Постанова № 141096765 у справі № 686/26106/21 від 26.10.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/26106/21

Провадження № 22-ц/820/2017/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю: представників учасників справи Керницької О.В., Кеню Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - Закон та Порядок», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі-продажу квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року (суддя Стефанишин С.Л.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра», ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., про визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі-продажу квартири.

В обґрунтування позову зазначав, що 09.09.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №09/09/2008/840-K/1598 на загальну суму 127428 доларів США для придбання квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В якості забезпечення виконання кредитного договору укладено договір іпотеки від 09.09.2008.

30.04.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір N?GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

У жовтні 2021 року ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» повідомив ОСОБА_1 про те, що 13.10.2021 між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є об`єкт - квартира АДРЕСА_2 .

На підставі звернення ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок», приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 60943811 від 13.10.2021, згідно якого відбулась перереєстрація права власності на вказаний об?єкт нерухомості на ім?я ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок».

Вказував, що укладений між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» договір за своєю юридичною природою, незважаючи на його назву, як договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов?язкових елементів відносин факторингу. Проте, сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

На думку позивача, договір про відступлення права вимоги від 30.04.2020 укладено з порушенням чинного законодавства України, оскільки кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа. ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не є фінансовою установою і тому не має права надавати фінансові послуги, не може бути кредитодавцем за кредитним договором.

Звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 , як іпотекодавця, не було повідомлено про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 09.09.2008 і прав вимоги за кредитним договором N?09/09/2008/840-К/1598 від 09.09.2008, а умовами договору іпотеки від 09.09.2008 не було передбачено умови, що іпотекодержатель може відступати права вимоги за цим договором третім особам без згоди іпотекодавця, в тому числі третій особі, яка не є фінансовою установою або банком.

Зазначав, що кредитний договір №09/09/2008/840-K/1598 від 09.09.2008 та договір іпотеки від 09.09.2008 укладено між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , однак договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги укладався між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», про те, що ПАТ КБ «Надра» є правонаступником ВАТ «КБ «Надра» у договорі про відступлення прав вимоги не зазначено та документів не надано.

Посилався на свою заінтересованість у визнанні недійсним договору відступлення прав N?GL3N217215_ПВ від 30.04.2020, оскільки у разі задоволення позовних вимог позивач буде мати «виправдані очікування» стосовно права на розпорядження своїм майном - квартирою, яке передано в іпотеку банка і мати об?єктивну можливість захищати своє право у спорі з попередніми факторами.

Наголошував на тому, що оскільки договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги є недійсним, то ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не набуло статусу іпотекодержателя, а відтак не набуло право на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2021.

Крім того, зазначав, що під час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2021 допущено численні порушення, що, як наслідок, тягне за собою недійсність вказаного договору, а саме: іпотекодержатель за 30 днів до укладання договору купівлі-продажу письмово не повідомив про це іпотекодавця; ціна продажу предмета іпотеки не узгоджувалась між іпотекодавцем та іпотекодержателем, відповідні пропозиції не надсилались; іпотекодержателем не направлявся звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки; іпотекодавець був позбавлений права на виконання основного зобов?язання протягом тридцятиденного строку з дня направлення повідомлення про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Враховуючи викладене, просив суд:

-визнати недійсним договір №GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.04.2020, укладений між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2891;

-визнати недійсним договір №GL3N217215_ПВ від 30.04.2020 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 09.09.2008, укладений між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2891;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2021, укладений між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 2616.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції не вирішено заяву позивача про доповнення предмета позову, не постановлено жодного процесуального рішення щодо прийняття або відмови в її прийнятті, не надано правової оцінки такій заяві.

Зазначає, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» на підтвердження виконання обов`язку письмового повідомлення іпотекодавця про намір укласти договір, долучив лише вимогу, датовану 2020 роком. Однак зміст вказаного документа не містить жодного повідомлення про намір укладення нового договору купівлі-продажу предмета іпотеки, як цього прямо вимагає стаття 38 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, відповідачем не доведено факту належного повідомлення позивача про намір відчуження предмета іпотеки.

Звертає увагу на те, що наданий відповідачем опис вкладення не відповідає обов`язковим вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009. Зокрема, опис вкладення та документи, які нібито були вкладені до поштового відправлення, не співпадають між собою. Так, в описі вкладення зазначено, що до листа було вкладено: вимогу про усунення порушення; повідомлення про відступлення прав вимоги; повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки. Однак серед долучених відповідачем документів наявна лише вимога про усунення порушень, тоді як інші документи, зазначені в описі вкладення, відсутні. Така невідповідність, на думку скаржника, свідчить про неповноту та неналежність поданого опису вкладення і, відповідно, ставить під сумнів достовірність усього доказу надсилання повідомлення.

Також наголошує на тому, що опис вкладення та рекомендоване повідомлення не містять обов`язкових реквізитів, передбачених Правилами надання послуг поштового зв`язку.

Вказує, що на момент призначення та проведення судової експертизи у розпорядженні експерта перебував опис вкладення саме у тому вигляді, в якому він був поданий відповідачем до суду, тобто без обов`язкових реквізитів. Водночас під час ознайомлення представника позивача з матеріалами справи 02 липня 2026 року виявлено, що зазначений опис вкладення вже містить реквізити, які були відсутні як під час проведення експертизи, так і на момент подання цього документа до суду. Зазначені обставини, на думку скаржника, можуть свідчити про зміну змісту документа після його подання до суду або після проведення експертизи, що саме по собі виключає можливість визнання такого документа належним, допустимим та достовірним доказом.

Отже, наданий відповідачем опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення, на думку скаржника, не підтверджує факту направлення позивачу саме тієї вимоги, на яку посилається відповідач, а з огляду на відсутність обов`язкових реквізитів, невідповідність вкладених документів зазначеному опису, сумнівність підпису про отримання, заперечення позивачем факту вручення та системний характер допущених відповідачем порушень, такі документи не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами повідомлення позивача, а тому не можуть бути покладені судом в основу висновку про належне дотримання відповідачем вимог законодавства.

Вказує також, що станом на дату, коли відповідачем нібито було надіслано відповідне повідомлення (дата відправки на описі - вересень 2020 року), діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дія такого мораторію поширювалася на всю зазначену цілісну процедуру в сукупності, тобто як на стадію повідомлення, так і на стадію переоформлення права власності, а не лише на її завершальний етап. Відповідно, вся ця процедура - починаючи з повідомлення іпотекодавця про намір відчуження предмета іпотеки і закінчуючи переоформленням права власності на нього - мала розпочатися та відбутися виключно після припинення дії цього Закону, тобто після 23.09.2021. Таким чином, направлення повідомлення у вересні 2020 року (за умови, що воно взагалі мало місце) відбувалося більш ніж за рік до припинення дії мораторію, а тому не могло вважатися чинним початком процедури, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки на момент його здійснення відповідач не мав права ініціювати процедуру позасудового звернення стягнення в принципі.

Звертає увагу апеляційного суду також на те, що всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власників майна в порушення зазначених вище норм Закону № 1304-VII, що свідчить про те, що квартира вибула з власності позивачів не з їхньої волі, а тому права ОСОБА_1 підлягають захисту, шляхом витребування спірної квартири.

Посилається на те, що згідно з п. 7.21 Регламенту електронної торгової системи, переможець торгів зобов`язаний підписати договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону. Протокол електронних торгів сформовано 01.04.2020, отже, останній день 20-го робочого строку припадав на 29.04.2020. Натомість договір № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено 30.04.2020 року - на один день пізніше встановленого строку.

Також, на думку скаржника, суд не перевірив чи відповідає визначена оцінювачем вартість дійсній ринковій вартості майна, не з?ясував, чи були дотримані методичні підходи до оцінки, та фактично визнав звіт належним доказом виключно з підстави його реєстрації в Єдиній базі даних ФДМУ.

Зазначає, що на нікчемність договору відступлення прав за іпотечним договором вказує також те, що позивача не було письмово повідомлено іпотекодержателем ПАТ «КБ «Надра» у встановлений п?ятиденний строк про відступлення прав за іпотечним договором. Водночас, нікчемність договору відступлення прав за іпотечним договором означає, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не набуло статусу іпотекодержателя в законний спосіб. Як наслідок, усі подальші дії ТОВ «Преміум Лігал Колекін» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема укладення договору купівлі-продажу квартири з ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок», є юридично нікчемними або недійсними, оскільки вчинені особою, яка не мала відповідних повноважень іпотекодержателя.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13.08.2026 відзив ПАТ КБ «Надра» повернуто заявнику без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Керницька О.В. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» - адвокат Кеню Д.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 09.09.2008 між ВАТ «КБ «Надра», в подальшому було змінено назву на ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09/09/2008/840-К/1598, згідно умов якого позивачу надано кредит у сумі 127428 доларів США для придбання нерухомого майна.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позичальником було укладено договір іпотеки № 09/09/2008/840-К/1598 від 09.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. за реєстровим № 9585, відповідно до якого в іпотеку передано - трикімнатну квартиру, загальною площею 92,2 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., місцезнаходження якої: АДРЕСА_1 . Пунктом 5.1. цього договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання іпотекодавцем. Пунктом 5.3. цього договору передбачено, що звернення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі в порядку ст. 38 цього Закону.

30.04.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ПАТ КБ «Надра» відступає шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, гарантів, зазначених у додатку №1 до цього договору.

Згідно з додатком №1 до договору, право вимоги за кредитним договором № 09/09/2008/840-К/1598, договором поруки та договором іпотеки від 09.09.2008 відступлено ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Договір про відступлення права вимоги укладений за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-06-000035-b від 01.04.2020, проведених на виконання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з умовами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N217215_ПВ від 30.04.2020, новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього Договору, набуває наступні права кредитора за Основними договорами: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, щодо сплати Боржниками грошових коштів, вказаних у Додатку 1 до цього Договору та визначених на момент набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів у розмірах вказаних в Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пеней), право вимагати предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених Основними договорами. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. До нового кредитора не переходять права нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Банку відповідно до умов Основних договорів.

Новий кредитор за відступлення права вимоги сплачує банку грошові кошти в сумі 11 578 696,81 грн (п.4.1).

Згідно з платіжним дорученням №26 від 27.04.2020, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» сплатило НБУ кошти в сумі 11647254,06 грн.

23.09.2020 ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення та повідомлення про відступлення права вимоги, які отримані останнім 01.10.2020.

13.10.2021 між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири, загальною площею 92,2 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., місцезнаходження якої: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьової Д.В. за реєстровим № 2616.

Згідно з висновком експерта від 28.11.2023 №СЕ-19/123-23/12468-ПЧ від 28.11.2023, підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0503366016173 (в центральній частині повідомлення, навпроти слів «за довіреністю») виконаний ОСОБА_1 .

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необрунтованості та недоведеності позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції погожується і апеляційний суд.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.

У справі, яка переглядається, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у зв`язку з тим, що договір відступлення права вимоги є договором факторингу, такий договір укладено не ВАТ КБ «Надра» а ПАТ КБ «Надра», крім того, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не є фінансовою установою і тому не має права надавати фінансові послуги, не може бути кредитодавцем за кредитним договором та іпотекодержателем.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту). При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18, пункт 106).

Якщо предметом і метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження №12-42гс22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

Таким чином, оспорюваний договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та забезпечувальним договором, не можна кваліфікувати як договір факторингу, а тому він не підлягає визнанню недійсним з підстав, зазначених у позові.

У спірному договорі відсутні елементи договору факторингу, оскільки умовами договору не передбачено надання послуг з фінансування під відступлення права вимоги, факт отримання прибутку від здійснення операції не підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. За договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та забезпечувальним договором від 30.04.2020 лише виникло право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 758/5138/21 (провадження № 61-7546св25).

Крім того, слід зазначити, що на час укладення оспореного договору було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

Оспорений позивачем договір про відступлення права вимоги укладений за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-06-000035-b від 01.04.2020, проведених на виконання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тому питання законності оспореного договору необхідно розглядати з урахуванням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закону) в редакції, чинній на час укладення договору.

Частиною 3 ст. 51 вказаного Закону визначено, що Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Тобто, законодавець надав право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб самостійно визначити способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, до яких в тому числі відноситься права вимоги до боржників.

Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388 (далі - Положення).

За змістом вказаного Положення, так само як і зі змісту Закону слідує, що вони не містять жодного обмеження стосовно продажу активів банку у вигляді прав вимог до боржників саме фінансовим установам, або іншим банкам.

Оскільки ПАТ «КБ «Надра» перебував в стані ліквідації, а тому він мав право реалізовувати вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 на електронних торгах будь-яким організаціям, в тому числі без статусу банку або фінансової установи.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові від 16.03.2021 в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48), Велика Палата Верховного Суду вказала на можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває в процедурі ліквідації. Тобто цей правовий висновок стосується того випадку, коли укладення договору про відступлення права вимоги не фінансовій установі є можливим за умови, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває в процедурі ліквідації, і саме такі обставини встановлені у цій справі.

Крім того, зміна найменування юридичної особи з ВАТ КБ «Надра» та ПАТ КБ «Надра» відбулася 04.02.2011 у зв`язку з приведенням діяльності банку у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» і не зумовлює її реорганізації чи припинення, зберігає права та обов`язки за раніше укладеними договорами. А тому, ПАТ КБ «Надра» є прямим правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ КБ «Надра».

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, або особиста доставка на адресу іпотекодавця.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» дотрималось вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення, якому містилось попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

За змістом статті 38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у ОСОБА_1 була наявна кредитна заборгованість, яку він не оспорював, умовами іпотечного договору було передбачено іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем, який дотримався норм законодавства при зверненні стягнення на предмет іпотеки та умов договору іпотеки. Іпотекодержатель повідомив іпотекодавця про наявність боргу і необхідність його погашення, про наслідки невиконання заявлених вимог, серед іншого, про можливий продаж предмета іпотеки на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку». А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за їх безпідставністю.

Доводи скаржника про те, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не надсилало йому будь-яких вимог про погашення заборгованості з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, є безпідставними та спростовуються встановленими судами обставинами та наявними у справі доказами.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вартість майна в договорі купівлі-продажу занижена, не є підставою для визнання недійсним правочину, оскільки невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження не є підставою недійсності вказаного правочину, оскільки, за змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Також, не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу неналежне повідомлення іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки про намір укладення договору купівлі-продажу, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог процесуального закону, що полягають у тому, що суд не розглянув заяву про зміну предмета позову, з огляду на наступне.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, про що неодноразово зазначалося зокрема у постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 759/17146/20, від 22 травня 2024 року в справі № 128/285/18, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 01 липня 2024 року в справі № 908/1884/23, від 25 квітня 2024 року в справі № 927/977/23.

У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У постанові Верховного Суду 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц (провадження № 61-19440св21) зроблено правовий висновок, що зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі № 914/3080/20.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №686/26106/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та договору купівлі-продажу квартири відкрито за ухвалою суду - 03.11.2021, ухвалою суду від 20.03.2024 - закрито підготовче провадження у даній справі, а заяву про зміну предмета позову (доповнення позовних вимог вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння) подана до суду першої інстанції майже через два роки після закриття підготовчого провадження - 28.04.2026.

З огляду на норми цивільного процесуального закону, які регулюють процесуальні дії позивача, зокрема щодо розпоряджатися своїми процесуальними правами, у встановлені законом строки, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги подану позивачем заяву про зміну предмета позову при ухваленні судового рішення по суті.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення строків підписання договору відступлення за регламентом електронних торгів, про нікчемність відступлення прав за іпотечним договором - порушення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», про відсутність доказів оплати за договором відступлення прав вимоги - ознаки фіктивності або нікчемності, оскільки такими обставинами позивач не обґрунтовував позовні вимоги, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції, а суд, відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи, норм матеріального права, помилкового розуміння висловлених Верховним Судом правових висновків та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай