Рішення № 141286342 у справі № 560/14322/26 від 06.11.2026

Справа № 560/14322/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яка полягає у незнятті ОСОБА_2 з обліку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність), після виникнення передбачених законом підстав для такого зняття;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві зняти ОСОБА_2 з обліку як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність), з дати виникнення передбачених законом підстав для припинення такого обліку;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо нарахування ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування після виникнення передбачених законом підстав для припинення її обліку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві привести облікові дані ОСОБА_2 та інтегровану картку платника у відповідність до вимог законодавства, виключивши відомості про нарахування єдиного внеску, здійснені після виникнення підстав для припинення її обліку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби утриматися від подальшого нарахування єдиного внеску ОСОБА_2 як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, за відсутності передбачених законом підстав;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.12.2017 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і з 02.02.2018 перебувала на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно працюючи за трудовими договорами, а роботодавці нараховували та сплачували за неї єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 640/21238/19 вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску скасовано, оскільки за спірний період внесок за неї сплачував роботодавець. З 04.10.2021 право на заняття адвокатською діяльністю зупинено, після чого вона звернулася до відповідача із заявами про припинення обліку. Проте відповідач не зняв її з обліку і продовжив нараховувати єдиний внесок, зокрема в сумі 17 857,84 грн за ІІ-IV квартали 2019 року та 2020 рік. Позивач вважає таке нарахування протиправним, оскільки в цей період єдиний внесок за неї сплачували роботодавці, доходу від незалежної професійної діяльності вона не отримувала, а Верховний Суд неодноразово зазначав, що повторна сплата єдиного внеску за той самий період суперечить меті Закону № 2464-VI.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

11.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що позивач перебувала на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з 02.02.2018, а ознаку такої діяльності знято 06.06.2022. Рішення у справі № 640/21238/19 він виконав, скасувавши вимогу від 11.05.2019 № Ф-86229-17 та скоригувавши інтегровану картку платника. На думку відповідача, це рішення стосується лише періоду, охопленого скасованою вимогою, і не має преюдиційного значення для інших періодів. Заборгованість у сумі 17 857,84 грн за ІІ-IV квартали 2019 року та 2020 рік виникла поза межами цієї вимоги. Відповідач вважає її правомірною, оскільки частина шоста статті 4 Закону № 2464-VI, яка звільняє таких осіб від сплати єдиного внеску за себе за наявності основного місця роботи, набрала чинності лише 01.01.2021 і зворотної дії не має. Коригування нарахувань в інтегрованій картці можливе лише на підставі поданої платником звітності, якої позивач не подавала. Вимогу від 08.06.2026 № Ф-4171385-2615 надіслано рекомендованим листом на адресу: м. Київ, вул. Голосіївська, 13-А, звідки відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, за твердженням відповідача, не є підставою для зняття з обліку. Крім того, позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про перебування на обліку та нарахування єдиного внеску знала ще у 2019-2022 роках.

15.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона не погоджується з доводами відповідача. Позивач зазначає, що сам відповідач підтвердив зняття ознаки незалежної професійної діяльності 06.06.2022 після отримання її заяв за формами № 8-ОПП та № 7-ЄСВ. Вимогу № Ф-4171385-2615 надіслано на неактуальну адресу, хоча з 2023 року відповідач листувався з нею за адресою в м. Славута, а 13.03.2026 вона подала заяву про зміну адреси в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Про існування заборгованості в сумі 17 857,84 грн і її склад вона дізналася лише з відповіді відповідача, отриманої 28.04.2026, тому строк звернення до суду не пропущено.

15.08.2026 позивач подала заяву про зміну предмета позову, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів для припинення обліку за позивачем незаконно нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску за ІІ-IV квартали 2019 року та 2020 рік у загальному розмірі 17 857,84 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача №Ф-4171385-2615 від 08.06.2026 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску в зазначеній сумі;

- зобов`язати відповідача привести інтегровану картку платника позивача у відповідність із вимогами законодавства та виключити з неї незаконно нараховані суми єдиного внеску за вказані періоди, а також відповідні фінансові санкції та пеню, якщо такі нараховувалися;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів для зняття позивача з обліку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, за наявності передбачених законом підстав;

- зобов`язати відповідача зняти позивача з такого обліку з дати виникнення відповідних підстав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.08.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову у справі №560/14322/26.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач (до зміни прізвища - Домбровська) має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000073, видане Радою адвокатів міста Києва 01.12.2017. З 02.02.2018 перебувала на обліку в Центральній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у м. Києві як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 640/21238/19, яке набрало законної сили 07.03.2022, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 11.05.2019 №Ф-86229-17. Цим рішенням встановлено, що з 01.08.2018 по 29.03.2019 позивач працювала в адвокатському бюро «Сергія Пагера» і за цей період роботодавець сплатив за неї єдиний внесок у розмірі, більшому за мінімальний.

З 04.10.2021 право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено. 06.06.2022 відповідач отримав заяву позивача за формою № 8-ОПП та заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ і того ж дня зняв ознаку незалежної професійної діяльності.

13.03.2026 позивач подала до контролюючого органу заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за формою № 5ДР, у якій зазначила місце проживання: АДРЕСА_1 .

08.04.2026 відповідач на виконання рішення у справі № 640/21238/19 зменшив в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 нарахування єдиного внеску на 11 763,84 грн. Листом від 09.04.2026 № 32581/6/26-15-24-01-09-05 він повідомив позивача, що інтегровану картку приведено у відповідність. У відповіді на запит позивача, отриманій нею 28.04.2026, відповідач повідомив, що за позивачем обліковується борг з єдиного внеску в сумі 17 857,84 грн, що виник у зв`язку з несплатою єдиного внеску за ІІ-IV квартали 2019 року в сумі 8262,54 грн та за 2020 рік у сумі 9595,30 грн. 15.05.2026 позивач подала скаргу до ДПС України, у задоволенні якої відмовлено.

08.06.2026 відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4171385-2615 на суму 17 857,84 грн і надіслав її рекомендованим листом на адресу: м. Київ, вул. Голосіївська, 13-А. Поштове відправлення повернуто відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-7), сформованими 16.07.2026, у 2019 році страхувальник адвокатське бюро «Сергія Пагера» нарахував позивачу заробітну плату та сплатив страхові внески за січень-березень. За квітень-вересень 2019 року відомостей про заробіток і сплату страхових внесків немає, а страховий стаж за ці місяці не зараховано. З жовтня 2019 року страхувальником позивача є приватне підприємство «Агро Партнер 2018», яке за жовтень 2019 року (14 днів трудових відносин) нарахувало їй 2272,73 грн, за листопад і грудень 2019 року - по 5000,00 грн. У 2020 році вказане підприємство щомісяця нараховувало позивачу заробітну плату в розмірі 5020,00 грн (січень-серпень) та 5150,00 грн (вересень-грудень) і сплачувало страхові внески за кожен місяць.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Оскільки спірні нарахування здійснено за ІІ-IV квартали 2019 року та 2020 рік, суд застосовує його в редакції, чинній у цих періодах.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Статтею 8 Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні. Статтею 8 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

Отже, мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн на місяць, у січні-серпні 2020 року - 1039,06 грн, у вересні-грудні 2020 року - 1100,00 грн. Нараховані позивачу 8262,54 грн за ІІ-IV квартали 2019 року відповідають мінімальному страховому внеску за дев`ять місяців 2019 року (9 х 918,06 грн). Нараховані 9595,30 грн за 2020 рік відповідають мінімальному страховому внеску за січень, лютий, червень, липень, серпень (5 х 1039,06 грн) та вересень-грудень 2020 року (4 х 1100,00 грн). За березень-травень 2020 року єдиний внесок не нараховано, оскільки за ці місяці особи, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, були тимчасово звільнені від сплати єдиного внеску за себе відповідно до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Законом України від 13.05.2020 № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», який набрав чинності з 01.01.2021, статтю 4 Закону № 2464-VI доповнено частиною шостою, згідно з якою особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи норми Закону № 2464-VI в редакції, чинній до 01.01.2021, Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Цей висновок Верховний Суд підтримав, зокрема, у постановах від 05.03.2020 у справі № 824/509/19-а та від 05.11.2020 у справі № 460/2442/19.

Отже, у спірних періодах обов`язок позивача сплачувати єдиний внесок за себе як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, залежав від того, чи перебувала вона в трудових відносинах і чи сплачував за неї роботодавець єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Оцінюючи з цих позицій нарахування за ІІ-IV квартали 2019 року, суд враховує, що за формою ОК-7 у квітні-вересні 2019 року позивач у трудових відносинах не перебувала, заробітна плата їй не нараховувалася і страхові внески за неї не сплачувалися. У жовтні 2019 року вона перебувала в трудових відносинах лише 14 днів, а єдиний внесок роботодавець сплатив із заробітної плати 2272,73 грн, тобто в розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок. Право на заняття адвокатською діяльністю в цей період зупинене не було, і позивач перебувала на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Тому за квітень-жовтень 2019 року в позивача був обов`язок сплатити єдиний внесок за себе в розмірі мінімального страхового внеску, що за сім місяців становить 6426,42 грн. Натомість у листопаді та грудні 2019 року позивач перебувала в трудових відносинах з приватним підприємством «Агро Партнер 2018», яке нарахувало їй заробітну плату в розмірі 5000,00 грн за кожен місяць, що перевищує мінімальну заробітну плату (4173 грн), і сплатило за неї єдиний внесок. Отже, за ці місяці єдиний внесок в належному розмірі сплачено роботодавцем, і нарахування позивачу єдиного внеску за себе в сумі 1836,12 грн є протиправним.

Стосовно нарахувань за 2020 рік, то за кожен місяць, за який позивачу нараховано єдиний внесок (січень, лютий, червень-грудень), вона перебувала в трудових відносинах з приватним підприємством «Агро Партнер 2018». Роботодавець нараховував їй заробітну плату в розмірі 5020,00 грн, а з вересня - 5150,00 грн, що перевищує мінімальну заробітну плату, встановлену на відповідний місяць, і сплачував за неї страхові внески. Тому нарахування позивачу єдиного внеску за себе за 2020 рік у сумі 9595,30 грн є протиправним.

Таким чином, із 17 857,84 грн, нарахованих позивачу за ІІ-IV квартали 2019 року та 2020 рік, протиправно нараховано 11 431,42 грн (1836,12 грн за листопад і грудень 2019 року та 9595,30 грн за 2020 рік). Сума 6426,42 грн за квітень-жовтень 2019 року нарахована правомірно.

Посилання позивача на те, що в ІІ-IV кварталах 2019 року роботодавці в повному обсязі щомісячно сплачували за неї єдиний внесок, спростовується поданими нею ж відомостями форми ОК-7, з яких вбачається відсутність трудових відносин у квітні-вересні 2019 року. Доводи позивача про неотримання доходу від незалежної професійної діяльності суд також відхиляє, оскільки за абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI відсутність доходу не звільняла від обов`язку сплатити єдиний внесок не менше мінімального страхового внеску, а Верховний Суд у наведеній постанові дійшов висновку, що такий обов`язок існує незалежно від фактичного отримання доходу, якщо особа не є найманим працівником.

Посилання позивача на рішення у справі № 640/21238/19 суд оцінює з урахуванням частини четвертої статті 78 КАС України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Цим рішенням встановлено лише факт перебування позивача в трудових відносинах і сплати за неї єдиного внеску роботодавцем з 01.08.2018 по 29.03.2019. Обставин щодо спірних періодів воно не містить, тому в цій частині доводи відповідача про відсутність преюдиційного значення цього рішення є обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що частина шоста статті 4 Закону № 2464-VI набрала чинності лише 01.01.2021 і не має зворотної дії, не спростовують висновків суду. Суд цю норму до спірних правовідносин не застосовує. Висновок про відсутність у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок за себе в місяці, за які його в розмірі не меншому за мінімальний сплатив роботодавець, ґрунтується на нормах Закону № 2464-VI в редакції, чинній до 01.01.2021, у тлумаченні, наданому Верховним Судом у постановах, ухвалених саме щодо цієї редакції.

Не бере до уваги суд і посилання відповідача на те, що нарахування в інтегрованій картці платника можуть бути скориговані лише на підставі звітності платника. Обов`язок сплатити єдиний внесок та його розмір визначаються законом, а не фактом автоматичного відображення нарахувань в інформаційній системі податкового органу. Пред`являючи платнику вимогу про сплату недоїмки, податковий орган повинен переконатися в наявності в нього відповідного обов`язку. Відомості про страхувальників позивача та сплату ними страхових внесків містяться в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а позивач повідомляла про них відповідача під час розгляду її звернень у 2026 році.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, суд враховує, що відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Після того як відповідач 08.04.2026 скоригував інтегровану картку на виконання рішення у справі № 640/21238/19 і листом від 09.04.2026 повідомив позивача про приведення її у відповідність, про наявність окремої заборгованості в сумі 17 857,84 грн та її склад позивач дізналася з відповіді відповідача, отриманої 28.04.2026. З позовом вона звернулася 20.07.2026, тобто в межах шестимісячного строку. Вимогу від 08.06.2026 № Ф-4171385-2615 відповідач надіслав на адресу в м. Києві, хоча 13.03.2026 позивач повідомила податковий орган про зміну місця проживання, тож вимога позивачу вручена не була. Про неї позивач дізналася з відзиву, поданого 11.08.2026, і вже 15.08.2026 заявила вимогу про її скасування. Тому підстав вважати строк звернення до суду пропущеним немає.

Водночас неналежне надіслання вимоги саме по собі не свідчить про її протиправність у частині суми, яку позивач зобов`язана сплатити, і впливає лише на перебіг строків, пов`язаних із її врученням. Отже, вимога від 08.06.2026 № Ф-4171385-2615 підлягає скасуванню лише в частині протиправно нарахованої суми 11 431,42 грн.

Оцінюючи вимоги позивача щодо невжиття заходів для зняття її з обліку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, та зобов`язання зняти її з такого обліку, суд враховує, що 06.06.2022 відповідач отримав заяви позивача за формами № 8-ОПП та № 7-ЄСВ і того ж дня зняв ознаку незалежної професійної діяльності. Доказів звернення позивача до відповідача з такими заявами раніше 06.06.2022 матеріали справи не містять. Нарахувань єдиного внеску позивачу як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, після 2020 року відповідач не здійснював. Отже, на момент звернення до суду позивач вже знята з такого обліку, і бездіяльності відповідача, яка порушувала б її права, немає. Тому в задоволенні цих вимог потрібно відмовити.

Вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття належних заходів для припинення обліку за позивачем незаконно нарахованого єдиного внеску також не підлягає задоволенню. Нарахування, скасовані рішенням у справі № 640/21238/19, відповідач виключив з інтегрованої картки 08.04.2026. Захист прав позивача щодо решти спірної суми забезпечується вирішенням вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування, скасування вимоги та виключення протиправних нарахувань з інтегрованої картки, а окреме визнання протиправною бездіяльності не призведе до додаткового відновлення її прав.

Вимога позивача про виключення з інтегрованої картки фінансових санкцій та пені, якщо такі нараховувалися, має характер припущення. Доказів нарахування позивачу штрафних санкцій чи пені на спірні суми матеріали справи не містять, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).

Відповідач не довів правомірності нарахування позивачу єдиного внеску за листопад, грудень 2019 року та 2020 рік у сумі 11 431,42 грн. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Оскільки з шести позовних вимог задоволено три, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад, грудень 2019 року та 2020 рік у загальній сумі 11 431,42 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2026 № Ф-4171385-2615 в частині суми 11 431,42 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад, грудень 2019 року та 2020 рік у загальній сумі 11 431,42 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)

Головуючий суддя В.К. Блонський