УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 120/5560/25
адміністративне провадження № К/990/44641/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник, В/ч НОМЕР_1 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 08.08.2020 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 08.08.2020 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою від 23.02.2026, на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги.
15.04.2026 В/ч НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 120/5560/25.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з неусуненням недоліків.
14.05.2026 В/ч НОМЕР_1 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 120/5560/25.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважних причин пропуску та наданням відповідних доказів. Залишаючи скаргу без руху, судом зауважено, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені апелянтом (відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору та перебування військової частини у складі Збройних Сил України в умовах воєнного стану), та продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 120/5560/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не зазначено обставин, які об`єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 01.09.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
В подальшому ухвалою Суду від 28.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви В/ч НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 01.09.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
01.10.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25.
Ухвалою Суду від 05.10.2026 визнано неповажними підстави пропуску В/ч НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25.
Цією ухвалою Суду касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 329 та 330 КАС України Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставляння.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 05.10.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 06.10.2026 о 12 год 25 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
15.10.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла уточнена касаційна скаргу, у якій серед іншого скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи уточненої касаційної скарги та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для його поновлення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними.
Оцінюючи поважність причин пропуску процесуального строку, суд виходить з того, що такі причини можуть бути визнані поважними за умови, якщо вони є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) безпосередньо унеможливлює або істотно ускладнює вчинення процесуальних дій у визначений законом чи судом строк; 2) виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) існувала протягом строку, який пропущено; 4) підтверджується належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд у кожній конкретній справі оцінює обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, у взаємозв`язку із тривалістю пропущеного строку, поведінкою особи протягом цього строку, вчиненими нею діями, спрямованими на реалізацію права на оскарження, та наданими на підтвердження відповідних обставин доказами у їх сукупності.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене, зокрема, встановленням процесуальних строків. Запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та обмеження періоду, протягом якого ці правовідносини можуть залишатися спірними.
Водночас у разі подання особою клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати оцінку наведеним у ньому обставинам та вирішити питання про визнання причин пропуску строку поважними або неповажними.
Поновлення пропущеного процесуального строку не є безумовним обов`язком суду, а здійснюється за результатами оцінки встановлених обставин, доводів заявника та доказів, поданих на їх підтвердження.
У постановах від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, від 07.09.2023 у справі № 120/3679/22 та від 04.09.2024 у справі № 520/30207/23 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено за умови одночасного дотримання таких критеріїв:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулося у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або протягом розумного строку після отримання копії ухвали про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження та вжив усіх можливих і залежних від нього заходів для усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення первісної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення, та були зумовлені об`єктивними і непереборними обставинами, що унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції;
- наявність відповідних обставин підтверджено належними та допустимими доказами.
Перевіряючи відповідність повторного звернення відповідача з апеляційною скаргою зазначеним критеріям, Суд ураховує таке.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, Суд з`ясовує процесуальну послідовність звернень військової частини НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції.
Як убачається з доводів касаційної скарги, військова частина НОМЕР_1 пов`язує несвоєчасне усунення недоліків апеляційних скарг із відсутністю коштів для сплати судового збору та організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням і перерозподілом бюджетних асигнувань, а також безспірним списанням коштів з рахунків військової частини за виконавчими документами.
З цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, від 21.09.2023 у справі № 160/15387/22, від 09.11.2023 у справі № 560/11237/22 та від 20.11.2023 у справі № 120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення встановленого законом строку та, відповідно, підставою для поновлення цього строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не можуть виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та адміністрування і не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Отже, відсутність у кошторисі суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору, а також організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю перерозподілу бюджетних асигнувань, самі собою не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Посилання скаржника на те, що військова частина НОМЕР_1 неодноразово зверталася до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами та заявами про усунення їх недоліків, не спростовують наведених висновків, оскільки саме по собі повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
При цьому Суд ураховує, що первісну апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала 16.02.2026, однак установлені судом апеляційної інстанції недоліки щодо сплати судового збору не усунула, що стало підставою для її повернення ухвалою від 13.04.2026.
Повторно звернувшись з апеляційною скаргою 15.04.2026, відповідач також не усунув зазначених недоліків, унаслідок чого ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу було повернуто.
Військова частина НОМЕР_1 втретє звернулася з апеляційною скаргою 14.05.2026, а документ про сплату судового збору, за її твердженням, подала лише 07.06.2026, долучивши платіжну інструкцію від 03.06.2026 № 1075.
Отже, хоча повторні апеляційні скарги подавалися невдовзі після їх повернення, обставини, які зумовили повернення попередніх скарг, були пов`язані з невиконанням відповідачем процесуального обов`язку щодо сплати судового збору.
Саме лише подальше усунення недоліків апеляційної скарги не свідчить про наявність об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне виконання такого обов`язку, та не нівелює наслідків пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Доводи скаржника щодо виконання військовою частиною завдань в умовах воєнного стану також не можуть оцінюватися відокремлено від установлених процесуальним законом вимог. Сам факт запровадження воєнного стану та виконання військовою частиною покладених на неї завдань не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку без установлення конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 160/25830/25, від 06.08.2026 у справі № 380/4462/25 та від 09.07.2026 у справі № 160/6860/25.
Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено 24.08.2026, а 31.08.2026 через підсистему «Електронний суд» вперше подано касаційну скаргу, тобто в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 01.09.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
В подальшому ухвалою Суду від 28.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви В/ч НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 01.09.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 28.09.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 29.09.2026 14 год 25 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
01.10.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 05.10.2026 визнано неповажними підстави пропуску В/ч НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25.
Цією ухвалою Суду касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 329 та 330 КАС України Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху одночасно з уточненою касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яку обґрунтовано тим, що В/ч НОМЕР_1 в умовах воєнного стану переведена на штат воєнного часу та виконує завдання із забезпечення оборони України, захисту її суверенітету й територіальної цілісності, а значна кількість її особового складу залучена до заходів із відсічі збройної агресії російської федерації. Скаржник зазначає, що документи, які підтверджують участь військовослужбовців військової частини у відповідних заходах, містять таємну інформацію, розголошення якої може становити небезпеку. Посилаючись на зазначені обставини, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та частину третю статті 329 КАС України, скаржник просить визнати причини пропуску строку касаційного оскарження поважними та поновити цей строк.
Вирішуючи заяву скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд наголошує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Водночас, колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків касаційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду касаційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані Верховним Судом підходи до поновлення процесуальних строків, Суд зазначає, що процесуальний строк, зокрема строк на касаційне оскарження у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження;
- повторне подання касаційної скарги відбулось в межах строку касаційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Так, ухвалою Суду від 28.09.2026 вперше подану касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 332 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки скаржник не виконав вимоги ухвали Суду від 01.09.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні заяви В/ч НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Повторно звертаючись із касаційною скаргою 01.10.2026, скаржник обґрунтовував клопотання про поновлення строку тим, що вперше касаційну скаргу подано 31.08.2026, тобто в межах строку, визначеного процесуальним законом, а повторну - без зайвих зволікань після повернення первісної скарги. Крім того, скаржник посилався на запровадження воєнного стану, переведення військової частини на штат воєнного часу та залучення значної кількості її особового складу до виконання завдань із забезпечення оборони України.
Ухвалою Суду про залишення повторно поданої касаційної скарги без руху визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та запропоновано скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги із зазначенням допущених судом апеляційної інстанції порушень конкретних норм процесуального права, а також заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Визнаючи неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та залишаючи повторну касаційну скаргу без руху, Суд зауважив, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не зупиняє і не перериває строк на касаційне оскарження та не належить до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому такі дії залежали виключно від скаржника.
На виконання вимог ухвали Суду про залишення повторно поданої касаційної скарги без руху скаржником 14.10.2026 подано уточнену касаційну скаргу та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яку вмотивовано тим, що В/ч НОМЕР_1 в умовах воєнного стану переведена на штат воєнного часу, виконує завдання із забезпечення оборони України, а значна кількість її особового складу залучена до заходів із відсічі збройної агресії Російської Федерації. При цьому скаржник зазначає, що документи, які підтверджують участь військовослужбовців у відповідних заходах, містять таємну інформацію, розголошення якої може становити небезпеку.
Отже, зазначені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження за своїм змістом є аналогічними тим, яким уже було надано правову оцінку під час вирішення питання про залишення повторно поданої касаційної скарги без руху та які визнано неповажними. Посилання на особливості виконання військовою частиною завдань в умовах воєнного стану не супроводжується наведенням конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду касаційної інстанції.
Крім того, скаржник не доводить, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення, та були обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції.
Посилання скаржника на залучення особового складу військової частини до виконання бойових завдань та неможливість розголошення відповідних документів не підтверджує існування перешкод для належного оформлення та подання касаційної скарги у встановлений процесуальним законом строк. При цьому скаржник не зазначає, яким саме чином наведені обставини перешкоджали виконанню вимог ухвали Суду від 01.09.2026 про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху.
За таких обставин Суд не вбачає підстав для іншої оцінки наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки вони не свідчать про наявність об`єктивних і непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення скаржника та унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних процесуальних дій.
Будь-яких інших обґрунтувань та належних доказів на підтвердження наявності об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду касаційної інстанції, у поданому клопотанні скаржником не наведено.
Ураховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, а також ненадання скаржником доказів наявності об`єктивних причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання вказаних скаржником причин поважними. На підставі наведеного Суд констатує відсутність підстав для поновлення процесуального строку, оскільки скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано належних доказів на їх підтвердження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 05.10.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що причини пропуску строку визнані неповажними, а станом на день постановлення цієї ухвали скаржник не надав заяву із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, Суд вважає за необхідне застосувати процесуальний наслідок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 120/5560/25.
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 120/5560/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 120/5560/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов