ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5038/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2026,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2026
у справі №910/5038/26 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»
про стягнення 813 493,18 грн, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» оплату за виконану частину роботи за Договором в сумі 655 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 761,92 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
27.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано до Господарського суду міста Києва клопотання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та долучення доказів понесених судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 у справі №910/5038/26 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» витрати на правову допомогу в розмірі 87 927 (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 84 коп.
У задоволенні решти вимог заяви про стягнення судових витрат відмовлено повністю.
Приймаючи додаткове рішення, суд на підставі поданих позивачем доказів установив, що загальна вартість послуг з надання професійної правничої допомоги позивачу у справі №910/5038/26 складає 109 200,00 грн.
Водночас, ураховуючи, що вимоги позивача задоволені частково на суму 655 000,00 грн і вказана сума від ціни позову (813 493,18) складає 80,52%, розмір заявлених до стягнення позивачем судових витрат на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог (87 927,84 грн витрат на професійну правничу допомогу (109 200,00 грн х 80,52 %).
Судом при цьому було враховано, що відповідач заперечень проти заяви позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до суду не подав.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та долучення доказів понесених судових витрат залишити без розгляду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку, що документи, додані позивачем до клопотання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та долучення доказів понесених судових витрат, є достатньою підставою для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 87 927,84 грн, та всупереч правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, суд не забезпечив можливість відповідачу бути повідомленими про розгляд поданого позивачем клопотання та надати свої заперечення щодо розміру витрат, чим було допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 221 та 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти дослідження доказів, їх оцінки та вмотивованості судового рішення;
- суд, задовольняючи клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надав оцінку всім обставинам справи, а саме не дослідив питання складності справи, кваліфікації і досвід адвоката у даній справі, чи співрозмірні послуги, які були надані адвокатом у відповідності до умов договору з тими послугами, які фактично надавалися;
- будь-якої інформації щодо точного переліку здійснених адвокатом правових заходів чи процесуальних дій, їх тривалості та вартості у справі №910/5038/26, сторонами ні у Договорі про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025, ні у Додатковій угоді №1 від 07.04.2026, ні в Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) наданої правової допомоги, не визначено. Вказавши у позовній заяві від 29.04.2026 лише попередній орієнтовний розмір витрат та не вказавши, коли докази на підтвердження цих витрат будуть подані з метою їх розподілу, позивачем було порушено вимоги частини 8 статті 129 та статті 221 Господарського процесуального кодексу України щодо алгоритму дій, направлених на вирішення питання про судові витрати;
- Господарський суд міста Києва при прийнятті додаткового рішення не мав об`єктивної можливості пересвідчитися у дійсному фінансовому стані відповідача, який є комунальним підприємством й отримує офіційну фінансову підтримку з місцевого бюджету. Стягнення з відповідача в повній мірі на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 87 927,84 грн істотним чином впливає на забезпечення життєдіяльності комунального підприємства, не відповідає конкретним обставинам справи та фінансовому стану відповідача.
Витягом із протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2026 апеляційна скарга передана колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 29.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 у справі №910/5038/26 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. про самовідвід від розгляду справи №910/5038/26 задоволено, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
11.09.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення.
У відзиві позивач наголосив на такому:
- відповідачем не враховано істотну зміну законодавчого регулювання порядку вирішення питання про судові витрати, а саме те, що 16.07.2025 набрав чинності Закон України від 18.06.2025 №4508-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору», яким було змінено положення статей 221 та 244 Господарського процесуального кодексу України;
- ще з моменту відкриття провадження у справі відповідачу було відомо про заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та про намір позивача вимагати їх розподілу за результатами розгляду справи. Крім того, між моментом направлення відповідачу клопотання про розподіл судових витрат із доказами 27.07.2026 та ухваленням додаткового рішення 12.08.2026 минуло 16 календарних днів. Відповідач фактично мав достатній часовий проміжок для ознайомлення із заявленими позивачем витратами, їх розміром та доказами, а також для формування і подання своїх заперечень. При цьому протягом зазначеного періоду відповідач не подав до суду жодних заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не заявив клопотання про їх зменшення, не навів доводів щодо їх неспівмірності та не подав доказів на підтвердження відповідних обставин;
- оскільки сторони домовилися про здійснення оплати вартості послуг у два етапи: 50% від вартості послуг сплачується не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня укладення Додаткової угоди, а решта 50% - не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня, що настає за днем надання Послуги, а також погодили гонорар успіху за рішення суду на користь клієнта (у розмірі 10% від суми, яка присуджена до стягнення), то позивач до ухвалення рішення суду у даній справі був позбавлений можливості надати всі докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме копію Акта приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від « 23» липня 2026 р. за Додатковою угодою №1 від 07.04.2026 року до Договору про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025 року та копію Рахунку від 23.07.2026 року до Додаткової угоди №1 від 07.04.2026 року до Договору про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025 року. Дані докази були додані позивачем до його клопотання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та долучення доказів понесених судових витрат від 27.07.2026;
- позивачем було надано детальний опис послуг у Додатковій угоді №1 до Договору про надання правової допомоги №01/24-7 від 24.07.25 року від 07.04.2026 року; Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від « 23» липня 2026 р. за Додатковою угодою №1 від 07.04.2026 року до Договору про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025 року. При цьому у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо;
- сам по собі статус комунального підприємства або загальне посилання на складне становище комунальних підприємств не є доказом неплатоспроможності конкретного суб`єкта господарювання та не підтверджує неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2026 о 10 год. 20 хв.
29.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» подала заяву про її участь у судовому засіданні, призначеному на 06.10.2026 та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» про її участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судове засідання, призначене на 06.10.2026, з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення суду скасувати та у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу з покладенням їх на відповідача відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.
У судовому засіданні 06.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду зміні з таких підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, відповідне клопотання позивача від 27.07.2026 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та долучення доказів понесених судових витрат було розглянуте з порушенням норм процесуального права, зокрема, без повідомлення відповідача про прийняття заяви позивача до розгляду та без надання відповідачу права заявити свої заперечення щодо поданої заяви.
При цьому відповідач посилається на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 та від 02.09.2021 у справі №873/108/20.
Щодо цих доводів скаржника колегія суддів зазначає таке.
Посилання відповідача на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 та від 02.09.2021 у справі №873/108/20, не приймаються судом до уваги, оскільки зазначена постанова ґрунтується на аналізі процесуальних норм щодо питання розподілу судових витрат до внесення законодавцем змін до статей 221 та 244 Господарського процесуального кодексу України.
Так, 16.07.2025 набрав чинності Закон України від 18.06.2025 №4508-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору», яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме до частини 2 статті 221 та частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України до внесення до неї змін названим Законом України від 18.06.2025 №4508-IX для вирішення питання про судові витрати суд мав призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України до внесення до неї змін Законом України від 18.06.2025 №4508-IX додаткове судове рішення мало ухвалюватися в тому самому порядку, що й судове рішення.
У свою чергу в редакції Господарського процесуального кодексу України, чинній на момент подання позивачем заяви про розподіл судових витрат та на момент ухвалення оскаржуваного додаткового рішення, тобто із урахуванням внесених до нього змін Законом України від 18.06.2025 №4508-IX змін, порядок вирішення питання розподілу судових витрат унормовано таким чином.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, із урахуванням відповідних законодавчих змін, питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення за загальним правилом вирішується без повідомлення учасників справи, тобто без проведення судового засідання, й лише у випадку необхідності суд може призначити судове засідання (тобто це є правом, а не обов`язком суду).
Судом установлено, що розгляд справи №910/5038/26 по суті здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, вказавши, що сукупна сума витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить 53 461,92 гривень, з яких витрати на судовий збір складають 9 761,92 грн, витрати, пов`язані з розглядом справи, складають: послугу з юридичного супроводу Клієнта, що включає в себе, зокрема, консультування клієнта щодо подання позову до Комунального підприємства «Плесо», аналіз законодавства, збір, підготовка та оформлення зібраних доказів, участь у досудовому врегулюванні спору, підготовку та подачу (супровід подачі) позову до Комунального підприємства «Плесо», 43 700 грн, а також гонорар успіху за рішення суду на користь клієнта - 10% від суми, яка присуджена до стягнення.
У подальшому 09.07.2026 (до ухвалення рішення по суті спору) позивач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про долучення доказів понесених судових витрат та повідомлення про намір подання додаткових доказів, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. До поданого клопотання позивач долучив копії Договору про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025, Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №01/24-7 від 24.07.25 від 07.04.2026, копія платіжної інструкції №134 від 16.06.2026 на суму 21 850,00 грн. Дане клопотання було направлене відповідачу в підсистемі «Електронний суд» та доставлене йому 09.07.2026 о 19:35, що підтверджується квитанцією про доставку документів до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» (том 2, а.с. 146).
Також у клопотанні позивач зазначив, що до ухвалення рішення суду у даній справі позбавлений можливості надати всі докази, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мотивувавши це погодженим у адвокатом та клієнтом у додатковій угоді порядком оплати послуг, згідно з яким оплата вартості послуг здійснюється Клієнтом у два етапи: 50% від вартості послуг сплачується не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня укладення Додаткової угоди, а решта 50% - не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня, що настає за днем надання Послуги.
На виконання вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивач повідомив суд про намір подання додаткових доказів, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Після ухвалення судом першої інстанції 22.07.2026 основного судового рішення позивач 27.07.2026, тобто у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду клопотання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та долучення доказів понесених судових витрат, а саме копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.07.2026 за Додатковою угодою №1 від 07.04.2026 до Договору про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025 та копію рахунку від 23.07.2026 до Додаткової угоди №1 від 07.04.2026 до Договору про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025 на суму 87 350,00 грн. Дане клопотання було направлене відповідачу в підсистемі «Електронний суд» та доставлене йому 27.07.2026 о 15:18, що підтверджується квитанцією про доставку документів до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» (том 2, а.с. 166).
Отже, позивач з урахуванням положення, закріпленого у частині 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, ще до ухвалення рішення повідомив суд про намір подати докази витрат після ухвалення рішення.
У свою чергу, розглянувши питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухваливши за наслідками розгляду заявленого позивачем клопотання від 27.07.2026 додаткове рішення без повідомлення учасників справи після ухвалення основного рішення, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до спеціального порядку, встановленого частинами першою та другою статті 221 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи скаржника про те, що він був позбавлений можливості висловити свої заперечення проти поданого позивачем 27.07.2026 клопотання про розподіл судових витрат оцінюються судом критично, адже ще з моменту відкриття провадження у справі та отримання клопотання позивача від 09.07.2026 відповідачу було відомо про заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та про намір позивача вимагати їх розподілу за результатами розгляду справи по суті. Крім того, між моментом направлення відповідачу клопотання про розподіл судових витрат із доказами 27.07.2026 та ухваленням додаткового рішення суду від 12.08.2026 минуло 15 календарних днів.
Утім, протягом зазначеного періоду відповідач не подав до суду жодних заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не заявив клопотання про їх зменшення, не навів доводів щодо їх неспівмірності та не подав доказів на підтвердження відповідних обставин. Також протягом усього розгляду справи судом першої інстанції відповідач не заявляв про необхідність надання йому додаткового часу для підготовки заперечень щодо судових витрат, не повідомляв суд про намір подати відповідні заперечення та не порушував питання про необхідність проведення окремого судового засідання з цього приводу.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції встановленого процесуальним законом порядку розгляду клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд враховує пояснення позивача про те, що з огляду на погоджений адвокатом та клієнтом у додатковій угоді порядок оплати послуг, позивач не міг подати всі докази, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на їх оплату) до ухвалення рішення суду у даній справі.
Щодо розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд установив таке.
Правову допомогу позивачу у Господарському суді міста Києва надавала адвокат Козаченко К.В. згідно з ордером серії ВВ №1058935 від 29.04.2026, виданим на підставі Договору про надання правової допомоги №01/24-07 від 24.07.2025.
24.07.2025 між адвокатом Козаченко К.В. (адвокат) та ТОВ «Експо-Консалтинг» (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №01/24-07 (далі, Договір), відповідно до умов якого клієнт замовляє у адвоката правничі послуги в своїх інтересах, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Обсяг та порядок прийому-передачі послуг можуть встановлюватися сторонами додатковою угодою до цього Договору (пункт 2.1. Договору).
Якщо сторонами не укладено додаткової угоди відповідно до пункту 2.1. цього Договору, то обсяг послуг визначається фактично наданими адвокатом послугами (пункт 2.2. Договору).
Згідно з пунктом 3.1. Договору вартість правничих послуг, яку клієнт зобов`язаний сплатити адвокату, а також строки та порядок такої сплати, визначається сторонами окремо, шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору.
07.04.2026 між адвокатом Козаченко К.В. та ТОВ «Експо-Консалтинг» підписано Додаткову угоду №1 до Договору, яка визначає порядок оплати юридичних послуг адвокату за надання правової допомоги під час досудового врегулювання спору між ТОВ «Експо-Консалтинг» та КП «Плесо» та подання позову до КП «Плесо». Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта під час судового розгляду справи.
У пункті 3 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що вартість послуг становить 1 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 43 700,00 грн. Оплата вартості послуг здійснюється Клієнтом у два етапи: 50% від вартості послуг сплачується не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня укладення Додаткової угоди, а решта 50% - не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня, що настає за днем надання Послуги.
У даній додатковій угоді визначено перелік послуг та вартість, яка підлягає сплаті за надання адвокатом Козаченко Катериною Вадимівною правничої допомоги клієнту за представництво його інтересів у суді, а саме:
1. Юридичний супровід Клієнта, що включає в себе:
- консультування клієнта щодо подання позову до Комунального підприємства «Плесо», аналіз законодавства, збір, підготовка та оформлення зібраних доказів, участь у досудовому врегулюванні спору, підготовку та подачу (супровід подачі) позову до Комунального підприємства «ПЛЕСО» - 43 700,00 грн;
2. Гонорар успіху за рішення суду на користь клієнта - 10% від суми, яка присуджена до стягнення.
Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.07.2026 за Додатковою угодою №1 від 07.04.2026 до Договору адвокатом Козаченко Катериною Вадимівною на виконання та Додаткової угоди №1 було надано такі послуги:
1. Консультування клієнта щодо подання позову до КП «Плесо»;
2. Аналіз законодавства;
3. Збір, підготовка та оформлення зібраних доказів;
4. Участь у досудовому врегулюванні спору;
5. Підготовка та подача (супровід подачі) до Господарського суду міста Києва позову.
Гонорар успіху за рішення суду на користь клієнту у розмірі 10% від суми, яка присуджена до стягнення (655 000,00 грн) становить 65 500,00 грн, які сплачуються клієнтом після підписання акту приймання-передачі.
На виконання Договору позивач сплатив адвокату 21 850,00 грн згідно з платіжною інструкцією №134 від 16.06.2026 (50% від вартості послуг за додатковою угодою №1).
23.07.2026 адвокат додатково виставив клієнту рахунок на суму 87 350,00 грн (21 850,00 грн решти 50% від вартості послуг за додатковою угодою №1 + 65 500,00 грн гонорар успіху).
Переліченими документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 109 200,00 грн.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, відсутність станом на дату подання позивачем клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу оплати на суму 87 350,00 грн не спростовує фактичного понесення позивачем таких витрат.
Суд апеляційної інстанції водночас відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність будь-якої інформації щодо точного переліку здійснених адвокатом правових заходів чи процесуальних дій, їх тривалості та вартості, оскільки сторонами у пункті 3 Додаткової угоди №1 погоджено фіксовану суму гонорару адвоката, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. У свою чергу позивачем було надано детальний опис послуг у Додатковій угоді №1 до Договору, Акті приймання-передачі виконаних робіт від 23 липня 2026 року, а відповідно до усталеної судової практики суду касаційної інстанції учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково на суму 655 000,00 грн і вказана сума від суми позову (813 493,18) складає 80,52%, за висновками місцевого господарського суду у відсотковому співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог підлягає до стягнення 87 927,84 грн витрат на професійну правничу допомогу. (109 200,00 грн х 80,52 %).
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд, задовольняючи клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надав оцінку всім обставинам справи, а саме не дослідив питання складності справи, кваліфікації і досвід адвоката у даній справі, чи співрозмірні послуги, які були надані адвокатом у відповідності до умов договору з тими послугами, які фактично надавалися.
Господарський суд міста Києва в оскаржуваному додатковому рішенні зазначив, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на правничу допомогу суд позбавлений підстав зменшувати їх за власною ініціативою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заперечень проти заяви позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до суду першої інстанції не подав.
Водночас колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що останній не мав процесуального права зменшувати (не присуджувати до стягнення) з відповідача розмір заявлених позивачем судових витрат за відсутності про це клопотання відповідача.
За результатом оцінки доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, що надані позивачем, їх обсягу, змісту та співмірності зі складністю справи, з урахуванням заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, які стосуються необхідності дослідження судом судових витрат на предмет співмірності та необхідності, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до предмету позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 87 927,84 грн (яка обрахована судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог) дещо завищеною.
Суд у даному контексті враховує, що дана справа не є складною та об`ємною, не потребувала значного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази, судової практики та значних затрат часу адвокатом.
Одночасно судом враховано, що кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача у даній справі процесуальних документів не є значними.
Правова позиція, аргументація відповідача та процесуальні документи у цій справі були послідовними, не мали складнощів у представництві інтересів позивача.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що задовольняючи клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 87 927,84 грн суд першої інстанції не надав оцінку всім обставинам справи, а саме не дослідив питання складності справи, є частково обґрунтованими.
Враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, те, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи, суд доходить висновку, що обґрунтованим, розумним та співмірним є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 43 963,92 грн (50% від суми, що була присуджена судом першої інстанції з урахуванням пропорційного розподілу).
Отже, заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 43 963,92 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 65 236,08 грн (109 200,00 грн -43 963,92 грн) суд відмовляє.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі таким, що підлягає зміні, а заява про ухвалення додаткового рішення частковому задоволенню на суму 43 963,92 грн.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 у справі №910/5038/26 задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 у справі №910/5038/26 змінити.
Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 у справі №910/5038/26 викласти у такій редакції:
« 1. Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» (Україна, 04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3, ідентифікаційний код: 23505151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» (Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 24-А, ідентифікаційний код: 42105076) витрати на правову допомогу в сумі 43 963 (сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн 92 коп.
3. У задоволенні решти вимог заяви про стягнення судових витрат відмовити.».
Видати наказ із урахуванням резолютивної частини даної постанови. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/5038/26 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2026 після повернення суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. з відрядження.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко