ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/12374/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Танцюра Ю. Б.,
відповідача - Пащенко М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Корсак В. А., судді: Алданова С.О., Євсіков О. О.)
у справі № 910/12374/25
за позовом Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк" (далі - АТ "Акціонерний банк "Радабанк"; Банк; позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК; Комітет; відповідач) про визнання недійсним рішення АМК від 17 липня 2025 року № 309-р.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення АМК підлягає визнанню недійсним з таких підстав:
- відповідач безпідставно вимагав розкриття банківської таємниці (інформації про електронні адреси та роздруківки листів), обсяг якої не охоплюється положеннями профільного законодавства про банки;
- Комітет порушив принцип "двічі за одне й те саме не карають", притягнувши банк до відповідальності у вигляді двох штрафів за ненадання інформації на дублюючі питання у двох різних вимогах;
- відповідач вийшов за межі своїх повноважень та порушив порядок визначення розміру штрафу, оскільки розрахував його на основі показника доходу від звичайної діяльності (який включає пасивні доходи) замість імперативно встановленого законом доходу від реалізації продукції чи послуг;
- висновки Комітету не відповідають обставинам справи, а самі обставини, які мають суттєве значення для антимонопольної справи, з`ясовані неповно.
3. Правовими підставами позову позивач визначив статті 19, 61 Конституції України, статті 50, 52, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року № 2210-III (далі - Закон № 2210-III), статті 7, 16, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року № 3659-XII (далі - Закон № 3659-XII), статті 60, 61, 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон № 2121-III).
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з такого:
щодо доводу позивача про те, що запитувані електронні адреси та роздруківки листів не є "обставинами отримання гарантії", то зазначив, що текст у дужках у відповідній нормі профільного закону не є вичерпним переліком, а уточненням (у значенні "зокрема"), при цьому інформація про адресу, дату й спосіб надсилання є невід`ємною частиною обставин отримання банківської гарантії, яка підтверджує факт її передачі клієнту;
запитувана інформація безпосередньо стосується відносин із клієнтом, становить банківську таємницю та має бути розкрита на вимогу Комітету;
позивач без обґрунтувань не надав копії платіжних документів, а його посилання на неможливість надання електронних адрес є маніпулюванням, оскільки раніше банк безумовно надавав аналогічну інформацію на запит територіального відділення АМК;
застосований для розрахунку штрафу показник "дохід від звичайної діяльності" є абсолютним синонімом та належною нормативною базою, а відсутність конкретної назви рядка у звіті не звільняє суб`єкта від відповідальності.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2026 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2026 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Вирішено визнати недійсним рішення АМК від 17 липня 2025 року № 309-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з такого.
згідно з статтею 62 Закону № 2121-III банки розкривають АМК, серед іншого, інформацію про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано) та відповідну копію такої гарантії. Комунікація банку з клієнтом щодо направлення такої гарантії є складовою обслуговування клієнта та охоплюється режимом банківської таємниці, обов`язок з розкриття якої на вимогу АМК встановлений законом;
вимога-1 від 13 травня 2024 року та вимога-2 від 13 червня 2024 року є окремими актами індивідуальної дії, що породжують для адресата самостійні юридичні обов`язки та окремі строки виконання. Невиконання вимоги -1 у визначений строк утворило закінчений склад одного правопорушення, а подальше невиконання вимоги 2 - іншого. Той факт, що за змістом запитувана інформація була тотожною, не спростовує того, що Банк проігнорував два різних розпорядження державного органу, виданих на підставі різних правових актів та в різні проміжки часу. Принцип "двічі за одне й те саме не карають" у даному контексті не порушується;
Комітет застосував як базу нарахування штрафу показник звітності Банку "Дохід від звичайної діяльності" (куди включено понад 1 млрд грн процентних доходів), тоді як Закон вимагає обчислювати штраф виключно від "доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)". Процентні доходи за своєю правовою та економічною природою є доходами від розміщення капіталу, а не виручкою від реалізації послуг;
господарські суди не наділені повноваженнями перебирати на себе функції АМК та самостійно перераховувати розмір штрафу або змінювати базу його нарахування (що є виключною дискрецією Комітету).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
9. Скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень визначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
11. Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19 серпня 2026 року № 32.2-01/1542 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/12374/25 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В.
12. Відповідно до протоколів щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19, 20 та 21 серпня 2026 року призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
13. Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2026 року справу № 910/12374/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною 2 статті 300 ГПК України визначено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. На обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 липня 2026 року у справі № 904/5571/24, від 15 квітня 2021 року у справі № 910/17929/19, від 23 жовтня 2025 року у справі № 916/5264/24, від 12 червня 2025 року у справі № 924/55/25 щодо застосування статей 59, 60 Закону № 2210-III;
- пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно застосування частин другої та п`ятої статті 52 Закону № 2210-III, статті 4 Закону № 3659-XII, пункту 6 розділу II, пункту 1 розділу VI Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, частини третьої статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18.
17. Скаржник у касаційній скарзі посилається також на таке: суд апеляційної інстанції обмежився власним розумінням змісту терміна "дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", що призвело до неправильного застосування частини другої та п`ятої статті 52 Закону № 2210-III, пункту 1 розділу VI Порядку визначення розміру штрафу, частини третьої статті 6 Закону № 996-XIV; у разі незгоди суду апеляційної інстанції з визначеним Комітетом розміром штрафу, наслідком такого висновку могло бути лише скасування пунктів 2, 4 рішення Комітету, а не всього рішення АМК.
Доводи інших учасників справи
18. Позивач звернувся до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України та залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін в частині підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
19. У відзиві позивач зазначає про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді при перегляді цієї справи та зазначає про надання відповідних документів на їх підтвердження відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Суди попередніх інстанцій встановили, що у Комітеті здійснювався контроль за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОФІЖИТЛОБУД" (далі - ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД") і Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "АЛЬФАБУД" (далі - ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД") законодавства про захист економічної конкуренції під час участі в торгах, які проводив Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на закупівлю:
-"Капітальний ремонт Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 295" Криворізької міської ради за адресою: мікрорайон Сонячний, 3-Б, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)" (ідентифікатор торгів на веб-порталі "Prozorro" UA-2024-01-10-003896-a);
- "Капітальний ремонт Криворізької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 89 Криворізької міської ради Дніпропетровської області за адресою: 50054, місто Кривий Ріг, вулиця Мальовнича, будинок 1А (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) (ідентифікатор торгів на веб-порталі "Prozorro" UA-2024-01-10-002940-a) (далі - торги).
21. Під час здійснення контролю Комітетом було встановлено, що зазначені суб`єкти господарювання під час участі в торгах надали забезпечення тендерної пропозиції у вигляді банківських гарантій, виданих АТ "Акціонерний банк "Радабанк", а саме:
- ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "АЛЬФАБУД" (ідентифікаційний код юридичної особи 43370616) - № 3621/15Г-Т/0 (вих. № 35/29 від 16 січня 2024 року), № 3621/15Г-Т/0 (вих. № 36/29 від 16 січня 2024 року);
- ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОФІЖИТЛОБУД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42459279) - № 924/15Г-Т/0 (вих. № 39/29 від 16 січня 2024 року), № 924/15Г-Т/0 (вих. № 40/29 від 16 січня 2024 року) (далі - гарантії).
22. Враховуючи викладене, у Комітету виникла необхідність у встановленні обставин отримання ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД" гарантій.
23. У зв`язку з наведеним та з метою повного, всебічного й об`єктивного здійснення вищезазначеного контролю, керуючись статтями 7, 16, 22 та 22-1 Закону № 3659-XII, на адресу АТ "Акціонерний банк "Радабанк" направлено вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 13 травня 2024 року № 145-29.3/07-1275 (вимога-1).
24. У вимозі -1 від АТ "Акціонерний банк "Радабанк" вимагалося протягом 10 робочих днів із дня отримання вимоги -1 надати Комітету визначену інформацію та належним чином засвідчені копії документів.
25. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303516449830 вимогу -1 АТ "Акціонерний банк "Радабанк" отримало 20 травня 2024.
26. Згідно з листом АТ "УКРПОШТА" від 21 лютого 2025 року № 1.03.009.004.-6487-25 рекомендований лист № 0303516449830, яким направлено вимогу -1, вручено на підставі довіреності уповноваженій на отримання поштових відправлень АТ "Акціонерний банк "Радабанк" Максюті Олені Дмитрівні 20 травня 2024 року із застосуванням у виробничій документації штемпеля банку.
27. Останній день строку надання АТ "Акціонерний банк "Радабанк" інформації на вимогу-1 припадав на 03 червня 2024 року.
28. АТ "Акціонерний банк "Радабанк" листом від 24 травня 2024 року № 959-1/29/2024-БТ надало відповідь на вимогу -1, зі змісту якого встановлено, що інформацію на вимогу -1 надано в неповному обсязі.
29. У вимозі-1 запитувалася, зокрема, така інформація:
питання 4: "Зазначити спосіб (поштою, особисто, кур`єром, електронною поштою) отримання суб`єктами господарювання гарантій. У разі, якщо гарантії було отримано:
- шляхом особистого вручення представнику (ам) суб`єкта господарювання, то надати відповідну інформацію (П.І.Б., посада, найменування суб`єкта господарювання) про кожну особу, яка здійснювала таке отримання, з підтверджуючими доказами (копіями довіреностей тощо);
- кур`єром або поштою, то надати копії документів (накладних тощо), які підтверджують факт такого надсилання (подання);
- електронною поштою, то надати відповідний електронний лист про надсилання гарантії на оптичному носії та роздруківку відповідного електронного листа (повідомлення)";
питання 8: "Копії документів (платіжних доручень, інструкцій тощо), що підтверджують оплату послуг, пов`язаних з отриманням ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД" гарантій".
30. Натомість АТ "Акціонерний банк "Радабанк" листом від 24 травня 2024 року № 959-1/29/2024-БТ надало інформацію про те, що гарантії отримали ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД" електронною поштою (без довіреностей).
31. Однак Банк не надав відповідного електронного листа про надсилання гарантії на оптичному носії та роздруківку відповідного електронного листа (повідомлення).
32. АТ "Акціонерний банк "Радабанк" також зазначило таке: "надання інших документів, зазначених у запиті, нормами Закону не передбачено. Однак, якщо у Банку будуть законні підстави для надання документів, Банк не перешкоджатиме цьому".
33. При цьому Банк підтвердив факт видання гарантій та оплату послуг, пов`язаних із виданням гарантій, однак не надав запитуваних у питанні 8 вимоги- 1 копій документів (платіжних доручень, інструкцій тощо), що підтверджують оплату послуг, пов`язаних з отриманням ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД" гарантій.
34. Враховуючи викладене, за результатом опрацювання інформації, яку надало АТ "Акціонерний банк "Радабанк" на вимогу -1 листом від 24 травня 2024 року № 959-1/29/2024-БТ, у Комітету виникла потреба в уточненні інформації.
35. На підставі наведеного, керуючись статтями 7, 16, 22 та 22-1 Закону № 3659-XII, на адресу АТ "Акціонерний банк "Радабанк" направлено вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 13 червня 2024 року № 145-29.3/07-1566 (вимога-2), у якій вимагалося протягом 5 робочих днів із дня отримання вимоги надати Комітету інформацію та належним чином засвідчені копії документів, зокрема:
- питання 1: "Інформацію про електронні адреси, на які Банком було надіслано Гарантії ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД" з наданням роздруківок відповідних електронних листів про надсилання гарантії";
- питання 2: "Копії документів (платіжних доручень, інструкцій тощо), що підтверджують оплату послуг, пов`язаних з отриманням ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД" гарантій".
36. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303516335222 вимогу 2 АТ "Акціонерний банк "Радабанк" отримало 19 червня 2024 року.
37. Згідно з листом АТ "УКРПОШТА" від 21 лютого 2025 року № 1.03.009.004.-6487-25 рекомендований лист № 0303516335222, яким направлено вимогу-2, вручено на підставі довіреності уповноваженій на отримання поштових відправлень АТ "Акціонерний банк "Радабанк" Максюті Олені Дмитрівні 19.06.2024 із застосуванням у виробничій документації штемпеля банку.
38. Отже, останній день надання АТ "Акціонерний банк "Радабанк" інформації на вимогу-2 припадав на 26 червня 2024 року.
39. Листом від 21 червня 2024 року № 4615-1/29/2024 Банк надав копії платіжних інструкцій, що підтверджують оплату послуг, пов`язаних з отриманням ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД" гарантій.
40. При цьому відмовив у наданні інформації щодо електронних адрес, на які Банк надіслав гарантії ТОВ "БГ "АЛЬФАБУД" і ТОВ "БК "ПРОФІЖИТЛОБУД", та роздруківок відповідних електронних листів про надсилання гарантії.
41. АТ "Акціонерний банк "Радабанк" зазначило: "Надання інформації про електронні адреси, на які Банком було надіслано гарантії з наданням роздруківок відповідних електронних листів про надсилання гарантії не передбачено чинним законодавством".
42. 17 липня 2025 року АМК прийняв рішення № 309-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення, рішення № 309-р, спірне рішення, оскаржуване рішення) у справі № 145-26.13/30-25/120-спр, яким визнано, що АТ "Акціонерний банк "Радабанк":
- вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді подання інформації в неповному обсязі АМК на вимогу заступника Голови АМК - державного уповноваженого від 13 травня 2024 року № 145-29.3/07-1275 у встановлений органом АМК строк;
- вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді подання інформації в неповному обсязі АМК на вимогу заступника Голови АМК - державного уповноваженого від 13 червня 2024 року № 145-29.3/07-1566 у встановлений органом АМК строк.
За порушення, вказані в пунктах 1, 3 резолютивної частини рішення № 309-р, на АТ "Акціонерний банк "Радабанк" накладено штрафи у загальному розмірі 8 173 340,00 грн (по 4 086 670,00 грн за кожне порушення).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
43. Перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
44. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 3659-XII основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
46. Комітет має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків (частина 3 статті 7 Закону № 3659-XII).
47. За змістом статті 14 Закону № 3659-XII постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.
48. Пунктом 5 частини 1 статті 17 Закону № 3659-XII передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
49. Відповідно до статті 16 Закону № 3659-XII державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
50. Положеннями статті 22 Закону № 3659-XII передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
51. Відповідно до статті 22-1 Закону № 3659-XII суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом № 2121-III.
52. Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (серед іншого) є: подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки (стаття 50 Закону № 2210-III).
53. Частиною 1 статті 56 Закону № 2210-III встановлено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
54. Відповідно до частини 1 статті 60 Закону № 2210-III заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
55. Згідно з пунктом 31 частини першої статті 62 Закону № 2121-III інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками: органам Антимонопольного комітету України, голові його територіального відділення на їхні запити (письмову вимогу) щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента; ідентифікаційні дані клієнта (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що були використані при реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи дистанційного обслуговування, інформацію щодо IP-адрес та пристроїв, що використовуються клієнтом для реєстрації в системі, дистанційного обслуговування, ідентифікаційні дані уповноважених осіб клієнта (прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків), які мають право вчиняти дії, отримувати послуги банку від імені цього клієнта з наданням документів, що підтверджують повноваження таких осіб; інформацію про вчинення клієнтом (уповноваженою особою клієнта) таких правочинів: отримання у банку кредиту (копію кредитного договору, відомості про наявність та вид забезпечення такого кредиту, перелік та вид активів, що є предметом застави, майнової поруки за таким кредитом), ідентифікаційні дані інших осіб (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), які виступають поручителями чи гарантами за таким кредитом, інформацію про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано) та відповідну копію такої гарантії.
56. Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення вимоги про надання інформації є способом одержання інформації, необхідної для виконання покладених Законом № 3659-XII на органи АМК завдань і обов`язків. Разом з тим законодавством України не передбачено можливості суб`єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування головою територіального відділення АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції (див. постанови Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 910/13472/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 910/12393/18).
57. За загальним правилом під "обставинами" розуміється сукупність умов, дій, подій та фактів, що супроводжують певне явище. Отримання клієнтом гарантії - це не лише прийняття банком рішення про її видачу на підставі заяви, але й фактичний процес її доведення до відома бенефіціара або принципала. Інформація про те, на яку електронну адресу, з якої ІР-адреси, якого числа та у який спосіб (у форматі електронного документа з КЕП чи сканованої копії) було надіслано гарантію, є невіддільною складовою обставин її отримання.
58. Отже, норма пункту 31 частини першої статті 62 Закону № 2121-III, щодо надання банками інформації про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано), зобов`язує банки надавати органам Антимонопольного комітету України, голові його територіального відділення на їхні запити (письмову вимогу) зазначену інформацію та документи підтверджуючі цю інформацію в тому обсязі, в якому вони запитуються цими органами. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, конструкція дужок у цьому випадку не звужує базове поняття "інформація про обставини".
59. Отже, встановивши, що у Банка був наявний обов`язок надати Комітету запитувану інформацію та документи, а його відмова у їх наданні свідчить про подання інформації в неповному обсязі на вимоги Комітету, апеляційний господарський суд дійшов підставного висновку, що Комітет обґрунтовано встановив у діях Банку порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210-III, за кожним із фактів невиконання відповідної вимоги.
60. Водночас, колегія суддів не погоджується із висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним спірного рішення АМК через неправильність визначення останнім АМК суми штрафу з огляду на таке.
61. Відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 52 Закону № 2210-III за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210-III, накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
62. Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону № 2210-III якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом сьомим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.
63. Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 14 грудня 2023 року № 22-рп, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 січня 2024 року за № 123/41468, за вчинення порушення, передбаченого пунктами 13- 15 статті 50 Закону, базовий розмір штрафу визначається в межах, встановлених частинами другою та п`ятою статті 52 Закону, залежно від ступеня негативного впливу на можливості виконання органами Комітету завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи та положень пункту 2 цього розділу.
64. Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку розмір доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф, відповідно до якого визначається граничний розмір штрафу, встановлюється: 1) на підставі документально підтверджених відомостей, наданих відповідачем; 2) на підставі відомостей, визначених формою № 2 "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)", наведеною в додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, або на підставі фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, складеної за таксономією фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності, для суб`єктів господарювання, які для ведення бухгалтерського обліку застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності.
65. З наведених норм права вбачається, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені ними строки (пункт 14 статті 50 Закону № 2210-III), накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за попередній звітний рік, який встановлюється на підставі документально підтверджених відомостей, наданих відповідачем або на підставі відомостей фінансової звітності.
66. Отже, зазначені норми покладають на суб`єктів господарювання зобов`язання подавати на запит органів АМК відомості про отриманий ними дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі не подання таких відомостей органи АМК можуть накласти на суб`єктів господарювання штраф у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або визначити такий розмір доходу (виручки) на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.
67. Як встановлено судами з метою визначення розміру доходу (виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) АМК звернувся до позивача з відповідним запитом. На виконання цього запиту позивач був зобов`язаний розрахувати та надати відповідачу відомості про свій дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за попередній звітний рік. Проте, як встановлено судами листом від 30 квітня 2025 року № 3268-1/1/2025 позивач надав звіт про сукупний дохід, прибуток або збиток, за характером витрат, що є частиною фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності, станом на 31 грудня 2024 року. Відповідно до зазначеного звіту дохід від звичайної діяльності Банку становить 1 226 001 тис. грн.
68. На повторний запит АМК про розмір доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік та чи дорівнює він доходу позивача від звичайної діяльності за 2024 рік, позивач листом від 16 травня 2025 року №3776-1/1/2025 надав відомості про доходи банку за 2024 рік, зокрема про доходи за кредитами, що надані клієнтам 415 589 054,93 грн. Повідомив, що відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які застосовуються до банківських установ згідно з частини 3 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"…банком обліковуються окремі види доходів відповідно до МСФЗ 9, МСФЗ 7, МСФЗ 15 та інші. Також позивач відповів, що оскільки законодавство про фінансову звітність не передбачає формування показника "дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" він утримається від самостійного агрегування наведених доходів у цілісний показник.
69. З наведеного вбачається, що позивач не розрахував та не надав на запит АМК відомості про свій дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік. Посилання позивача на те, що законодавство про фінансову звітність для банків не покладає на нього зобов`язання розраховувати дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Верховний Суд відхиляє, оскільки таке зобов`язання покладене на нього наведеними нормами статті 52 Закону № 2210-III.
70. Апеляційний суд погодився з висновками АМК про вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону № 2210-III, яке встановлено у пунктах 1, 3 спірного рішення АМК від 17 липня 2025 року № 309-р, проте помилково визнав недійсним вказане рішення у повному обсязі, що свідчить про невідповідність мотивувальної та резолютивної частин постанови.
71. Також, здійснюючи оцінку правильності визначення АМК розмірів накладених на позивача штрафів, апеляційний господарський суд зазначив, що АМК неправильно застосував як базу нарахування штрафів показник звітності банку "дохід від звичайної діяльності", оскільки до нього входять процентні доходи від розміщення капіталу, які не є виручкою банку від реалізації послуг, за винятком доходів від розміщення коштів у формі кредитування, яке є фінансовою послугою.
72. При цьому, апеляційний господарський суд у порушення вимог статей 4, 86 ГПК України не встановив чи порушені права позивача внаслідок накладення на нього штрафів у спірних розмірах, не перевірив чи перевищують ці розміри один відсоток процентних доходів позивача від розміщення коштів у формі кредитування, які апеляційний суд визнав доходами від фінансових послуг та які становили 415 589 054,93 грн за даними позивача за 2024 рік, або розмір, встановлений частиною п`ятою статті 52 Закону № 2210-III, оскільки позивач не подав на запит АМК інформацію про спій дохід (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік.
73. Зазначені обставини апеляційний господарський суд не дослідив, відповідно не встановив чи відповідають визначені Комітетом розміри штрафів розмірам, визначеним нормами абзацу сьомого статті 52 Закону № 2210-III.
74. Таким чином, апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про неправильність визначення Комітетом бази для розрахунку штрафу, не встановив усіх обставин, необхідних для вирішення питання щодо правомірності пунктів 2, 4 рішення АМК, не перевірив правильність визначення граничного розміру штрафу та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для визнання зазначених пунктів рішення АМК недійсними.
75. За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду в частині визнання недійсними пунктів 2, 4 рішення АМК від 17 липня 2025 року № 309-р не є ухваленою відповідно до вимог статті 236 ГПК України.
76. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 300 ГПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
77. Законодавець у частині 1 статті 236 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 236 ГПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
78. Відповідно до пункту 2 частин першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
79. Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
80. Отже, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в частині визнання недійсними пунктів 2, 4 рішення АМК від 17 липня 2025 року № 309-р та направлення справи у скасованій частині на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
81. Під час нового розгляду справи у скасованій частині суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, надати оцінку відповідним доказам і доводам учасників справи, перевірити відповідність визначених Комітетом розмірів штрафів вимогам статті 52 Закону № 2210-III та, за результатами такого дослідження, встановити наявність або відсутність підстав для визнання недійсними пунктів 2, 4 рішення АМК від 17 липня 2025 року № 309-р і ухвалити судове рішення відповідно до вимог статті 236 ГПК України.
Судові витрати
82. Враховуючи, що в цьому випадку справа у скасованій частині направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2026 року у справі № 910/12374/25 у частині визнання недійсними пунктів 1 та 3 рішення Антимонопольного комітету України від 17 липня 2025 року № 309-р скасувати. В цій частини залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2026 року.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2026 року у справі № 910/12374/25 у частині визнання недійсними пунктів 2 та 4 рішення Антимонопольного комітету України від 17 липня 2025 року № 309-р скасувати. В цій частини справу № 910/12374/25 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова