Постанова № 140910802 у справі № 910/261/26 від 22.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. Справа№ 910/261/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Сибіги О.М.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.10.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 29.04.2026 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 (повне рішення складено 13.04.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026

у справі № 910/261/26 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ)

про стягнення 23 760 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2026 року Акціонерне товариство «Енергетична компанія України» (далі - ЕКУ, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Енергоатом, відповідач) про стягнення 23 760 000,00 грн безпідставно набутих коштів. Зазначена сума є гарантійним внеском, який Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (далі - ТОВ «УЕБ») перерахувало відповідачу-постачальнику на підставі рішення Біржового комітету, оформленого протоколом № 2028 від 29.09.2025, у зв`язку з неналежним виконанням позивачем-покупцем умов Договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-25-01422 від 08.05.2025 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належно виконував умови Договору з відповідачем, а тому гарантійний внесок у розмірі 23 760 000,00 грн отриманий і збережений відповідачем без достатньої правової підстави. Позивач наголошував, що в його діях відсутня вина в розумінні статті 614 ЦК України, оскільки реєстрація обсягів електричної енергії (як договірне зобов`язання), що відповідають розрахунковим періодам торгового дня (доби постачання), не відбулася внаслідок збою в роботі електронної платформи ОСП. Також позивач посилався на те, що Біржовий комітет не мав повноважень перераховувати спірний гарантійний платіж відповідачу (як стороні договору), фактично перебравши на себе повноваження суду. Крім того, на думку позивача, перерахована сума за правовою природою в контексті спірних відносин, є штрафом, а відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування -- зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами між учасниками ринку електричної енергії, укладеними відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/261/26 (повний текст складено 13.04.2026) позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код 24584661) на користь Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» (код 32984271) 23 760 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 285 120,00 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Договір між сторонами спору є двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії. Спірна сума є гарантійним внеском, який на підставі рішення Біржового комітету ТОВ «УЕБ», оформленого Протоколом № 2028 від 29.09.2025, перераховано на рахунок відповідача. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про збій у роботі електронної платформи MMS, оскільки реєстрацію добових обсягів було відхилено оператором системи передачі на підставі пункту 2.2.7 Правил ринку через подання сторонами неоднакових обсягів. Обсяги, подані позивачем, не відповідали договірному добовому обсягу в 2 640 МВт·год. Доводи про відсутність у Біржового комітету повноважень на перерахування внеску суд відхилив, адже абзацом третім пункту 4.4 Договору та пунктом 12.11.4 Регламенту ТОВ «УЕБ» таке повноваження надано. Перерахований відповідачу спірний Гарантійний внесок за пунктом 9.2.2 Регламенту та абзацом четвертим пункту 4.4 Договору, не є штрафною санкцією, а зазначення в рішенні Біржового комітету й акті звіряння призначення платежу як штрафу, не змінює його правову природу, як інструменту забезпечення виконання договірного зобов`язання.

Задовольняючи позов про поворотне стягнення коштів, суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для перерахування Гарантійного внеску покупця до постачальника, за підпунктом 1 пункту 12.11.2 Регламенту є відсутність факту подання покупцем повідомлення про реєстрацію обсягів споживання щонайменше тричі протягом дії договору. Позивач такі повідомлення подавав з технічними неузгодженнями, але подання неоднакових обсягів чи відхилення реєстрації обсягів спроживання електроенергії, невиконанням Договору у розумінні вказаного підпункту Регламенту не є.

Тому рішення Біржового комітету в частині перерахування внеску постачальнику не відповідає Регламенту, а тому спірні кошти отримано відповідачем поза межами домовленостей за Договором, тобто без достатньої правової підстави. Суд застосував статтю 1212 ЦК України з урахуванням правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 17.08.2021 у справі № 913/371/20, за якою набуття майна на виконання договору не є безпідставним, окрім випадків, коли майно набуте у зв`язку із зобов`язанням, але не відповідно до його умов. Суд також зазначив, що визнання недійсним рішення Біржового комітету не вимагається і не є ефективним способом захисту, оскільки воно реалізоване шляхом перерахування коштів. Судовий збір покладено на відповідача згідно статті 129 ГПК України.

Також, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 заяву ЕКУ про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Енергоатому на користь ЕКУ 52 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням від 24.03.2026 позов ЕКУ задоволено повністю, а питання про розподіл витрат на правничу допомогу вирішено не було. Представник позивача 17.03.2026 зробив усну заяву про подання доказів розміру таких витрат, а заява про їх стягнення подана 27.03.2026, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Тому докази, як зазначив суд, подані у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження адвокатських витрат у сумі 80 000,00 грн позивач надав договір про надання правничої допомоги від 15.12.2025 № 2-4-151225/3, укладений з адвокатом Ліневич Л.В. (погодинна ставка 4 000,00 грн), акт наданих послуг від 27.03.2026 № 2, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреність. З огляду на пункт 1 ч.2 ст. 126 ГПК України суд дійшов висновку, що надання послуг у погодженому розмірі підтверджено, а розподілу підлягають і витрати сторони на правничу допомогу, які ще не сплачені.

Водночас суд, керуючись частиною п`ятою статті 129 ГПК України, критеріями реальності та розумності розміру витрат і правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, визнав заявлену суму частково необґрунтованою. Аналіз договірної документації (4 години, 16 000,00 грн) та аналіз законодавства і судової практики з розробкою стратегії ведення справи (2 години, 8 000,00 грн) суд відніс до складу процедури підготовки позовної заяви (6 годин, 24 000,00 грн), оскільки її складення неможливе без такого аналізу, а окреме виділення цих послуг в окрему роботу, спрямоване на завищення вартості. Час на підготовку додаткових пояснень від 16.03.2026 (2 години) суд визнав завищеним, бо за змістом вони дублюють правову позицію, викладену в попередніх заявах по суті, тому обґрунтованою вважав одну годину (4 000,00 грн).

Обґрунтований розмір витрат з урахуванням складності спору, обсягу наданої послуги та за іншими критеріями, суд визначив у сумі 52 000,00 грн, що складається з 24 000,00 грн за підготовку позовної заяви, 12 000,00 грн за підготовку відповіді на відзив, 4 000,00 грн за додаткові пояснення та 12 000,00 грн за участь у трьох судових засіданнях (17.02.2026, 17.03.2026 та 24.03.2026). Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, ці витрати суд поклав на Енергоатом відповідно до статті 129 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням у справі, Енергоатом 29.04.2026 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/261/26; ухвалити нове рішення, яким відмовити ЕКУ у задоволенні позову повністю; судові витрати покласти на позивача.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, встановивши відхилення оператором системи передачі реєстрації договірних обсягів електричної енергії внаслідок подання позивачем обсягів, які не відповідають договірним, дійшов помилкового висновку про те, що подання неоднакових обсягів не є невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань у розумінні підпункту 1 пункту 12.11.2 Регламенту організації та проведення електронного аукціону. На думку скаржника, зазначена норма пов`язує порушення не з будь-яким поданням повідомлення, а із відсутністю подання повідомлення про реєстрацію обсягів відповідно до Правил ринку. Апелянт посилається на те, що підпункт 12.11.3 Регламенту як підтвердження порушення, вимагає листа оператора системи передачі щодо відсутності реєстрації, тобто результату, який настає як у разі неподання повідомлення, так і у разі подання неоднакових обсягів, що за підпунктом 2.2.7 розділу ІІ Правил ринку є недійсними. Відтак, за твердженням апелянта, рішення Біржового комітету ТОВ «УЕБ» від 29.09.2025 про перерахування гарантійного внеску відповідало Регламенту, а судом не застосовано статтю 66 ЗУ «Про ринок електричної енергії», пункт 15 Порядку № 499, розділ 2 Правил ринку та пункт 12.11 Регламенту.

Скаржник також вважає, що судом неправильно застосовано ст. 1212 ЦК України, оскільки рішення Біржового комітету ТОВ «УЕБ» про перерахування гарантійного внеску не скасоване та залишається чинним, а отже правова підстава правомірного набуття коштів відповідачем не відпала. Апелянт наголошує на суперечності висновків суду, який, визнавши повноваження організатора аукціону на перерахування гарантійного внеску, водночас дійшов висновку про безпідставне набуття відповідачем цих коштів.

Крім того, апелянт зазначає, що рішення ухвалено про права та обов`язки особи, яку не залучено до участі у справі. Протокольною ухвалою від 17.02.2026 суд першої інстанції відмовив у залученні ТОВ «УЕБ» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, проте у рішенні встановив невідповідність рішення Біржового комітету вимогам Регламенту, чим безпосередньо вирішив питання про права та обов`язки організатора аукціону. З посиланням на частину третю статті 277 ГПК України апелянт вважає це обов`язковою підставою для скасування рішення.

Щодо додаткового рішення апелянт стверджує, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності. Заявлений в акті наданих послуг від 27.03.2026 № 2 обсяг часу, на думку скаржника, не підтверджений доказами фактично виконаної роботи. При цьому адвокат позивача, підготувавши у іншій справі № 910/12117/25 заяву про забезпечення позову щодо заборони ТОВ «УЕБ» перераховувати спірні кошти на користь відповідача, та доповнення до неї, які змістом близькі до позовної заяви та інших заяв по суті у справі № 910/261/26, що розглядається, вже вивчив обставини спору та сформував правову позицію, що не потребує прикладення додаткових зусиль. Також апелянт просить покласти ці витрати на позивача в разі ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ЕКУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 та додаткове рішення від 13.04.2026 у справі № 910/261/26 залишити без змін, а також здійснювати апеляційний розгляд за участі свого представника.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 4.4 Договору та пункту 12.11.2 Регламенту гарантійний внесок перераховується на рахунок продавця лише у разі невиконання покупцем зобов`язань, визначених у пункті 12.11.2 Регламенту. Як убачається з листа ТОВ «УЕБ» від 19.09.2025 № 19/09-1586/13, у заяві від 19.09.2025 № 50-3137/02 відповідач вказав на відсутність факту подання повідомлення про реєстрацію обсягів щонайменше тричі протягом дії Договору, проте позивач такі повідомлення подавав. Тому суд першої інстанції, на думку позивача, правильно виходив з того, що підпункт 1 пункту 12.11.2 Регламенту стосується саме відсутності факту подання повідомлення, а не відсутності реєстрації обсягів на платформі оператора системи передачі. Позивач наголошує, що абзац 3 пункту 4.4 Договору не передбачає утримання гарантійного внеску у разі порушення пунктів 3.4, 3.5 Договору, а відповідальність за порушення пункту 3.5 встановлена пунктом 6.3 Договору у вигляді штрафу, на що відповідач посилався у власних листах, зокрема від 04.09.2025 № 50-2947/02-вих. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, позивач вважає поведінку відповідача суперечливою, оскільки 30.09.2025 сторони підписали акти купівлі-продажу № 955 та № 956 без претензій щодо обсягу, якості та строків, а того ж дня ТОВ «УЕБ» перерахувало кошти відповідачу.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення реєстрації обсягів внаслідок їх невідповідності договірним (2640 МВт год) та стверджує, що реєстрація відбувалась з помилками через збій у роботі електронної платформи MMS, що підтверджується Актом дослідження технічних причин некоректного завантаження даних від 19.12.2025, і про що він повідомляв відповідача листами.

Щодо статті 1212 ЦК України позивач, посилаючись на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, зазначає, що вона застосовується і тоді, коли майно набуте у зв`язку із зобов`язанням, але не відповідно до його умов. Оскільки підстави для перерахування гарантійного внеску за пунктом 4.4 Договору були відсутні, рішення Біржового комітету від 29.09.2025 № 2028 не є правовою підставою для набуття відповідачем 23 760 000,00 грн.

Щодо незалучення ТОВ «УЕБ» до участі у справі позивач, з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, зазначає, що належним відповідачем у кондикційних правовідносинах є особа, яка безпідставно набула майно, а кошти перераховано відповідачу за його заявою. Тому права та обов`язки ТОВ «УЕБ» результатом розгляду справи не зачіпаються. Кошти позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а не повернути організатору аукціону.

Позивач також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна сума не є штрафом. На його думку, відповідно до розділу 19 Правил ТОВ «УЕБ» (протокол від 30.06.2025 № 1985) гарантійний внесок міг бути перерахований лише як санкція у вигляді штрафу, що відповідає рішенню Біржового комітету від 29.09.2025 № 2028. Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій), з посиланням на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Щодо додаткового рішення у справі позивач зазначає, що доводи апелянта про завищення витрат на правничу допомогу є декларативними та не підтверджені доказами. Розмір витрат, на його думку, відповідає умовам договору від 15.12.2025 № 2-4-151225/3 (4 000 грн за годину), ціні позову, обсягу матеріалів (понад 140 аркушів) та участі представника у засіданнях. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 24.07.2025 у справі № 906/304/23, від 18.08.2025 у справі № 907/407/24 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також зазначає, що суд першої інстанції вже зменшив заявлену суму з 80 000 грн до 52 000 грн. Крім того, позивач повідомив, що попередній розрахунок судових витрат на стадії апеляційного провадження становить 150 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/261/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кравчук Г.А., судді: Тищенко О.В., Спаських Н.М., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026; призначено до розгляду на 16.06.2026.

За результатом повторних авторозподілів справи, відповідно до витягу з протоколу від 18.08.2026, справу № 910/261/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Спаських Н.М., судді: Сибіга О.М., Яценко О.В.

Явка представників сторін.

У судове засідання 22.10.2026 з`явилися представники обох сторін, які підтримали власні позиції у спорі, а проти доводів іншої сторони заперечують.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 08.05.2025 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (продавець, далі - Енергоатом) та Акціонерним товариством «Енергетична компанія України» (покупець, далі - ЕКУ) укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-25-01422 (далі - Договір).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за цим Договором продавець зобов`язаний продати електричну енергію покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону, на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим Договором, у Періоді постачання визначається за результатами проведеного електронного аукціону, на підставі відповідного аукціонного свідоцтва, та зазначається у Додатковій угоді для Періоду постачання.

Згідно з пунктом 3.4 Договору кожна Сторона самостійно здійснює до 10:00 за 2 (два) дні до кожного Торгового дня (Доби постачання) реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам Торгового дня (Доби постачання), на електронній платформі ОСП. Право власності та ризик втрати електричної енергії переходить від продавця до покупця після закриття воріт для реєстрації ДД (10:00 за 1 (один) день до Торгового дня (Доби постачання, Д-1)) на електронній платформі ОСП.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у Торговий день (Добу постачання) за цим Договором є отримання Сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним. Якщо будь-яка із Сторін не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії, або реєстрація договірних обсягів була відхилена/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, купівля-продаж цих обсягів припиняється. Обсяг електричної енергії, продаж якого продавцем було припинено внаслідок невиконання покупцем пункту 3.4 цього Договору, може бути реалізований продавцем на власний розсуд на інших сегментах ринку без будь-якого повернення (компенсації) покупцю грошових коштів, отриманих продавцем при такому продажі.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що сума гарантійного внеску, внесена покупцем для участі в аукціоні, після його фактичного надходження від Організатора аукціону на банківський рахунок продавця, зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим Договором у порядку, визначеному у Додатковій угоді для Періоду постачання. Продавець письмово повідомляє покупця про надходження гарантійного внеску від Організатора аукціону. Покупець у порядку, визначеному у Додатковій угоді для Періоду постачання, додатково забезпечує перерахування продавцю суми податку на додану вартість за ставкою 20 (двадцять) відсотків від вартості електричної енергії, яка дорівнює сплаченому гарантійному внеску. У разі невиконання/неналежного виконання покупцем зобов`язань за цим Договором, визначених у пункті 12.11.2 Регламенту організації та проведення електронного аукціону з продажу електричної енергії на товарній біржі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» із змінами (далі - Регламент), Організатор аукціону перераховує гарантійний внесок, передбачений пунктом 9.2.2 Регламенту, на рахунок продавця. Сторони погоджуються з тим, що гарантійний внесок, передбачений пунктом 9.2.2 Регламенту, спрямований на забезпечення виконання зобов`язань, не зараховується в якості оплати за електричну енергію та не є штрафною санкцією згідно з цим Договором та чинним законодавством.

Підпунктом 9.2.2 пункту 9.2 Регламенту (у редакції, чинній на момент укладення Договору) передбачено, що в залежності від виду забезпечення зобов`язань учасника аукціону, передбаченого пунктом 9.1 Регламенту, гарантійний внесок обліковується ПП БЕТС як гарантійний внесок для забезпечення виконання зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії, розмір якого становить 5 (п`ять) відсотків вартості обсягу електричної енергії, яка визначається як добуток із застосуванням стартової ціни, визначеної в заявці на організацію та проведення аукціону, для покупця, що має намір взяти участь в аукціоні.

Згідно з підпунктом 12.11.2 пункту 12.11 Регламенту до невиконання/неналежного виконання зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії переможцем аукціону, в розумінні пункту 12.11 Регламенту належить виключно: 1) відсутність факту здійснення переможцем аукціону подачі повідомлення про реєстрацію обсягів купівлі-продажу електричної енергії за двостороннім договором на електронній платформі оператора системи передачі, відповідно до Правил ринку, щонайменше тричі протягом періоду дії такого договору; 2) відсутність факту здійснення переможцем аукціону оплати електричної енергії придбаної за результатами аукціону відповідно до умов укладеного договору; 3) повідомлення переможцем аукціону іншої сторони укладеного за результатами аукціону договору, про дострокове його розірвання.

Підпунктом 12.11.4 пункту 12.11 Регламенту (у редакції, чинній на момент розблокування та перерахування спірної суми) передбачено, що у разі надходження до Організатора аукціону, передбаченої підпунктом 12.11.1 Регламенту, заяви та доданих до неї, передбачених підпунктом 12.11.3, матеріалів Організатор аукціону розглядає отримане звернення та, не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів за рішенням Біржового комітету відповідно до Правил Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» приймає одне з наступних рішень, про що повідомляє заявника: розблокувати, списати із Загального рахунку та перерахувати гарантійний внесок, передбачений підпунктом 9.2.2 Регламенту, переможця аукціону на банківський рахунок заявника; відмовити у розгляді такої заяви у зв`язку з відсутністю документа(-ів) передбаченого(-их) підпунктом 12.11.3 Регламенту та/або у зв`язку з відсутністю інформації, що дає змогу однозначно встановити факт невиконання/неналежного виконання зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії переможцем аукціону передбачений підпунктом 12.11.2.

Додатковими угодами № 3 від 26.08.2025 та № 4 від 27.08.2025 (далі - ДУ № 3 та ДУ № 4) сторони погодили, що загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається, у період постачання електричної енергії з 01.09.2025 по 30.09.2025 становить 79 200 МВт·год (7 200 МВт·год згідно з ДУ № 3 від 26.08.2025 та [72 000 МВт·год згідно з ДУ № 4 від 27.08.2025 - звірити з текстом ДУ № 4, у рішенні зазначено 7 200 МВт·год]). Відтак у вересні 2025 року загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається, становив 79 200 МВт·год, а добовий обсяг мав становити 2 640 МВт·год.

Як убачається зі скріншотів з електронної платформи ОСП (MMS), які відображають дані, що були подані продавцем та покупцем для реєстрації обсягів електричної енергії за ДУ № 3 та ДУ № 4 для Торгових днів (Діб постачання) з 01.09.2025 по 30.09.2025, для Торгових днів (Діб постачання) з 01.09.2025 по 04.09.2025, 11.09.2025 та 25.09.2025 обома сторонами було подано на електронну платформу ОСП однакові погодинні обсяги купівлі-продажу електричної енергії у розмірі 110 МВт·год. Водночас в інші Торгові дні вересня 2025 року позивач ЕКУ у поданому повідомленні для реєстрації договірного обсягу купівлі-продажу електричної енергії зазначило погодинний обсяг у розмірі 100 МВт·год, тоді як відповідач Енергоатом зазначив погодинний обсяг у розмірі 110 МВт·год.

ЕКУ повідомляло, що починаючи з Доби постачання 05.09.2025 під час подання повідомлення про реєстрацію обсягів купівлі-продажу електричної енергії за Договором виник збій у роботі системи Market Management System (MMS) щодо коректного завантаження обсягів, реєстрація відбувалась з помилками, на які ЕКУ не мало можливості вплинути, зокрема (А94) з повідомленням «Система не може опрацювати документ» та (А42) «Невірне кількісне значення [Точність]». У зв`язку з відсутністю реєстрації договірних обсягів купівлі-продажу електричної енергії Енергоатом направив ЕКУ листи про припинення купівлі-продажу електричної енергії. У відповідь ЕКУ листами повідомляло Енергоатом про збої в роботі системи MMS щодо подання повідомлення про реєстрацію обсягів купівлі-продажу електричної енергії в періоді постачання вересень 2025 року та просило не вважати нездійсненням реєстрації обсягів електричної енергії на електронній платформі ОСП для Торгових днів (Діб постачання) з 05.09.2025 по 26.09.2025, за виключенням 11.09.2025 та 25.09.2025, коли система MMS зареєструвала обсяги купівлі-продажу коректно.

Листом від 09.09.2025 № 50-3015/02-вих Енергоатом звернувся до НЕК «Укренерго» з проханням надати підтвердження щодо здійснення ЕКУ реєстрації договірних обсягів купівлі-продажу електричної енергії у період з 05.09.2025 по 10.09.2025. У відповіді від 15.09.2025 № 01/56085, копія якої міститься в матеріалах справи, НЕК «Укренерго» повідомило, що для періоду з 05.09.2025 по 10.09.2025 обсяги електричної енергії, подані на реєстрацію Енергоатомом для кожного Торгового дня (Доби постачання), дорівнюють 2 640 МВт·год, тоді як обсяги електричної енергії, подані на реєстрацію ЕКУ для кожного Торгового дня (Доби постачання), дорівнюють 2 400 МВт·год. У листі також зазначено, що оскільки подані обсяги на електронній платформі MARKET MANAGEMENT SYSTEM (MMS) зі сторони Продавця та Покупця були неоднаковими, їх реєстрація на підставі підпункту 2.2.7 Розділу ІІ Правил ринку була відхилена.

Судом першої інстанції також встановлено, що з 05.09.2025 по 10.09.2025 ЕКУ подавало добові договірні обсяги електричної енергії у розмірах 2 400 МВт·год, 2 402,4 МВт·год та 2 400,3 МВт·год, тоді як Енергоатом подавав 2 640 МВт·год, а зі змісту скріншотів з електронної платформи MMS убачається, що обсяги електричної енергії, подані ЕКУ, не були завантажені у зв`язку з помилками (А94) з повідомленням «Система не може опрацювати документ» та (А42) «Невірне кількісне значення [Точність]». З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що реєстрація позивачем добових обсягів споживання, на електронній платформі MMS була відхилена через подання ЕКУ обсягів електричної енергії, які не відповідають договірним обсягам у 2 640 МВт·год, та відхилив доводи ЕКУ про несправність або перебої у роботі електронної платформи MMS як причину не реєстрації обсягів.

Вважаючи наявним порушення договірних зобов`язань, Енергоатом як постачальник по Договору, звернувся до ТОВ «Українська енергетична біржа» (далі - ТОВ «УЕБ») із заявою № 50-3137/02 від 19.09.2025 з проханням перерахувати сплачений ЕКУ гарантійний внесок для забезпечення виконання зобов`язання за Договором, на рахунок Енергоатому. У заяві Енергоатом вказав на порушення з боку ЕКУ зобов`язань за Договором, а саме на нездійснення подачі повідомлення про реєстрацію обсягів купівлі-продажу електричної енергії за Договором на електронній платформі оператора системи передачі (бо подані обсяги на електронній платформі відхилені оператором системи передачі) відповідно до Правил ринку щонайменше тричі протягом періоду дії Договору. Про інші обставини невиконання або неналежного виконання ЕКУ умов Договору Енергоатом не стверджував.

За результатом розгляду заяви постачальника, Рішенням Біржового комітету, оформленим Протоколом № 2028 від 29.09.2025 (питання 12), у зв`язку з неналежним виконанням ЕКУ умов Договору, керуючись підпунктом 12.11.4 Регламенту, вирішено розблокувати, списати з Загального рахунку ЕКУ та перерахувати гарантійний внесок в загальному розмірі 23 760 000,00 грн на користь Енергоатому. Факт перерахування Енергоатому зазначених коштів підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків між ЕКУ та ТОВ «УЕБ», підписаним останнім, і визнається сторонами у заявах по суті справи. У рішенні Біржового комітету та в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2025 по 30.09.2025 перерахування гарантійного платежу у розмірі 23 760 000,00 грн вказано як штраф.

Судом також враховано, що за результатами службового розслідування, проведеного ЕКУ, 19.12.2025 складено Акт дослідження технічних причин некоректного завантаження даних, за висновками якого процес завантаження даних на зовнішню платформу був ініційований та виконаний; виявлені проблеми пов`язані з некоректною обробкою даних на етапі синхронізації та прийняття файлів; основними факторами виникнення інциденту стали технічні особливості та затримки синхронізації Microsoft SharePoint/OneDrive, нестабільність веб-сесій платформи під час передачі файлів, технічні обмеження та збої у роботі зовнішньої платформи; ознак помилкових дій або бездіяльності співробітників у ході дослідження не встановлено.

Мотивуючи звернення з даним позовом до господарського суду, ЕКУ вказує на те, що воно належним чином виконувало умови Договору та свої договірні зобов`язання, а тому гарантійний внесок у розмірі 23 760 000,00 грн є таким, що отриманий та збережений Енергоатомом без достатньої правової підстави. На думку ЕКУ, у його діях відсутня вина у розумінні статті 614 ЦК України, оскільки реєстрація обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам Торгового дня (Доби постачання), не відбулася у зв`язку зі збоєм у роботі електронної платформи ОСП; Біржовий комітет не мав повноважень для перерахування гарантійного платежу та перебрав на себе повноваження суду; перерахована сума за своєю правовою природою є штрафом, а згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії. У відповіді на відзив ЕКУ додатково зазначило, що акти купівлі-продажу електричної енергії № 955 та № 956 за вересень 2025 року підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та зауважень, що свідчить про належне виконання ЕКУ умов Договору.

Заперечуючи проти задоволення позову, Енергоатом посилається, зокрема, на такі обставини та обґрунтовує свою позицію у справі наступними доводами :

Гарантійний платіж перераховано ТОВ «УЕБ» на підставі рішення Біржового комітету, оформленого Протоколом № 2028 від 29.09.2025, відповідно до пункту 4.4 Договору, пункту 15 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499, та підпункту 12.11.4 пункту 12.11 Регламенту, у зв`язку з порушенням ЕКУ положень розділу 3 Договору в частині реєстрації обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам Торгового дня (Доби постачання), на електронній платформі ОСП. Рішення Біржового комітету, оформлене Протоколом № 2028 від 29.09.2025, є чинним та не скасоване. Положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 не поширюються на спірні правовідносини, оскільки спірна сума є гарантійним платежем, а не штрафною санкцією. У запереченнях на відповідь на відзив Енергоатом додатково зазначив, що підписання сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії, не спростовує факту невиконання в межах договору зі сторони ЕКУ зобов`язань, у частині здійснення належної реєстрації договірних обсягів купівлі-продажу електричної енергії на електронній платформі ОСП.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду є правильність висновку суду першої інстанції про те, що гарантійний внесок у розмірі 23 760 000,00 грн, розблокований та перерахований ТОВ «УЕБ» на користь відповідача за рішенням Біржового комітету, оформленим протоколом № 2028 від 29.09.2025 (питання 12), набутий відповідачем без достатньої правової підстави. Апелянт зазначає, що відсутність реєстрації добових обсягів унаслідок подання позивачем обсягів, які не відповідають договірним, є невиконанням покупцем зобов`язань у розумінні підпункту 1 пункту 12.11.2 Регламенту організації та проведення електронного аукціону з продажу електричної енергії на товарній біржі ТОВ «УЕБ» (далі Регламент), що стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а рішення ухвалено про права та обов`язки ТОВ «УЕБ», яке не було залучене до участі у справі. З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, Гарантійний внесок у розмірі 23 760 000,00 грн вносився позивачем на підставі підпункту 9.2.2 Регламенту, відповідно до якого такий внесок вноситься для забезпечення виконання зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії, а його розмір становить 5 відсотків вартості обсягу електричної енергії, визначеної із застосуванням стартової ціни.

Згідно з абзацом третім пункту 4.4 Договору у разі невиконання/неналежного виконання покупцем зобов`язань, визначених у пункті 12.11.2 Регламенту, Організатор аукціону перераховує гарантійний внесок на рахунок продавця. Абзацом четвертим пункту 4.4 Договору сторони погодили, що гарантійний внесок, передбачений підпунктом 9.2.2 Регламенту, спрямований на забезпечення виконання зобов`язань, «не зараховується в якості оплати за електричну енергію та не є штрафною санкцією» згідно з Договором і чинним законодавством.

За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності, а договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Гарантійний внесок за підпунктом 9.2.2 Регламенту та пунктом 4.4 Договору вноситься покупцем наперед, а не виникає внаслідок порушення зобов`язання, обчислюється від вартості обсягу електричної енергії за стартовою ціною, а не від суми невиконаного зобов`язання, і не є оплатою електричної енергії. Він також не є гарантією за статтею 560 ЦК України, за якою обов`язок перед кредитором приймає на себе гарант, а не сам боржник.

За таких обставин гарантійний внесок є передбаченим договором і Регламентом іншим видом забезпечення виконання зобов`язання в розумінні частини першої статті 546 ЦК України.

Зазначення в рішенні Біржового комітету та в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2025 по 30.09.2025 про перерахування гарантійного платежу як штрафу, не змінює його правової природи, оскільки призначення платежу не може самостійно встановлювати чи змінювати вид забезпечення виконання зобов`язання, погоджений сторонами.

Доводи позивача про те, що спірна сума є штрафом, стягнення якого зупинено підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови від 26.04.2022 № 413), колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена норма стосується штрафних санкцій, а гарантійний внесок до них не належить. Тому висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в пункті 8.13.9 постанови від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 щодо обов`язковості підпункту 16 пункту 1 постанови №332, до спірних правовідносин не застосовуються. Відповідний висновок суду першої інстанції є правильним, колегія суддів з ним погоджується.

Відповідно до підпункту 12.11.2 Регламенту (у редакції, чинній на дату ухвалення рішення Біржового комітету) до невиконання/неналежного виконання зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії переможцем аукціону в розумінні пункту 12.11 Регламенту належить виключно: відсутність факту здійснення переможцем аукціону подачі повідомлення про реєстрацію обсягів купівлі-продажу електричної енергії за двостороннім договором на електронній платформі оператора системи передачі, відповідно до Правил ринку, щонайменше тричі протягом періоду дії такого договору (підпункт 1); відсутність факту здійснення оплати електричної енергії, придбаної за результатами аукціону (підпункт 2); повідомлення переможцем аукціону іншої сторони договору про його дострокове розірвання (підпункт 3).

Вживання слова «виключно» свідчить про вичерпність цього переліку. Отже, Договір пов`язує перехід гарантійного внеску до продавця не з будь-яким порушенням зобов`язань покупця, а лише з тими обставинами, які сторони погодили шляхом відсилання до пункту 12.11.2 Регламенту.

Пунктом 2.2.5 розділу ІІ Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила), передбачено, що учасники ринку, які продають та купують електричну енергію, повинні подати повідомлення про реєстрацію із зазначенням обсягів електричної енергії, що рівні між собою.

Пунктом 2.2.6 Правил визначено, що за подання повідомлень із однаковими обсягами, учасники отримують від Оператора системи передачі автоматичне повідомлення про те, що зареєстрований договірний обсяг є дійсним.

За пунктом 2.2.7 Правил учасники ринку, які подали власні повідомлення для реєстрації із неоднаковими обсягами електричної енергії, отримують автоматичне повідомлення про те, що надані повідомлення про реєстрацію є недійсними із зазначенням причини відхилення, після чого реєстрація неоднакових обсягів відміняється.

Отже, Правила ринку розрізняють подання повідомлення про реєстрацію обсягів, його дійсність та реєстрацію. При цьому повідомлення з неоднаковими обсягами вважається таким, що подається, проте за певних умов визнається недійсним, а його реєстрація відміняється.

Підпункт 1 пункту 12.11.2 Регламенту пов`язує невиконання зобов`язання з відсутністю самого факту здійснення подачі повідомлення, а не з відсутністю реєстрації чи встановленням дійсності поданого повідомлення.

Крім того, абзацом другим пункту 3.5 Договору передбачено, що якщо будь-яка із сторін не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії або реєстрація договірних обсягів була відхилена/зупинена оператором системи передачі, купівля-продаж цих обсягів припиняється. Таким чином, Договір самостійно врегулював наслідки нереєстрації та відхилення реєстрації договірних обсягів і не передбачив для них перехід гарантійного внеску до продавця.

Як установив суд першої інстанції на підставі листа НЕК «Укренерго» від 15.09.2025 № 01/56085 та даних електронної платформи, на реєстрацію для кожної Доби постачання з 05.09.2025 по 10.09.2025 відповідачем було подано обсяг 2 640 МВт·год, тоді як позивачем 2 400 МВт·год, у зв`язку з чим реєстрацію відхилено на підставі пункту 2.2.7 розділу ІІ Правил ринку.

Обставину відхилення реєстрації через неоднаковість поданих обсягів апелянт не заперечує. Відповідач також не заперечує самих фактів подання позивачем обсягів споживання електроенергії на реєстрацію.

Отже, в межах виниклого спору встановлено і сторонами не заперечується, що повідомлення про реєстрацію обсягів споживання позивачем-покупцем подавалися, проте їх реєстрацію на платформі було відхилено внаслідок невідповідності обсягів тим, що за цей же період подані продавцем.

Доводи апелянта про те, що словосполучення «відповідно до Правил ринку» в підпункті 1 пункту 12.11.2 Регламенту означає подання коректних (договірних) обсягів, а повідомлення з іншими обсягами взагалі не є подачею повідомлення, колегія суддів не приймає до уваги.

Зазначене словосполучення визначає порядок подання повідомлення на електронній платформі, а не включає до складу порушення будь-яку невідповідність поданих даних. Правила ринку самі виходять з того, що повідомлення з неоднаковими обсягами подається і лише після цього визнається недійсним. Тлумачення, за якого подання повідомлення з обсягами, що не відповідають договірним, прирівнюється до самої відсутності факту подачі повідомлення, на переконання колегії суддів розширює перелік обставин порушення, який сторони визначили як вичерпний, і не відповідає буквальному змісту підпункту 1 пункту 12.11.2 Регламенту.

Посилання апелянта на підпункт 2 пункту 12.11.3 Регламенту, відповідно до якого до заяви продавця додається лист-підтвердження оператора системи передачі щодо відсутності реєстрації на електронній платформі, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказана норма визначає склад документів, що додаються до заяви Організатору аукціону, тобто регулює порядок звернення і підтвердження обставин, але не змінює вичерпного переліку підстав, закріпленого в підпункті 1 пункту 12.11.2 Регламенту, і не доповнює його. Підтвердження відсутності реєстрації свідчить про наслідок, який сам по собі не є обставиною, зазначеною в підпункті 1 пункту 12.11.2. Не заслуговує на увагу і довід про те, що позивач апріорі не міг подати повідомлення саме про реєстрацію, оскільки реєстрація була відхилена. Він ґрунтується на ототожненні подання повідомлення та його реєстрації, які за Правилами ринку є різними діями.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерахування гарантійного внеску визначені пунктом 12.11.2 Регламенту, на який відсилає абзац третій пункту 4.4 Договору, і є вичерпними. Подання позивачем неоднакових обсягів до них не належить, тому підстав для перерахування гарантійного внеску за таких обставин відповідачу -- не було. Чи порушив позивач інші умови Договору, зокрема пункти 3.2 та 3.4, і які наслідки має таке порушення за пунктом 3.5 Договору, колегія суддів не оцінює, оскільки відповідач на таке порушення не посилався. Умову щодо подання повідомлення щонайменше тричі протягом періоду дії договору колегія суддів також не оцінює, оскільки відсутність факту подачі повідомлення не встановлена.

Колегія суддів також враховує (і з цим погоджуються сторони), що Регламент з організації та проведення електронного аукціону на товарній біржі ТОВ "УЕБ", передбачає різні види гарантійних внесків для покупця, що має намір взяти участь в аукціоні:

- для забезпечення укладення за результатом аукціону двостороннього договору купівлі-продажу електроенергії;

- для забезпечення виконання укладеного за результатом аукціону двостороннього договору купівлі-продажу електроенергії;

За змістом п.4.4 Договору між сторонами у первинній редакції, сторонами було узгоджено питання щодо використання гарантійного внеску, внесеного Покупцем для участі в аукціоні. У разі невиконання/неналежного виконання Покупцем зобов`язань за Договором, визначених у п. 12.11.2 Регламенту організації та проведення електронного аукціону, Організатор аукціону перераховує гарантійний внесок, передбачений п. 9.2.2. Регламенту, на рахунок Продавця. Сторони при цьому погоджуються, що гарантійний внесок, передбачений п. 9.2.2. Регламенту, спрямований на забезпечення виконання зобов`язань, не зараховується в якості оплати за електричну енергію та не є штрафною санкцією згідно із цим Договором та чинним законодавством.

Натомість у подальшому сторонами укладено Додаткові угоди до Договору, зокрема № 1 від 08.05.2025, № 2 від 30.07.2025, № 3 від 26.08.2025 та № 4 від 27.08.2025, де у п. 7 спеціально погоджено про таке:

сума гарантійного внеску, перерахована Організатором аукціону на банківський рахунок продавця, зараховується продавцем як оплата електричної енергії, відповідності до черговості виникнення зобов`язань з оплати електричної енергії.

Колегія суддів з урахуванням змісту додаткових угод до Договору, не погоджується із твердженнями представника відповідача, що абзац 4 п. 4.4. Договору стосується виключно гарантійного внеску для участі в аукціоні. Натомість спірні кошти це ніби виключно сума гарантійного внеску позивача для забезпечення виконання зобов`язань по Договору.

Колегія суддів, з урахуванням прямого змісту Додаткових угод до Договору, приходить до висновку, що сторони спеціально узгодили, що сума гарантійного внеску (тобто, любого походження) перерахована Організатором аукціону на банківський рахунок продавця, зараховується продавцем (виключно) як оплата електричної енергії.

Можливості іншого тлумачення зі змісту Додаткових угод не вбачається.

Щодо застосування статті 1212 ЦК України.

Як установлено судом першої інстанції, відповідач звернувся до ТОВ «УЕБ» із заявою № 50-3137/02 від 19.09.2025 про перерахування гарантійного внеску у зв`язку з тим, що позивач не здійснив подачу повідомлення про реєстрацію обсягів на електронній платформі оператора системи передачі. Рішенням Біржового комітету, оформленим протоколом № 2028 від 29.09.2025, на підставі підпункту 12.11.4 Регламенту вирішено розблокувати гарантійний внесок, списати його із Загального рахунку позивача та перерахувати відповідачу.

Згідно з пунктом 19 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499 (далі Порядок № 499), покупець зобов`язаний перераховувати організатору аукціону гарантійні внески на умовах та в порядку, визначених Порядком і регламентом аукціону, а відповідно до пункту 15 Порядку організатор аукціону з метою зниження ризиків невиконання зобов`язань має право здійснювати інші заходи відповідно до регламенту аукціону. За підпунктом 12.11.4 Регламенту Організатор аукціону за рішенням Біржового комітету розглядає заяву та приймає рішення про розблокування і перерахування гарантійного внеску або про відмову, зокрема у зв`язку з відсутністю інформації, що дає змогу однозначно встановити факт невиконання/неналежного виконання зобов`язань, передбачений підпунктом 12.11.2. Отже, повноваження Біржового комітету на прийняття рішення про перерахування внеску пов`язані з установленням факту невиконання, визначеного підпунктом 12.11.2 Регламенту, і не розширюють перелік підстав, погоджених сторонами в Договорі.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому майно. Колегія суддів погоджується з тим, що набуття майна однією зі сторін зобов`язання за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Водночас статтю 1212 ЦК України може бути застосовано у разі, коли майно набуте у зв`язку із зобов`язанням, але не відповідно до його умов (відповідна правова позиція наведена судом першої інстанції з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 913/371/20, яку, як зазначив суд першої інстанції, не відступлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Як установлено вище, обставин, з якими пункт 4.4 Договору та підпункт 12.11.2 Регламенту пов`язують обґрунтований перехід гарантійного внеску до продавця (як за порушене договірне зобов`язання), у даній справі немає.

В ході розгляду справи колегія суддів з`ясовувала у відповідача напрямок використання отриманих Енергоатом спірних коштів.

За твердженням представника відповідача, спірні кошти в сумі 23 760 000,00 грн. мали компенсувати постачальнику-відповідачу непридбані позивачем обсяги електроенергії (через нереєстрацію позивачем належних показників споживання на платформі) або компенсувати збитки в різниці ціни непридбаної позивачем електроенергії по Договору, яку відповідач був змушений продати на ринку іншим покупцям по ціні нижчій, ніж обумовлена Договором із позивачем.

На запитання колегії суддів, обидві сторони стверджують, що Договір між сторонами виконано і всі обсяги придбаної електроенергії позивачем повністю оплачено. Відповідач при цьому не може сказати, яким є вартісний обсяг непридбаної позивачем електроенергії через недоліки реєстрації на платформі показників, у порівнянні із отриманням на свій рахунок коштів в сумі 23 760 000,00 грн. Також відповідач не надав доказів, які ж збитки було ним отримано в результаті перепродажу іншим споживачам невикупленої позивачем електроенергії по Договору.

Оскільки за умовами п. 7 всіх перелічених вище Додаткових угод суму гарантійного внеску відповідач може зарахувати лише як оплату електричної енергії в порядку черговості виникнення зобов`язання, а доказів існування у позивача боргу по Договору, який сторонами на час виникнення спору вже виконано, в справі немає, то відповідно, за цієї обставини теж немає законних підстав для набуття відповідачем спірних коштів.

Колегія суддів також погоджується із додатковими поясненнями позивача у справі від 21.10.2026 та відхиляє протилежні доводи відповідача у його письмових поясненнях від цієї ж дати, що умови Договору містять інший/окремо узгоджений компенсаційний механізм для відповідача на випадок виникнення в нього збитків. Так, відповідач має право на отримання від позивача 15% штрафу від вартості обсягу електроенергії, продаж якої було припинено, із відшкодуванням завданих збитків (п. 6.3.). Відповідач може продати на власний розсуд на інших сегментах ринку обсяг електроенергії, придбання якої припинив позивач по Договору, без подальшої компенсації позивачу будь-яких збитків/коштів за наслідками отримання вигоди продавцем при такому продажі (п. 3.5). Тому немає підстав вважати, що спірні кошти гарантійного внеску відповідач правомірно може вважати компенсацією власних збитків за результатами виконання сторонами Договору.

За правилами ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів зауважує, що оскільки Договір між сторонами виконано, а гарантійний внесок може бути зараховано лише в оплату електричної енергії, заборгованість позивача по якій відповідачем не доказана, тому спірний гарантійний внесок не може бути повернуто Організатору аукціону, а лише має повернутися позивачу.

Колегія суддів констатує, що виходячи із сукупності обставин спору слід вважати, що перерахування відповідачу 23 760 000,00 грн здійснено у зв`язку з Договором між сторонами, але не відповідно до його умов, що є підставою для застосування статті 1212 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що ця стаття може застосовуватися лише після скасування правової підстави набуття коштів, а при цьому рішення Біржового комітету залишається чинним, колегія суддів відхиляє. Рішення Біржового комітету є засобом реалізації умов Договору та Регламенту, а не самостійною підставою набуття майна постачальником/стороною Договору і поза межами цих умов. Існування не скасованого рішення Біржового комітету не складає гарантію законного перерахування коштів (за відсутності для цього підстав) і тому не створює достатню правову підставу набуття спірних коштів за відсутності обставин, з якими Договір пов`язує правомірне зарахування коштів гарантійного внеску відповідачу на його банківський рахунок.

Не відповідають змісту рішення і доводи про суперечність висновків суду першої інстанції, який нібито визнав наявність повноважень Організатора аукціону на перерахування внеску і водночас дійшов висновку про безпідставність його набуття. Суд першої інстанції оцінив такі повноваження за умови невиконання/неналежного виконання зобов`язань, визначених підпунктом 12.11.2 Регламенту, і не встановив наявності такої обставини. Відсутність окремої вимоги про визнання недійсним рішення Біржового комітету не перешкоджає вирішенню спору про повернення коштів. Правомірність такого рішення Біржового комітету може бути оцінена судом в межах вирішення спору про стягнення коштів. Рішення Біржового комітету вже повністю виконано шляхом перерахування коштів постачальнику, і тому скасування рішення саме по собі не призвело б до відновлення майнового стану позивача, тоді як повернення безпідставно набутого майна (коштів) є належним та ефективним способом захисту порушеного права у позивача.

Щодо доводів про прийняття рішення про права особи, не залученої до участі у справі.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач 30.01.2026 звернувся з клопотанням про залучення ТОВ «УЕБ» (організатор електронного аукціону) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а суд першої інстанції відмовив у його задоволенні (за твердженням апелянта, протокольною ухвалою від 17.02.2026). Апелянт стверджує, що встановлення судом невідповідності рішення Біржового комітету Регламенту безпосередньо стосується прав та обов`язків Організатора аукціону.

Колегія суддів не вбачає підстав для висновку про прийняття оскарженого судового рішення, як рішення про права, інтереси чи обов`язки ТОВ «УЕБ».

Предметом спору є вимога покупця до продавця про повернення коштів, що перебувають у відповідача. У резолютивній частині рішення кошти стягнуто з відповідача, а на ТОВ «УЕБ» жодних обов`язків не покладено, питання про відповідальність Організатора аукціону судом не вирішувалося.

Рішення Біржового комітету не визнавалося недійсним чи скасованим. Колегія суддів уточнює, що висновок суду першої інстанції про невідповідність цього рішення положенням Регламенту слід розуміти як висновок/оцінку обставини про відсутність у відносинах між сторонами Договору обставин, передбачених підпунктом 12.11.2 Регламенту, що необхідні для правомірного набуття відповідачем спірних коштів в розумінні статті 1212 ЦК України. Це не є судженням про права та обов`язки ТОВ «УЕБ».

Питання повернення спірних коштів організатору аукціону судом не вирішувалося, оскільки кошти стягнуто з відповідача (як їх одержувача) на користь їх власника (позивача) і саме між цими особами і вирішувався спір.

Також і можливі наслідки виконаного рішення Біржового комітету у відносинах між відповідачем та Організатором аукціону, предметом розгляду у даній справі теж не були.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини щодо права доступу до суду (рішення у справах «Белле проти Франції», «Воловік проти України» та інших) не спростовують наведених висновків, оскільки обмеження доступу до суду особи, яка самостійно для вступу у справу до суду не зверталася і права якої в даній справі не вирішувалися, не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат (частина п`ята статті 126 ГПК України), а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання (частина шоста статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК України суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує, зокрема, чи пов`язані витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Як убачається з матеріалів справи, позивач 27.03.2026 (заяву зареєстровано судом 30.03.2026) звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн, додавши договір про надання правничої допомоги № 2-4-151225/3 від 15.12.2025, акт наданих послуг № 2 від 27.03.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреність.

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна послуг визначається за погодинною ставкою 4 000,00 грн.

За актом правнича допомога складалася з аналізу договірної документації (4 години), аналізу законодавства і судової практики та розробки стратегії ведення справи (2 години), підготовки та реєстрації позовної заяви (6 годин), підготовки відповіді на відзив від 04.02.2026 (3 години), підготовки додаткових пояснень від 16.03.2026 (2 години) та підготовки й участі у трьох судових засіданнях 17.02.2026, 17.03.2026 та 24.03.2026 по 4 000,00 грн за кожне.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву та заперечення відповідача від 02.04.2026, виключив з обсягу відшкодування вартість аналізу договірної документації та аналізу законодавства і судової практики (разом 24 000,00 грн), оскільки така робота є складовою підготовки позовної заяви. Він також зменшив на одну годину (4 000,00 грн) час на підготовку додаткових пояснень, які за змістом дублюють правову позицію, викладену в попередніх заявах по суті справи. До відшкодування визначено 52 000,00 грн, які складаються з вартості підготовки позовної заяви (24 000,00 грн), відповіді на відзив (12 000,00 грн), однієї години підготовки додаткових пояснень (4 000,00 грн) та участі у трьох судових засіданнях (12 000,00 грн).

Апелянт зазначає, що заявлена кількість часу не підтверджена об`єктивними даними та є завищеною. Він посилається на те, що в межах іншої справи № 910/12117/25 адвокатом позивача вже було підготовлено заяву про забезпечення позову та доповнення до неї, які за змістом близькі до позовної заяви, відповіді на відзив і додаткових пояснень у даній справі, а отже, правову позицію і стратегію було сформовано ще до звернення із позовом. Колегія суддів з такими доводами не погоджується.

Акт наданих послуг № 2 від 27.03.2026 містить перелік робіт із зазначенням кількості годин і вартості кожної з них, що відповідає вимогам частини третьої статті 126 ГПК України щодо детального опису наданих послуг. Апелянт не навів доказів, які спростовували б обсяг і час, зазначені в акті, а виклав лише власну оцінку їх завищеності, тоді як за частиною шостою статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє про їх зменшення.

Заява про забезпечення позову, подана в іншій справі, є іншим процесуальним документом і не замінює підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень у даній справі.

Водночас суд першої інстанції урахував можливість використання попередніх напрацювань адвоката, виключивши з відшкодування час на аналіз договірної документації, законодавства та судової практики, тобто ту частину роботи, яка могла бути виконана за їх участю. Апелянт не довів, що решта робіт, а саме підготовка позовної заяви (6 годин), відповіді на відзив (3 години) та однієї години додаткових пояснень, з огляду на обсяг матеріалів справи не потребувала часу, зазначеного в акті.

Розмір присуджених витрат, 52 000,00 грн, становить приблизно 0,22 відсотка від ціни позову (23 760 000,00 грн). З урахуванням ціни позову, складності спору та участі представника в трьох судових засіданнях такий розмір є співмірним і пропорційним у розумінні частини четвертої статті 126 та частини п`ятої статті 129 ГПК України, а також відповідає критеріям реальності та розумності, на які вказував Верховний Суд (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункти 119 і 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Вимога апелянта про покладення цих витрат на позивача ґрунтується на необхідності скасування рішення суду першої інстанції, а тому за умови залишення його без змін, підстав для відмови у покладенні на відповідача витрат позивача на послуги адвоката, немає.

З огляду на викладене доводи апелянта щодо додаткового рішення не знайшли свого підтвердження, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у даній справі ухвалено з дотриманням норм процесуального права. Підстав для його скасування немає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 та додаткове рішення від 13.04.2026 у справі № 910/261/26 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстав для їх скасування або зміни, передбачених статтею 277 ГПК України, немає. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 29.04.2026 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/261/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/261/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.10.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.М. Сибіга

О.В. Яценко