Постанова № 141299838 у справі № 990/404/24 від 24.09.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990/404/24

провадження № 11-305заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Погрібного С. О.,

судді-доповідачки Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Пількова К. М., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Дехтяренко О. В.,

представника позивача - адвоката Кравця Р. Ю.

представника відповідача - Таркаєвої О. С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2025 року (судді Стеценко С. Г., Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Берназюк Я. О., Коваленко Н. В.) у справі № 990/404/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язати Комісію завершити оцінювання позивача на відповідність займаній посаді судді;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 26 листопада 2024 року № 217/ко-24 «Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді».

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 стверджує, що оспорювані дії та рішення Комісії є незаконними та необґрунтованими, вчинені (прийняті) неповноважним складом ВККС, а також з грубим порушенням процедури.

3. Зокрема, зазначає, що всупереч вимог пункту 20-1 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) ВККС прийняла оскаржуване рішення неповноважним складом, так як Вищою радою правосуддя (далі - ВРП) було відмовлено в задоволенні попереднього подання Комісії про звільнення позивача у зв`язку з його невідповідністю займаній посаді, тому оцінювання відповідності його займаній посаді мало продовжуватися ВККС в пленарному складі, а не у складі колегії, як це було протиправно зроблено відповідачем.

4. На думку позивача, продовження завершеного оцінювання є протиправним, адже суперечить статтям 8, 58 Конституції України, створює невизначену ситуацію, де існує одночасно декілька результатів одного й того ж оцінювання, стосується відносин, які завершились ще в 2018 році, а також не відповідає європейським стандартам здійснення оцінювання.

5. Також зазначає, що оцінюючи ОСОБА_1 за критерієм професійної компетенції, відповідачем не наведено мотивів для оцінювання таких показників як ефективність здійснення правосуддя та підвищення фахового рівня, де справедливі очікування за кількістю балів, які могли б бути отримані, свідчать про те, що бали мають бути виставлені за результатами оцінювання конкретних даних.

6. Стверджує, що оскаржуване рішення не містить жодних мотивів щодо оцінювання особистої та соціальної компетенції, з нього взагалі неможливо встановити, з яких підстав позивачу було виставлено половину можливих балів за особисту компетенцію та знижено бали за соціальну компетенцію.

7. Позивач наголосив, що Комісією протиправно не оцінено в балах кожен окремо показник критеріїв професійної етики та доброчесності, що свідчить про вибірковість та свавільність поведінки відповідача та порушення прав позивача на прозоре оцінювання його здібностей.

8. ОСОБА_1 зазначає, що ВККС протиправно оцінила професійну етику та доброчесність за однаковими мотивами, які до того ж не стосуються жодного з показників цих критеріїв. Висновки Комісії щодо затвердження мирових угод, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені доказами та зроблені без дослідження матеріалів справ, а також без урахування висновків Верховного Суду. До того ж внесення судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень у 2011-2015 роках не належало до обов`язків судді, всупереч твердженню Комісії, яка безпідставно послалася на статтю 11 Кодексу суддівської етики, що такої вимоги не містить.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

9. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 14 лютого 2011 року №209/2011 призначений на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області строком на п`ять років.

10. Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1.

11. ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 81 бал; за результатами виконаного практичного завдання - набрав 67 балів; на етапі складення іспиту суддя загалом набрав 148 балів.

12. Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

13. Рішенням Комісії від 12 квітня 2018 року №81/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 07 березня 2018 року, зокрема судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , якого було допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

14. Рішенням Комісії у складі колегії від 19 червня 2018 року №878/ко-18 визначено, що суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 624,7 бала. Позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді. ВРП рекомендовано розглянути питання про звільнення з посади судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 .

15. Разом з тим, рішенням ВРП від 17 грудня 2019 року №3515/0/15-19 відмовлено у задоволенні подання Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

16. Оцінюючи в сукупності наведені у рішенні Комісії від 19 червня 2018 року №878/ко-18 факти та обставини, а також копію запису співбесіди із суддею ОСОБА_1 , інформацію з копії суддівського досьє, ВРП дійшла висновку, що виражена в балах оцінка судді ОСОБА_1 за критеріями професійної етики та доброчесності, зазначена в рішенні Комісії без викладення фактичних обставин та мотивів їх оцінки, не є вмотивованою, оскільки не відображає повною мірою рівень цих характеристик судді ОСОБА_1 та не дає змоги встановити дійсні мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення. У рішенні наведені бали, якими оцінено суддю за кожним із критеріїв, однак відсутні будь-які доводи та аргументи Комісії з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає цим критеріям, та, як наслідок, не відповідає займаній посаді. Замість зазначення мотивів ухвалення рішення зазначено лише, що суддю ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів іспиту, результатів тестування особистих морально?психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та результатів співбесіди.

17. У зв`язку з припиненням 07 листопада 2019 року повноважень членів ВККС кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1. завершено не було.

18. Згідно з рішенням Комісії від 11 січня 2024 року №6/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом № 1402-VIII, здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії, в тому числі стосовно суддів місцевих судів, щодо яких ВРП відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення у зв`язку з невідповідністю займаній посаді судді.

19. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 18 січня 2023 року члена Комісії Сабодаша Р.Б. визначено доповідачем з питання продовження кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1.

20. Рішенням Комісії у пленарному складі від 29 травня 2024 року №146/зп-24 продовжено оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії.

21. 26 листопада 2024 року ВККС у складі колегії прийняла рішення №217/ко-24 «Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді», яким визначила, що суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 313 балів; визнала його таким, що не відповідає займаній посаді; внесла ВРП подання про звільнення позивача із займаної посади.

22. Не погоджуючись із цим рішенням Комісії від 26 листопада 2024 року №217/ко-24, а також її діями щодо оцінювання на відповідність займаній посаді судді в частині оцінки критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

23. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 30 червня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 26 листопада 2024 року №217/ко-24 «Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

24. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України від 09 грудня 2023 року №3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон №3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Цим же Законом №3511-ІХ розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII був доповнений пунктом 20?1.

25. У цьому контексті суд першої інстанції зауважив, що системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пунктів 20, 20-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону як до, так і після внесення до нього змін, Регламенту ВККС в редакції, чинній до та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, дають підстави для висновку, що до набрання чинності Законом №3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККСУ. Водночас після 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом №3511-ІХ) у разі відмови ВРП у задоволенні подання ВККС про звільнення судді у зв`язку з його невідповідністю займаній посаді, оцінювання відповідності такого судді займаній посаді має продовжуватися ВККС саме в пленарному складі із стадії, що визначена ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, або із стадії, визначеної Комісією, якщо ВРП не визначено таку стадію.

26. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що з 30 грудня 2023 року у Комісії не було законних підстав для продовження оцінювання відповідності позивача займаній посаді судді у складі колегії, тобто не за правилами Закону № 1402-VIII в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року, а тому ВККС, прийнявши оскаржуване у цій справі рішення від 26 листопада 2024 року №217/ко-24 «Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді» у складі колегії, а не у пленарному складі, вийшла за межі повноважень, наданих їй Конституцією України та Законом № 1402-VIII, що є самостійною та достатньою підставою для скасування такого рішення.

27. Водночас суд зазначив, що прийняття Комісією у пленарному складі рішення від 29 травня 2024 року №146/зп-24, яким вирішено продовжити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» ВККС у складі колегії, не свідчить про дотримання порядку продовження оцінювання відповідності судді займаній посаді після відмови ВРП у задоволенні подання про звільнення такого судді та ухвалення оскаржуваного рішення за його наслідком, адже пункти 20, 20-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у кореспонденції із пунктом 58 параграфу 7 розділу І Регламенту ВККСУ містять імперативні приписи, за якими продовження кваліфікаційного оцінювання судді, якщо ВРП було відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення судді у зв`язку з його невідповідністю займаній посаді, та ухвалення рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді здійснює виключно пленарний склад Комісії.

28. З огляду на викладене суд першої інстанції виснував, що склад ВККС, який продовжив та провів кваліфікаційне оцінювання позивача, не мав повноважень його проводити, а тому рішення Комісії від 26 листопада 2024 року №217/ко-24 «Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді», ухвалене за результатами проведення такого оцінювання, є протиправним та підлягає скасуванню.

29. Посилаючись на сумнів у відповідності судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності й оцінюючи їх у 0 балів, ВККС в основу свого рішення поклала обставини щодо ухвалення суддею відповідних судових рішень (у тому числі щодо затвердження мирових угод) та несвоєчасне надсилання судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень. Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що ці факти повинні оцінюватися в контексті відповідності судді критеріям компетентності за показниками, встановленими у Розділі ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп?16 (далі - Положення № 143/зп-16), а не відносно критеріїв професійної етики та доброчесності судді. Відтак, всупереч затвердженому самою ж Комісією порядку та методології кваліфікаційного оцінювання за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди ВККС, оцінюючи позивача у 0 балів за критеріями професійної етики та доброчесності, не наведено обставин невідповідності ОСОБА_1 показникам, установленим Розділом ІІ Положення № 143/зп-16, за якими визначається відповідність судді цим критеріям.

30. Означені ж у рішенні Комісії обставини щодо ухвалення суддею відповідних судових рішень (у тому числі щодо затвердження мирових угод) та несвоєчасне надсилання судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень не констатують невідповідність позивача наведеним показникам. До того ж, в рішенні Комісії до критеріїв професійної етики та критеріїв доброчесності, за якими оцінювався позивач, застосовано аналогічний показник - «особисті морально?психологічні якості та загальні здібності», що, однак, не відповідає порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, визначених Положенням № 143/зп-16, оскільки в оцінюванні критерію доброчесності такий показник відсутній.

31. Суд першої інстанції підкреслив, що рішення ВККС у частині оцінки показників професійної етики та доброчесності не містить чіткої, зрозумілої, достатньої та достовірної інформації, яка б свідчила про невідповідність позивача таким критеріям як професійна етика та доброчесність.

32. У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції зауважив, що в оскаржуваному рішенні відповідач всупереч затвердженому ним же порядку та методології кваліфікаційного оцінювання не застосував показники, за якими визначається відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, як наслідок, не навів мотивів, за яких ВККС дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді судді, що також є підставою для скасування такого рішення Комісії згідно із пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

33. Водночас ВККС мала обов`язок продовжити оцінювання відповідно до приписів пункту 20-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402?VIII, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів правомірність продовження відповідачем як такого кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 із стадії, визначеної Комісією - «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Водночас зауважив, що спосіб реалізації цього обов`язку був обраний ВККС неправомірно, оскільки рішення про невідповідність позивача займаній посаді ухвалено не пленарним, а колегіальним складом, всупереч вимогам чинного законодавства. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Комісії щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді та задоволення цієї частини позовних вимог.

34. Суд першої інстанції виснував, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ВККС про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді є необхідним, достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав позивача за обставин, що склалися у цій конкретній ситуації.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

35. ВККС не погодилася з таким судовим рішенням та подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

36. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Закон № 1402-VIII не визначає, який саме склад Комісії має продовжити кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді у випадках, коли ВРП не визначено відповідну стадію оцінювання. Визначаючись щодо складу Комісії, яка буде продовжувати кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ВККС виходила із мотивів зазначених в рішенні ВРП щодо відмови в задоволенні подання Комісії про звільнення з посади судді.

37. Звертає увагу,що з урахуванням того, що ВРП в рішенні від 17 грудня 2019 року № 3515/0/15-19 не визначила стадію, з якої має продовжуватись кваліфікаційне оцінювання судді, рішенням Комісії у пленарному складі від 29 травня 2024 року № 146/зп-24, нею вирішено продовжити оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у складі колегії, що узгоджується з підпунктом 58.14-1 пункту 58 параграфу 7 Розділу І Регламенту Комісії, яким визначено, що Комісія у пленарному складі продовжує кваліфікаційне оцінювання, якщо ВРП відмовила у задоволенні подання про звільнення судді у зв`язку з його невідповідністю займаній посаді.

38. ВККС зазначала, що Законом № 1402-VIII чітко розмежовано проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді колегією Комісії та підтримання рішення колегії Комісії про відповідність судді займаній посаді пленарним складом за наявності висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД). Отже, при продовженні кваліфікаційного оцінювання, за наявності рішення про відмову у задоволенні подання Комісії ВРП, Закон № 1402-VIII покладає на Комісію обов`язок врахувати мотиви рішення ВРП та на цій підставі самостійно визначити не лише стадію кваліфікаційного оцінювання, але й склад Комісії, яким воно має проводитися - пленарний або у складі Колегії. Враховуючи вищезазначене, оскаржуване рішення Комісії прийняте повноважним складом, з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема й пункту 20-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, а висновки суду щодо продовження кваліфікаційного оцінювання Комісією виключно пленарним складом є помилковими, що стало наслідком прийняття необґрунтованого рішення судом.

39. До того ж оцінюючи суддю на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності Комісією досліджено обставини викладені у висновку ГРД стосовно прийнятих ОСОБА_1 судових рішень, якими визнано мирові угоди щодо нерухомого майна, яке не було введене в експлуатацію та зареєстроване у відповідному порядку, а також стосовно задоволення позовів про повернення боргу (заборгованості за договором оренди), в яких позивачі в процесі розгляду змінювали позовні вимоги, й просили визнати за ними право власності на нерухоме майно, Комісією також враховано, що строки розгляду справ з моменту відкриття провадження у справі та до дати затвердження мирових угод становили від 3 до 16 днів календарних днів, а також обставини несвоєчасного надсилання судових рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

40. На переконання Комісії, при оцінюванні судді за критеріями доброчесності та професійної етики Комісія не вдається до перевірки та оцінювання постановлених суддею рішень, обставин справи та зауважує, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею, у тому числі за критеріями доброчесності та професійної етики (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19). Оскаржуване рішення Комісії містить підстави його ухвалення (критерії компетентності, професійної етики і доброчесності та набрані суддею бали за кожен з цих критеріїв) та мотивовано наявністю фактичних обставин, що породжують фактичні та юридичні підстави для прийняття відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання Позивача на відповідність займаній посаді.

41. Наполягала на тому, що встановлені під час співбесіди і дослідження досьє обставини, на думку Комісії, унеможливлюють бачення поведінки судді як прикладу неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки. Комісія оцінила показники професійної етики у 0 балів, оскільки під час дослідження досьє та проведення співбесіди встановлено обставини, які в своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви у відповідності судді зазначеним критеріям.

42. ВККС акцентувала, що процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача була проведена в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону та нормативних актів, прийнятих Комісією на основі положень Закону, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача як учасника процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді відсутні, оскаржуване рішення Комісії містить правові підстави та мотиви його ухвалення.

43. Скаржник вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив норми матеріального права, а висновки, яких дійшов суд, є хибними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Узагальнений виклад позиції позивача щодо апеляційної скарги Комісії

44. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що оскаржуване рішення ухвалено законно й обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин спору, які встановлено належним чином та підтверджено допустимими та достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

45. На підставі викладеного просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2025 року - без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

46. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2025 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 18 вересня 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду без виклику учасників справи в порядку письмового провадження.

47. У подальшому до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про розгляд справи № 990/404/24 за участю сторін та ухвалою від 19 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

49. У цій категорії спорів щодо оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, ухваленого у процедурі оцінювання, передбаченій підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію у постанові від 17 вересня 2026 року у справі № 990/77/25 (далі - постанова у справі № 990/77/25), якою відступила від висновків, викладених у її постановах від 20 лютого 2025 року у справі № 990/62/24 та від 19 червня 2025 року у справі № 990/239/24.

50. Того самого дня сформовану правову позицію застосовано у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/43/24 (далі - постанова у справі № 990/43/24), фактичні обставини якої є подібними до обставин справи, що переглядається.

51. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для деталізованого викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції у постанові у справі № 990/77/25, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданих судових рішень.

Право, застосоване судом

52. Питання визначення права, застосовуваного судом для вирішення цієї категорії спорів, було піддано детальному аналізові у постановах Великої Палати Верховного Суду, mutatis mutandis: пункти 19-40 постанови у справі № 990/77/25, пункти 41-62 постанови у справі № 990/43/24.

53. Правові засади регулювання спірних правовідносин визначають приписи частини першої статті 55, частини третьої статті 124, частини другої статті 19 Конституції України, підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, Закону № 1402-VIII, Закону № 3511-ІХ, Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

54. Безпосереднє правове регулювання спірних відносин визначають приписи статей 83, 84, частин першої - третьої статті 88, частин сьомої, восьмої статті 101, пунктів 20, 20-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, а також частини першої статті 5, частини четвертої статті 22, статті 266, пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

55. Відповідно до частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, установлених статтею 238 цього Кодексу.

Щодо правової природи рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді та меж судового контролю

57. Питання правової природи рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді, його місця у процедурі оцінювання, співвідношення повноважень ВККС і ВРП, а також меж судового контролю на відповідних стадіях цієї процедури піддано детальному аналізові Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 58-88 постанови у справі № 990/77/25, пункти 63-93 постанови у справі № 990/43/24.

58. Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує, що за формою, видовою ознакою, правовим змістом, спрямованістю та юридичними наслідками рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді та внесення до ВРП подання про звільнення судді з посади є актом, який підпадає під поняття рекомендаційного рішення Комісії у розумінні частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII. Таке рішення не породжує автоматичного припинення повноважень судді, а лише ініціює наступну стадію єдиної процедури оцінювання - розгляд ВРП подання Комісії та ухвалення за його результатами власного рішення.

59. Правова кваліфікація акта суб`єкта владних повноважень визначається його об`єктивними ознаками - місцем у процедурі та його наслідками, а не тим, на яку з обставин ухвалення цього акта позивач вирішив послатися в позові. Один і той самий документ не може одночасно бути «рекомендацією», що не підлягає самостійному оскарженню без попереднього рішення ВРП, коли оспорюється його обґрунтованість по суті, і «остаточним рішенням із самостійними правовими наслідками», коли оспорюється додержана під час його ухвалення процедура.

60. ВРП не позбавлена повноважень і, навіть більше, зобов`язана враховувати процесуальну правомірність подання Комісії як необхідну передумову оцінки його обґрунтованості. Брак окремої, вужчої за змістом норми, яка б прямо передбачала таке повноваження, не означає браку самого повноваження, яке випливає із загальних засад здійснення дискреційних повноважень органом державної влади та вимоги діяти на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що визначені законом (mutatis mutandis: пункт 84 постанови у справі № 990/77/25, пункт 88 постанови у справі № 990/43/24).

61. Отже, оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду ВРП за відповідним поданням Комісії, і лише разом із рішенням, ухваленим ВРП за наслідками такого розгляду. Це правило застосовується незалежно від того, чи ґрунтується позов на незгоді з мотивами (обґрунтованістю) рішення Комісії, чи на доводах про порушення Комісією процедури оцінювання, встановлених пунктами 1-4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

Щодо розгляду апеляційної скарги та застосування сформульованого підходу

62. У справі, що розглядається, наведені позивачем підстави позову пов`язані одночасно як з процедурними порушеннями щодо розгляду його питання та ухвалення рішення неповноважним складом ВККС (рішення ВККС від 26 листопада 2024 року № 217/ко-24 прийняте неповноважним складом ВККС, а також з грубим порушенням процедури, оскільки всупереч вимог пункту 20-1 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII ВККС прийняла оскаржуване рішення неповноважним складом - у складі колегії, а не в пленарному складі), так і безпосередньо з незгодою позивача з обґрунтуванням та мотивами оскаржуваного рішення.

63. Отже, усі доводи позивача (як про процедуру, так і про обґрунтованість оцінки) стосуються ходу оцінювання його відповідності займаній посаді, а тому жоден з них, включно з доводами про повноваження Комісії у пленарному складі, не міг бути предметом самостійного судового розгляду до розгляду ВРП відповідного подання Комісії. Із матеріалів справи не встановлено, що станом на час ухвалення цієї постанови ВРП розглянула подання Комісії та ухвалила за його наслідками рішення.

64. Суд першої інстанції, розглянувши частину доводів позивача по суті та частково задовольнивши позовні вимоги, а не визнавши позов у повному обсязі передчасним, застосував підхід, від якого Велика Палата Верховного Суду відступила, і тим самим неправильно застосував норми матеріального права (частину восьму статті 101 Закону № 1402-VIII) та порушив норми процесуального права (статтю 2, пункт 1 частини першої статті 238 КАС України), що є підставою для скасування його рішення.

65. Оскільки предметом спору в цій справі є оскаржуване рішення, яке ще не було предметом розгляду ВРП, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства на цій стадії, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, без ухвалення рішення по суті заявлених вимог.

66. Закриття провадження у справі не позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки усі наведені ним доводи, включно з доводами про завершення процедури оцінювання, ухвалення оскаржуваного рішення неповноважним складом Комісії та обґрунтованість оцінки критеріїв оцінювання, можуть бути наведені перед ВРП під час розгляду подання Комісії, а в разі ухвалення ВРП рішення, з яким позивач не погодиться, - стати предметом нового звернення до адміністративного суду разом із рішенням ВРП.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

67. Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» потрібно тлумачити у широкому розумінні у світлі частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

68. З огляду на те, що ВРП не розглядала подання Комісії за наслідками ухвалення оскаржуваного рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі № 990/404/24 - закриттю.

Щодо судових витрат

69. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

70. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 238, 241-243, 266, 308, 310, 315, 319, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити частково.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 990/404/24 скасувати.

Провадження у справі № 990/404/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. О. Погрібний

Суддя-доповідачка О. А. Губська

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко Т. Г. Стрелець

М. М. Гімон О. В. Ступак

Л. Ю. Кишакевич М. Ю. Тітов

В. В. Король І. В. Ткач

С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич

Постанову на підставі частини третьої статті 321 КАС України оформила суддя Ступак О. В.