Постанова № 140992677 у справі № 908/1334/26 від 14.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/1334/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Ярешко О. В., Демчини Т. Ю.,

секретаря судового засідання Янкіної Г. Д.

за участю:

позивача Барабаш М. Ю.,

відповідача (апелянта) Капусти А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026, (суддя Горохов І. С., повне рішення складено 13.08.2026, м. Запоріжжя) у справі № 908/1334/26

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 12

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

02.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення пені за державним контрактом (договір) про закупівлю № 494/12-24-РМ від 30.12.2024 в розмірі 1 627 960,61 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню у розмірі 986 952,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" судовий збір в сумі 11843,43 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", у тому числі за державним контрактом (договором) про закупівлю № 494/12-24-РМ від 30.12.2024, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК". Правонаступництво підтверджується наказами Міністерства оборони України від 02.05.2025 № 281, від 30.09.2025 № 647 та передавальним актом, затвердженим наказом від 06.01.2026 № 7/нм, що узгоджується з положеннями статей 104, 107 Цивільного кодексу України та правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц та від 08.02.2023 у справі № 910/16900/19.

Судом встановлено, що за умовами державного контракту відповідач зобов`язався поставити транспортні сумки індивідуальні типу 2 у визначені договором строки. На виконання контракту 23.01.2025 замовником направлено заявки № R000760, № R000761 та № R000762. Водночас поставку товару за першою партією загальною кількістю 20 000 одиниць здійснено лише 14 та 15 квітня 2025 року, що підтверджується відповідними актами приймання товару та свідчить про прострочення виконання зобов`язань на 17-18 календарних днів. У зв`язку з порушенням строків поставки позивач нарахував пеню відповідно до пункту 8.2 договору та направив відповідачу повідомлення-вимогу про сплату штрафних санкцій, уточнивши розрахунок до 1 627 960,61 грн. Однак відповідач нараховану пеню не сплатив.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, місцевий господарський суд керувався статтями 525, 526, 530, 549, 610, 611, 624, 626, 628, 664, 655 та 712 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання підлягають належному виконанню у встановлені договором строки, а їх порушення може мати наслідком застосування передбачених договором або законом штрафних санкцій. Пунктом 8.2 контракту сторони погодили відповідальність постачальника у вигляді пені в розмірі 0,2 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов`язання. Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд установив, що правильний розмір пені за п`ятьма актами приймання товару становить 986 952,00 грн, а не заявлені до стягнення 1 627 960,61 грн. У зв`язку із цим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у межах належно обґрунтованої суми штрафних санкцій.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, місцевий господарський суд урахував доводи ТОВ "МІК" про виникнення форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією Російської Федерації, масованими ракетно-дроновими обстрілами та збільшенням кількості й тривалості повітряних тривог. На підтвердження цих обставин відповідач надав сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-25-1507, а також документи щодо пошкодження та втрати виробничих потужностей підприємства.

Однак суд встановив, що відповідно до пунктів 10.1-10.3 договору сторони, укладаючи контракт в умовах воєнного стану, погодили, що сам факт його введення та пов`язані з ним відомі на момент укладення договору обставини не вважатимуться форс-мажором, за винятком істотних змін об`єктивних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань. При цьому пунктами 10.6 та 10.7 договору передбачено обов`язок сторони невідкладно повідомити контрагента про настання форс-мажорних обставин і надати документальне підтвердження у погоджені строки. Натомість сертифікат видано 15.08.2025, тобто після фактичної поставки товару, здійсненої 14-15.04.2025, а доказів своєчасного направлення замовнику передбаченого договором повідомлення та самого повідомлення від 27.03.2025 відповідач суду не надав. Також відсутня довідка від 15.08.2025 про втрати підприємства у виробництві товару за спірним контрактом.

Суд зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами з урахуванням конкретних обставин справи. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22. Саме по собі існування воєнного стану, повітряних тривог та обстрілів не доводить об`єктивної неможливості своєчасного виконання конкретного договірного зобов`язання. Відповідач, беручи участь у процедурі закупівлі та укладаючи контракт 30.12.2024, був обізнаний із безпековою ситуацією в Україні та ризиками здійснення господарської діяльності. Надані ним документи щодо пошкодження виробничих потужностей стосуються подій 2022-2023 років, які існували ще до укладення договору, а тому самі по собі не підтверджують наявності непередбачуваних обставин, що безпосередньо спричинили прострочення поставки у березні-квітні 2025 року.

Крім того, суд врахував, що за загальної вартості контракту 65 844 000,00 грн вартість товару, поставленого з простроченням, становила 28 320 000,00 грн, а правильно обчислена пеня в розмірі 986 952,00 грн дорівнює приблизно 3,49 % вартості прострочено поставленого товару та 1,50 % загальної ціни договору. За таких обставин суд не визнав нараховану пеню надмірною або такою, що має ознаки отримання позивачем невиправданого прибутку. Посилання відповідача на відсутність доведених збитків у позивача, незначну тривалість прострочення та скрутний майновий стан суд оцінив у сукупності з іншими обставинами справи, зазначивши, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України саме по собі перевищення неустойкою розміру збитків або відсутність доказів таких збитків не зумовлює її обов`язкового зменшення. При цьому майновий стан відповідача може бути врахований під час вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 331 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись принципами змагальності сторін і розподілу тягаря доказування, закріпленими у статтях 74, 76, 77 та 80 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для зменшення пені на 90 %. Водночас, установивши помилковість розрахунку позивача в частині визначення загальної суми пені, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги лише в розмірі 986 952,00 грн, у зв`язку з чим позов задовольнив частково.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині стягнення пені у розмірі 986 952,00 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким клопотання ТОВ "МІК" про зменшення розміру неустойки задовольнити. Зменшити розмір пені на 90% та стягнути з ТОВ "МІК" на користь ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" пеню у сумі 98 695,20 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені - відмовити. Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на Позивача.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні розміру пені на 90 % відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, вважаючи, що суд, правильно встановивши арифметичну помилку в розрахунку позивача та зменшивши заявлену до стягнення пеню з 1 627 960,61 грн до 986 952,00 грн, безпідставно не врахував обставин, які свідчать про неспівмірність санкцій із наслідками порушення зобов`язання.

На думку апелянта, неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, а її стягнення не повинно створювати для боржника надмірного майнового тягаря та бути джерелом невиправданого прибутку кредитора.

Відповідач наголошує, що зобов`язання з поставки товару виконано в повному обсязі, прострочення становило лише 17-18 днів, товар прийнято без зауважень, а позивач не довів понесення збитків чи настання інших негативних наслідків унаслідок несвоєчасної поставки.

На підтвердження винятковості обставин, які вплинули на строки виконання договору, апелянт посилається на сертифікат Київської обласної торгово-промислової палати № 3200-25-1507 від 15.08.2025, яким засвідчено дію форс-мажорних обставин у період з 25.03.2025 до 24.04.2025, зокрема військову агресію, ракетно-дронові обстріли та збільшення кількості й тривалості повітряних тривог, що перешкоджали здійсненню виробничої діяльності підприємства та своєчасному виконанню зобов`язань за державним контрактом.

Вплив зазначених обставин, за твердженням відповідача, підтверджується також довідкою Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради від 29.05.2025 № 1096/06-04 та інформацією про повітряні тривоги в місті Запоріжжі, де розташовані виробничі потужності підприємства. Зокрема, апелянт зазначає, що в період з 30.12.2024 до 15.04.2025 повітряні тривоги тривали загалом 756,8 години, а працівники підприємства відповідно до вимог безпеки та внутрішнього наказу були зобов`язані припиняти роботу й переходити до укриттів.

У зв`язку із цим відповідач вважає, що затримка поставки була зумовлена об`єктивними обставинами, які не залежали від його волі, а виконання договірних зобов`язань не могло здійснюватися шляхом нехтування життям і здоров`ям працівників. Апелянт також звертає увагу на те, що ТОВ "МІК" є виробником товарів для оборонного сектору та продовжувало виконувати державне замовлення в умовах воєнного стану, а тому наведені обставини мали бути враховані судом під час визначення ступеня відповідальності відповідача та співмірності штрафних санкцій.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, апелянт стверджує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки суд має оцінювати ступінь виконання зобов`язання, причини прострочення, поведінку боржника, відсутність негативних наслідків для кредитора, майновий стан сторін та необхідність дотримання розумного балансу їхніх інтересів.

На переконання відповідача, суд першої інстанції формально застосував положення про відповідальність за порушення строків поставки, не реалізувавши належним чином дискреційні повноваження щодо зменшення неустойки.

З огляду на повне виконання договору, незначну тривалість прострочення, вплив воєнних обставин, відсутність доведених збитків позивача та необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності й розумності апелянт просить зменшити пеню на 90 % - до 98 695,20 грн, вважаючи такий розмір достатнім для компенсації можливих негативних наслідків порушення та водночас таким, що не створюватиме надмірного фінансового тягаря для підприємства.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" та вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26 законним та обґрунтованим, що підлягає залишенню без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів ТОВ "МІК" та вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні пені законним і обґрунтованим. Зазначає, що зменшення неустойки відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом, а не обов`язком суду й допускається за наявності доведених виняткових обставин, яких відповідач не навів. Позивач наголошує, що виконав свої зобов`язання за державним контрактом у повному обсязі, сплативши відповідачу 65 844 000,00 грн, тоді як ТОВ "МІК" порушило погоджені строки поставки товару оборонного призначення на 17-18 днів. Повне виконання договору після прострочення та належна якість товару не звільняють постачальника від відповідальності за несвоєчасну поставку, а відсутність доведених збитків позивача сама по собі не є достатньою підставою для зменшення неустойки, оскільки прострочення поставки продукції для потреб оборони впливає на своєчасне забезпечення державних потреб.

Позивач також вважає необґрунтованими посилання відповідача на надмірний фінансовий тягар, звертаючи увагу на його значні доходи й активи у 2024-2025 роках, а також на добровільне погодження сторонами умов договору, зокрема строків поставки та відповідальності за їх порушення. Доводи про форс-мажорні обставини позивач заперечує, оскільки сам факт воєнного стану, ракетних обстрілів і повітряних тривог не підтверджує неможливості виконання конкретного зобов`язання у визначений строк. Крім того, умови договору прямо передбачають, що воєнний стан і пов`язані з ним негативні наслідки самі по собі не є форс-мажорними обставинами; відповідач не довів належними доказами причинно-наслідкового зв`язку між наведеними подіями та простроченням поставки саме спірного товару. Позивач звертає увагу й на відсутність доказів того, що товар виготовлявся саме на виробничих потужностях у Запоріжжі, на які посилається відповідач, тоді як наявні відомості свідчать про розміщення інших виробничих потужностей підприємства в різних регіонах України.

На думку позивача, повторювані порушення відповідачем строків поставки за іншими державними контрактами також не дають підстав розглядати спірне порушення як поодинокий випадок, спричинений виключно об`єктивними обставинами. З урахуванням оборонного призначення товару, істотності строків його поставки, погоджених сторонами умов відповідальності та необхідності дотримання балансу інтересів сторін позивач вважає пеню в розмірі 986 952,00 грн співмірною наслідкам порушення. Посилаючись на практику Верховного Суду у спорах щодо виконання державних контрактів для потреб оборони, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т.В., судді: Ярешко О.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів сплати судового збору у сумі 17765,14 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26. Витребувано з Господарського суду Запорізької області справу №908/1334/26.

18.09.2026 справа № 908/1334/26 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2026 призначено справу № 908/1334/26 до розгляду в судовому засіданні на 14.10.2026 о 10 год. 45 хв.

Колегія суддів у судовому засіданні 14.10.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову в даній справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

30 грудня 2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ДП "Агенція оборонних закупівель", Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (TOB "МІК", Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 494/12-24-РМ (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити Замовнику "Сумка транспортна індивідуальна, тип 2 (ДК 021:2015: 18920000-4: Сумки)" (товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-12-09-006275-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що Отримувачами Товару за договором є об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1 договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений замовником у заявці на поставку складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору (заявка на поставку товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (додаток № 1). Дострокова поставка товару постачальником допускається за погодженням із замовником. У разі відсутності погодження від замовника, приймання товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку товару та/або дати погодженої із замовником. Вказані у специфікації (додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника.

Згідно з п. п. 1 та 5 Специфікації (додаток № 1 до договору) постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару:

- у кількості 20 000 штук за ціною за одиницю 1 180,00 грн без ПДВ в строк до 28.03.2025 року;

- у кількості 18 000 штук за ціною за одиницю 1 180,00 грн без ПДВ в строк до 30.05.2025 року;

- у кількості 8 500 штук за ціною за одиницю 1 180,00 грн без ПДВ в строк до 29.08.2025 року.

Додатковою угодою № 1 до договору від 11.02.2025, до пункту 1 Специфікації (додаток № 1 до договору) внесено зміни, та зменшено ціну за одиницю комплекту - 1600,40 грн.

Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (додаток № 1) або в заявках на поставку товару (пункт 4.3 договору).

23.01.2025 замовником направлено заявку на поставку № R000760, № R000761 та № R000762 із зазначенням Отримувача товару і відповідної кількості товару та строків поставки.

Згідно з п. 6.7 договору після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до товару, постачальник та Отримувач підписують Акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до Отримувача, та Постачальник передає підписаний Акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри Акту приймання товару Постачальнику та Отримувачу.

Постачальник за заявкою № 13000760 порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання товару, а саме за заявкою № 11000760:

- товар у кількості 4250 штук товар поставлений 14.04.2025 відповідно до акту приймання товару № 81 від 14.04.2025 (прострочення 17 днів);

- товар у кількості 4250 штук товар поставлений 14.04.2025 відповідно до акту приймання товару № 80 від 14.04.2025 (прострочення 17 днів);

- товар у кількості 3000 штук товар поставлений 14.04.2025 відповідно до акту приймання товару № 79 від 14.04.2025 (прострочення 17 днів);

- товар у кількості 3750 штук товар поставлений 15.04.2025 відповідно до акту приймання товару № 85 від 15.04.2025 (прострочення 18 днів);

- товар у кількості 4750 штук товар поставлений 15.04.2025 відповідно до акту приймання товару № 84 від 14.04.2025 (прострочення 18 днів).

Відповідно до пункту 8.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

У зв`язку з неналежним виконанням постачальником покладених на нього зобов`язань, замовником нараховано пеню відповідно до умов пункту 8.2 договору та направлено повідомлення-вимоги про стягнення штрафних санкцій за вих. № 2165/3396/06-2025 від 14.05.2025.

Відповідно до п. 8.5 договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.

25.05.2025 замовником направлено на адресу постачальника уточнення до повідомлення-вимоги за вих. № 2165/3396/06-2025 від 14.05.2025 з коригуванням розрахунку пені на суму 1 627 960,61 грн.

Відповідачем штрафні санкції не сплачено.

Оскільки, відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" не виконано своїх зобов`язань по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк, Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" звернулось до суду з даним позовом.

За результатами розгляду вказаного позову прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню в розмірі 986 952,00 грн, у решті позову відмовлено, а також стягнуто 11 843,43 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржує його в частині визначеного до стягнення розміру пені, просить зменшити її на 90 % на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції, визначивши правильний розмір пені внаслідок виправлення арифметичної помилки в розрахунку позивача, не надав належної оцінки обставинам, які свідчать про неспівмірність штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Право кредитора вимагати сплати неустойки виникає внаслідок порушення зобов`язання та реалізується на підставі закону або договору.

Водночас установлення факту порушення зобов`язання та правильності розрахунку неустойки не виключає необхідності вирішення питання про можливість зменшення її розміру за наявності передбачених законом підстав.

Так, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, яка підлягає застосуванню з урахуванням законодавства, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити їх розмір. При цьому враховуються ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Застосування наведених норм передбачає необхідність оцінки конкретних обставин справи в їх сукупності з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у статті 3 ЦК України, а також забезпечення розумного балансу інтересів кредитора і боржника.

Правова позиція щодо застосування інституту зменшення неустойки викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у якій наголошено на компенсаційному характері цивільно-правової відповідальності та необхідності запобігання покладенню на боржника явно надмірного тягаря відповідальності, непропорційного наслідкам порушення зобов`язання.

Водночас зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. Вирішуючи відповідне питання, суд має враховувати не лише інтереси боржника, а й інтереси кредитора, оскільки надмірне зменшення штрафних санкцій може нівелювати їх стимулюючу функцію та фактично позбавити кредитора передбаченого договором захисту від порушення зобов`язання.

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, визначення розміру, до якого суд зменшує неустойку, має індивідуально-оціночний характер і залежить від установлених у конкретній справі обставин. Законодавство не встановлює універсального відсотка зменшення неустойки, тому відповідне рішення має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні доказів та бути належним чином мотивованим. Подібний підхід викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Отже, для вирішення питання про зменшення пені необхідно встановити, чи є сукупність обставин конкретного спору достатньою для висновку про неспівмірність визначеної до стягнення суми наслідкам допущеного порушення, а також визначити такий розмір відповідальності, який забезпечуватиме справедливий баланс інтересів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визначив розмір пені за прострочення поставки товару в сумі 986 952,00 грн, встановивши помилковість первісного розрахунку позивача. Зазначена сума становить 3,49 % вартості товару, поставленого з простроченням, та 1,50 % загальної суми договору.

Колегія суддів зазначає, що виправлення арифметичної помилки саме по собі не вирішує питання про співмірність пені наслідкам порушення зобов`язання. Тому правильність визначення її розміру підлягає розмежуванню з оцінкою наявності підстав для подальшого зменшення відповідної суми.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів враховує, що відповідач виконав зобов`язання з поставки товару в повному обсязі, а позивач прийняв товар без зауважень щодо його якості. Прострочення поставки становило 17-18 днів. Отже, порушення полягало саме в недотриманні погоджених строків виконання зобов`язання, тоді як його кінцевий результат був досягнутий, а товар поставлений у повному обсязі.

Наведені обставини мають істотне значення для визначення співмірного розміру відповідальності, оскільки свідчать про повне виконання відповідачем основного зобов`язання та відносно незначну тривалість прострочення. Водночас зазначене не усуває факту порушення договірних умов і не звільняє відповідача від обов`язку сплатити пеню.

Колегія суддів також бере до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків унаслідок несвоєчасної поставки товару. Разом із тим сама по собі відсутність доказів збитків не є достатньою підставою для звільнення відповідача від відповідальності або істотного зменшення пені, оскільки неустойка є самостійним способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за його порушення. Проте в сукупності з повним виконанням зобов`язання та незначною тривалістю прострочення ця обставина підлягає врахуванню під час оцінки співмірності заявленої до стягнення суми.

Крім того, колегія суддів бере до уваги доводи відповідача щодо здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, зокрема необхідності реагування на повітряні тривоги та забезпечення безпеки працівників. Водночас сам факт дії воєнного стану, ракетних і дронових обстрілів та повітряних тривог не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Подані відповідачем документи мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами та підтверджувати конкретний вплив відповідних обставин на можливість своєчасного виконання договору.

Оскільки сам по собі факт існування безпекових ризиків не доводить неможливості своєчасної поставки товару, колегія суддів не розглядає ці обставини як самостійну підставу для звільнення відповідача від відповідальності. Разом із тим вони можуть бути враховані в межах загальної оцінки обставин здійснення господарської діяльності відповідачем у відповідний період, якщо підтверджені належними доказами.

Колегія суддів також враховує необхідність забезпечення балансу інтересів сторін з огляду на характер спірних правовідносин, пов`язаних із виконанням договору в системі оборонних закупівель. З одного боку, належне та своєчасне виконання таких договорів має істотне значення для забезпечення потреб оборони держави, а тому дотримання постачальником погоджених строків є особливо важливим. З іншого боку, визначення розміру відповідальності має відповідати характеру допущеного порушення та враховувати фактичне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Таким чином, оцінюючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів доходить висновку, що повне виконання відповідачем зобов`язання, прийняття товару без зауважень щодо якості, відносно незначна тривалість прострочення та відсутність доказів понесення позивачем збитків є обставинами, які в конкретних правовідносинах дають підстави для зменшення визначеної судом першої інстанції пені.

Разом із тим колегія суддів не вбачає достатніх підстав для зменшення пені на 90 %, як просить апелянт. Відповідач не довів, що саме таке зменшення є необхідним для відновлення справедливого балансу інтересів сторін. При цьому зменшення відповідальності має забезпечувати не лише недопущення покладення на боржника надмірного тягаря, а й збереження реального стимулюючого та превентивного значення неустойки.

Враховуючи характер порушення, тривалість прострочення, ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань, відсутність доказів збитків та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає, що зменшення пені на 80 % від визначеної судом першої інстанції суми є співмірним заходом відповідальності за встановлених у цій справі обставин.

За такого зменшення розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 197 390,40 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення пені є обґрунтованими частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26 підлягає частковому скасуванню в частині розміру пені, що підлягає стягненню, шляхом зменшення її суми до 197 390,40 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" частково обґрунтованою. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26 підлягає скасуванню частково шляхом зменшення нарахованої пені на 80% до 197390,40 грн.

Судові витрати.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, оскільки зменшення розміру неустойки є наслідком реалізації судом дискреційних повноважень, а не наслідком необґрунтованості відповідної частини позовних вимог, судові витрати в частині суми, на яку зменшено неустойку, покладаються на відповідача. Судові витрати пропорційно тієї частини вимог у задоволенні яких відмовлено через їх необґрунтованість, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26- задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26 - скасувати частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) пеню у розмірі 197390,40 грн та 11843,43 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/1334/26 залишити без змін.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст.286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.10.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя О. В. ЯРЕШКО

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА