового характеру по справі (апеляційна скарга, інші заяви тощо), з огляду на що колегія суддів вважає, що наведені АО послуги фактично дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, а відтак Адвокатом наведено подвійний об`єм наданих послуг.
Стосовно підготовки апеляційної скарги та участі у судових засіданнях, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 01.12.2021 у справі №910/20852/20 та у додаткових постановах від 29.02.2024 у справі №917/272/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21, згідно з якою суду слід врахувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Підхід до вирішення питання зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу через дублювання позиції сторони та змісту процесуальних документів протягом розгляду справи судами різних інстанцій є усталеним у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та був застосований, зокрема, у постановах від 21.02.2024 у справі №911/593/22, від 28.05.2024 №910/2812/23, від 26.02.2025 у справі №910/13078/23, від 26.06.2025 у справі №. 918/822/23(918/583/24), від 03.02.2026 у справі №910/14080/24.
У контексті наведеного судова колегія зазначає, що позиція відповідача у контексті його заперечень проти задоволення позовних вимог була сформована ще в суді першої інстанції і у зв`язку з апеляційним оскарженням не змінювалася; тобто, правова позиція як АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (так і позивача) з моменту розгляду справи в суді першої інстанції була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі заперечення щодо суті заявлених позовних вимог є аналогічними тим, які були наведені в суді першої інстанції, а зміст апеляційної скарги дублює певною мірою тези та висновки місцевого господарського суду у цій справі, а також зміст процесуальних документів, поданих АТ «ДТЕК Одеські електромережі» раніше при розгляді справи в суді першої інстанції.
Таким чином, зміст підготовлених представником відповідача заперечень та його участь в апеляційному провадженні фактично зводилася до повторення вже сформованої під час судового розгляду в суді попередньої інстанції позиції у справі.
Адвокатське об`єднання «Перший радник» надавало правову допомогу відповідачу в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, відповідно, безпосередньо адвокати АО були цілком обізнані з обставинами у справі, з усіма деталями та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.
Відтак, підготовка та подання Адвокатом апеляційної скарги, а також підготовка до судових засідань, в яких представник відповідача підтримував позицію, викладену в апеляційній скарзі, не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.
Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у додаткових постановах: від 06.07.2026 у справі № 910/4248/25, від 28.09.2026 у справі №904/5923/25.
Окремо судова колегія звертає увагу на те, що загальна тривалість судових засідань у справі №916/4937/24 в суді апеляційної інстанції дорівнює 1 год 06 хв, а не 3 год, як зазначено АО у своєму Звіті.
Крім того, апеляційною колегією встановлено, що у провадженні різних господарських судів перебуває низка справ з подібним предметом, а саме визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ «ДТЕК …», оформленого протоколом засідання комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, в яких Адвокатами АО «Перший радник» на постійної основі здійснюється представництво інтересів окремих регіональних АТ «ДТЕК», що свідчить про напрацювання сталої позиції відповідачем у цій категорії справ, яка є повторюваною.
У розрізі наведеного судова колегія акцентує, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями Господарського процесуального кодексу України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Апеляційний суд вважає за необхідне додатково зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на подані докази щодо характеру та обсягу наданих Адвокатом послуг, керуючись зазначеними вище критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, апеляційний суд дійшов висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн на ТОВ «МРІЯ-2», оскільки вважає, що у даному випадку необхідно обмежити розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат до 6 000,00 грн.
Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, є співрозмірною зі складністю справи і виконаними Адвокатом робіт (наданими послугами), а відтак, підлягає відшкодуванню на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2».
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/4937/24 шляхом винесення додаткової постанови у відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №916/4937/24 у розмірі 6 000,00 грн. В іншій частині заяви суд не покладає такі витрати на позивача. Таким чином, заява Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" на рішення від 26.06.2025 у даній справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №916/4937/24 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/4937/24 - відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
Матеріали справи №916/4937/24 повернути до Господарського суду Одеської області.
Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Ярош А.І.