Постанова № 140698101 у справі № 906/11/26 від 14.10.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Справа № 906/11/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Хабарова М.В.

секретар судового засідання Кулай О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Лященко А.М.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс "Рі Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 (повний текст складено 29 червня 2026 року, суддя Машевська О.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс "Рі Груп"

до відповідача Миропільська селищна рада Житомирського району Житомирської області

про визнання додаткових угод №1, №2 укладеними та стягнення 479 539,00 грн коштів

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс "РІ ГРУП" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області, у якому просило: визнати укладеною Додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року щодо зміни з 01 листопада 2025 року ціни за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії - до 9,080064 грн з ПДВ у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви; стягнути з Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року у розмірі 244 471,64 грн та 241,12 грн 3 % річних, а також зазначити у рішенні про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3 % річних на суму основного боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України до моменту його фактичного погашення.

Того ж дня, 30 грудня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс "РІ ГРУП" звернулося до Господарського суду Житомирської області з іншим позовом до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області, у якому просило: визнати укладеною Додаткову угоду №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року щодо зміни з 01 грудня 2025 року ціни за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії - до 9,521784 грн з ПДВ у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви; стягнути з Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області 81 020,34 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року та 153 805,90 грн коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22 січня 2026 року у справі №906/11/26 задоволено клопотання Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 21 січня 2026 року (вх. г/с №01-44/261/26) про об`єднання позовних вимог. Об`єднано в одне провадження позовні вимоги ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС "РІ ГРУП" до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання укладеною додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року, стягнення 244471,64грн заборгованості та 241,12грн 3% річних , за якими відкрито провадження у справі №906/9/26 та позовні вимоги ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС "РІ ГРУП" до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання укладеною додаткову угоду №2 до договору постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року, стягнення 81020,34 грн заборгованості та 153805,90 грн безпідставно набутих коштів, за якими відкрито провадження у справі № 906/11/26. Присвоєно об`єднаним судовим справам єдиний номер - №906/11/26.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання укладеними додаткових угод №1, №2 та стягнення 479 539,00 грн коштів.

Присуджено до стягнення з Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області (13033, Житомирська область, Житомирський район, смт. Миропіль, вулиця Центральна, 38, код ЄДРПОУ 04345204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС "РІ ГРУП" (08137, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка , проспект Мартинова, 3, кв.61, код ЄДРПОУ 44238503) 325 492,18 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року, 153,59 грн 3% річних та 1954,79 грн судового збору.

Відмовлено у стягненні 153805,70 грн основного боргу та 87,53 грн 3% річних.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод №1 та № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року щодо зміни ціни за 1 кВт/год електричної енергії (Цф) з 01 листопада 2025 року на 9,080064 грн з ПДВ та з 01 грудня 2025 року на 9,521784 грн з ПДВ.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що погоджений сторонами у Додатку №2 до договору механізм щомісячного визначення ціни електричної енергії шляхом укладення додаткових угод не може застосовуватися всупереч імперативним вимогам законодавства у сфері публічних закупівель щодо зміни істотних умов договору. Запропоноване позивачем збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії за листопад та грудень 2025 року перевищує встановлене законодавством граничне обмеження збільшення ціни за одиницю товару, а зміна ціни після фактичного постачання електричної енергії суперечить положенням частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд врахував, що строк дії договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року закінчився 31 грудня 2025 року, тоді як внесення змін можливе лише до чинного договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання Додаткових угод №1 та №2 укладеними в судовому порядку.

Водночас, установивши факт постачання відповідачу електричної енергії та наявність обов`язку щодо її оплати за ціною, визначеною договором, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості та 3% річних і відмовив у задоволенні вимог у частині стягнення коштів, розрахованих виходячи із запропонованої позивачем збільшеної ціни електричної енергії.

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску строку для подання до суду висновку №007-АНО/26 за результатами проведення науково-правового дослідження від 29 травня 2026 року та долучити вказаний висновок до матеріалів справи, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати укладеними додаткові угоди 1 та №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року, а також стягнути з Миропільської селищної ради на користь позивача 153805,70 грн безпідставно набутих коштів та 87,53 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував особливостей погодженого сторонами механізму формування ціни електричної енергії. За його твердженням, ціна за одиницю електричної енергії за умовами договору не була фіксованою, оскільки відповідно до пункту 1 Додатку №2 до договору фактична ціна за 1 кВт/год електричної енергії визначається за підсумками кожного розрахункового періоду за встановленою сторонами формулою, складовими якої є об`єктивні ринкові показники. Відтак сторони ще на момент укладення договору погодили механізм динамічного ціноутворення, за яким фактична ціна за одиницю електричної енергії визначається щомісячно залежно від середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед", тарифу на послуги оператора системи передачі та погодженої надбавки постачальника.

У зв`язку з цим скаржник стверджує, що укладення додаткових угод №1 та №2 не спрямоване на зміну погоджених сторонами істотних умов договору чи встановлення нового механізму ціноутворення, а є способом документального оформлення та фіксації фактичної ціни електричної енергії за відповідний розрахунковий період, визначеної відповідно до вже погодженої сторонами формули. На переконання апелянта, у спірних правовідносинах відбувається не зміна раніше встановленої ціни за одиницю товару, а її щомісячне визначення відповідно до умов договору.

Апелянт також не погоджується із застосуванням місцевим господарським судом частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. На думку скаржника, поняття "ціна в договорі" у контексті цієї норми стосується загальної вартості договору, тоді як у спірних правовідносинах загальна ціна договору сторонами не змінювалася. Сторони лише реалізовували передбачений договором механізм визначення ціни за одиницю товару, що, за твердженням апелянта, не призводило до зміни погодженої загальної вартості договору. Тому скаржник вважає застосування частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин помилковим.

Окремо апелянт заперечує проти застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару на 10 %. Скаржник зазначає, що підпункти 2 та 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, передбачають самостійні та відмінні одна від одної підстави зміни істотних умов договору про закупівлю. При цьому сторони у договорі та Додатку №2 до нього погодили застосування саме механізму, передбаченого підпунктом 7 пункту 19 Особливостей, - зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" у разі встановлення договором порядку зміни ціни. На підтвердження такого розмежування апелянт посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №914/619/24.

Скаржник вказує, що підпункт 2 пункту 19 Особливостей регулює іншу правову ситуацію - збільшення ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни такого товару на ринку, тоді як у цій справі сторони передбачили формульне визначення ціни залежно від зміни середньозважених цін на ринку "на добу наперед". Тому, на переконання апелянта, застосування до цих правовідносин обмежень, передбачених для іншої підстави зміни ціни, є помилковим.

Крім того, апелянт звертає увагу на зміну законодавчого регулювання та зазначає, що Законом України №4888-IX пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" викладено у редакції, відповідно до якої 10-відсоткове обмеження застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості таких змін. Скаржник посилається на положення Прикінцевих та перехідних положень цього Закону та стверджує, що відповідна редакція поширюється на правовідносини у сфері публічних закупівель, які виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIII, а тому мала бути врахована судом при вирішенні спору.

Також апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про фактичне збільшення загальної вартості договору на 153 805,90 грн. На його переконання, такий висновок є наслідком неправильного розуміння судом предмета та змісту заявлених позовних вимог. Скаржник наголошує, що ним було заявлено дві самостійні матеріально-правові вимоги різної правової природи: про стягнення заборгованості за договором за поставлену електричну енергію та про стягнення 153 805,90 грн безпідставно набутих коштів. Апелянт не заявляв вимоги про збільшення загальної вартості договору до 479 297,88 грн та не просив стягнути всю зазначену суму як заборгованість за договором.

На думку скаржника, суд першої інстанції фактично ототожнив вимогу про стягнення договірної заборгованості із самостійною кондикційною вимогою та безпідставно врахував суму 153 805,90 грн при визначенні загальної вартості поставленої за договором електричної енергії. У зв`язку з цим апелянт стверджує, що місцевий господарський суд змінив зміст заявлених позовних вимог та вийшов за їх межі всупереч принципу диспозитивності господарського судочинства.

Щодо вимоги про стягнення 153 805,90 грн безпідставно набутих коштів апелянт додатково зазначає, що суд першої інстанції належним чином не мотивував відмову в її задоволенні та фактично обмежився констатацією відсутності підстав для її задоволення, не здійснивши аналізу правової природи цієї вимоги, її фактичних підстав та поданих на її підтвердження доказів. Скаржник вважає, що таке мотивування не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності й обґрунтованості судового рішення.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу по суті, апелянт посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України та стверджує, що загальна вартість фактично спожитої відповідачем у листопаді та грудні 2025 року електричної енергії становила 479 297,88 грн, що перевищує визначену пунктом 5.1 договору загальну вартість на 153 805,90 грн. За твердженням скаржника, у грудні 2025 року електричну енергію на суму 81 020,34 грн було спожито в межах погодженої вартості договору, тоді як електрична енергія на суму 153 805,90 грн була спожита понад таку вартість, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню як безпідставно набута.

Апелянт не погоджується і з висновком суду першої інстанції про неможливість визнання додаткових угод укладеними у зв`язку із закінченням 31 грудня 2025 року строку дії договору. Скаржник зазначає, що закінчення строку договору не припиняє невиконаних зобов`язань сторін, які виникли під час його дії. Водночас апелянт наголошує, що предметом спору фактично є не внесення нових змін до припиненого договору, а визначення та документальне оформлення ціни електричної енергії за розрахункові періоди, які припадали на час дії договору, відповідно до механізму, погодженого сторонами ще при його укладенні.

Крім того, скаржник вважає нерелевантними посилання місцевого господарського суду на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 та від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24. Апелянт зазначає, що у цих справах вирішувалося питання саме зміни ціни за одиницю товару на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тоді як у спірних правовідносинах, за його твердженням, має місце визначення фактичної ціни за погодженим формульним механізмом відповідно до іншої правової підстави.

Також апелянт звертає увагу на допущені судом першої інстанції помилки при відтворенні фактичних даних щодо вартості одиниці електричної енергії. Зокрема, в оскаржуваному рішенні значення 7,56672 грн та 7,93482 грн зазначені як ціни з ПДВ, тоді як, за твердженням скаржника та змістом актів приймання-передачі електричної енергії, вказані значення наведені без урахування ПДВ. Апелянт вважає, що такі помилки мають істотне значення, оскільки предметом спору є саме порядок визначення та розмір ціни за одиницю електричної енергії, а тому неправильне відтворення цих показників свідчить про неналежне дослідження судом доказів та невідповідність його висновків фактичним обставинам справи.

05 серпня 2026 року від Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс "РІ ГРУП" без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 - без змін.

Відповідач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі належних та допустимих доказів. На його переконання, наведені в апеляційній скарзі доводи переважно повторюють позицію позивача, яка була предметом дослідження суду першої інстанції, та зводяться до іншого тлумачення умов договору і переоцінки досліджених судом доказів.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо формульного механізму визначення ціни електричної енергії, Селищна рада зазначає, що наявність у Додатку №2 до договору погодженої сторонами формули сама по собі не зумовлює автоматичної зміни ціни та не породжує безумовного обов`язку споживача підписувати будь-яку запропоновану постачальником додаткову угоду. Формула визначає спосіб розрахунку ціни, тоді як пунктом 3 Додатку №2 сторони передбачили, що зміна ціни за 1 кВт/год електричної енергії здійснюється щомісячно саме шляхом укладення додаткової угоди після письмового звернення постачальника.

На переконання відповідача, апелянт безпідставно ототожнює передбачену законодавством можливість зміни істотних умов договору про закупівлю з обов`язком замовника погодитися на таку зміну. Положення постанови Кабінету Міністрів України №1178 визначають випадки, за яких внесення змін до істотних умов договору допускається, однак не встановлюють автоматичного механізму зміни договірних умов та не передбачають безумовного обов`язку замовника укласти запропоновану постачальником додаткову угоду.

Селищна рада також заперечує проти твердження апелянта про те, що суд першої інстанції виходив з абсолютної неможливості зміни ціни договору. За твердженням відповідача, місцевий господарський суд не заперечував можливості зміни істотних умов договору про закупівлю як такої, а перевіряв наявність у конкретних правовідносинах передбачених законом та договором підстав для визнання спірних додаткових угод укладеними. Тому запропоноване апелянтом тлумачення частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України саме по собі не доводить наявності у відповідача обов`язку підписати додаткові угоди.

Щодо посилань апелянта на підпункти 2 та 7 пункту 19 Особливостей, відповідач зазначає, що навіть нормативно встановлена можливість зміни ціни за одиницю товару не є достатньою підставою для судового заміщення волевиявлення однієї зі сторін договору. На думку Селищної ради, позивач мав довести не лише правильність здійсненого ним розрахунку, а й існування конкретного договірного або законодавчого обов`язку відповідача укласти відповідні додаткові угоди, чого ним зроблено не було.

Відповідач вважає внутрішньо суперечливою позицію апелянта про виключно технічний характер додаткових угод. Зазначає, що якщо укладення таких угод є лише формальним способом фіксації автоматично визначеної ціни, то їх непідписання не мало б породжувати необхідності звернення до суду з вимогами про визнання цих угод укладеними та стягнення відповідних грошових коштів.

Стосовно майнових вимог Селищна рада зазначає, що вимога про стягнення спірних коштів безпосередньо пов`язана з вимогами про визнання додаткових угод укладеними та залежить від наявності правових підстав для зміни ціни електричної енергії. Відсутність підстав для задоволення вимог про визнання додаткових угод укладеними, на думку відповідача, виключає можливість здійснення перерахунку вартості поставленої електричної енергії за запропонованою позивачем ціною та стягнення відповідної різниці.

Щодо поданого апелянтом висновку №007-АНО/26 за результатами науково-правового дослідження відповідач зазначає, що такий документ має консультативний характер, переважно містить теоретичне тлумачення норм законодавства та не встановлює нових фактичних обставин справи. Селищна рада наголошує, що вирішення питань щодо наявності у відповідача обов`язку укласти додаткові угоди, належності обраного позивачем способу захисту та правильного застосування норм права належить до компетенції суду, а відповідний висновок не має наперед встановленої доказової сили.

З огляду на викладене відповідач вважає, що апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б встановлені судом першої інстанції обставини справи або свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні.

14 серпня 2026 року від Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшла заява про розгляд справи без участі її представника. Відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 - без змін.

17 серпня 2026 року від ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" надійшли письмові пояснення, у яких апелянт додатково обґрунтовує доводи апеляційної скарги, посилаючись, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2025 року у справі №914/619/24 та від 22 липня 2026 року у справі №922/3937/25. Апелянт зазначає, що сторони погодили формульний механізм визначення вартості електричної енергії залежно від середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед», а тому спірні правовідносини регулюються підпунктом 7 пункту 19 Особливостей №1178 та до них не підлягає застосуванню 10-відсоткове обмеження, передбачене для випадків зміни ціни у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку.

Також апелянт вказує, що додаткова угода у спірних правовідносинах лише оформлює конкретний розмір ціни, визначений за погодженою сторонами формулою, а відмова відповідача від її укладення є невиконанням погодженого сторонами договірного механізму. На підтвердження своєї позиції посилається також на рішення Господарського суду Луганської області від 17 липня 2026 року у справі №913/261/25. Крім того, звертає увагу на ненадсилання відповідачем копії відзиву на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

18 серпня 2026 року від Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшли додаткові пояснення, подані у відповідь на письмові пояснення апелянта. Відповідач зазначає, що наявність у договорі формули розрахунку ціни сама по собі не свідчить про автоматичне виникнення нової погодженої сторонами ціни, оскільки пунктом 3 Додатка №2 до договору прямо передбачено її щомісячну зміну шляхом укладення додаткової угоди. На думку Ради, математичний розрахунок ціни та внесення змін до договору є різними юридичними діями, а до моменту підписання додаткової угоди відповідна зміна ціни не може вважатися погодженою сторонами.

Відповідач також зазначає, що правові висновки Верховного Суду у справах №914/619/24 та №922/3937/25 мають застосовуватися з урахуванням конкретних умов спірного договору та самі по собі не свідчать про наявність у Ради безумовного обов`язку підписати запропоновані постачальником додаткові угоди. Миропільська селищна рада просить письмові пояснення апелянта відхилити, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року - без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2026 року у справі №906/11/26 розгляд апеляційної скарги відкладено на "23" вересня 2026 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

26 серпня 2026 року від ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" надійшли додаткові письмові пояснення, у яких апелянт зазначає, що погоджена сторонами ціна 6,309696 грн за 1 кВт·год не була фіксованою, а підлягала щомісячному визначенню за передбаченою договором формулою. При цьому збільшення ціни за одиницю електричної енергії, на думку апелянта, мало супроводжуватися зменшенням обсягу її постачання з метою збереження загальної вартості договору у розмірі 325 491,98 грн. За наведеним розрахунком у межах цієї суми могло бути оплачено 35 432,95 кВт·год, тоді як решту 16 153,05 кВт·год вартістю 153 805,90 грн відповідач, за твердженням апелянта, отримав без достатньої правової підстави.

Також апелянт заперечує проти доводів Миропільської селищної ради, наголошуючи, що додаткова угода є способом документального оформлення ціни, вже визначеної за погодженим сторонами формульним механізмом, а не самостійним способом довільної зміни істотних умов договору. Посилається на правові висновки Верховного Суду у справі №914/619/24 та положення нового Закону України «Про публічні закупівлі», які, на його думку, підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Просить долучити письмові пояснення до матеріалів справи.

15 вересня 2026 року від ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме висновку експерта №2843 від 09 вересня 2026 року за результатами проведення судової економічної експертизи. Апелянт зазначає, що згідно з висновком експерта визначення ціни електричної енергії за договором №215 відповідає підпункту 7 пункту 19 Особливостей №1178 та правовому висновку Верховного Суду у справі №922/3937/25, а визначена у додаткових угодах №1 та №2 ціна арифметично і документально відповідає погодженій сторонами формулі.

Обґрунтовуючи неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що експертний висновок складений вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а необхідність його підготовки виникла у зв`язку зі зміною нормативно-правового регулювання. Просить визнати поважними причини неподання висновку експерта раніше, долучити його до матеріалів справи та врахувати під час ухвалення рішення.

18 вересня 2026 року від Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшли заперечення на клопотання про долучення висновку експерта №2843 від 09 вересня 2026 року. Відповідач зазначає, що апелянт не довів існування виняткових обставин, передбачених частиною 3 статті 269 ГПК України, які об`єктивно унеможливлювали подання відповідного доказу до суду першої інстанції, оскільки експертизу проведено після ухвалення рішення за ініціативою та на замовлення самого апелянта, а предметом дослідження були документи та розрахунки, які існували під час розгляду справи місцевим судом.

Крім того, Рада вказує, що частина поставлених експерту питань стосується застосування норм права та практики Верховного Суду, що належить виключно до компетенції суду. Просить відмовити у прийнятті та долученні експертного висновку, а у разі його долучення - оцінити такий доказ у сукупності з іншими матеріалами справи без надання йому наперед встановленої сили; апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

23 вересня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС "РІ ГРУП" надійшли пояснення щодо заперечень відповідача на клопотання про долучення доказів. Позивач зазначає, що висновок експерта № 2843 від 09 вересня 2026 року не міг бути поданий до суду першої інстанції, оскільки на момент ухвалення рішення ще не існував, а необхідність його складення виникла після прийняття Закону України № 4888-IX, яким змінено правове регулювання порядку зміни ціни електричної енергії. Наголошує, що висновок містить дослідження економічних питань, а його долучення не порушує принципу змагальності. Просить визнати поважними причини неподання доказу раніше та долучити його до матеріалів справи.

23 вересня 2026 року від Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшли заперечення на зазначені пояснення позивача. Відповідач стверджує, що позивач не довів наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали проведення експертизи під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки експерт досліджував документи та розрахунки, які існували раніше. Зазначає, що прийняття нового законодавства не є безумовною підставою для долучення додаткових доказів, а питання застосування правових норм належить до компетенції суду. Посилаючись на частину третю статті 269 ГПК України, просить відмовити у задоволенні клопотання про долучення висновку експерта № 2843 від 09 вересня 2026 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2026 року у справі №906/11/26 розгляд апеляційної скарги було відкладено поза межами строку встановленого статтею 273 ГПК України, в межах розумних строків.

25 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" адвокатів Лященко Аліни Михайлівни та Савлук Ірини Миколаївни надійшли заяви про участь у судовому засіданні у справі №906/11/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2026 року у справі №906/11/26 вказані заяви задоволено.

Безпосередньо в судових засіданнях представники позивача повністю підтримали вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, 21 жовтня 2025 року між Миропільською селищною радою Житомирського району Житомирської області як Споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" як Постачальником укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №215.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати Споживачу у 2025 році електричну енергію, без розподілу код ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що обсяг закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 51 586 кВт*год. Планові обсяги споживання електричної енергії визначені в Додатку 1 до Договору.

Додатком №1 до Договору сторони визначили плановий обсяг споживання електричної енергії у листопаді 2025 року - 24 500 кВт/год, у грудні 2025 року - 27 086 кВт/год, всього - 51 586 кВт/год.

Згідно з пунктом 3.3 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 3.4 Договору початок постачання - з "01" листопада 2025 року.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що загальна вартість цього Договору становить 271 243,32 грн, крім того, ПДВ - 54 248,66 грн, разом з ПДВ - 325 491,98 грн (триста двадцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна грн 98 коп.).

Згідно з пунктом 5.3 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за умови надання Постачальником у строк до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, акта приймання-передачі та рахунка, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розмішеному на офіційному вебсайті постачальника www.energyresourceri.com.ua.

Відповідно до пункту 5.7 Договору вартість спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт год, визначену згідно з Додатком 2 до Договору.

Пунктом 5.8 Договору встановлено, що фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті приймання-передачі. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару Споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку), та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 5.9 Договору оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 10 робочих днів з моменту виставлення рахунка та надання акта приймання-передачі, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахутковим періодом (місяцем).

Пунктом 5.10 Договору визначено, що заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає лише в разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Підпунктом 7.1.7 пункту 7.1 Договору передбачено право Постачальника розірвати цей Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання без сплати штрафних санкцій у випадках, якщо: Споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживача про можливе розірвання цього Договору; Споживач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 15 робочих днів; не досягнуто згоди щодо зміни істотних умов (у тому числі ціни) у порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до пункту 12.1 Договору зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому Договорі, та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 12.2 Договору передбачено, що пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна зі Сторін Договору.

Згідно з пунктом 12.3 Договору пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обгрунтування необхідності внесення таких змін до договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Пунктом 12.4 Договору встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 12.5 Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами.

Згідно з пунктом 12.8 Договору, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, кожна із сторін має право звернутися до суду для вирішення цього питання.

Відповідно до пункту 13.1 Договору договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині виконання зобов`язань Сторонами - до повного їх виконання.

Пунктом 13.5 Договору до істотних умов Договору про закупівлю віднесено, зокрема, ціну та/або порядок її розрахунку, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Підпунктом 13.6.7 пункту 13.6 Договору передбачено, що зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Сторони вносять відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів) на передачу електричної енергії та/або середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» згідно з Додатком 2 до Договору.

Додатком №2 до Договору сторони погодили "Порядок розрахунку та зміни ціни постачання електричної енергії".

Пунктом 1 Додатку №2 передбачено:

"Фактична ціна за 1 кВт-год електричної енергії (Цф) розраховується за підсумками кожного розрахункового періоду (місяця) за такою формулою;

Цф = (Цсз + Тосп + Впост) х 1,2, де:

• 1,2 - урахування ПДВ (у разі, якщо Постачальник не є платником ПДВ, у формулі замість 1,2 зазначається 1);

• Цсз - середньозважена ціна електричної енергії (в грн за 1 кВтгод, без ПДВ) за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за відповідний повний календарний місяць, за який здійснюється розрахунок, оприлюднена на офіційному вебсайті «Оператора ринку»;

• Тосп - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена Регулятором, яка діє для відповідного розрахункового періоду за 1 кВтгод без ПДВ;

• Впост - розмір надбавки / знижки Постачальника за одиницю електричної енергії (розмір надбавки / знижки переможця відбору (Постачальника) - відповідно до його пропозиції, що не може змінюватись протягом строку дії договору про закупівлю), грн без ПДВ. Надбавка / знижка, що встановлюється переможцем відбору (Постачальником) у ціні своєї пропозиції, може бути від`ємною величиною".

Пунктом 2 Додатку №2 складовими фактичної ціни на момент укладення Договору визначено, зокрема: Цсз = 4,52185 грн за 1 кВтгод без ПДВ, Тосп = 0,68623 грн за 1 кВтгод без ПДВ, Впост = 0,05 грн за 1 кВтгод без ПДВ та ПДВ - 20 %.

Пунктом 3 Додатку №2 встановлено:

"Зміна ціни за 1 кВт год електричної енергії відбувається щомісячно шляхом укладання додаткової угоди, з урахуванням пункту 1 цього Додатка та підпункту 7 пункту 19 Особливостей. У такому разі Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за 1 кВттод електричної енергії.

Фактична ціна за 1 кВттод електричної енергії за кожен розрахунковий період визначається не пізніше останнього календарного дня кожного розрахункового періоду.

У разі, якщо останній календарний день розрахункового періоду припадає на вихідний день, підписання додаткової угоди про визначення ціни за 1 кВттод електричної енергії у такому розрахунковому періоді допускається у перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим.

Ураховуючи високу волатильність ціни на ринку електричної енергії, Сторони домовились не вносити щомісячні зміни до ціни Договору (загальної вартості договору).

Зміна ціни на ринку "на добу наперед" підтверджується інформацією з сайту "Оператора ринку", розміщеною на його вебсайті.

Зміна регульованих (цін) тарифів на послуги з передачі електричної енергії підтверджується постановами Регулятора, що затверджені у встановленому законодавством порядку.

Сторони повідомлені про зміну ціни Договору згідно із встановленим у цьому Додатку порядком.

Враховуючи те, що ціна за одиницю електричної енергії для кожного розрахункового періоду визначається щомісячно за вищевказаною формулою (згідно з пунктом І цього Додатка), а порядок її визначення встановлено цим Договором, Споживач вважається щоразу повідомленим Постачальником, з дотриманням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ:

- про щомісячне визначення ціни за одиницю електричної енергії згідно з умовами цього Договору протягом строку його дії;

- про своє право розірвати Договір, якщо він не приймає зміни ціни згідно з умовами цього Додатка".

Окремий порядок визначення ціни за електричну енергію за грудень сторони погодили у пункті 4 Додатку №2:

"Визначення ціни за 1 кВт-год електричної енергії при виникненні необхідності провести оплату за електричну енергію за грудень до завершення бюджетного року.

У разі, якщо у Споживача виникає необхідність провести оплату за електричну енергію за грудень до завершення бюджетного року, Споживач має право не раніше 20 грудня звернутися до Постачальника із зверненням про надання Постачальником акта приймання-передачі енергії у грудні, подавши Постачальнику інформацію про такий очікуваний обсяг.

У такому випадку ціна за одиницю електричної енергії (грн за 1 кВт-год) для грудня (Цф грудня) визначається за формулою:

Цф грудня = (Цсз + Тосп + Впост) х 1,2, де:

- Цсз - середньозважена ціна електричної енергії (в грн за 1 кВт-год, без ПДВ) за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за період з 1 по 20 грудня (включно), яка оприлюднена на офіційному вебсайті "Оператора ринку".

Визначення інших складових - згідно з пунктом 1 цього Додатка.

Визначення ціни за одиницю електричної енергії в такому випадку оформлюється шляхом підписання Сторонами Додаткової угоди до цього Договору.

На підставі такого звернення та Додаткової угоди Постачальник виставляє споживачу акт приймання-передачі, строк оплати якого - до 31 грудня поточного року (включно).

Якщо фактичні дані комерційного обліку за грудень перевищують очікувані дані, надані Споживачем, Споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного акта приймання-передачі здійснити платежі на користь Постачальника.

Якщо Споживачем здійснена переплата за очікуваними даними, наданими Споживачем, Постачальник повинен протягом 3 робочих днів з дня отримання звернення про повернення коштів повернути Споживачу надлишок коштів".

03 грудня 2025 року ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" надіслало на адресу електронної пошти Миропільської селищної ради лист №01/12/2025/18-ЕЕ від 01 грудня 2025 року, в якому зазначило, що за даними, опублікованими АТ "Оператор ринку", середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" у листопаді 2025 року склала 6,83049 грн/кВт*год без ПДВ, а ціна за 1 кВт*год електричної енергії за листопад 2025 року становить 9,080064 грн з ПДВ. До листа долучено скріншот з сайту АТ "Оператор ринку" та проєкт Додаткової угоди №1. 05 грудня 2025 року вказаний лист було надіслано відповідачу засобами АТ "Нова пошта".

Листом від 08 грудня 2025 року №1787 Миропільська селищна рада відмовилася погодити запропоновану зміну ціни та запропонувала залишити без змін ціну за постачання електричної енергії, визначену Договором на листопад-грудень 2025 року.

ТОВ "Енерго ресурс "Рі Груп" зазначає, що 19 грудня 2025 року повторно направило відповідачу засобами поштового зв`язку лист з обґрунтуванням підвищення ціни за електричну енергію, а також проєкт Додаткової угоди, акт та рахунок.

При цьому у позовній заяві Товариство вказувало, що пакет документів, який надсилався відповідачу, містив, зокрема, акт та рахунок, а з урахуванням пункту 12.9 Договору відповідач вважається таким, що отримав відповідний пакет документів 09 грудня 2025 року.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до акта здачі-приймання електричної енергії за листопад 2025 року №4532 Споживачем у листопаді 2025 року спожито 26 924 кВт*год електричної енергії на суму 244 471,64 грн.

Водночас акт №4532 здачі-приймання електричної енергії за листопад 2025 року у матеріалах справи відсутній.

Миропільська селищна рада не заперечувала факту споживання у листопаді 2025 року 26 924 кВт/год електричної енергії та частково визнала позов у частині стягнення основного боргу за цей розрахунковий період у сумі 169 882,36 грн, виходячи із ціни 6,3097 грн за 1 кВт/год та обсягу 26 924 кВт/год.

24 грудня 2025 року ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" звернулося до Миропільської селищної ради з листом №24/12/2025/02-ЕЕ від 24 грудня 2025 року, у якому зазначило, що за опублікованими АТ "Оператор ринку" даними середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" за період з 01 грудня 2025 року по 20 грудня 2025 року склала 7,19859 грн/кВт/год без ПДВ, а ціна за 1 кВт/год електричної енергії за грудень 2025 року становить 9,521784 грн з ПДВ. До листа долучено скріншот офіційного сайту АТ "Оператор ринку" за період з 01 грудня 2025 року по 20 грудня 2025 року та проєкт Додаткової угоди №2.

Листом від 24 грудня 2025 року №1844 Миропільська селищна рада заперечила проти укладення Додаткової угоди №2 у частині зміни ціни за 1 кВт/год до 9,521784 грн з ПДВ, посилаючись, зокрема, на те, що чинною залишається ціна, визначена Договором №215, запропоноване підвищення становить 50,9 % від визначеної Договором ціни та перевищує допустимий, на думку відповідача, рівень у 10 %, а також на недотримання Постачальником 20-денного строку письмового попередження про зміну ціни.

У матеріалах справи наявний акт №4986 здачі-приймання електричної енергії за грудень 2025 року, складений ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП".

В акті №4986 зазначено обсяг електричної енергії - 24 662 кВт/год, тариф споживання - 7,93482 грн, вартість поставки без ПДВ - 195 688,53 грн, ПДВ - 39 137,71 грн та загальну вартість поставленої електричної енергії з ПДВ - 234 826,24 грн.

Акт №4986 підписаний Постачальником. Підпис Споживача (Миропільської селищної ради) на цьому акті відсутній.

У позовній заяві Товариство, посилаючись на акт №4986, зазначило, що у грудні 2025 року Споживачем спожито 24 662 кВт*год електричної енергії на суму 234 826,24 грн.

Водночас Миропільська селищна рада не визнала споживання у грудні 2025 року в обсязі 24 662 кВт/год.

Селищна рада частково визнала позов у частині стягнення за грудень 2025 року основного боргу в сумі 148 580,82 грн, виходячи із ціни 6,3097 грн за 1 кВт/год та обсягу споживання електричної енергії 23 548 кВт/год.

30 грудня 2025 року ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області, у якому просило визнати укладеною Додаткову угоду №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року щодо зміни з 01 листопада 2025 року ціни за одиницю товару - 1 кВт*год електричної енергії - до 9,080064 грн з ПДВ.

Крім того, позивач просив стягнути з Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області заборгованість за Договором №215 у розмірі 244 471,64 грн та 241,12 грн 3 % річних, а також зазначити у рішенні про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України до моменту фактичного погашення основного боргу.

Того ж дня, 30 грудня 2025 року, Товариство звернулося до Господарського суду Житомирської області з іншим позовом до Миропільської селищної ради, у якому просило визнати укладеною Додаткову угоду №2 до Договору №215 щодо зміни з 01 грудня 2025 року ціни за 1 кВт*год електричної енергії до 9,521784 грн з ПДВ.

Також у межах цього позову Товариство просило стягнути з відповідача 81 020,34 грн заборгованості за Договором №215 та 153 805,90 грн коштів, набутих, за твердженням позивача, без достатньої правової підстави.

Обґрунтовуючи розмір заявлених за грудень 2025 року вимог, позивач зазначив, що загальна вартість фактично спожитої протягом листопада та грудня 2025 року електричної енергії, визначена ним із застосуванням запропонованої формульної ціни, становить 479 297,88 грн, що перевищує визначену пунктом 5.1 Договору загальну вартість 325 491,98 грн на 153 805,90 грн. За твердженням позивача, у грудні 2025 року в межах загальної вартості Договору було спожито електричної енергії на суму 81 020,34 грн, тоді як 153 805,90 грн становить вартість електричної енергії, спожитої понад погоджену загальну ціну Договору, яку Товариство просило стягнути на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що запропонована позивачем зміна ціни за одиницю електричної енергії не відповідає вимогам законодавства про публічні закупівлі щодо граничного розміру збільшення ціни за одиницю товару, а зміна ціни після виконання договору суперечить частині 3 статті 632 Цивільного кодексу України. Суд також зазначив, що строк дії Договору №215 сплив 31 грудня 2025 року, тоді як внесення змін можливе лише до чинного договору. З огляду на це у задоволенні вимог про визнання укладеними Додаткових угод №1 та №2 відмовлено.

Водночас суд першої інстанції стягнув з Миропільської селищної ради на користь ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" 325 492,18 грн заборгованості за Договором №215 та 153,59 грн 3 % річних, відмовив у стягненні 153 805,70 грн основного боргу та 87,53 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту та прохальної частини апеляційної скарги, ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 лише в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати укладеними Додаткові угоди №1 та №2 до Договору №215, стягнути 153 805,70 грн безпідставно набутих коштів та 87,53 грн 3 % річних; в іншій частині рішення просить залишити без змін.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення 325 492,18 грн заборгованості за Договором №215 та 153,59 грн 3 % річних сторонами не оскаржується, у зв`язку з чим законність та обґрунтованість рішення в цій частині, з урахуванням визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України меж апеляційного перегляду, колегією суддів не перевіряється.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Водночас відповідно до частини 3 цієї статті зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті передбачена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим, оскільки Договір №215 від 21 жовтня 2025 року укладений за результатами публічної закупівлі електричної енергії, оцінка правомірності зміни погодженого сторонами порядку ціноутворення має здійснюватися з урахуванням спеціального правового регулювання у сфері публічних закупівель, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування повноваження щодо визначення особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників надано Кабінету Міністрів України.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 19 Особливостей визначено випадки, у яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання сторонами зобов`язань у повному обсязі.

При цьому підпункт 2 пункту 19 Особливостей урегульовує погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку та встановлює відповідні умови для застосування такого механізму.

Натомість підпунктом 7 пункту 19 Особливостей як окрему підставу передбачено зміну встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, а також середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення в такому договорі порядку зміни ціни. Вказана редакція підпункту 7 передбачає самостійну підставу для коригування умов договору, пов`язану саме зі зміною визначених у ньому об`єктивних показників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі №922/3937/25.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що законодавець розрізнив зміну ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни такого товару на ринку та зміну ціни у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" у випадку, коли договором передбачено відповідний порядок зміни ціни.

Верховний Суд також виходив з того, що якщо сторонами договору про закупівлю передбачено щомісячне визначення фактичної ціни електричної енергії залежно від середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" та погоджено оформлення такого визначення шляхом підписання відповідних додаткових угод, такий формульний порядок відповідає підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

При цьому Верховний Суд визнав помилковим застосування до такого механізму загального підходу щодо 10-відсоткового обмеження, сформованого стосовно зміни ціни внаслідок коливання ціни товару на ринку, оскільки підпункт 7 пункту 19 Особливостей не містить положень про обмеження розміру зміни ціни 10 відсотками.

Аналогічний підхід щодо правомірності погодженого сторонами формульного механізму щомісячного визначення фактичної ціни електричної енергії залежно від середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" викладений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №914/619/24.

Зі змісту Договору №215 від 21 жовтня 2025 року вбачається, що його сторони передбачили саме такий порядок визначення ціни.

Так, пунктом 5.7 Договору передбачено, що вартість спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт год, визначену згідно з Додатком 2 до Договору.

Пунктом 1 Додатку №2 встановлено формулу визначення фактичної ціни за кожний розрахунковий період, одним із елементів якої є середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" за відповідний повний календарний місяць.

Пунктом 3 цього ж Додатку сторони прямо погодили, що зміна ціни за 1 кВт год електричної енергії відбувається щомісячно шляхом укладання додаткової угоди з урахуванням пункту 1 Додатку та підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

Крім того, підпунктом 13.6.7 Договору передбачено внесення сторонами відповідних змін у разі зміни регульованих цін (тарифів) на передачу електричної енергії та/або середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" згідно з Додатком 2 до Договору.

Водночас підпункт 13.6.2 Договору окремо врегульовує випадок зміни ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни товару на ринку та саме для цього випадку містить положення щодо відсоткового обмеження зміни ціни.

Таким чином, Договір №215 від 21 жовтня 2025 року розмежовує механізм зміни ціни внаслідок коливання ціни товару на ринку та механізм зміни ціни у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед".

У даному спорі ТОВ "Енерго Ресурс" Рі Груп" обґрунтовує необхідність визначення нової ціни не коливанням ціни електричної енергії на ринку в порядку підпункту 13.6.2 Договору та підпункту 2 пункту 19 Особливостей, а зміною передбаченої формулою середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед".

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин 10-відсоткового обмеження зміни ціни за одиницю товару.

З цих же підстав правові висновки, сформовані щодо застосування положень, які регулюють зміну ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни такого товару на ринку, не можуть бути визначальними для вирішення спору щодо застосування сторонами заздалегідь погодженого формульного механізму, передбаченого підпунктом 7 пункту 19 Особливостей.

При цьому сама по собі правомірність передбаченого Договором формульного механізму ціноутворення не зумовлює автоматичного задоволення вимог про визнання обох спірних додаткових угод укладеними.

Посилання суду першої інстанції на частину 3 статті 632 Цивільного кодексу України також не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тоді як частиною 3 цієї статті передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Разом з тим у спірних правовідносинах сторони ще під час укладення Договору погодили, що фактична ціна електричної енергії не є сталою величиною, а визначається за підсумками кожного розрахункового періоду шляхом застосування встановленої Додатком №2 формули, одним зі змінних показників якої є середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед". Пунктом 3 Додатку №2 сторони також погодили щомісячне оформлення визначеної таким чином ціни шляхом укладення додаткової угоди.

Отже, визначення за результатами відповідного розрахункового періоду конкретного числового значення ціни шляхом застосування заздалегідь погодженої сторонами формули є реалізацією встановленого Договором механізму ціноутворення, а не довільним встановленням нової ціни після повного виконання договору.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2026 року у справі №922/3937/25, в якій за подібного договірного регулювання Верховний Суд виходив з правомірності щомісячного визначення ціни електричної енергії залежно від середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" з оформленням результату такого розрахунку відповідними додатковими угодами.

Колегія суддів також не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сплив 31 грудня 2025 року календарного строку дії Договору сам по собі виключає можливість судового вирішення спору про визнання додаткової угоди укладеною.

Відповідно до пункту 13.1 Договору він набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання.

При цьому спір щодо визначення ціни електричної енергії за листопад та грудень 2025 року виник ще у період дії Договору, а обидві позовні заяви подані 30 грудня 2025 року, тобто до спливу встановленого пунктом 13.1 Договору календарного строку його дії.

Крім того, запропоновані позивачем редакції Додаткових угод №1 та №2 передбачають застосування їх умов до правовідносин сторін відповідно з 01 листопада та 01 грудня 2025 року, тобто до відносин, які виникли та існували безпосередньо у період дії Договору.

Припинення зобов`язання та закінчення строку дії договору не є тотожними правовими категоріями.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17 зазначено, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки належною підставою припинення зобов`язання є, зокрема, його належне виконання. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зобов`язання, яке залишилося невиконаним, не припиняється лише внаслідок закінчення строку дії договору.

Аналогічне розмежування міститься і безпосередньо у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №908/288/20, на яку послався суд першої інстанції. Верховний Суд у цій постанові зазначив, що закінчення строку дії договору означає припинення виникнення нових взаємних прав та обов`язків у майбутньому, однак зобов`язання, які вже існували на момент закінчення строку дії договору, продовжують існувати до їх припинення на встановлених договором або законом підставах.

Не спростовує наведеного і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09 березня 2023 року у справі №914/3461/21, на який також послався суд першої інстанції.

За обставинами справи №914/3461/21 предметом спору було зобов`язання укласти додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії з метою приведення його умов у відповідність до змін типового договору, внесених постановою НКРЕКП від 07 лютого 2020 року №360. Водночас на час розгляду справи вже діяла інша редакція нормативного регулювання відповідно до постанови НКРЕКП від 10 листопада 2021 року №2027, на підставі якої сторонами було укладено відповідну додаткову угоду.

При цьому Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі №914/3461/21 окремо звернув увагу на те, що запропонований позивачем проєкт додаткової угоди не містив визначення періоду, на який мали поширюватися її умови. Саме ці фактичні обставини, поряд зі зміною нормативного регулювання та укладенням сторонами іншої додаткової угоди, були враховані при вирішенні спору.

Натомість у справі №906/11/26 редакції Додаткових угод №1 та №2 прямо визначають період, на який поширюється їх дія, відповідно з 01 листопада та 01 грудня 2025 року. Жодного встановлення нових правовідносин на майбутнє після спливу строку дії Договору зміст таких додаткових угод не передбачає.

Колегія суддів при цьому враховує постанову Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі №916/744/18, у якій предметом розгляду була вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору про закупівлю робіт, зокрема в частині зміни його ціни. За обставинами цієї справи договором було визначено як календарний період виконання робіт - 2012-2016 роки, так і його дію до виконання сторонами своїх зобов`язань. Суди встановили, що зобов`язання сторін у повному обсязі не виконані, у зв`язку з чим відхилили доводи про припинення договору лише внаслідок спливу календарного періоду його дії, а Верховний Суд залишив відповідні судові рішення про часткове задоволення вимоги щодо визнання додаткової угоди укладеною без змін.

Наведене додатково свідчить, що при вирішенні питання про можливість внесення змін до договору визначальним є не формальний факт настання зазначеної у ньому календарної дати, а зміст погоджених сторонами умов щодо строку його дії, характер невиконаних зобов`язань, зміст запропонованих змін та момент виникнення і реалізації права на судовий захист.

Отже, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №908/288/20 та постанові від 09 березня 2023 року у справі №914/3461/21, були застосовані місцевим господарським судом без урахування істотної відмінності фактичних обставин цих справ від правовідносин, що є предметом апеляційного перегляду.

У спірних правовідносинах спір виник у період дії Договору, оскільки ТОВ "Енерго Ресурс" Рі Груп" реалізувало право на судовий захист до закінчення строку дії договору. Договором передбачено його дію в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання, а спірні додаткові угоди стосуються виключно визначення ціни за розрахункові періоди, які припадали на час дії Договору, та прямо передбачають поширення їх умов на відповідні правовідносини листопада і грудня 2025 року.

За таких обставин закінчення 31 грудня 2025 року календарного строку дії Договору вже після звернення позивача до суду не може нівелювати право на судовий захист та саме по собі бути підставою для відмови у вирішенні спору щодо визначення ціни електричної енергії, поставленої протягом строку дії Договору.

Щодо вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №1 колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 1 Додатку №2 передбачено, що показник Цсз для визначення фактичної ціни береться за відповідний повний календарний місяць, за який здійснюється розрахунок.

За листопад 2025 року середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" становила 6,83049 грн за 1 кВт·год без ПДВ, про що позивач повідомив відповідача листом №01/12/2025/18-ЕЕ від 01 грудня 2025 року та надав інформацію АТ "Оператор ринку".

Застосування передбаченої сторонами формули:

Цф = (6,83049 + 0,68623 + 0,05) Ч 1,2

дає фактичну ціну електричної енергії за листопад 2025 року у розмірі 9,080064 грн за 1 кВт·год з ПДВ, що відповідає ціні, зазначеній у запропонованій позивачем редакції Додаткової угоди №1.

При цьому останній календарний день листопада 2025 року (30 листопада) припадав на вихідний день, а пункт 3 Додатку №2 прямо допускає у такому випадку підписання додаткової угоди у перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим. Сам лист, яким оформлено відповідний розрахунок та запропоновано Додаткову угоду №1, датований 01 грудня 2025 року.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач неодноразово направляв відповідачу обґрунтування визначеної ціни, проєкт Додаткової угоди №1, акт та рахунок, у тому числі електронною поштою та засобами поштового зв`язку.

Миропільська селищна рада листом від 08 грудня 2025 року №1787 відмовилася погодити запропоновану ціну, пославшись на перевищення, на її думку, допустимого 10-відсоткового розміру її збільшення.

Однак, як встановлено вище, зазначене обмеження до визначення ціни за механізмом підпункту 7 пункту 19 Особливостей та підпункту 13.6.7 Договору не застосовується.

Колегія суддів враховує також те, що пунктом 12.4 Договору передбачено можливість зміни договору за рішенням суду у випадках, встановлених договором або законом, а пунктом 12.8 прямо визначено право кожної зі сторін у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору звернутися до суду для вирішення цього питання.

При цьому положення пункту 12.4 Договору про необхідність згоди сторін не можуть тлумачитися окремо від спеціально погоджених сторонами умов підпункту 13.6.7 та Додатку №2.

Зокрема, підпунктом 13.6.7 передбачено, що сторони вносять відповідні зміни у разі зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед", а пунктом 3 Додатку №2 визначено, що зміна ціни відбувається щомісячно шляхом укладання додаткової угоди.

Отже, сторони ще при укладенні Договору погодили не лише можливість зміни відповідного показника ціни, а й обов`язковий для них порядок реалізації такого механізму.

Відтак відмова відповідача від оформлення результату застосування погодженої сторонами формули виключно з підстав перевищення 10-відсоткового обмеження, яке до такого механізму не застосовується, не відповідає умовам укладеного сторонами Договору.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору №215 у редакції, запропонованій позивачем.

Щодо Додаткової угоди №2 за грудень 2025 року колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається зі змісту запропонованої позивачем Додаткової угоди №2, вона складена на виконання саме пункту 4 Додатку №2 до Договору, а для визначення показника Цсз позивач застосував середньозважену ціну електричної енергії за період з 01 грудня по 20 грудня 2025 року у розмірі 7,19859 грн за 1 кВт*год без ПДВ. В результаті застосування формули позивач визначив фактичну ціну з 01 грудня 2025 року у розмірі 9,521784 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

Водночас пункт 4 Додатку №2 передбачає спеціальний порядок визначення ціни за грудень у разі виникнення необхідності провести оплату до завершення бюджетного року.

Умовами цього пункту прямо передбачено, що такий порядок застосовується у разі, якщо саме у Споживача виникла необхідність провести оплату за грудень до завершення бюджетного року, у зв`язку з чим Споживач має право не раніше 20 грудня звернутися до Постачальника із зверненням про надання акта приймання-передачі, подавши інформацію про очікуваний обсяг споживання. Лише у такому випадку показник Цсз визначається за період з 1 по 20 грудня включно.

Отже, використання середньозваженої ціни не за повний календарний місяць, як це передбачено загальним правилом пункту 1 Додатку №2, а за період з 01 по 20 грудня, пов`язано сторонами з настанням конкретної передумови - відповідним зверненням Споживача та повідомленням ним очікуваного обсягу споживання.

Матеріали справи не містять доказів звернення Миропільської селищної ради до позивача у порядку пункту 4 Додатку №2 із повідомленням про необхідність провести оплату за грудень до завершення бюджетного року та наданням очікуваного обсягу споживання.

Натомість з ініціативою застосувати зазначений спеціальний порядок 24 грудня 2025 року звернувся сам Постачальник.

Однак така ініціатива Постачальника не може замінити передбачене пунктом 4 Додатку №2 звернення Споживача, оскільки саме з ним сторони пов`язали можливість відступу від загального правила визначення показника Цсз за повний календарний місяць.

Таким чином, показник 7,19859 грн за 1 кВт·год без ПДВ, визначений за період з 01 по 20 грудня 2025 року, за відсутності передбачених пунктом 4 Додатку №2 передумов не міг бути використаний для визначення фактичної ціни за грудень 2025 року.

Водночас відповідно до загального правила пункту 1 Додатку №2 показник Цсз для грудня мав визначатися за відповідний повний календарний місяць.

Позовна вимога про визнання укладеною Додаткової угоди №2 сформульована щодо конкретної ціни 9,521784 грн з ПДВ, розрахованої саме із застосуванням показника за 01-20 грудня та на підставі пункту 4 Додатку №2. Суд не вправі замість сторони визначати іншу редакцію спірної угоди на підставі іншого показника, який не був предметом заявленої вимоги.

Тому, незважаючи на помилковість мотивів суду першої інстанції щодо застосування 10-відсоткового обмеження, кінцевий висновок про відмову у визнанні укладеною Додаткової угоди №2 є правильним, однак з наведених вище підстав.

Щодо вимоги про стягнення 153 805,70 грн колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, позивач обґрунтовує цю вимогу положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що загальна вартість електричної енергії за листопад та грудень, визначена ним із застосуванням запропонованих фактичних цін, становить 479 297,88 грн, тоді як загальна ціна Договору становить 325 491,98 грн, а тому різниця між зазначеними сумами, на думку позивача, є вартістю електричної енергії, збереженої відповідачем без достатньої правової підстави.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України застосування кондикційного зобов`язання передбачає набуття або збереження майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 сформулювала висновок, відповідно до якого чинний договір є достатньою правовою підставою для набуття майна, а набуття майна однією стороною в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у договірних правовідносинах можливе, зокрема, після відпадіння, скасування, визнання недійсною або припинення відповідної правової підстави; загалом договірний характер відносин виключає застосування кондикційного механізму до виконання, здійсненого відповідно до договору.

У спірних правовідносинах постачання електричної енергії здійснювалося саме на виконання Договору №215 від 21 жовтня 2025 року.

Крім того, за твердженням самого позивача, обсяг поставленої електричної енергії у листопаді становив 26 924 кВт/год, а у грудні - 24 662 кВт/год, що в сукупності становить 51 586 кВт/год, тобто повністю відповідає загальному обсягу електричної енергії, визначеному сторонами пунктом 2.2 Договору та Додатком №1.

Таким чином, позивач не стверджує і не доводить факту постачання відповідачу будь-якого окремого обсягу електричної енергії поза межами предмета Договору №215 від 21 жовтня 2025 року.

Фактично заявлені 153 805,90 грн є не вартістю окремо поставленого поза договором товару, а різницею, що утворилася внаслідок застосування позивачем до передбаченого Договором обсягу електричної енергії підвищеної ціни за одиницю товару.

При цьому пунктом 3.3 Договору прямо передбачено, що Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами цього Договору.

Крім того, пунктом 3 Додатку №2 сторони, погоджуючи щомісячний формульний механізм зміни ціни за одиницю електричної енергії, одночасно прямо домовилися не вносити щомісячні зміни до ціни Договору (загальної вартості договору).

Отже, підвищення ціни за одиницю електричної енергії в межах погодженого формульного механізму саме по собі не перетворює частину поставленого за Договором товару на майно, набуте відповідачем поза будь-якою правовою підставою.

Навпаки, правовою підставою постачання та споживання всього заявленого позивачем обсягу електричної енергії був Договір №215 від 21 жовтня 2025 року.

Відтак обов`язкова для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України ознака відсутності достатньої правової підстави у спірних правовідносинах відсутня.

Саме по собі перевищення розрахованої позивачем вартості фактично поставленого за Договором обсягу електричної енергії над визначеною сторонами загальною вартістю Договору не є правовою підставою для застосування до тієї ж договірної поставки положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням меж апеляційного перегляду предметом перевірки в цій частині є відмова у стягненні 153 805,70 грн, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги у зазначеній частині відсутні.

Щодо 3 % річних колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора, зокрема, 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 241,12 грн 3 % річних, нарахованих на 244 471,64 грн вартості електричної енергії за листопад 2025 року.

Місцевий господарський суд, виходячи з визначеного ним розміру боргу за листопад 2025 року 169 882,36 грн, стягнув 153,59 грн 3 % річних, а у стягненні 87,53 грн відмовив.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання укладеною Додаткової угоди №1 та визначення ціни електричної енергії за листопад 2025 року у розмірі 9,080064 грн за 1 кВт/год з ПДВ, розмір грошового зобов`язання за цей розрахунковий період становить 244 471,64 грн.

При цьому обсяг споживання електричної енергії у листопаді 2025 року у розмірі 26 924 кВт/год відповідачем не заперечувався та був покладений ним самим в основу часткового визнання основного боргу.

Відповідно до пункту 5.9 Договору оплата проводиться протягом 10 робочих днів з моменту виставлення рахунка та надання акта приймання-передачі, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Таким чином, граничним терміном виконання зобов`язання з оплати електричної енергії за листопад 2025 року було 20 грудня 2025 року.

За заявлений позивачем період до 30 грудня 2025 року включно тривалість прострочення становить 10 днів.

Відтак належний розмір 3 % річних становить:

244 471,64 грн * 3 % * 10 днів / 365 днів = 200,94 грн.

Оскільки рішенням суду першої інстанції вже стягнуто 153,59 грн 3% річних та рішення в цій частині сторонами не оскаржується, додатково підлягає стягненню 47,35 грн 3 % річних.

Таким чином, апеляційна скарга в частині оскарження відмови у стягненні 87,53 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню на суму 47,35 грн.

Щодо поданого разом з апеляційною скаргою висновку №007-АНО/26 за результатами проведення науково-правового дослідження від 29 травня 2026 року колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту поданого документа вбачається, що він стосується питань тлумачення та застосування норм законодавства України до спірних правовідносин. Сам апелянт зазначає, що цей висновок підготовлено після ухвалення рішення судом першої інстанції та подано вперше разом з апеляційною скаргою.

Відповідно до статті 108 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права може стосуватися лише застосування аналогії закону чи аналогії права або змісту норм іноземного права. Він не може містити оцінки доказів або вказівки щодо того, яке рішення має бути прийнято судом. За статтею 109 цього Кодексу такий висновок не є доказом, має допоміжний, консультативний характер та не є обов`язковим для суду.

Тому наведені у висновку №007-АНО/26 міркування щодо тлумачення норм національного законодавства не мають для суду наперед встановленого чи обов`язкового значення та не можуть підміняти здійснену судом правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Разом з тим колегія суддів самостійно надала оцінку відповідним нормам матеріального права, умовам Договору №215 від 21 жовтня 2025 року, доводам сторін та правовим висновкам Верховного Суду, релевантним до спірних правовідносин.

Стосовно доводів апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції неточності при зазначенні тарифів у розмірі 7,56672 грн та 7,93482 грн колегія суддів зазначає, що матеріали справи дійсно не дають підстав вважати величину 7,93482 грн ціною з ПДВ.

Так, з наявного у матеріалах справи акта №4986 за грудень 2025 року вбачається, що при тарифі споживання 7,93482 грн вартість поставки без ПДВ становить 195 688,53 грн, ПДВ - 39 137,71 грн, а загальна вартість поставки з ПДВ - 234 826,24 грн. Отже, зазначення місцевим господарським судом величини 7,93482 грн як такої, що включає ПДВ, не відповідає змісту цього документа.

Водночас акт №4532 за листопад 2025 року у матеріалах справи відсутній, тому наведене судом першої інстанції посилання на те, що безпосередньо цим актом визначено тариф 7,56672 грн "з ПДВ", не підтверджене наявним у справі первинним документом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в частині помилкового застосування судом першої інстанції 10-відсоткового обмеження до передбаченого Договором формульного механізму визначення ціни електричної енергії, а також у частині відмови у визнанні укладеною Додаткової угоди №1 і частково щодо розміру 3 % річних.

Водночас доводи апеляційної скарги не спростовують правильності кінцевого висновку місцевого господарського суду про відмову у визнанні укладеною Додаткової угоди №2 та у стягненні 153 805,70 грн, однак мотиви такої відмови в частині Додаткової угоди №2 підлягають зміні з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України до підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення віднесено невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року та в частині відмови у стягненні 47,35 грн 3 % річних, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення зазначених вимог.

У частині відмови у визнанні укладеною Додаткової угоди №2, стягненні 153 805,70 грн та 40,18 грн 3 % річних рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

У частині стягнення 325 492,18 грн заборгованості за Договором №215 та 153,59 грн 3 % річних рішення суду першої інстанції, як зазначено вище, в апеляційному порядку не переглядається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" на рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року та в частині відмови у стягненні 47,35 грн 3 % річних.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати укладеною Додаткову угоду №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №215 від 21 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 44238503) та Миропільською селищною радою Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04345204) щодо зміни ціни за одиницю товару, а саме - за 1 кВт*год електричної енергії (Цф) з 01 листопада 2025 року ціна становить 9,080064 (грн з ПДВ), в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до договору про постачання електричної енергії споживачу

№ 215 від 21.10.2025 р.

с-ще Миропіль «____»_________2025 р.

Миропільська селищна рада, в особі селищного голови Власюк Світлани Вікторівни, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Споживач), з однієї сторони, і ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП», що діє на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Постановою НКРЕКП від 02.06.2021 № 897, в особі директора Гоменюка Андрія Миколайовича, що діє на підставі Статуту, (далі - Постачальник), з іншої сторони, (надалі - разом Сторони, а кожна окремо Сторона), керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), а також Закону України «Про публічні закупівлі» та з урахуванням підпункту 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), затверджених ПКМУ від 12.10.2022 р. № 1178, уклали цю Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.10.2025 № 215 (далі - Договір) про наступне:

1. На виконання пункту 1 Додатку 2 «Порядок розрахунку та зміни ціни постачання електричної енергії» до Договору, Сторони домовились доповнити п.2 Додатку 2 «Порядок розрахунку та зміниціни постачання електричної енергії» до Договору текстом наступного змісту:

«Фактична ціна за 1 кВт?год електричної енергії (Цф) з 01.11.2025 становить 9,080064 (грн з ПДВ) та складається із таких складових:

Цсз = 6,83049 (грн за 1 кВт?год без ПДВ) - середньозважена ціна електричної енергії за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за відповідний повний календарний місяць, за який здійснюється розрахунок (листопад 2025 р.) за даними «Оператор ринку», розміщеними на його вебсайті: https:// www.oree.com.ua);

Тосп - = 0,68623 (грн за 1 кВт?год без ПДВ) - тариф на послуги з передачі електричної енергії, чинний на дату оголошення закупівлі;;

Впост = = 0,05 (грн за 1 кВт?год без ПДВ) - розмір надбавки / знижки Постачальника за одиницю електричної енергії ( надбавки / знижки переможця відбору (Постачальника) - відповідно до його пропозиції, що не може змінюватись протягом строку дії договору про закупівлю), грн без ПДВ. Надбавка / знижка, що встановлюється переможцем відбору (Постачальником) у ціні своєї пропозиції, може бути від`ємною величиною.

ПДВ - 20% (у разі, якщо Постачальник є платником ПДВ)».

2. Інші умови Договору залишаються незмінними та є обов`язковими для Сторін.

3. Ця Додаткова угода набирає чинності з дати підписання та діє в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Керуючись ч 3 ст.631 Цивільного Кодексу України, умови цієї Додаткової угоди застосовуються до правовідносин, що виникли між Сторонами до її укладання, а саме з 01.11.2025 року

4. Цю Додаткову угоду укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною Договору, по одному для кожної із Сторін.

Постачальник:

ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП»

Директор

________________ Андрій ГОМЕНЮК

М.П.

Споживач:

Миропільська селищна рада

Селищний голова

________________С.В.ВЛАСЮК

М.П.

3. Стягнути з Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області (13033, Житомирська область, Житомирський район, смт. Миропіль, вулиця Центральна, 38, код ЄДРПОУ 04345204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП» (08137, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова, 3, кв. 61, код ЄДРПОУ 44238503) 47,35 грн 3 % річних.

4. В іншій оскаржуваній частині рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі №906/11/26 залишити без змін.

5. Стягнути з Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області (13033, Житомирська область, Житомирський район, смт. Миропіль, вулиця Центральна, 38, код ЄДРПОУ 04345204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" (08137, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова, 3, кв. 61, код ЄДРПОУ 44238503) додатково 2 422,97 грн судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, та 3 994,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Житомирської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у строки та порядку, встановлені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу №906/11/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "16" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Хабарова М.В.