Судові рішення

Постанова № 140746305 у справі № 910/5038/26 від 06.10.2026

Постанова від 06.10.2026 у господарській справі № 910/5038/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із земельних відносин»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Михальська Ю.Б.

Справа№ 910/5038/26
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяМихальська Ю.Б.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із земельних відносин
Дата ухвалення06.10.2026
Надійшло до реєстру20.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140746305

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5038/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026

у справі №910/5038/26 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»

про стягнення 813 493,18 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» (далі, відповідач або Комунальне підприємство) про стягнення 813 493,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором на закупівлю послуг від 24.11.2025 №2687, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 813 493,18 грн, з яких: 655 000,00 грн - оплата за виконану частину роботи за Договором, 127 000,00 грн - ціна за 5 етап Договору, 6 234,58 грн - 3 % річних та 25 258,60 грн - інфляційні втрати.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» оплату за виконану частину роботи за Договором в сумі 655 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 761,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач, створивши позивачеві перешкоди, які унеможливили виконання Договору (лист-відмова відповідача від 31.12.2025 №077/01-4274 фактично суперечить приписам частини 8 статті 186 Земельного кодексу України) та відмовившись від Договору, має виплатити позивачу плату за виконану частину роботи за Договором - за чотири етапи на загальну суму 655 000,00 грн.

У свою чергу позовна вимога про стягнення з відповідача ціни за V етап Договору (внесення відомостей про обмеження у використанні земель до державного земельного кадастру - 127 000,00 грн), за висновками суду, задоволенню не підлягає у зв`язку з відсутністю його фактичного виконання позивачем.

Також суд зазначив, що у відповідача виник обов`язок виплатити плату за виконану позивачем частину роботи, строк виконання якого регулюється положеннями статті частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Позивач зазначав про направлення на адресу відповідача вимоги від 17.03.2026 № б/н про невідкладну сплату виконаних робіт за Договором, проте доказів направлення вказаної вимоги матеріали справи не містять. Таким чином, за висновками суду, даний позов і є вимогою позивача про сплату відповідачем за виконані позивачем роботи за Договором. Отже, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем не допущено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6 234,58 грн та інфляційних втрат у сумі 25 258,60 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Комунальне підприємство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що рішення суду першої інстанції в даній справі ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідач наголошує на такому:

- Договором №2687 від 24.11.2025 не передбачено поетапне прийняття послуг або поетапна їх оплата. З пунктів 4.1., 5.1., 5.2., 5.3. Договору вбачається, що виконавець зобов`язаний здати, а замовник - прийняти та оплатити лише повністю завершений обсяг послуг. Суд, у свою чергу, за відсутності внесених за погодженням сторін до Договору змін, в тому числі щодо строків виконання робіт, своїм рішення фактично вніс зміни до умов Договору та встановив поетапну оплату наданих послуг;

- Господарський суд міста Києва в порушення норм процесуального права не взяв до уваги та не надав оцінку ключовим первинним документам (листуванню між сторонами), які свідчать про те, що саме з боку позивача було порушено умови Договору №2687 від 24.11.2025 про виконання послуг до 25.12.2025 та саме позивачем не було завчасно ініційовано передачу землевпорядної документації на погодження, хоча тільки від своєчасності дій позивача залежало отримання відповідного погодження. Суд дійшов хибного висновку, що позивачем доведено своєчасне та якісне виготовлення землевпорядної документації за Договором;

- у відповідності до 4 етапу проведення робіт, визначеного пунктом 1.5. Договору, « 4 етап - погодження проекту землеустрою відповідно до статті 186 Земельного кодексу України», позивач взяв на себе зобов`язання здійснити отримання погодження створеного останнім проекту землеустрою відповідно до статті 186 Земельного кодексу України. Позивач самостійно визначав порядок отримання такого погодження у встановлені Договором строки, й не зміг їх отримати, що стало істотним порушенням умов Договору №2687 від 24.11.2025. 25.12.2025 позивач направив відповідачу лист №2025-12/80 з інформацією про відсутність виконаних робіт, визначених Договором у визначені строки та про необхідність продовження строків дії Договору до 31.01.2026. Можливості та підстав продовження Договору на 2026 рік у відповідача не було, про що листом було поінформовано позивача. Але позивач 09.01.2026, тобто вже після закінчення терміну дії договору в наступному році, направив відповідачу лист №2026-01/5 з інформацією про необхідність повторного розгляду та затвердження проекту землеустрою. Жодного документу про виконання позивачем умов Договору на адресу відповідача не надавалося, що свідчить про фактичну відсутність таких документів. Тобто розроблені позивачем проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду повинні були здійснені останнім у відповідності до вимог земельного законодавства та відповідати йому (мати погодження), але ті документи, які були надані відповідачу, не відповідали вимогам законодавства й не підлягали оплаті, що не було взято до уваги й цим важливим аргументам не надано оцінки Господарським судом міста Києва;

- виготовлені позивачем документи не свідчать про виконання всього комплексу послуг, визначених Договором, не можуть бути використані в діяльності КП «ПЛЕСО», оскільки відомості про обмеження у використанні земель не внесено до Державного земельного кадастру;

- Господарським судом міста Києва залишено поза увагою обставини суперечливої поведінки позивача, яка полягає у твердженнях останнього на момент підписання Договору про наявність можливості надати в строк до 25.12.2025 послуги з виготовлення проектів землеустрою, та в подальшому невиконанням даного обов`язку.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду через підсистему «Електронний суд» 04.09.2026, позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до такого:

- судом було досліджено фактично виконаний об`єм роботи. Господарський суд міста Києва на основі поданих доказів встановив фактичне виконання чотирьох етапів робіт за Договором. Відсутність на певний момент завершення адміністративної процедури внесення відповідних відомостей до кадастру не свідчить про відсутність результату виконаних позивачем робіт та не означає, що виконані роботи не мають жодної цінності. Подальші дії щодо виконання етапу робіт, визначених Договором, а саме: внесення відомостей про обмеження у використанні земель до Державного земельного кадастру, не могли бути виконані саме через незаконні (всупереч встановленим нормам) дії відповідача - КП «ПЛЕСО»;

- розроблена позивачем документація не містить недоліків, які унеможливлюють її використання або подальше проходження передбачених законодавством процедур, що підтверджується листом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України №6004-06/91120-07 від 25.12.2025, який був отриманий позивачем 29.12.2025;

- доводи КП «ПЛЕСО» про належне виконання ним своїх договірних обов`язків, викладені у тексті апеляційної скарги, суперечать змісту пункту 7.8 Договору, в якому сторони прямо погодили, що сам факт порушення строку виконання робіт не є достатньою підставою для одностороннього розірвання Договору. Таке право виникає лише після спливу одного місяця прострочення. Посилання відповідача на вимогу №077/01-334 від 06.02.2026 року не спростовує зазначених обставин, оскільки предметом спору є не лише факт направлення відповідної вимоги, а й поведінка замовника до її направлення;

- сам по собі висновок суду щодо наявності підстав для оплати вартості фактично наданих послуг у відповідній частині не означає зміни судом умов Договору або встановлення ним нового порядку розрахунків. Суд, здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин та вирішуючи питання щодо наявності заборгованості, не підміняв волевиявлення сторін та не встановлював нових умов Договору, а визначив належні правові наслідки його виконання сторонами;

- доводи відповідача про невідповідність розроблених позивачем проектів землеустрою вимогам земельного законодавства не підтверджені жодними доказами. Виконана позивачем частина роботи має самостійне значення, а також виконана з дотриманням належної якості, що свідчить про те, що вона може бути використана відповідачем за призначенням. Дії щодо виконання V етапу робіт, визначених Договором, а саме: внесення відомостей про обмеження у використанні земель до Державного земельного кадастру, залежали безпосередньо від відповідача КП «ПЛЕСО» і не могли бути виконані саме внаслідок недобросовісних незаконних дій відповідача;

- позивач зі свого боку вчинив усі дії, що свідчать про дотримання ним як виконавцем принципу добросовісності, а сам факт того, що окремі погодження та адміністративні процедури (зокрема щодо направлення документів від Мінекономіки) тривали довше, ніж очікувалося сторонами при укладенні договору, не свідчить про недобросовісність виконавця та не є доказом суперечливої поведінки. Більш того, саме по собі порушення строку виконання зобов`язання не є тотожним недобросовісній поведінці сторони. Для встановлення недобросовісності необхідно довести наявність умисних дій, спрямованих на введення контрагента в оману, приховування істотних обставин або зловживання правом. Жодних таких обставин відповідачем не наведено та не доведено;

- у даному випадку суперечливою є саме поведінка КП «ПЛЕСО», яка полягає у відмові затверджувати документацію із землеустрою, складену у строк, передбачений договором, про що було неодноразово письмово повідомлено замовника із наданням підтверджуючих документів;

- в апеляційній скарзі відповідач фактично обмежився викладенням та цитуванням загальних положень договору, законодавства і судової практики, не здійснивши їх належного аналізу та, що є визначальним, не обґрунтувавши їх співвідношення з конкретними обставинами даної справи. В апеляційній скарзі не наведено, які саме встановлені судом першої інстанції обставини є неправильними, які докази були неналежно досліджені чи оцінені судом, у чому конкретно полягає неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права та яким чином наведені відповідачем положення договору, законодавства чи правові позиції спростовують висновки суду першої інстанції.

У відзиві позивач також зазначив, що сукупна сума витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить 67 299,00 грн. Позивач до ухвалення рішення суду у даній справі позбавлений можливості надати всі докази, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. На виконання вимог частини 8 статті 129 Цивільного кодексу України позивач повідомив суд про намір подання додаткових доказів, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 апеляційна скарга Комунального підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 передана колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.09.2026 о 10 год. 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 у справі №910/5038/26 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. про самовідвід від розгляду справи №910/5038/26 задоволено, апеляційну скаргу Комунального підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2026 о 10 год. 00 хв.

29.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» подала заяву про її участь у судовому засіданні, призначеному на 06.10.2026 та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспо-Консалтинг» про її участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 06.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 06.10.2026, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

24.11.2025 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено Договір на закупівлю послуг №2687 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язується надати відповідачу послуги з благоустрою (видатки з благоустрою) «Розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду» відповідно до переліку, що наведений в додатку 1 до Договору (далі - послуги), а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги у відповідності до цього Договору. Код за ДК 021:2015 - 71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги.

У пункті 1.5. Договору сторони погодили етапи та перелік виконаних робіт:

І етап - проведення геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, складання пояснювальної записки та характеристики території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду;

ІІ етап - формування графічних матеріалів відповідно до статті 47 Закону України «Про землеустрій»;

ІІІ етап - складання переліку обмежень у використання земельних ділянок;

IV етап - погодження проекту землеустрою відповідно до статті 186 Земельного кодексу України;

V етап - внесення відомостей про обмеження у використанні земель до Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна вартість послуг становить 950 000,00 грн з урахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата за надані послуги за всіма етапами окремо за кожен об`єкт здійснюється відповідачем на підставі підписаного сторонами акту на умовах відстрочки платежу на термін до 10 банківський днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок від головного розпорядника бюджетних коштів. Акт за всіма етапами окремо за кожен об`єкт складається позивачем, а оплата здійснюється виключно після внесення відомостей про обмеження у використанні земель до національної кадастрової системи Держгеокадастру.

Розділом 5 Договору передбачений порядок надання послуг, а саме:

- строк надання послуг: у відповідності до календарного плану, наведеного в додатку № 4, але в будь-якому випадку до 25.12.2025 (пункт 5.1. Договору);

- зобов`язання позивача щодо надання послуг за всіма етапами окремо по кожному об`єкту вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду у власність відповідача та внесення відомостей про обмеження у використанні земель до національної кадастрової системи Держгеокадастру (пункт 5.2. Договору);

- позивач надає відповідачу за результатами наданих послуг за всіма етапами окремо по кожному об`єкту два примірники погоджених у відповідності до статті 186 Земельного кодексу України проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Додатково відповідачу надаються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду в електронному вигляді на USB-флеш-накопичувачі. На USB-флеш-накопичувачі повинні міститись відповідні записи назви об`єктів та рік створення (пункт 5.3. Договору).

- замовник має право пред`явити претензію виконавцю по кількості та якості наданих послуг за всіма етапами по кожному об`єкту або в цілому по Договору. Претензія готується і подається у письмовій формі і надається виконавцю, по кількості - у день прийому наданих послуг, по якості - до повного виконання зобов`язань, визначених цим Договором (пункт 5.4. Договору)

Положеннями пункту 7.8. Договору передбачено, що у разі невиконання всіх або частини передбачених даним Договором об`єктів, в терміни встановлені календарним планом (більше ніж 1 місяць), відповідач вправі розірвати даний Договір шляхом надіслання відповідачем відповідної вимоги на поштову адресу позивача зазначену в даному Договорі, а позивач зобов`язується сплатити відповідачу на розрахунковий рахунок штрафні санкції на суму невиконаних зобов`язань (не наданої відповідачу послуги по об`єкту/ам) передбачених цим Договором відповідачу у місячний термін, з моменту надіслання відповідачем відповідної вимоги на поштову адресу позивача зазначену в даному Договорі (дана вимога надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Умовами пункту 10.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами за договором.

Специфікацією (додаток №1) до Договору передбачений, зокрема, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне» на загальну суму 782 000,00 грн, а саме:

- І етап - проведення геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, складання пояснювальної записки та характеристики території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду - 179 000,00 грн;

- ІІ етап - формування графічних матеріалів відповідно до статті 47 Закону України «Про землеустрій» - 179 000,00 грн;

- ІІІ етап - складання переліку обмежень у використанні земельних ділянок - 156 000,00 грн;

- ІV етап - погодження проекту землеустрою відповідно до статті 186 Земельного кодексу України - 141 000,00 грн;

- V етап - внесення відомостей про обмеження у використанні земель до державного земельного кадастру - 127 000,00 грн.

Додатком №4 до Договору затверджено, зокрема, календарний план розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне»:

І етап - не більше п`яти робочих днів;

ІІ етап - не більше п`яти робочих днів;

ІІІ етап - не більше п`яти робочих днів;

ІV етап - не більше десяти робочих днів;

V етап - не більше п`яти робочих днів.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначає, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне» було виготовлено вчасно відповідно до календарного плану, наведеного у додатку №4 до Договору, та передано на погодження відповідно до статті 186 Земельного кодексу України Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства України листом вих.№2025-12/14 від 11.12.2025.

25.12.2025 листом вих.№2-25-12/80 позивач повідомив відповідача, що станом на 25.12.2025 Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України не надало позивачу висновки про результати розгляду, зокрема, листа вих.№2025-12/14 від 11.12.2025.

Листом від 25.12.2025 вих. №6004-06/91120-07 Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України погодило проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне».

У свою чергу Міністерством лист від 25.12.2025 вих. №6004-06/91120-07 про розгляд документації із землеустрою було направлено позивачу 29.12.2025, про що свідчить скріншот з електронної пошти позивача (том 1, а.с. 18).

Листом від 29.12.2025 вих.№2025-12/81 позивач направив відповідний проект на затвердження замовнику (відповідачу).

Однак листом від 31.12.2025 вих.№077/01-4274 Комунальне підприємство відмовило Товариству у розгляді та затвердженні вказаної документації із землеустрою та повернуло її позивачу з посиланням на те, що відповідний проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне» був поданий на затвердження поза межами терміну надання послуг за Договором (після 25.12.2025).

09.01.2026 позивач повторно направив відповідачу листа за вих.№2026-01/05 про затвердження документації із землеустрою згідно статті 186 Земельного кодексу України, де вказав, що аргументи та підстави для відмови у затвердженні проекту, наведені у листі від 31.12.2025 вих.№077/01-4274, суперечать положенням частини 8 статті 186 Земельного кодексу України.

Натомість Комунальне підприємство 06.02.2026 листом вих.№077/01-334 надіслало позивачу повідомлення про розірвання Договору відповідно до пункту 7.8. Договору у зв`язку з невиконанням умов у терміни, погоджені календарним планом та пунктом 5.1. Договору.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно та усупереч вимог закону й умов укладеного Договору відмовився 31.12.2025 від Договору в частині затвердження документації із землеустрою, а тому відповідно до статей 849, 850 Цивільного кодексу України має сплатити Товариству за виконані роботи по чотирьох етапах - 655 000,00 грн, а також, оскільки виконання стало неможливим унаслідок незаконних дій замовника, вартість п`ятого етапу - 127 000,00 грн.

Товариство також зазначило, що враховуючи умови Договору, дату направлення проекту на погодження (29.12.2025), відмови відповідачем від погодження проекту (31.12.2025), орієнтовною датою здійснення оплати є 16.01.2026.

Враховуючи це, позивач також заявив до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 6 234,58 грн 3% річних за період з 16.01.2026 по 22.04.2026 та 25 258,60 грн інфляційних втрат за аналогічний період.

Як стверджує позивач у позові, 17.03.2026 його представником на електронну адресу відповідача було направлено вимогу про сплату 655 000,00 грн за виконану частину роботи за Договором та 127 000,00 грн - ціни за 5 етап Договору.

26.03.2026 відповідач листом вих.№077/01-898 повідомив позивача про відсутність у нього підстав для оплати частково наданих послуг.

Наведені обставини стало підставою для подання позову в даній справі.

Відповідач, заперечуючи проти позову, наголошував на простроченні відповідачем термінів виконання зобов`язання за Договором, відсутності здійснення всього комплексу робіт та суперечливій поведінці позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду підлягає залишенню без змін із огляду на таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарські суди з огляду на зміст та умови договору (а не назву договору) мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У свою чергу, згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Істотною умовою договорів про надання послуг є предмет, яким є послуга, що має, зокрема, такі ознаки: послуга не має матеріального, речового результату; послуга спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку; послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання, надання послуги здійснюється виконавцем особисто; послугу неможливо зберігати, вона існує лише на той час, коли надається; надання та споживання послуги відбувається одночасно; у послугах «продається» (передається) не, власне, результат, а дії, що призвели до нього.

У питанні розмежування «послуг» з «роботами» (предметом договору підряду), слід враховувати, що «роботи» це діяльність, результат якої має матеріальне вираження і може бути реалізований для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. Водночас «послуги» - це діяльність, результат якої не має, як правило, матеріального вираження, вони реалізуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності.

Тобто, якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то при наданні послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Послуга споживається у процесі її надання. Грошовій оцінці підлягає не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Отже, відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:

- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою матеріалізований результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі;

- основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги (див. постанову Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №910/5352/21, пункт 109).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов спірного Договору виконавець (позивач) мав виготовити проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду та внести відомості про обмеження у використанні земель до Державного земельного кадастру.

Отже, з огляду зміст та умови спірного Договору, колегія суддів відзначає, що предмет спірного Договору в частині виготовлення (розробки) проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне» є індивідуалізованим, а результат роботи має матеріальну форму, зокрема - виготовлений та погодження відповідно до статті 186 Земельного кодексу України проект землеустрою, на підставі якого до Державного земельного кадастру мали бути внесені відомості про обмеження у використання земель.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що спірний Договір про закупівлю послуг за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору підряду та договору надання послуг, адже виготовлення проекту є підрядом, водночас внесення даних до Державного земельного кадастру - послугою.

Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №920/451/23.

Договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як установлено судом, сторони у додатках №1 та №4 до Договору погодили, що виконавець має виконати роботи та надати послуги з розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне» на загальну суму 782 000,00 грн та у відповідні строки, а саме:

І етап - проведення геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, складання пояснювальної записки та характеристики території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду - 179 000,00 грн (не більше п`яти робочих днів;

ІІ етап - формування графічних матеріалів відповідно до статті 47 Закону України «Про землеустрій» - 179 000,00 грн (не більше п`яти робочих днів);

ІІІ етап - складання переліку обмежень у використанні земельних ділянок - 156 000,00 грн (не більше п`яти робочих днів);

ІV етап - погодження проекту землеустрою відповідно до статті 186 Земельного кодексу України - 141 000,00 грн (не більше десяти робочих днів);

V етап - внесення відомостей про обмеження у використанні земель до державного земельного кадастру - 127 000,00 грн (не більше п`яти робочих днів).

За змістом пункту 5.2. Договору зобов`язання позивача щодо надання послуг за всіма етапами окремо по кожному об`єкту вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду у власність відповідача та внесення відомостей про обмеження у використанні земель до національної кадастрової системи Держгеокадастру (пункт 5.2. Договору).

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

За змістом пункту 3 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів затверджуються їх замовниками.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим (частина 7 статті 186 Земельного кодексу України).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач виконав роботи з розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне».

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих.№2025-12/14 від 11.12.2025 (тобто у межах встановленого Договором терміну виконання робіт) відповідний проект на виконання пункту 3 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України було передано позивачем на погодження Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства України.

Листом від 25.12.2025 вих. №6004-06/91120-07 Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України погодило проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне».

У свою чергу лист від 25.12.2025 вих. №6004-06/91120-07 Міністерства про розгляд документації із землеустрою було отримано позивачем 29.12.2025, про що свідчить скріншот з електронної пошти позивача (том 1, а.с. 18).

Отже, позивач вчинив дії на виконання ІV етапу, відповідний проект був погоджений уповноваженим органом, про що позивачу стало відомо лише 29.12.2025.

При цьому 25.12.2025 листом вих.№2-25-12/80 позивач повідомив відповідача, що станом на 25.12.2025 Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України не надало позивачу висновки про результати розгляду листа вих.№2025-12/14 від 11.12.2025.

Листом від 29.12.2025 вих.№2025-12/81, тобто негайно після отримання погодження уповноваженого органу, позивач направив відповідний проект на затвердження замовнику (відповідачу).

Однак листом від 31.12.2025 вих.№077/01-4274 Комунальне підприємство відмовило Товариству у розгляді та затвердженні вказаної документації із землеустрою та повернуло її позивачу з посиланням на те, що відповідний проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне» був поданий на затвердження поза межами терміну надання послуг за Договором (після 25.12.2025).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 8 статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Втім у спірному випадку Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України таких невідповідностей у розробленому позивачем проекті не виявило, погодивши його.

Відповідач, у свою чергу, ні у листі від 31.12.2025 вих.№077/01-4274, ні у листі від 06.02.2026 вих.№077/01-334 про розірвання договору про будь-яку невідповідність розробленого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, неналежну якість робіт також не заявляв.

За таких обставин відмова відповідача листом від 31.12.2025 вих.№077/01-4274 від погодження розробленого позивачем проекту з підстав порушення кінцевого терміну виконання робіт/надання послуг по Договору (25.12.2025) суперечить положенням частини 8 статті 186 Земельного кодексу України.

У свою чергу без затвердження відповідачем проекту землеустрою виконання позивачем етапу V по Договору було неможливим.

У даному контексті колегія суддів також враховує, що за змістом пункту 7.8. Договору відповідач вправі розірвати даний Договір у разі невиконання всіх або частини передбачених даним Договором об`єктів в терміни, встановлені календарним планом (більше ніж 1 місяць), однак станом на дату направлення проекту відповідачу на погодження такий термін більше ніж 1 місяць прострочено не було, що додатково свідчить про безпідставність відмови Комунального підприємства від розгляду та погодження розробленого проекту.

Положеннями частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Приписами частини 2 статті 850 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірному випадку відповідач, створивши позивачеві перешкоди, які унеможливили виконання в повному обсязі усіх етапів по Договору в частині виконання робіт та надання послуг з розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду - Іхтіологічно-ботанічний ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Вербне», а саме безпідставно (з посиланням на порушення терміну виконання робіт) відмовивши у погодженні проекту землеустрою, має виплатити позивачу на підставі частини 2 статті 850 Цивільного кодексу України кошти за виконану частину роботи по чотирьох етапах на загальну суму 655 000,00 грн, а саме:

- І етап - проведення геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, складання пояснювальної записки та характеристики території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду - 179 000,00 грн;

- ІІ етап - формування графічних матеріалів відповідно до статті 47 Закону України «Про землеустрій» - 179 000,00 грн;

- ІІІ етап - складання переліку обмежень у використанні земельних ділянок - 156.000,00 грн;

- ІV етап - погодження проекту землеустрою відповідно до статті 186 Земельного кодексу України - 141 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про фактичне виконання чотирьох етапів робіт за Договором та наявності підстав для стягнення з відповідача 655 000,00 грн.

У свою чергу за доведеного факту порушення терміну виконання відповідних робіт з вини позивача відповідач згідно з умовами пункту 7.7. Договору може стягнути з позивача штрафні санкції, однак наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення терміну виконання робіт не входить до предмету доказування в даній справі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ціни за V етап Договору (внесення відомостей про обмеження у використанні земель до державного земельного кадастру - 127 000,00 грн), то такі задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю фактичного виконання позивачем V етапу, й рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції своїм рішенням фактично вніс зміни до умов Договору та встановив поетапну оплату наданих послуг, у той час як Договором не передбачено поетапне прийняття послуг або поетапна їх оплата, а зі змісту пунктів 4.1., 5.1., 5.2., 5.3. Договору вбачається, що виконавець зобов`язаний здати, а замовник - прийняти та оплатити лише повністю завершений обсяг послуг, то колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами Договору, фактичних обставинах його виконання та наданих сторонами доказах. Сам по собі висновок суду щодо наявності підстав для оплати вартості фактично наданих послуг у відповідній частині не означає зміни судом умов Договору або встановлення ним нового порядку розрахунків. Суд, здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин та вирішуючи питання щодо наявності заборгованості, не підміняв волевиявлення сторін та не встановлював нових умов Договору, а визначив належні правові наслідки його виконання сторонами. Визначаючи порядок оплати позивачу частини виконаних робіт, суд правомірно керувався приписами частини 2 статті 850 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому сторони самі у пункті 9.2. Договору додатково погодили, що спірні питання, з яких сторони не дійшли згоди шляхом переговорів, розв`язуються у відповідності до законодавства України.

Скаржник наголошує на неможливості використання виготовлених позивачем документів в діяльності КП «ПЛЕСО», оскільки відомості про обмеження у використанні земель не внесено до Державного земельного кадастру.

У свою чергу скаржник безпідставно залишає поза увагою те, що саме його дії призвели до неможливості позивача виконати V етап Договору.

Виконана ж позивачем частина роботи має самостійне значення, проведена з дотриманням належної якості (докази протилежного у матеріалах справи відсутні), що свідчить про те, що вона може бути використана відповідачем у подальшому за призначенням.

Щодо посилань скаржника не недобросовісну та суперечливу поведінку позивача, то судом апеляційної інстанції таких ознак у поведінці позивача не встановлено.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що позивач зі свого боку вчинив належні дії, що свідчать про дотримання ним як виконавцем принципу добросовісності, у тому числі, шляхом оперативного повідомлення відповідача про затримку в отриманні листа погодження від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України. Саме ж по собі порушення терміну виконання зобов`язання у будь-якому випадку не є тотожним недобросовісній поведінці сторони. Для встановлення недобросовісності необхідно довести наявність умисних дій, спрямованих на введення контрагента в оману, приховування істотних обставин або зловживання правом. Жодних таких обставин відповідачем не наведено та не доведено, а судом не встановлено.

З огляду на наведене у сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 655 000,00 грн, та відповідно, часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, судом відхилені, враховуючи безпідставну відмову відповідача від погодження розробленого позивачем проекту та обов`язок останнього виплатити позивачу плату за виконану частину роботи по чотирьох етапах за Договором на підставі приписів частини 4 статті 849 та частини 2 статті 850 Цивільного кодексу України.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6 234,58 грн та інфляційних втрат в сумі 25 258,60 грн, викладенні мотивів такої відмови, апеляційна скарга доводів щодо незгоди не містить.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо».

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/5038/26 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо».

Матеріали справи №910/5038/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2026 після повернення суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. з відрядження.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.10.2026 Постанова № 140949976 Північний апеляційний господарський суд
27.10.2026 Постанова № 140949975 Північний апеляційний господарський суд
20.10.2026 Ухвала № 140746255 Північний апеляційний господарський суд
20.10.2026 Ухвала № 140746254 Північний апеляційний господарський суд
06.10.2026 Постанова № 140746302 Північний апеляційний господарський суд
01.10.2026 Ухвала № 140228418 Північний апеляційний господарський суд
01.10.2026 Ухвала № 140228417 Північний апеляційний господарський суд
14.09.2026 Ухвала № 139701047 Північний апеляційний господарський суд
14.09.2026 Ухвала № 139701045 Північний апеляційний господарський суд
07.09.2026 Ухвала № 139549909 Північний апеляційний господарський суд
24.08.2026 Ухвала № 139175125 Північний апеляційний господарський суд
17.08.2026 Ухвала № 139017013 Північний апеляційний господарський суд
12.08.2026 Рішення № 138950174 Господарський суд міста Києва
22.07.2026 Рішення № 138397293 Господарський суд міста Києва
01.06.2026 Ухвала № 137024720 Господарський суд міста Києва
18.05.2026 Ухвала № 136623673 без тексту Господарський суд міста Києва
05.05.2026 Ухвала № 136278487 без тексту Господарський суд міста Києва