ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 278/957/25
провадження № 61-8528св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 ,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Галацевич О. М., Панкеєвої В. А.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 з 1985 року, перебувала у користуванні ОСОБА_5 , який оформив її у приватну власність у 2000 році, що підтверджується державним актом ЖТ-08-12 № 000557 від 15 серпня 2000 року, зареєстрованим за № 430 у книзі записів державних актів.
3. 15 вересня 2000 року ОСОБА_5 подарував у рівних частинах належну йому частину житлового будинку та земельну ділянку своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
4. Після оформлення технічної документації із землеустрою 20 листопада 2024 року вона звернулась до Держгеокадастру з метою державної реєстрації належної їй земельної ділянки, однак їй було відмовлено через існування в межах її ділянки іншої ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935, яка, як з`ясувалось в подальшому, була передана у власність ОСОБА_6 на підставі рішення Станишівської сільської ради № 504 від 30 листопада 2021 року.
5. Це рішення суперечить праву власності ОСОБА_1 , адже її земельна ділянка перебувала у приватній власності ще з 2000 року.
6. Згідно витягу з Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935 площею 0,0709 га у АДРЕСА_1 була здійснена відділом № 4 Управління у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
7. При цьому з`ясовано, що у вересні 2021 року рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_6 було надано дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1200 га в АДРЕСА_1, а у листопаді 2021 року ця технічна документація була затверджена рішенням сільської ради, внаслідок чого ОСОБА_6 зареєстрував у Державному земельному кадастрі право власності на земельну ділянку [номер приховано]:02:001:1935, яку в подальшому відчужив на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_2 .
8. Такі дії Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області призвели до грубого порушення права власності ОСОБА_1 на її земельну ділянку, а тому рішення цих органів мають бути скасовані, а договір купівлі-продажу земельної ділянки визнаний недійсним із подальшим скасуванням права власності ОСОБА_2 на це майно та його витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 .
9. Враховуючи викладене просила суд:
визнати незаконним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 412 від 28 вересня 2021 року в частині надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення землевпорядних документів на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства;
скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 504 від 20 листопада 2021 року в частині передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935 площею 0,0709 га у АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6 ;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0709 га, яка розташована у АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935 шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки та відповідний запис у Поземельній книзі, зобов`язавши уповноваженого державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування в поземельній книзі записів щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935;
скасувати рішення та відповідний запис приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Силіної Н. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935, індексний номер 75162061, від 21 вересня 2024 року;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н. В. та зареєстрований в реєстрі № 3235 від 21 вересня 2024 року;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку 0,0709 га, яка розташована у АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935;
стягнути зі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000,50 грн.
10. В межах даного провадження третьою особою ОСОБА_3 заявлений позов до ОСОБА_2 , в якому він просив:
скасувати рішення та відповідний запис приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Силіної Н. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935, індексний номер 75162061, від 21 вересня 2024 року;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н. В. та зареєстрований в реєстрі № 3235 від 21 вересня 2024 року;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0709 га, яка належить йому на праві власності в рівних частинах з ОСОБА_1 згідно договору дарування АВМ № 627778 від 15 вересня 2000 року, яка розташована у АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935.
11. Обґрунтування позовної заяви ОСОБА_3 в частині заявлених ним позовних вимог до ОСОБА_2 є аналогічним із позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2026 року у складі судді Мокрецького В. І. позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_3 задоволено частково.
13. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках земельну ділянку загальною площею 0,0709 га, яка розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:1935.
В іншій частині позовів відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
14. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області протиправно надала дозвіл ОСОБА_6 на розробку технічної документації на спірну земельну ділянку, оскільки станом на 2021 року така ділянка фактично була сформованою та належала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про що свідчить державний акт ЖТ-08-12 № 000557 від 15 серпня 2000 року й договір дарування від 15 вересня 2000 року № 4852.
15. Суд зазначив, що орган місцевого самоврядування протиправно передав цю земельну ділянку ОСОБА_6 та останній зміг зареєструвати зазначену земельну ділянку за собою й відчужити її на користь ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
16. Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення місцевого суду в задоволеній частині позовів скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
17. Здійснено перерозподіл та розподіл судових витрат.
18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням місцевого суду спірна земельна ділянка була витребувана у ОСОБА_2 , тому остання має право вимагати у продавця ОСОБА_6 відшкодування збитків, в тому числі, на підставі статей 22, 651 ЦК України, що безпосередньо впливає на його права та обов`язки.
19. Отже, суд дійшов висновку, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_6 в якості заінтересованої особи або відповідача, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. У касаційній скарзі представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
24. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 21 серпня 2024 року у справі № 464/4240/15-ц, від 02 червня 2025 року у справі № 127/38085/24, від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення суду першої інстанції вирішує питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_6 .
26. Посилається на те, що саме по собі зазначення у справі певних фактичних обставин, пов`язаних із незалученою особою, або можливість майбутнього спору між цією особою та учасником справи не є достатніми для застосування пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України.
27. При цьому можливість виникнення у майбутньому інших правовідносин за участю такої особи не свідчить про те, що суд вирішив питання щодо її прав або обов`язків.
28. На час подання позову ОСОБА_6 не був власником земельної ділянки, питання щодо законності чи незаконності дій ОСОБА_6 судом першої інстанції не вирішувалось.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
29. У серпні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. 29 березня 1994 року рішенням Зарічанської сільської ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області ОСОБА_5 була передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,14 (т. 1, а. с. 134 зворот-135).
31. 20 жовтня 1997 року на підставі вищевказаного рішення ОСОБА_5 виданий державний акт на право приватної власності на землю серії 1-ЖТ № 015131, відповідно до якого він набув у власність земельну ділянку загальною площею 0,1765 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства в с. Зарічани (т. 1, а. с. 136).
32. 10 квітня 2000 року рішенням Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 2-147 розділено присадибну ділянку біля житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме виділено у користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 461 кв. м, позначену на площі буквами А-Б-І-К-Л-М-Н-О-П-Р-Р1-Ф-С1-С-Т-И-А, площею 359 кв. м, позначену на площі буквами Е-Є-Ж-С2-Ч-Ш-Д-Е, а всього загальною площею 854 кв. м (т. 1, а. с. 137-139).
33. 15 серпня 2000 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на землю ЖТ-08-12 № 000557, відповідно до якого набув власності на земельну ділянку на території АДРЕСА_1 загальною площею 0,2011 га, з яких 0,0827 га для обслуговування жилого будинку та 0,1184 га для ведення особистого підсобного господарства. Зазначенийд акт виданий на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2000 року по справі № 2-141 (т. 2, а. с. 28).
34. 15 вересня 2000 року ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування відчужив своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках 49/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,211 га для обслуговування цього будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території с. Зарічани (т. 1, а. с. 18).
35. 01 квітня 2021 року ОСОБА_6 звернувся до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявою про виділення йому земельної ділянки та надання дозволу на розробку та виготовлення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 63).
36. 28 вересня 2021 року рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 412 ОСОБА_6 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1200 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 66-67).
37. 30 листопада 2021 року рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 504 ОСОБА_6 затверджений проект землеустрою та передана у власність земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935 загальною площею 0,0709 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 61-62).
38. 21 вересня 2024 року ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3235 продав ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0709 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 167-168).
39. У 2024 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виготовили технічну документацію щодо земельної ділянки площею 0,0748 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 20-48).
40. Рішенням № РВ-630[телефон приховано] від 21 листопада 2024 року відділом № 7 Управлінням забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку із тим, що земельна ділянка ОСОБА_1 перетинається з земельною ділянкою [номер приховано]:02:001:1712 (площа перетинання 0,2192 га) та з земельною ділянкою [номер приховано]:02:001:1935 (площа перетинання співпадає на 93,8082) (т. 1, а. с. 49).
41. У листі № 390/35-25 від 12 лютого 2025 року головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:1935 зареєстрована на підставі «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 площею 0,0709 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Зарічани Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області» (т. 1, а. с. 71).
Позиція Верховного Суду
42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
43. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
44. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
46. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
47. Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
48. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
49. Сторони - це особи, спір між якими повинен вирішити суд, тобто визначити їх права, свободи, інтереси та обов`язки в судовому рішення.
50. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
51. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
52. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, виходив із того, що рішенням місцевого суду спірна земельна ділянка була витребувана у ОСОБА_2 , тому остання має право вимагати у продавця ОСОБА_6 відшкодування збитків, в тому числі, на підставі статей 22, 651 ЦК України, що безпосередньо впливає на його права та обов`язки.
53. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не врахував наступного.
54. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до власника земельної ділянки ОСОБА_2 про її витребування, вважаючи, що набута нею земельна ділянка порушує їх право власності на земельну ділянку, якою вони володіють з 2000 року.
55. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
56. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.
57. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 463/6249/16-ц).
58. Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
59. Отже, враховуючи викладене, слід вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до ОСОБА_2 із віндикаційними позовами, оскільки вона станом на час подання позовної заяви є власником спірної земельної ділянки.
60. Також слід врахувати, що на час подання позовної заяви ОСОБА_6 не мав жодного речового права на спірну земельну ділянку.
61. Таким чином, врахувавши мету віндикаційного позову, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 мав бути залучений до участі у справі в якості співвідповідача.
62. Колегією суддів також враховано, що ОСОБА_2 оскаржувала рішення місцевого суду лише в частині задоволеної позовної вимоги, а саме про витребування земельної ділянки, власником якої на час подання позову вона була, й за такою вимогою саме вона є належним відповідачем. Рішення суду в частині інших заявлених позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено судом першої інстанції, в тому числі й тих, за якими ОСОБА_6 мав бути залучений в якості відповідача (співвідповідача), до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося, тому в силу вимог статті 367 ЦПК України в цій частині й не підлягало перегляду.
63. Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_6 мав бути залучений співвідповідачем, в апеляційному порядку не переглядалась та згідно релевантної практики Верховного Суду під час вирішення віндикаційного позову визнання таких правочинів недійсними не є необхідним.
64. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
65. Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи наявність підстав для скасування рішення місцевого суду на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України вказував, зокрема, що ОСОБА_2 має право вимагати у продавця ОСОБА_6 відшкодування збитків, в тому числі, на підставі статей 22, 651 ЦК України.
66. Водночас, за приписами частин першої, третьої, четвертої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
67. Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як учасники справи вступають або залучаються до розпочатого процесу, мають певну зацікавленість у результаті справи, оскільки рішення може вплинути на їх права і обов`язки.
68. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 572/3632/15-ц (провадження № 61-9722св21) третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи), не його стороною. Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.
69. Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.
70. Отже, у випадку незалучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, скасування рішення суду можливе лише у виняткових випадках, оскільки такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову. Однак частина перша статті 352 ЦПК України вказує на випадок, коли своїм рішенням суд вирішив питання про їх права та обов`язки, а не вирішить у майбутньому. У зв`язку з цим важливо розмежовувати випадки, коли рішення суду порушує права осіб і коли рішення суду може зачіпати права таких осіб (постанова Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 991/1786/22, провадження № 61-6794св23).
71. Таким чином, оскільки рішенням місцевого суду не вирішувалось питання про права та/або обов`язки ОСОБА_6 , тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України. Сама по собі можливість в подальшому відповідачки звернутись із регресним позовом не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення у зв`язку із незалученням ОСОБА_6 у якості третьої особи.
72. Крім того, суд апеляційної інстанції, виснувавши про неналежний суб`єктний склад, не врахував положення пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України, відповідно до яких суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
73. Отже, у разі встановлення, що рішення місцевого суду може в майбутньому вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції вправі залучити таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак лише у випадку, якщо така особа не є заявником, тобто не подавала апеляційну скаргу на відповідне судове рішення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року в справі № 201/6612/15-ц (провадження № 61-7468св23).
74. При цьому відповідно до статті 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
75. Згідно з частиною п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
76. Отже, судове рішення в цій справі, яке не містить суджень про права та обов`язки ОСОБА_6 , та не залучення останнього у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не є підставою для скасування рішення місцевого суду у зв`язку із неналежним суб`єктним складом.
77. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанову апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи на новий розгляд.
78. За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Постанову Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Судді: Н. Ю. Сакара І. Ю. Гулейков О. М. Осіян В. В. Сердюк В. В. Шипович