УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 640/16998/19
адміністративне провадження № К/990/47396/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року
у справі № 640/16998/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2019 року № [номер приховано] та № [номер приховано].
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року це рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року № [номер приховано] і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року. У частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року № [номер приховано] рішення суду першої інстанції залишено в силі. Справу в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № [номер приховано] направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
За результатами нового розгляду рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року № [номер приховано].
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши зміст касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Частина четверта статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає вичерпні випадки, за яких неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, скаржник має не лише назвати відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, а й викласти доводи, які за своїм змістом відповідають визначеній ним підставі касаційного оскарження.
У касаційній скарзі відповідач посилається на пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Для належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, необхідно зазначити норму права, застосовану судом апеляційної інстанції без урахування відповідного висновку Верховного Суду, навести такий висновок, обґрунтувати подібність правовідносин та пояснити, у чому саме полягає невідповідність оскаржуваного рішення цьому висновку. Саме по собі цитування судових рішень не становить належного викладення цієї підстави.
Скаржник зазначає про неврахування постанови Верховного Суду від 08 листопада 2021 року, наводячи фрагмент її мотивування щодо з`ясування причин ненадання платником документів та пояснень під час повторної перевірки. Водночас номера справи не зазначає та не пояснює, як наведений висновок співвідноситься з установленими у цій справі обставинами і правовими мотивами оскаржуваних рішень.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 2а-9423/12/2670, від 09 жовтня 2019 року у справі № 808/9397/13-а та від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16 наведені на підтвердження обов`язку платника надавати документи під час перевірки та наслідків їх ненадання. Однак скаржник не обґрунтовує, у чому полягає застосування апеляційним судом відповідних норм усупереч наведеним висновкам з урахуванням підстав, з яких спірне податкове повідомлення-рішення було скасоване.
Також скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 826/7047/13, від 14 травня 2019 року у справі № 826/10711/14, від 03 січня 2018 року у справі № 826/2747/13-а, від 12 березня 2019 року у справі № 826/15644/13-а, від 14 січня 2020 року у справі № 826/9925/14, від 05 травня 2020 року у справі № 826/14426/16, від 14 травня 2019 року у справі № 813/7584/14 та від 23 квітня 2019 року у справі № 825/993/13-а. Наведеними в касаційній скарзі фрагментами цих рішень відповідач обґрунтовує необхідність перевірки відомостей щодо непричетності посадових осіб контрагентів до їхньої діяльності, оцінки матеріалів кримінальних проваджень та достовірності первинних документів.
Окремо відповідач наводить постанови Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року у справі № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-3849а15, від 12 січня 2016 року у справі за позовом науково-виробничого приватного підприємства «Пласт», а також постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 812/4507/13-а та від 23 травня 2018 року у справі № 826/16865/14 щодо оцінки документів, складених від імені контрагентів з ознаками фіктивності.
Проте наведені посилання не супроводжуються обґрунтуванням подібності юридично значущих обставин та поясненням того, як відповідні висновки впливають на застосування норм права, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.
Зокрема, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року № [номер приховано] про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15 750,00 грн прийнято після закінчення строку, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Водночас касаційна скарга не містить обґрунтування підстав касаційного оскарження щодо застосування цієї норми. Скаржник не зазначає висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, який не врахував апеляційний суд, та не пов`язує наведені доводи щодо документального підтвердження операцій з висновком судів про сплив строку визначення грошового зобов`язання.
Суд наголошує, що на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження перевіряється належність викладення передбачених законом підстав касаційного оскарження. Перевірка правильності обчислення судами строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, потребує відповідних доводів у межах належно визначеної підстави касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції не може сформулювати такі доводи замість скаржника.
Крім того, значна частина касаційної скарги присвячена господарським операціям позивача з ТОВ «Вінд Прайм», які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року № [номер приховано]. Однак спір у цій частині остаточно вирішений постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року, якою залишено в силі рішення про скасування цього податкового повідомлення-рішення. Відповідна частина спору не була предметом нового розгляду, а тому наведені щодо неї доводи не обґрунтовують підстав касаційного оскарження рішень від 20 червня 2024 року та 29 вересня 2026 року.
Щодо пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає, що ця підстава вимагає вмотивованого обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, застосованого апеляційним судом в оскаржуваному рішенні.
Скаржник не визначив конкретного висновку Верховного Суду, застосованого апеляційним судом, від якого необхідно відступити, не навів причин такого відступлення та не сформулював запропонованого ним підходу до застосування відповідної норми права. Натомість наполягає на врахуванні наведених у скарзі судових рішень. Таким чином, посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України є формальним та не супроводжується необхідним обґрунтуванням.
Твердження про неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів і неправильний розподіл обов`язку доказування також не замінюють викладення передбачених законом підстав касаційного оскарження. Скаржник не конкретизував їх стосовно визначених частинами другою і третьою статті 353 КАС України випадків та умов їх застосування.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі № 640/16998/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова