Окрема думка № 141345288 у справі № 990/404/24 від 24.09.2026

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Гімона М. М.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 вересня 2026 року у справі № 990/404/24 (провадження № 11-305заі25) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення

Історія і суть справи

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив: визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язати Комісію завершити оцінювання позивача на відповідність займаній посаді судді; визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 26 листопада 2024 року № 217/ко-24 «Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді».

2. За встановленими в цій справі обставинами, рішенням від 19 червня 2018 року № 878/ко-18 Комісія у складі колегії визнала позивача таким, що не відповідає займаній посаді і рекомендувала Вищій раді правосуддя (далі - ВРП, Рада) розглянути питання про звільнення його з посади судді. Водночас ВРП рішенням від 17 грудня 2019 року № 3515/0/15-19 відмовила в задоволенні подання Комісії про звільнення позивача з посади судді.

3. У подальшому, враховуючи зміни до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), які набрали чинності 30 грудня 2023 року, Комісія у пленарному складі ухвалила рішення від 29 травня 2024 року № 146/зп-24 «Про визначення стадії (етапу), з якої продовжується оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді», яким вирішено продовжити оцінювання позивача на відповідність займаній посаді зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії.

4. 26 листопада 2024 року ВККС у складі колегії ухвалила рішення № 217/ко-24, яким визнала позивача таким, що не відповідає займаній посаді та внесла ВРП подання про звільнення позивача із займаної посади.

5. Спір між сторонами виник у таких питаннях: повноважність складу ВККС, який ухвалив оскаржуване рішення; правомірність оскаржуваного рішення ВККС по суті висновків, викладених у ньому, в контексті виставленої оцінки за критеріями професійної етики та доброчесності в «0» балів.

6. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ВККС про закриття провадження у справі. Суд, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 990/62/24, зазначив про можливість здійснення судового контролю за рішенням ВККС, оскільки воно оскаржується, серед іншого, з мотивів дотримання процедури його ухвалення (зокрема, щодо повноважності складу ВККС, який ухвалив оскаржуване рішення)

7. Касаційний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 26 листопада 2024 року № 217/ко-24. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

8. Оцінивши доводи позивача щодо повноважності складу ВККС, який ухвалив оскаржуване рішення, суд із посиланням на зміни до Закону № 1402-VIII, які набрали чинності 30 грудня 2023 року, зазначив, що у разі відмови ВРП у задоволенні подання ВККС про звільнення судді з посади, оцінювання такого судді продовжується саме пленарним складом. Ураховуючи, що в цьому випадку оцінювання продовжила Комісія у складі колегії, то ухвалене в такому складі рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Також суд зазначив, що Комісія всупереч затвердженим нею ж порядку і методології кваліфікаційного оцінювання, оцінюючи позивача у 0 балів за критерієм професійної етики та доброчесності, не навела обставин невідповідності позивача показникам саме цього критерію.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

9. Велика Палата Верховного Суду постановою від від 24 вересня 2026 року апеляційну скаргу Комісіїзадовольнила частково, рішення Касаційного адміністративного суду скасувала, а провадження у справі закрила.

10. Велика Палата Верховного Суду застосувала свій висновок, викладений у постанові від 17 вересня 2026 року у справі № 990/77/25, відповідно до якого вона відступила від сформованого нею до цього підходу щодо можливості здійснення судового контролю за рішеннями ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посади в процесуальних питаннях і зробила висновок, що рішення ВККС може бути оскаржене зі всіх підстав лише після того, як воно було предметом розгляду ВРП і лише разом з таким рішенням.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

11. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

12. Я вже викладав окрему думку щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2026 року у справі № 990/77/25, оскільки вважаю, що не було підстав для відступу від її висновків, а розгляд таких справ має здійснюватися по суті в межах перевірки дотримання ВККС процедури ухвалення рішення. Оскільки в цій справі Велика Палата Верховного Суду повторила висновки, з якими я не погоджуюсь, то вважаю за потрібне викласти окрему думку.

13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що відступати від попередніх висновків Верховного Суду можна лише за наявності для цього належної підстави. Так, суд може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 08 червня 2021 року у справах № 346/1305/19 (пункт 32) та № 487/8206/18 (пункт 95), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)].

14. Велика Палата Верховного Суду в постановах у справах № 990/62/24 і № 990/239/24 доволі однозначно сформулювала підхід, за яким коли межі ініційованого оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, не торкаються питання надання оцінки мотивам ухваленого рішення, то ВРП позбавлена повноважень надавати оцінку таким підставам. Такий висновок формулювався на підставі сукупного аналізу норм законодавства, в тому числі тих, що стосуються повноважень ВРП.

15. Такі норми законодавства не змінилися станом на день розгляду цієї справи. У постанові від 08 жовтня 2026 року у справі № 990/391/24 Велика Палата Верховного Суду повторила, що ВРП не позбавлена повноважень і, навіть більше, зобов`язана враховувати процесуальну правомірність подання Комісії як необхідну передумову оцінки його обґрунтованості. Брак окремої, вужчої за змістом норми, яка б прямо передбачала таке повноваження, не означає браку самого повноваження, яке випливає із загальних засад здійснення дискреційних повноважень органом державної влади та вимоги діяти на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що визначені законом.

16. Посилання на конкретні норми права, які уповноважують ВРП здійснювати подібно до судового повний контроль за рішеннями ВККС, постанова суду не містить.

17. За змістом статті 19 Конституції України діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу істотно обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

18. Отже, ВРП є органом, який під час здійснення своїх повноважень зобов`язаний дотримуватися принципу «дозволено лише те, що прямо визначено законом», а суд не може наділяти його додатковими повноваженнями. Тому переконаний, що ВРП має повноваження відмовити в задоволенні подання ВККС про звільнення судді з посади виходячи саме із сутнісного аспекта рекомендації - висновків, які стали підставою для її внесення.

19. На моє переконання, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постановах № 990/62/24 і № 990/239/24, містили більш ніж достатнє мотивування, а в поєднанні зі змінами, які набрали чинності 30 грудня 2023 року (про що зазначено в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/51/24), забезпечували суддям принцип правової визначеності в питанні меж судового контролю за рішеннями ВККС.

20. З моменту формулювання Великою Палатою Верховного Суду попередніх висновків ані законодавство, ані суспільні відносини не змінилися. До того ж не відповідає принципу процесуальної економії відтермінування можливості оскаржити рішення ВККС з мотивів допущення Комісією порушення процедури кваліфікаційного оцінювання лише після розгляду відповідного подання ВРП.

21. Підсумовуючи вважаю, що Велика Палата Верховного Суду не мала достатніх підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, скасування його рішення і закриття провадження в цій справі. Велика Палата Верховного Суду мала здійснити перегляд рішення суду першої інстанції відповідно до меж апеляційного перегляду, що визначені в статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М. М. Гімон