ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ДОДАТКОВА УХВАЛА
"12" жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/4696/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Чуйко О.О.
розглянувши заяву та клопотання компанії Nord Garlic OU про поновлення процесуального строку, долучення додаткових доказів та розподіл судових витрат у справі № 916/4696/25
при розгляді справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Владика Олени Григорівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: компанії Nord Garlic OU (maakond, vald, kula, Uuenurga, Estonia, 48220)
про стягнення 50000,00 Євро,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Нестерова О.В.;
від відповідача: не з`явився.
УСТАНОВИВ:
Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/4696/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Владика Олени Григорівни до компанії Nord Garlic OU про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару від 08.08.2025 №08-08 у розмірі 50000 Євро.
Ухвалою суду від 11.09.2026 судом було закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу, що розгляд спору у цій справі належить до юрисдикції суду Естонської Республіки.
23.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд: поновити відповідачу строк для надання додаткових доказів на підтвердження понесених відповідачем при розгляді цієї справи витрат на правничу допомогу; долучити до матеріалів справи акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2026 (яким прийняті послуги, сплачені відповідно до рахунків від 18.02.2026 № 46442, від 13.05.2026 № 46873 та від 16.06.2026 № 47094); стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2988 євро. Далі, 24.09.2026 відповідачем подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи акту виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2026 та про поновлення процесуального строку для подання такого доказу.
Ухвалою суду від 25.09.2026 судом було призначено судове засідання для розгляду заяви та клопотань компанії Nord Garlic OU про поновлення процесуального строку, долучення додаткових доказів та розподіл судових витрат у справі № 916/4696/25 на 05 жовтня 2026 року о 12:30, в яке викликано представників сторін.
30.09.2026 позивачем були подані суду письмові заперечення на вищевказані заяву та клопотання відповідача, які мотивовані наступним: відповідачем не було подано до суду попереднього розрахунку судових витрат, що на думку позивача є окремою підставою для відмови в відшкодуванні витрат; самі по собі рахунки, які подані відповідачем, є лише вимогою про оплату, а для того, щоб вони набули статусу первинного документа, що підтверджує господарську операцію і факт надання послуги з правової допомоги, вони, на думку відповідача, повинні супроводжуватися банківськими виписками про фактичне списання/зарахування коштів, чого відповідачем до заяви від 09.09.2026 року надано не було; до суду разом із заявою від 09.09.2026 року не подано ордеру адвоката Неділько, який при цьому не приймав участі у справі, в цей же час позивач наголошує, що в договорі також не установлено порядку встановлення конкретної вартості робіт, доручення робіт конкретним адвокатам та розподілу цих робіт між адвокатами із різними ставками оплати; позивач зазначає, що такі роботи як складання висновків для клієнтів в межах судових справ не є витратами, пов`язаними зі справою та необхідними для її розгляду, а отже не підлягають відшкодуванню; рахунок № 46873 та додаток до нього щодо перегляду поштової кореспонденції сторін, підготовки коментарів щодо наявних доказів та рекомендацій щодо збору доказів, аналізу документів та інформації, наданих клієнтом, загальною тривалістю надання послуг 6,8 годин та вартістю 892,00 євро, на думку позивача, не має відношення до предмету доказування у цій справі, з огляду на те, що предмет доказування у справі зводиться до виконання чи невиконання обов`язку з оплати прийнятого товару; позивач вважає, що також не підлягають відшкодуванню витрати відповідача, пов`язані з направленням адвокатських запитів, зміст яких не направлений на отримання відомостей, що стосуються предмету доведення; рахунок № 46442 на загальну суму 2000,00 євро авансового платежу не містить інформації щодо предмету доказування та відповідно не є належним доказом, у зв`язку із чим не має відношення до справи і не підлягає приєднанню до матеріалів справи; надані відповідачем рахунки № 46442 від 18.02.2026, № 46873 від 13.05.2026 та № 47094 від 16.06.2026 містять арифметичні розбіжності та взаємовиключні положення, що унеможливлює встановлення судом фактично понесених відповідачем витрат, при цьому позивач наголошує, що із наданих відповідачем документів виділити саме послуги, які безпосередньо пов`язані зі справою, та вирахувати їх точну вартість неможливо; у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість часткового відшкодування витрат відповідача, позивач наполягає на виключенні витрат, які не пов`язані із підготовкою заяви про закриття провадження у справі; відповідач вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним, не справедливим та нерозумним, адже, як вказує позивач, за загальною практикою розмір відшкодування витрат на правову допомогу в подібній категорії справ при розгляді справи по суті в суді першої інстанції в залежності від складності справи складає приблизно від 10000 до 30000,00 грн, тоді як заявлений відповідачем розмір витрат значно перевищує звичайні розміри витрат на правову допомогу в такій категорії справ, при цьому позивач вважає, сам лише факт, що відповідач є нерезидентом жодним чим не обґрунтовує значне збільшення розміру витрат на правову допомогу у порівняні із веденням таких самих справ на користь резидентів України; позивач наголошує на відсутності підстав для поновлення пропущеного відповідачем строку для подання доказів на понесення витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що відповідне рішення, яке стало підставою для звернення відповідачем із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, було ухвалено судом 11.09.2026 року в судовому засіданні, про яке представник відповідача була повідомлена належним чином за заявою самого відповідача, при цьому протокол судового засідання оприлюднений в підсистемі електронний суд 11.09.2026, відповідно, відповідач не був позбавлений можливості прийняти участь в судовому засіданні з розгляду його ж заяви або ознайомитись із протоколом судового засідання, з метою отримання інформації про факт задоволення його заяви та закриття провадження у справі; позивач наголошує, що імперативна норма ч. 8 ст. 129 ГПК України чітко прив`язує початок перебігу строку до «ухвалення рішення суду», а не до дня «отримання його копії стороною» чи «складення повного тексту»; позивач зазначає, що в протоколі судового засідання міститься запис судового засідання, оприлюднений 11.09.2026, зокрема оголошення рішення, яке представник позивача змогла прослухати в підсистемі електронний суд; до заяви відповідача додано акт виконаних робіт від 18.09.2026, який не підписаний з боку адвокатського об`єднання, в цей же час, головний доказ, який просить долучити відповідач - акт виконаних робіт - був складений самими сторонами лише 18.09.2026, тобто через 7 днів після ухвалення рішення та відповідно оприлюднення протоколу судового засідання.
05.10.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути заяву відповідача про розподіл судових витрат за його відсутності.
Судове засідання 05.10.2026 о 12:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 05.10.2026 судом було призначено судове засідання у цій справи для розгляду заяви відповідача на 12.10.2026 о 12:30. У зв`язку з допущенням судом описки в ухвалі суду від 05.10.2026 в частині зазначення дати судового засідання, судом 12.10.2026 було постановлено ухвалу про виправлення відповідної описки. В цей же час, 06.10.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути заяву відповідача 12.10.2026 о 12:30 про розподіл судових витрат за його відсутності.
У судове засідання 12.10.2026 представник відповідача не з`явився. Водночас, у засідання суду з`явився представник позивача, яка підтримав раніше викладені ним заперечення, просив суд відмовити відповідачу у задоволенні заяв про поновлення пропущеного процесуального строку та стягнення витрат на правничу допомогу.
Отже, вирішуючи питання щодо заяви та клопотань відповідача, суд вважає необхідним спершу надати оцінку клопотанням відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання додаткових доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.
Частиною 5 статті 130 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 5 статті 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що п`ятиденний строк для подання додаткових доказів щодо розміру судових витрат чітко встановлений Кодексом і обчислюється саме з дати ухвалення рішення судом, а не отримання стороною рішення суду. Отже, з урахуванням дати ухвалення судом кінцевого судового рішення у цій справі (11.09.2026), в силу ч. 8 ст. 129 ГПК України строком для подання позивачем додаткових доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у цій справі є 16.09.2026 включно.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 918/853/20 викладено правовий висновок про те, що як у випадку відсутності проведення судових дебатів у справах загального провадження, що зумовлено залишенням позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, так і у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом не передбачено, відповідач має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини 8 статті 129 ГПК України 5-денного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його порушення вказаного строку належним чином обґрунтувати поважність причин його пропуску.
Так, поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
У даній справі відповідач подав суду додаткові докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу 22.09.2026, тобто з порушенням визначеного законом процесуального строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку відповідач мотивує тим, що ухвала суду від 11.09.2026 була доставлена до його електронного кабінету лише 16.09.2026 о 18:35, а тому вважається отриманою відповідачем 17.09.2026 та саме з цієї дати відповідач та його представник отримали об`єктивну можливість дізнатись про закриття провадження у справі. Також відповідач наголошує, що у протоколі судового засідання від 11.09.2026 відсутня інформація про результат вирішення спору.
Суд наголошує, що відповідач, як особа, яка бере участь у справі, зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, у цій справі судом в порядку загального позовного провадження розглядалась справа за позовом позивача до відповідача про стягнення грошових коштів. За участі представників обох сторін судом у судовому засіданні було оголошено перерву з призначенням дати судового засідання - 11.09.2026 о 10:30. Водночас, 09.09.2026 відповідач подав суду клопотання, в якому просив суд, зокрема, вирішити раніше подані відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, продовження строку для подання відзиву, а також окремо відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі. У засідання суду 11.09.2026 представник відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час цього засідання, не з`явився та не був присутній при проголошенні остаточного судового рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі), натомість у засіданні суду був присутній представник позивача, а тому судом здійснювалась технічна фіксація запису судового засідання.
Суд зазначає, що відповідач був обізнаний про розгляд справи та дату судового засідання, мав доступ до протоколу судового засідання через систему «Електронний суд» та, відповідно, мав можливість прослухати запис судового засідання, що останнім не спростовано. Водночас, щодо посилань відповідача на те, що у протоколі судового засідання лише вказано про проголошення скороченої ухвали без вказання назви кінцевого процесуального документу, суд зазначає, що відповідач до засідання подав суду клопотання про закриття провадження у справі, відповідно, відповідач міг проявити розумну обачність і зацікавленість у з`ясуванні результатів розгляду справи та дізнатись про результати вирішення спору, більше того, у тексті протоколу вказано, що суд розглядає клопотання відповідача, досліджує зміст ухвали суду у справі № 916/4497/25, якою відповідач мотивував підстави для закриття провадження у справі, з`ясовує питання підвідомчості спору тощо.
З урахуванням вищевикладеного, суд виснує, що пасивна процесуальна поведінка відповідача, яка полягає у тривалому невжитті дій для з`ясування змісту ухваленого судового рішення за наявності доступу до системи «Електронний суд» та контактних даних суду, є власним ризиком відповідача та не може бути визнана поважною причиною для поновлення відповідачу строку для подання додаткових доказів, яке викладене у заяві за вх. ГСОО № 2-1863/26 від 23.09.2026. В цей же час, оскільки клопотання компанії Nord Garlic OU за вх. ГСОО № 32691/26 від 24.10.2026 подано фактично додатково до вищевказаного клопотання, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання компанії Nord Garlic OU за вх. ГСОО № 32691/26 від 24.10.2026 в частині поновлення процесуального строку також слід відмовити. У зв`язку з тим, що відповідачем пропущений встановлений Законом процесуальний строк для подання додаткових доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а у його поновленні судом було відмовлено, заяву компанії Nord Garlic OU за вх. ГСОО № 2-1863/26 від 23.09.2026 та клопотання за вх. ГСОО № 32691/26 від 24.10.2026 в частині долучення доказів слід залишити без розгляду.
Водночас, приймаючи до уваги, що відповідач у визначений ГПК України строк разом із клопотанням про закриття провадження у справі подав докази понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає необхідним розглянути заяву компанії Nord Garlic OU про стягнення з Фізичної особи-підприємця Владики Олени Григорівни витрат на правничу допомогу в сумі 2988 євро на підставі доказів, які долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між компанією Nord Garlic OU (далі по договору - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» (далі по договору - юридична фірма) був укладений договір про надання правничої допомоги № 3668-1478, за умовами якого юридична фірма зобов`язалась надати клієнту юридичні послуги з представництва інтересів клієнта у судових справах про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару від 08.08.2025 № 08-08 у розмірі 50000,00 євро проти ФОП Владика О.Г. на умовах цього договору та Умов надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери», які є невід`ємною частиною цього договору, однак з урахуванням того, що правова допомога буде надаватись передусім адвокатами Одеського офісу з почасовими ставками у розмірі від 120 до 160 євро.
До вищевказаного клопотання відповідачем були долучені такі рахунки з деталізацією наданих послуг: від 18.02.2026 № 46442 на суму 2000,00 євро як авансовий платіж; від 20.04.2026 № 466674 на суму 1704,00 євро; від 13.05.2026 № 46873 на суму 892,00 євро; від 16.06.2026 № 47094 на суму 2496,69 євро. Щодо цих рахунків відповідач пояснив таке: деталізація наданих послуг до рахунку № 46674 від 20.04.2026, загальна вартість наданих послуг за яким становить 1704,00 євро, повністю охоплюється авансом, сплаченим на підставі рахунку № 46442 від 18.02.2026, при цьому вартість правової допомоги, безпосередньо пов`язаної з розглядом справи № 916/4696/25, становить 1120 євро; рахунок № 46873 від 13.05.2026 з деталізацією наданих послуг, згідно з яким загальна вартість наданих послуг за яким становить 892,00 євро, вартість яких частково охоплюється авансом, сплаченим на підставі рахунку № 46442 від 18.02.2026; при цьому вартість правової допомоги, безпосередньо пов`язаної з розглядом справи № 916/4696/25, становить 236 євро; рахунок № 47094 від 16.06.2026 з деталізацією наданих послуг, згідно з яким загальна вартість наданих послуг за яким становить 2424,00 євро, при цьому вартість правової допомоги, безпосередньо пов`язаної з розглядом справи № 916/4696/25, становить 1632 євро.
Отже, з вищевказаних рахунків вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» за цими рахунками правнича допомога надавалась не лише щодо представництва інтересів відповідача при розгляді цієї справи. Водночас, відповідачем не надано суду деталізації з вказанням конкретного переліку послуг, які надавались відповідачу безпосередньо в межах розгляду саме цієї справи та вартості цих послуг. Так, за загальним правилом заяви сторін про розподіл судових суд розглядає без повідомлення учасників справи. Водночас, оскільки подані відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу сформовані таким чином, що потребують роз`ясненню, суд призначив у цій справі судове засідання для вирішення заяви відповідача. Разом з цим, відповідач у засідання суду не з`явився та направив суду повідомлення про розгляд поданих ним заяв без його участі.
Отже, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні детальний опис виконаних адвокатом (юридичною фірмою) робіт (послуг) в межах цієї справи, акти виконаних (наданих) адвокатом (юридичною фірмою) робіт (послуг) в межах цієї справи, підписані адвокатом (юридичною фірмою) та відповідачем, з яких можна достовірно встановити: 1) яка правнича допомога надавалась адвокатом саме у цій справі; 2) її вартість (розрахунок вартості, враховуючи погодинну ставку); 3) її прийняття довірителем, суд вважає, що відповідачем такі витрати не доведені, а тому відсутні підстави для їх покладення на позивача.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що компанії Nord Garlic OU слід відмовити у покладенні на Фізичну особу-підприємця Владику Олену Григорівну витрат на правничу допомогу в сумі 2988 євро.
Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви компанії Nord Garlic OU за вх. ГСОО № 2-1863/26 від 23.09.2026 та клопотання компанії Nord Garlic OU за вх. ГСОО № 32691/26 від 24.10.2026 в частині поновлення процесуального строку - відмовити.
2. Заяву компанії Nord Garlic OU за вх. ГСОО № 2-1863/26 від 23.09.2026 та клопотання компанії Nord Garlic OU за вх. ГСОО № 32691/26 від 24.10.2026 в частині долучення доказів - залишити без розгляду.
3. Відмовити компанії Nord Garlic OU у покладенні на Фізичну особу-підприємця Владику Олену Григорівну витрат на правничу допомогу в сумі 2988 євро.
Повний текст ухвали складено 19.10.2026.
Ухвала набрала законної сили 12.10.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля