ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2026 р. Справа № 910/16191/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Шапрана В.В.
Корсака В.А.
без виклику часників справи,
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025
у справі № 910/16191/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом ОСОБА_3
до:
1. Міністерства юстиції України
2. Посадової особи Міністерства юстиції України Золотаренко Тамари
Анатоліївни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Державний реєстратор Виконавчого комітету Южненської міської ради
Голубенко Аліна Вікторівна
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_4
про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації
та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2
до:
1. Міністерства юстиції України
2. Посадової особи Міністерства юстиції України Золотаренко Тамари
Анатоліївни
про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 (далі - позивач; ОСОБА_3 ) надійшла позовна заява до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач-1; МЮ України;) та посадової особи Міністерства юстиції України Золотаренко Тамари Анатоліївни (в подальшому - відповідач-2; Золотаренко Т.А. ), у якій позивач просив:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.07.2024 № 2083/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 14.06.2024, і визнано вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та анульовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 13.06.2024 № 100553107[телефон приховано] "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Голубенко А.В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій";
2) скасувати державну реєстрацію реєстраційної дії - скасування/анулювання, яка зареєстрована 11.07.2024 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 100553995[телефон приховано], що вчинена посадовою особою Міністерства юстиції України - Золотаренко Т.А. на виконання наказу Міністерства юстиції України від 11.07.2024 № 2083/5.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16191/24; залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Голубенко Аліну Вікторівну (далі - третя особа-1; державний реєстратор Голубенко А.В., на стороні позивача) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій" (надалі - третя особа-2, на стороні позивача; ТОВ "Дунайський аграрій"; Товариство); залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (в тексті - третя особа-1, на стороні відповідача; ОСОБА_1 ; заявник).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа-3, на стороні позивача; ОСОБА_2 ), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 (далі - третя особа-2, на стороні відповідача; ОСОБА_4 ).
В межах цієї справи до Господарського суду м. Києва звернулась ОСОБА_2 з позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
У позові ОСОБА_2 просила суд:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.07.2024 № 2083/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 14.06.2024, і визнано вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та анульовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 13.06.2024 № 100553107[телефон приховано] "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Голубенко А.В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій";
2) скасувати державну реєстрацію реєстраційної дії - скасування/анулювання, яка зареєстрована 11.07.2024 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 100553995[телефон приховано], що вчинена посадовою особою Міністерства юстиції України - Золотаренко Т.А. на виконання наказу Міністерства юстиції України від 11.07.2024 № 2083/5.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_2 було прийнято до розгляду, позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації - відмовлено. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 (апелянт; скаржник) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києві від 11.11.2025 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/16191/24 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/16191/24 - залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на ОСОБА_2 .
Представником ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій останній просить стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 19 500 грн. Заявник зазначає, що понесені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2026 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16191/24 та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи. Запропоновано ОСОБА_3 , Міністерству юстиції України, посадовій особі МЮУ Золотаренко Т.А., Державному реєстратору Виконавчого комітету Южненської міської ради Голубенко А.В., ТОВ "Дунайський аграрій", ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надати письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Про апеляційний розгляд відповідної заяви щодо ухвалення додаткового рішення сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується: поштовими повідомленнями: № R067291916624, № R067291916659 і № R067291916594 про направлення ОСОБА_3 , посадовій особі МЮУ Золотаренко Т.А. та ОСОБА_4 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2026; довідками від 28.09.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів: ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Голубенко А.В., ТОВ "Дунайський аграрій" та ОСОБА_1 .
Судова колегія зазначає, що письмових пояснень/заперечень на заяву представника ОСОБА_1 від ОСОБА_3 , Міністерства юстиції України, посадової особи МЮУ Золотаренко Т.А., Державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Голубенко А.В., ТОВ "Дунайський аграрій", ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.
За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про прийняття додаткового судового рішення, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
В силу ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".
У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правничої допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 27.01.2025 між Адвокатським бюро «Олександра Тіньковського» (адвокат; виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт; замовник) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 27/01/25 (скорочено - договір).
Додатковою угодою № 3 від 05.03.2026 сторонами договору погоджено орієнтовні витрати в апеляційному суді у сумі 20 000,00 грн: підготовка процесуальних документів 11 000,00 грн; участь у трьох судових засіданнях - 9 000,00 грн.
22.09.2026 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору та погодили остаточний опис виконаних робіт і вартість послуг у сумі 19 500,00 грн, а саме: підготовка, складання та подання процесуальних документів - 7 годин, 10 500 грн; участь у судових засіданнях: 06.04.2026, 01.06.2026, 21.09.2026 - 9 000 грн.
22.09.2026 між сторонами договору складено акт надання послуг на загальну суму 19 500 грн. Перелік послуг узгоджується з даними додаткової угоди № 4.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Колегія суддів також акцентує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.
Також колегією суддів враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічні правові висновки знаходять своє правозастосування в постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2025 року в справі № 924/23/25; від 27 січня 2026 року в cправі № 916/166/23, 11 лютого 2026 року в cправі № 914/1493/24.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У наведеному контексті судова колегія враховує подання заявником відзиву на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснень щодо суті спору.
Поряд із цим, встановлені місцевим господарським судом обставини та наведенні останнім висновки, які були відображені в оскаржуваному рішенні, заявником частково дублювались у відзиві на апеляційну скаргу.
З огляду на це судова колегія вважає, що час, витрачений представником заявника на підготовку відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/16191/24 не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та є надмірним, враховуючи, зокрема, складність справи та фактичні обставини, на яких вона ґрунтується.
Окремо судова колегія враховує, що представник ОСОБА_1 приймав участь в судових засіданнях: 06.04.2026, 01.06.2026, 21.09.2026. Надавав пояснення щодо суті спору.
Тим самим, підтвердженим є факт надання адвокатом правничої допомоги клієнту в межах п.п. 2 - 4 акта від 22.09.2026 в повному обсязі.
На підставі викладеного вище, дослідивши надані заявником докази, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, як наслідок про часткове задоволення заяви заявника та стягнення на його користь 15 500 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що відповідатиме критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з адвокатом виконаною роботою та наданими послугами в апеляційному господарському суді.
Отже, колегія суддів зазначає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 15 500 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 у справі № 910/16191/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції - 15 500 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень).
3. У задоволенні заяви у решті вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.
5. Справу повернути до суду першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.В. Шапран
В.А. Корсак