УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/99/19(918/664/26)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.,
розглядаючи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Крейбух О.Г., Павлюк І.Ю.)
та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 (суддя Пашкевич І.О.)
у справі №918/99/19(918/664/26)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"
про стягнення 46127555,00 грн збитків
у межах справи №918/99/19
за заявою Приватного підприємства "Обрій"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.03.2019 відкрито провадження у справі №918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (далі - ТОВ "МІЛК ВОРД", Боржник).
2. Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.11.2021 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
3. Ухвалою від 28.10.2025 попереднього ліквідатора відсторонено, а ухвалою від 03.11.2025 ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну. Ухвалою від 27.04.2026 строк ліквідаційної процедури продовжено до 02.08.2026.
Стислий зміст позову та клопотань про судовий збір
4. 21.05.2026 Боржник в особі ліквідатора звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі - ПАТ АБ "Південний", Банк) про стягнення 46127555,00 грн збитків. Одночасно ліквідатор просив звільнити Боржника від сплати судового збору, зменшити його розмір або відстрочити сплату до ухвалення рішення у справі.
5. Клопотання обґрунтовано перебуванням Боржника у ліквідаційній процедурі, фактичною відсутністю коштів для сплати збору та спрямуванням позову на повернення активів до ліквідаційної маси.
6. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.05.2026 у задоволенні клопотання відмовлено, а позовну заяву залишено без руху із наданням строку для подання доказів сплати 553530,66 грн судового збору.
7. 03.06.2026 ліквідатор подав заяву про усунення недоліків, у якій повторно просив звільнити Боржника від сплати судового збору, а в разі відмови - відстрочити його сплату до ухвалення рішення та/або зменшити розмір збору відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI). До заяви ліквідатор долучив позовну заяву в новій редакції з ціною позову 54598676,57 грн, однак доказів сплати судового збору не подав.
Стислий виклад ухвали першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 у задоволенні повторного клопотання ТОВ "МІЛК ВОРД" про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення сплати відмовлено, а позовну заяву повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якою якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
9. Господарський суд першої інстанції виходив із того, що п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI передбачає можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, якщо заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Оскільки ліквідаційну процедуру до цього переліку не віднесено, господарський суд дійшов висновку, що положення цієї норми не поширюються на позивача у цій справі.
10. Водночас господарський суд першої інстанції врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19, відповідно до якого висновок судів про неможливість застосування ст. 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками Європейського суду з прав людини - не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
11. Дослідивши виписку за рахунком, господарський суд першої інстанції установив, що станом на 19.05.2026 залишок коштів становив 503,09 грн, а обороти за кредитом рахунку за п`ять місяців 2026 року - 312208,00 грн. Надходження не були пов`язані з господарською діяльністю або доходом від використання активів, а кошти були внесені ліквідатором як поворотна фінансова допомога для фінансування витрат ліквідаційної процедури. Водночас договір №1/02/2026 від 12.02.2026 до матеріалів справи не подано, тому господарський суд не міг установити умови, цільове призначення та обмеження щодо використання допомоги. Призначення платежів, на думку господарського суду, не виключало можливості використання відповідних коштів для сплати судового збору.
12. Господарський суд першої інстанції також урахував обліковування за Боржником незаставного обладнання балансовою вартістю 6199264,61 грн, відсутність доказів звернення ліквідатора до кредиторів щодо створення фонду для фінансування витрат арбітражного керуючого та відсутність доказів того, що у разі відстрочення кошти для сплати судового збору будуть наявні до ухвалення рішення у справі.
13. Пославшись на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", господарський суд першої інстанції зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати фінансовим обмеженням, а вимога сплати судового збору сама по собі не становить порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. З огляду на наведене господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення його сплати.
14. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 залишено без змін.
15. Господарський суд апеляційної інстанції погодився, що залишок коштів у розмірі 503,09 грн та обороти за рахунком у розмірі 312208,00 грн не підтверджують об`єктивної неможливості сплати судового збору. Договір поворотної фінансової допомоги №1/02/2026 від 12.02.2026 до матеріалів справи не подано, тому встановити умови та обмеження щодо використання наданих коштів неможливо. Водночас призначення платежів не виключало можливості спрямування коштів на сплату судового збору.
16. Господарський суд апеляційної інстанції також урахував наявність незаставного обладнання балансовою вартістю 6199264,61 грн, відсутність актуальної та комплексної інформації про майновий стан Боржника, доказів звернення ліквідатора до кредиторів щодо створення фонду та доказів можливості сплатити судовий збір до ухвалення рішення у справі.
17. Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 господарський суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки господарський суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання не через статус позивача як юридичної особи, а через недоведеність належними і допустимими доказами неможливості сплатити судовий збір. За таких обставин повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України визнано правомірним.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
18. ТОВ "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко О.І. (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 та направити справу до господарського суду першої інстанції для належного розгляду клопотання Боржника про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення його сплати в контексті вирішення питання про відкриття провадження у справі.
19. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та порушення норм процесуального права.
20. Скаржник посилається на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 та від 17.06.2026 у справі №917/1219/24, а також на недослідження доказів, поданих на підтвердження майнового стану Боржника.
21. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не здійснили оцінки пропорційності обмеження доступу до суду з урахуванням фактичної можливості Боржника сплатити судовий збір у розмірі 553530,66 грн та наслідків повернення позовної заяви. При цьому скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19, про те, що висновок господарських судів про неможливість застосування ст. 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
22. На думку скаржника, висновок про непоширення п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI на Боржника через його перебування у ліквідаційній процедурі є формальним тлумаченням суб`єктного складу цієї норми. Скаржник вважає, що господарські суди мали індивідуально оцінити майновий стан Боржника відповідно до ч. 3 ст. 8 цього Закону.
23. Скаржник заперечує висновок про наявність у Боржника активів, достатніх для сплати судового збору, оскільки його зроблено з урахуванням балансової вартості незаставного обладнання в розмірі 6199264,61 грн без дослідження фактичної наявності, місцезнаходження, технічного стану та можливості розпорядження цим майном. За доводами скаржника, обладнання вибуло з володіння Боржника, а стягнення його вартості становить частину предмета поданого позову.
24. Скаржник також зазначає, що кошти, внесені ліквідатором як поворотна фінансова допомога, мали цільове призначення та були витрачені на проведення експертних досліджень і оцінку майна. За доводами скаржника, усього на рахунок надійшло 312208,00 грн, з яких 55208,00 грн становило відшкодування раніше понесених судових витрат, а 257000,00 грн - поворотна фінансова допомога. Із рахунку сплачено 309907,74 грн за експертні та оціночні роботи, 332,80 грн судового збору в іншій справі та 1464,37 грн банківських комісій, а залишок коштів становив 503,09 грн. Тому, на думку скаржника, ці кошти не могли бути використані для сплати судового збору в цій справі.
25. Скаржник вважає помилковим посилання на відсутність доказів звернення ліквідатора до кредиторів щодо створення фонду, оскільки ч. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає право кредиторів створити такий фонд, але не встановлює відповідного обов`язку кредиторів чи ліквідатора та не пов`язує реалізацію права Боржника на судовий захист зі створенням фонду.
26. У касаційній скарзі також зазначено, що перелік документів, необхідних для підтвердження майнового стану Боржника, господарський суд апеляційної інстанції вперше навів в оскаржуваній постанові. Ухвала від 26.05.2026 про залишення позовної заяви без руху визначала єдиним способом усунення недоліків подання доказів сплати 553530,66 грн судового збору, тому скаржник не мав можливості подати додаткові документи, необхідність подання яких була визначена після повернення позовної заяви.
27. Скаржник наголошує, що банківська виписка та довідки №1, №2 і №3 про склад майна були подані й досліджені господарськими судами попередніх інстанцій, а інші відомості щодо фінансового стану та майна Боржника містилися у матеріалах справи про банкрутство. За доводами скаржника, зазначені докази оцінено вибірково: враховано відомості про обороти за рахунком і балансову вартість майна, але залишено без оцінки відомості, які підтверджували неможливість сплатити судовий збір.
28. Окремо скаржник зазначає, що відмова у відстроченні сплати судового збору є непропорційною, оскільки відстрочення не звільняє від його сплати, а лише переносить строк виконання цього обов`язку до ухвалення рішення у справі. Господарські суди, на думку скаржника, не оцінили співвідношення наслідків повернення позовної заяви та можливості розподілу судового збору за результатами розгляду спору.
29. Скаржник вважає, що повернення позовної заяви є похідним від відмови у задоволенні клопотання щодо судового збору. Подання під час усунення недоліків позовної заяви у новій редакції, за доводами скаржника, не перешкоджало вирішенню питання про відкриття провадження за первісною редакцією позову з ціною 46127555,00 грн.
30. На переконання скаржника, наведені порушення відповідають підставам, передбаченим пп.1, 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України, оскільки господарські суди не дослідили зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилили клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для вирішення питання про судовий збір.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
31. ПАТ АБ "Південний" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну - - без задоволення. Банк також просить стягнути з ТОВ "МІЛК ВОРД" 65000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
32. ПАТ АБ "Південний" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій належно оцінили майновий стан Боржника та джерела фінансування ліквідаційної процедури. За доводами Банку, ліквідатор не порушував перед кредиторами питання про створення фонду відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ, отримав 257000,00 грн поворотної фінансової допомоги, а подані ним документи свідчать про наявність у Боржника необтяженого майна вартістю 1891105,85 грн.
33. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Банк зазначає, що перевірка пропорційності обмеження доступу до суду передбачає оцінку не лише залишку коштів на рахунку, а й ужитих заявником заходів для одержання фінансування. На думку Банку, ліквідатор не довів об`єктивної неможливості сплатити судовий збір та невиправданості покладеного на Боржника фінансового обов`язку.
34. 09.10.2026 ТОВ "МІЛК ВОРД" подало додаткові пояснення, у яких підтримало касаційну скаргу та зазначило, що вони не змінюють її вимог і не містять нових доказів майнового стану. Скаржник послався на постанови Верховного Суду від 18.08.2026 у справі №904/4771/23(904/6370/25) та від 01.10.2026 у справі №910/505/26 щодо необхідності індивідуальної оцінки фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір і пропорційності обмеження доступу до суду.
35. Заперечуючи проти доводів відзиву, скаржник зазначив, що облік обладнання балансовою вартістю 6199264,61 грн не підтверджує можливості його реалізації, оскільки ліквідатор посилався на фактичну відсутність цього майна. Відомості Банку про необтяжене майно вартістю 1891105,85 грн не були встановлені в оскаржених судових рішеннях. Залишок коштів становив 503,09 грн, попереднє надання ліквідатором 257000,00 грн допомоги не підтверджує доступності нового фінансування, а можливість створення фонду кредиторів сама собою не свідчить про наявність у ньому коштів.
36. ТОВ "МІЛК ВОРД" також заперечило проти стягнення 65000,00 грн витрат Банку на професійну правничу допомогу та просило в разі їх розподілу не покладати на скаржника 50000,00 грн гонорару успіху, обмеживши відшкодування підтвердженими співмірними витратами в сумі не більше 15000,00 грн.
Підстави для передачі справи на розгляд судової палати
37. Перевіривши доводи касаційної скарги, зміст оскаржених судових рішень та обставини, які формують спірні правовідносини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу №918/99/19(918/664/26) на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство з огляду на таке.
38. Предметом касаційного перегляду є судові рішення про повернення позову Боржника, який перебуває у ліквідаційній процедурі, у зв`язку з несплатою судового збору після відмови у звільненні, зменшенні або відстроченні його сплати.
39. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умов, визначених цією частиною.
40. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Ліквідаційну процедуру та ліквідатора у цій нормі прямо не зазначено.
41. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону №3674-VI при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
42. У постанові від 10.08.2026 у справі №924/106/24(924/336/26) Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство залишив без змін судові рішення про повернення позову ПП "Асгард-ТК" в особі ліквідатора після відмови у відстроченні сплати судового збору.
43. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI прямо визначає перелік судових процедур та коло осіб, щодо яких у межах справи про банкрутство може бути застосовано відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Ліквідаційна процедура та ліквідатор як арбітражний керуючий, за клопотанням якого може бути застосована відповідна пільга, у цій нормі не зазначені, тому її положення не можуть бути поширені на Боржника та ліквідатора шляхом розширеного тлумачення.
44. Верховний Суд у справі №924/106/24(924/336/26) також урахував висновок господарських судів про те, що відсутність реальних джерел надходження коштів, за рахунок яких судовий збір міг би бути сплачений до ухвалення рішення, свідчить не про тимчасові фінансові труднощі, а відстрочення за таких обставин фактично мало б наслідком звільнення від сплати судового збору. Окремо Верховний Суд зазначив, що закон не покладає на арбітражного керуючого обов`язку сплачувати за рахунок власних коштів судовий збір за подання позову від імені банкрута, тому виписка з особистого рахунку ліквідатора не визначає майнового стану позивача.
45. Натомість у постанові від 18.08.2026 у справі №904/4771/23(904/6370/25) Верховний Суд у складі іншої колегії суддів тієї самої судової палати скасував судові рішення про повернення позову ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" в особі ліквідатора та направив справу до господарського суду першої інстанції.
46. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що господарський суд першої інстанції обмежився формальним висновком про незастосування п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI до боржника у ліквідаційній процедурі та не навів мотивів достатності або недостатності доказів, поданих на підтвердження незадовільного майнового стану позивача. Господарський суд апеляційної інстанції також не навів мотивів, з яких подані докази відхилено або визнано недостатніми. Верховний Суд наголосив, що при застосуванні ст. 8 Закону №3674-VI суд повинен тлумачити її з урахуванням актуальної практики Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо оцінки майнового стану юридичної особи і пропорційності обмеження доступу до суду.
47. Правовідносини у справах №924/106/24(924/336/26), №904/4771/23(904/6370/25) та у справі, що переглядається, є подібними у юридично значущому аспекті. У кожній справі позов подано боржником у ліквідаційній процедурі в особі ліквідатора для можливого наповнення ліквідаційної маси; заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору; після відмови у клопотанні позов повернуто через несплату збору.
48. Вказані справи стосуються попереднього правового питання, зокрема, чи допускає п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI застосування передбачених цією статтею заходів до боржника у ліквідаційній процедурі та чи повинен господарський суд у такому разі переходити до оцінки його майнового стану.
49. Постанова Верховного Суду від 10.08.2026 у справі №924/106/24(924/336/26) ґрунтується на висновку про неможливість поширення п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI на боржника у ліквідаційній процедурі та ліквідатора шляхом розширеного тлумачення. Натомість у постанові Верховного Суду від 18.08.2026 у справі №904/4771/23(904/6370/25) застосовано підхід, за яким необхідно оцінити майновий стан боржника, подані докази та пропорційність обмеження доступу до суду.
50. Наведене свідчить про неоднакове застосування суддями судової палати ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах, що створює загрозу правовій визначеності.
51. Вирішення цієї справи залежить від вибору одного з наведених підходів. Застосування висновку у справі №904/4771/23(904/6370/25) потребує з`ясування, чи є підстави відступити від висновку у справі №924/106/24(924/336/26). Застосування протилежного підходу порушує питання про відступ від пізнішого висновку у справі №904/4771/23(904/6370/25).
52. Для забезпечення єдності судової практики судовій палаті належить вирішити такі питання:
1) чи є перелік судових процедур і суб`єктів, визначений п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI, вичерпним та таким, що виключає застосування до боржника, який перебуває у ліквідаційній процедурі, за клопотанням ліквідатора передбачених ст. 8 цього Закону відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати;
2) у разі якщо положення ст. 8 Закону №3674-VI підлягають застосуванню до боржника, який перебуває у ліквідаційній процедурі, які обставини відповідно до ч. 3 ст. 8 цього Закону має встановити та якими доказами має підтверджуватися майновий стан такого боржника для вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, зокрема щодо наявності коштів і майна, фактичної доступності та ліквідності активів, можливості їх реалізації до ухвалення судового рішення, руху коштів, фінансування витрат ліквідаційної процедури, вжиття ліквідатором заходів щодо створення кредиторами фонду та наявності реального джерела сплати судового збору?
53. Необхідність вирішення другого питання виникає лише в разі висновку про можливість застосування ст.8 Закону №3674-VI до боржника, який перебуває у ліквідаційній процедурі.
54. Вирішення наведених питань має значення для забезпечення єдності судової практики у спорах, які ініціює ліквідатор з метою формування ліквідаційної маси. Передача справи не означає наперед визначеного результату розгляду клопотання щодо судового збору, оскільки в разі допустимості застосування ст. 8 зазначеного Закону господарський суд повинен оцінити подані докази та визначити, чи підтверджують вони відповідний майновий стан Боржника.
55. Згідно з ч. 1 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
56. Верховний Суд відзначає існування різних підходів стосовно застосування положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у спорах, які ініціює ліквідатор для формування ліквідаційної маси.
57. За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 302 та ч. 4 ст. 303 ГПК України, для передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю визначення того, який із наведених різних висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 8 Закону №3674-VI у подібних правовідносинах підлягає застосуванню, а за потреби - відступлення від одного з них у порядку, передбаченому ст. 302 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Справу №918/99/19(918/664/26) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя В. Картере
Судді С. Жуков
В. Погребняк