ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 400/11027/25
адміністративне провадження № К/990/30264/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Димерлія О.О., суддів Вербицької Н.В., Терлецького Д.С.) у справі №400/11027/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.09.2025 №14.2-10/10.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі - відповідач, Держпродспоживслужба, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Держпродспоживслужби від 11.09.2025 №14.2-10/10 про накладення штрафу в сумі 400000 грн за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" від 18.05.2017 №2042-VIII (далі - Закон №2042-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на безпідставність прийняття наказу про проведення позапланової перевірки Товариства. Позивач вважає, що для проведення позапланової перевірки відповідач мав отримати відповідне рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Також зазначив, що відповідач не надав доказів придбання скаржником ( ОСОБА_1 ) продукції та порушення його прав, законних інтересів, життя чи здоров`я. Позивач стверджує, що він не здійснював реалізацію та/або зберігання для цілей реалізації сиру твердого "Український" 50% масової частки жиру в сухій речовині, який виготовлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Доманівський Маслосирзавод" (далі - ТОВ "ТМ ДМСЗ").
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач видав наказ від 08.07.2025 №2071-ОД "Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю ТОВ "Миколаївмолпром". В цьому наказі відповідач визначив, що підставою для проведення позапланового заходу є наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.01.2023 №5 "Про затвердження Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин на період воєнного стану" та звернення громадянина ОСОБА_1 щодо фальсифікації молочної продукції Товариства.
4. Відповідач на підставі цього наказу провів позаплановий захід державного контролю у формі інспектування із відбором зразків на потужності Товариства на предмет виконання вимог законодавства про харчові продукти при виробництві та обігу масла солодковершкового і сиру твердого.
5. Під час проведення перевірки установлено, що в складі продукції зберігається сир твердий "Український" 50% масової частки жиру в сухій речовині, який виготовлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДМСЗ" (далі - ТОВ "ТМ ДМСЗ"), кількістю 32,2 т. Оператор ринку ТОВ "ТМ ДМСЗ" не має експлуатаційного дозволу на виробництво молочних продуктів, наявність якого передбачена статтею 23 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР.
6. У зв`язку з тим, що Товариство відмовилося надати інформацію про продукцію, головний державний ветеринарний інспектор видав розпорядження від 10.07.2025 №14-р "Про тимчасове припинення обігу сиру твердого "Український" 50% масової частки жиру в сухій речовині, виготовленого ТОВ "ТМ ДМСЗ", яким зобов`язав Товариство призупинити обіг сиру твердого "Український" 50% масової частки жиру в сухій речовині, який виготовлено ТОВ "ТМ ДМСЗ" кількістю 32,2 т. Встановив термін виконання з 10.07.2025 по 23.07.2025 включно.
7. Товариство листом від 16.07.2025 №57 повідомило відповідача, що цей сир вивезено власником з території підприємства.
8. За наслідками інспектування 16.07.2025 відповідач склав акт від 16.07.2025 №14.15.1-39/17 (далі - акт перевірки), у якому зазначено про порушення Товариством вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин. Відповідач встановив, що Товариство не усунуло виявлені невідповідності шляхом здійснення корекцій та коригувальних дій.
Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про невиконання Товариством вимог розпорядження від 10.07.2025 №14-р та порушення вимог пункту 2 частини першої статті 16 Закону №2042-VIII, що свідчить про невиконання пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР.
9. На підставі висновків акта перевірки, керуючись пунктом 18 частини першої статті 65, статтею 66 Закону №2042-VIII щодо невиконання рішення відповідача про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, Держпродспоживслужба прийняла постанову від 11.09.2025 №14.2-10/10 про накладення на Товариство штрафу в сумі 400000 грн. В цій постанові відповідач зазначив, що підставою для проведення позапланового заходу є наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.01.2023 №5 "Про затвердження Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин на період воєнного стану".
10. Не погодившись із цією постановою, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 31.03.2026 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган провів перевірку з дотриманням законодавчо передбаченої процедури, за наслідками якої встановлено порушення Товариством законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, тому на Товариство правомірно накладено штраф за порушення вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин.
12. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.05.2026 апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення процедури призначення та проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними і скасування оскаржуваної постанови щодо застосування до Товариства фінансових санкцій у вигляді штрафу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
13. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування цієї підстави скаржник посилається на неправильне застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану" від 13.03.2022 №303 (далі - Постанова №303) та неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.05.2025 у справі №420/9450/23 щодо підстав проведення перевірки і правомірності рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
15. Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про порушення ним порядку проведення перевірки. Зазначає, що ним правомірно проведено перевірку Товариства з дотриманням процедури, за наслідками якої встановлено порушення Товариством законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин.
16. Окрім наведеного, скаржник покликається на підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки предметом розгляду у справі №400/11027/25 є здійснення державного контролю в сфері якості харчових продуктів, що поставляються позивачем з метою забезпечення Збройних Сил України, відповідно погана їх якість негативно впливає на обороноздатність України.
17. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.
18. Позивач наполягає на тому, що відповідач, провів перевірку не у спосіб, визначений законом, а тому вважає, що висновки за результатами такої перевірки не можуть слугувати підставою для притягнення його до відповідальності. Зауважує, що він не здійснював реалізацію товару, про який зазначено контролюючим органом в акті перевірки.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. За правилами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
21. Захист прав споживачів та забезпечення безпечності харчових продуктів безумовно є конституційним пріоритетом (стаття 3, частина четверта статті 42 Конституції України) та міжнародним зобов`язанням України.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
24. Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
25. Частиною першою статті 2 Закону №877-V передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
26. 15.12.2023 набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону №2073-IX).
Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону №2073-IX).
Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону №2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
27. Стаття 71 Закону №2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.
У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.
Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
28. Відповідно до статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.
Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.
29. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 20.05.2022 у справі №340/370/21, від 21.03.2023 у справі №640/17821/21, від 27.03.2025 у справі №480/5652/24 наголосив, що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.
30. Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі висновків акту перевірки та дії Держпродспоживслужби щодо проведення позапланової перевірки за зверненням фізичної особи, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону №877-V.
31. Абзацом 5 частини першої статті 6 Закону №877-V встановлено, що підставою для позапланового заходу може бути, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Водночас згідно зі статтею 2 Закону № 877-V вимога щодо отримання такого погодження не поширюється на відповідні заходи державного контролю, які здійснюють Держпродспоживслужба та її територіальні органи, з урахуванням особливостей, установлених Законом № 2042-VIII.
Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
32. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діяв на час перевірки.
33. У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) було припинено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 (далі - Постанова №303).
34. Виняток передбачено пунктом 2 Постанови №303, відповідно до якого за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
35. До 24.07.2025 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 №903 "Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства") центральним органом, що формує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, було Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики). Відповідно до пункту 1 Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №124 (втратило чинність 24.07.2025, тобто на час проведення перевірки було чинним), Мінагрополітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Після цієї дати його функції виконує Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства.
36. Мінагрополітики наказом від 03.01.2023 №5 "Про затвердження Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин на період воєнного стану", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.01.2023 за №33/39089, затвердило відповідний Перелік (далі - Перелік). Цей наказ втратив чинність 31.03.2026 (у день ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі) на підставі наказу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства від 27.02.2026 №3457, а на час проведення перевірки був чинним.
Пунктом 2 цього наказу Мінагрополітики наказало Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів протягом періоду воєнного стану забезпечити здійснення позапланових заходів державного контролю за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України, з підстав, визначених Переліком. Пунктами 2, 4 Переліку такими підставами визначено: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності); перевірку виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
37. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (у редакції, чинній на час проведення позапланового заходу), Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику, зокрема, у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів і державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу.
38. Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для проведення позапланового заходу, виходив з того, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, не надав дозволу на проведення такої перевірки, а Перелік підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин на період воєнного стану, затверджений наказом Мінагрополітики від 03.01.2023 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.01.2023 за №33/39089, є нормативно-правовим актом і не є рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, яким надано дозвіл на здійснення позапланової перевірки саме позивача.
39. Однак, Верховний Суд з такою позицією не погоджується та вважає, що наказ Мінагрополітики від 03.01.2023 №5, яким затверджено Перелік є рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідних сферах, яким визначено загальні підстави здійснення позапланових заходів державного контролю під час воєнного стану. Водночас застосування цього наказу щодо конкретного оператора ринку залежить від наявності передбачених ним умов.
40. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не встановив наявності чи відсутності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України.
41. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин справи, підтверджених відповідними доказами. Згідно зі статтею 2 та частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі виявляє та витребовує докази з власної ініціативи, що зобов`язує його до активної ролі в судовому процесі.
42. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України), а результат такого дослідження відображає в мотивувальній частині рішення (частина четверта статті 246 КАС України). Водночас кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, визначених статтею 78 цього Кодексу (частини перша і друга статті 77 КАС України).
43. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша - четверта статті 242 КАС України). Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму слід застосувати (стаття 244 КАС України).
44. У цій справі суд апеляційної інстанції не дотримався обов`язку безпосередньо, всебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи та надати правову оцінку всім доводам учасників справи, застосував формальний підхід до її вирішення і порушив правила офіційного з`ясування обставин, а тому достовірно не встановив обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Верховний Суд не може визнати таке рішення законним і обґрунтованим: невстановлення предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам, що до нього входять, свідчить про недотримання вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та про невжиття належних і достатніх заходів для їх встановлення, зокрема шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
45. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
46. Суд апеляційної інстанції застосував пункт 2 Постанови №303 без з`ясування обставин, від яких залежить його правильне застосування, зокрема наявності загрози, передбаченої цим пунктом.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині встановлення обставин і дослідження доказів, а тому є підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З огляду на те, що справа підлягає направленню на новий розгляд, Суд не надає оцінки доводам скаржника щодо фундаментального значення питання права та впливу якості продуктів, які постачаються для Збройних Сил України, на обороноздатність держави, а також іншим доводам касаційної скарги щодо суті спору.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №400/11027/25 скасувати, справу №400/11027/25 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб