Судові рішення

Постанова № 141128088 у справі № 520/17443/26 від 27.10.2026

Постанова від 27.10.2026 в адміністративній справі № 520/17443/26 (категорія «Організації господарської діяльності»). Суд: Другий апеляційний адміністративний суд, суддя Русанова В.Б.

Справа№ 520/17443/26
СудДругий апеляційний адміністративний суд
СуддяРусанова В.Б.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОрганізації господарської діяльності
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру03.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141128088

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р. Справа № 520/17443/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2026, (головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О.) по справі № 520/17443/26

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Києва"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- стягнути з ТОВ «Фармація Києва» в судовому порядку за рішенням про застосування адміністративно-господарських санкцій № 4/4833 від 27.03.2025 добровільно несплачену суму штрафних санкцій у розмірі 34 000,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі.

21.07.2026 ТОВ «Фармація Києва» подало клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску органу Держпродспоживслужби строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини із зазначенням обставин того, що заважало позивачу звернутися до суду з даною позовною заявою з 15.07.2025.

На виконання вимог суду, позивач подав заяву, в якій зазначив, що пропуск строку звернення до суду зумовлений об`єктивними причинами, а саме значним навантаженням, кадровою неукомплектованістю.

Зауважував, що перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочався після спливу строку, протягом якого відповідач мав можливість оскаржити рішення про застосування штрафної санкції, у зв`язку з чим граничною датою звернення до суду є 02.01.2026.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 позов залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо визначення дати відліку строку звернення до суду з цим позовом в три місяці з моменту закінчення п`ятнадцятиденного строку добровільного виконання рішення.

Вважає, що сплив п`ятнадцятиденного строку свідчить лише про те, що суб`єкт господарювання не виконав рішення добровільно, водночас, ч. 3 ст. 12 Закону № 877-V прямо встановлює ще одну передумову судового стягнення - правовий статус рішення, на підставі якого заявляється вимога про стягнення. Тобто, закон прямо включає до механізму судового стягнення умову щодо не оскарження рішення та залишення його в силі.

У зв`язку з цим, вказує, що КАС України передбачено можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про стягнення сум протягом 3 місяців з дня закінчення строку на оскарження суб`єктом господарювання рішення про застосування штрафної санкції.

Щодо поважності обставин пропуску строку наголошує, що суд першої інстанції формально оцінив документально підтверджену критичну кадрову неукомплектованість Управління правового забезпечення як звичайні внутрішньо-організаційні труднощі та не дослідив її фактичного впливу на можливість своєчасного звернення до суду.

В апеляційній скарзі наводить обставини впливу кадрових змін Управління на можливість дотримання позивачем строку звернення до суду, звертає увагу на істотну невідповідність між фактично наявним кадровим ресурсом та обсягом завдань, які одночасно покладалися на Управління правового забезпечення, що безумовно мало вплив на своєчасне звернення до суду.

ТОВ «Фармація Києва» (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України та поважних підстав такого пропуску ним не зазначено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Приписами ч. 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2026 Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Фармація Києва» несплаченої суми штрафних санкцій у розмірі 34 000,00 грн на підставі рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 4/4833 від 27.03.2025.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції вважав, що перебіг тримісячного строку звернення позивача до суду із позовом про стягнення суми штрафу за рішенням розпочався після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення про накладення штрафу.

Враховуючи, що рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій № 4/4833 від 27.03.2025 отримано відповідачем 01.04.2025, тому 15-денний строк, передбачений ч. 3 ст. 12 Закону № 877-V розпочався 02.04.2025 та сплив 16.04.2025.

Відтак, з 17.04.2025 у позивача виникло право на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення суми штрафної санкції, а передбачений абзацом 2 ч.2 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду сплив 17.07.2025.

В свою чергу, апелянт вважає, що початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати після закінчення шестимісячного строку на оскарження суб`єктом господарювання рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Частиною 3 статті 12 Закону № 877-V визначено, що у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №520/12807/19, від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, від 30.09.2026 у справі № 500/2813/26 позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

Тобто, строк звернення до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України для суб`єкта владних повноважень слід обраховувати з дня закінчення строку, встановленого для судового оскарження відповідного рішення, на підставі якого нараховано штрафні санкції, що не сплачені в добровільному порядку.

Сплив 15-денного строку для добровільної сплати штрафу не унеможливлює суб`єкт господарювання оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень до суду в межах шестимісячного строку, встановленого КАС України. В такому випадку, звернення органу Держпродспоживслужби з позовом про стягнення штрафу було б передчасним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій № 4/4833 від 27.03.2025 сплинув 01.10.2025.

Як наслідок, після 01.10.2025 у Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві розпочався тримісячний строк на пред`явлення вказаного позову щодо стягнення грошових коштів та сплинув 01.01.2026.

Натомість, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового визначення кінцевої дати, до якої позивач мав можливість звернутись з цим позовом.

Проте, навіть з урахуванням вищевикладених, позивач, звертаючись до суду з позовом 22.06.2026, пропустив строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позивач послався на наявність об`єктивних, на його переконання, обставин, які перешкоджали своєчасній реалізації права на судовий захист у встановлені процесуальні строки, а саме: значне навантаження та кадрову неукомплектованість.

Суд першої інстанції правильно оцінив ці причини як такі, що мають організаційний характер.

Колегія суддів зазначає, що сама собою нестача працівників у структурному підрозділі суб`єкта владних повноважень та надмірне навантаження не означає автоматичної поважності причин пропуску строку, оскільки питання належної організації роботи державного органу та забезпечення його представництва у суді належать до сфери відповідальності такого органу.

При цьому, колегія суддів враховує, що істотний кадровий дефіцит органу Держпродспоживслужби можливо вплинув на своєчасність звернення до суду з позовом.

Проте, з моменту закінчення відповідного строку - січень 2026 р. до дня звернення до суду з позовом - червень 2026 р. пройшло майже п`ять місяців, що є значним проміжком часу, а отже лише обставини організаційного забезпечення не можуть бути визнані достатніми для його поновлення.

Як наслідок, неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Позивач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі № 380/19423/21 та від 18.01.2023 у справі №200/7384/19-а.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.08.2021 у справі № 500/955/19.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення у встановлений законом строк, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 по справі № 520/17443/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 02.11.2026 року

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.11.2026 Ухвала № 141323909 Другий апеляційний адміністративний суд
27.10.2026 Постанова № 140967243 Другий апеляційний адміністративний суд
23.10.2026 Ухвала № 140893970 Другий апеляційний адміністративний суд
07.10.2026 Ухвала № 140398024 Другий апеляційний адміністративний суд
07.10.2026 Ухвала № 140397895 Другий апеляційний адміністративний суд
17.09.2026 Ухвала № 139839954 Другий апеляційний адміністративний суд
15.09.2026 Ухвала № 139794230 Харківський окружний адміністративний суд
03.09.2026 Ухвала № 139451465 Другий апеляційний адміністративний суд
14.08.2026 Ухвала № 139028111 Харківський окружний адміністративний суд
06.08.2026 Ухвала № 138835397 Харківський окружний адміністративний суд
07.07.2026 Ухвала № 138020724 Харківський окружний адміністративний суд
25.06.2026 Ухвала № 137698326 Харківський окружний адміністративний суд