Провадження № 2/522/8094/26
Справа №522/4205/26
УХВАЛА
05 листопада 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійне вимоги на предмет спору - Департамент міського господарства Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, свідоцтва про право власності та реєстрації місця проживання,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійне вимоги на предмет спору - Департамент міського господарства Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, свідоцтва про право власності та реєстрації місця проживання.
У підготовчому засіданні 05.11.2026 проведеному за участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , судом задоволено частково клопотання долучене до позову, яке підтримала представник позивача про витребування доказів та відмовлено у задоволенні усних клопотань адвоката Скрярової Л.Ю. про витребування довідки про реєстрацію відповідачів та справи з приватизації майна. Після відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 заявила відвів головуючому, у зв`язку з перешкоджанням їй збирати докази та суб`єктивним ставленням до представника позивача.
Суд, зважаючи на те, що усної заяви про відвід достатньо, видалився для постановлення ухвали.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений відвід є не обґрунтованим та немає об`єктивного підґрунтя для його задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо :1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Також підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст. 37 ЦПК України), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст. 46 ЦПК України).
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі 10.02.2021 у справі №9901/224/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Водночас суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення.
Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, суд не вбачає підстав для відводу судді Бондаря В.Я., визначених ст. 36 ЦПК України, оскільки заявником не доведені обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності головуючого по справі судді. Представник відповідача фактично не згодна з процесуальним рішенням судді про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Приймаючи рішення про відмову у витребуванні доказів, суд виходив з того, що заява не відповідає вимогам, встановленим ст.84 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Клопотання представника позивача не містило конкретного доказу, який вона просить витребувати та які обставини наведені у позову такі докази можуть підтвердити.
Доказів сумніватися в неупередженості та об`єктивності представлено не було.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Бондаря В.Я. при вирішенні даної цивільної справи.
Згідно ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заява про відвід заявлена у судовому засіданні усно, а тому передачі на розгляд іншому складу суду не підлягає.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 258, 260 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійне вимоги на предмет спору - Департамент міського господарства Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, свідоцтва про право власності та реєстрації місця проживання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду буде складено 06 листопада 2026 року.
Суддя В.Я. Бондар