Ухвала № 141323925 у справі № 520/25664/25 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 р. Справа № 520/25664/25

Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Чалий І.С., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Любчич Л.В., суддів - Жигилія С.П., Макаренко Я.М. у справі 520/25664/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 01.03.2025 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_2 починаючи відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/25664/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 01 березня 2025 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

10.10.2026 ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені на виконання рішення суду від 20.11.2025 у справі № 520/25664/25, що виразилися у несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованої системи АСУОП та підробці даних Перерахунку пенсії від 22.01.2026. Постановити Окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України та направити матеріали до Територіального управління ДБР у м. Полтаві для порушення кримінальної справи за ч. 5 ст. 361, ст. 356, ч. 1 ст. 364, ст. 366, ст. 382 КК України стосовно посадових осіб Відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 заяву представника позивача в порядку ст. 383 КАС України - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026, позивач подала 22.10.2026 (зареєстровано судом 23.10.2026) апеляційну скаргу безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 по справі № 520/25664/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2026 закінчено підготовку до розгляду адміністративної справи. Адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 по справі № 520/25664/25 за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіпро визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.

03.11.2026 (зареєстровано судом 04.11.2026) до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Макаренко Я.М., Жигилія С.П., з підстав, визначених ст. 36 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Любчич Л.В., суддів - Жигилія С.П., Макаренко Я.М. в адміністративній справі № 520/25664/25 - визнано необґрунтованою.

Передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Любчич Л.В., суддів - Жигилія С.П., Макаренко Я.М. по справі № 520/25664/25 для визначення судді, який не входить до складу колегії суддів, що розглядає зазначену справу, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.11.2025, для вирішення заяви про відвід визначено суддю Чалого І.С.

Дослідивши доводи заяви про відвід, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Макаренко Я.М., Жигилія С.П. позивач зазначила, що станом на момент призначення справи до розгляду (03.11.2026 р.), у Вищій раді правосуддя на стадії попередньої перевірки перебуває дисциплінарне провадження № Б-5982/0/7-26, яке здійснює дисциплінарний інспектор Служби дисциплінарних інспекторів ВРП Давидович Ірина Ігорівна. Суб`єктами дисциплінарної відповідальності у вказаному провадженні є саме судді Любчич Л.В., Макаренко Я.М. та Жигилій С.П., а предметом перевірки є їхні процесуальні дії та рішення, ухвалені у цій же судовій справі № 520/25664/25. Вважає, що перебування суддів під діючим дисциплінарним провадженням за скаргою сторони судового процесу в межах тієї ж справи є прямою обставиною, що виключає об`єктивність суддів та викликає обґрунтований сумнів у їх безсторонності згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.

Також вказує, що колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду порушила засади рівності, неупередженості та змагальності сторін, оскільки відповідач (ГУ ПФУ в Харківській області) процесуальним обов`язком щодо подання відзиву на апеляційну скаргу жодного разу не скористався і замість вирішення справи за наявними матеріалами Позивача, що імперативно встановлено частиною четвертою статті 304 КАС України, колегія суддів самостійно перебрала на себе функції захисників Пенсійного фонду. Вказує. що судді безпосередньо у процесуальних документах за власною ініціативою почали збирати, досліджувати та розписувати виправдувальні докази для Відповідача (посилаючись на внутрішнє листування установи та брак коштів), звільнивши держорган від обов`язку доказування. Вважає, що винесення судових актів, де суд виступає адвокатом сторони, яка саботувала процес, є прямим свідченням упередженості.

Зазначила, що судді Макаренко Я.М. та Жигилій С.П. вже двічі брали участь у розгляді цієї справи та ухвалили дві фінальні Постанови Другого апеляційного адміністративного суду - від 07 липня 2026 року та від 29 жовтня 2026 року. Наразі оскаржувана ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 року безпосередньо пов`язана та обґрунтована висновками, що випливають із зазначених судових актів. Таким чином, судді Макаренко Я.М. та Жигилій С.П. здійснюють перегляд рішення нижчого суду, яке базується на наслідках їхньої власної попередньої діяльності у цій же справі. Вважає, що це створює ситуацію, за якої судді виступають арбітрами у питаннях, щодо яких вони вже двічі сформували остаточну позицію, що прямо суперечить принципу неупередженості (ст. 36, 37 КАС України).

Також посилається на те, що 29 жовтня 2026 року вказана колегія суддів у межах цієї ж справи ухвалила окрему судову ухвалу, якою безпідставно відмовила у задоволенні клопотань Позивача про витребування похвилинної історії електронних логів транзакцій з автоматизованої системи АСУОП Пенсійного фонду України. Своїм рішенням судді офіційно заблокували дослідження задокументованих Позивачем фінансових підлогів та фактів несанкціонованого втручання в базу даних АСУОП. Вважає, що винесення завідомо невмотивованого акта, який позбавляє сторону можливості спростувати підроблені та юридично нікчемні звіти Відповідача, доводить упереджене ставлення на користь ГУ ПФУ.

Посилається на те, що порівняльний аналіз дій головуючої судді Любчич Л.В. та колегії викриває очевидну маніпуляцію строками розгляду, оскільки під час минулого перегляду головуюча суддя Любчич Л.В. умисно утримувала справу на штучній паузі в період з 08 вересня 2026 року по 29 жовтня 2026 року (51 добу поспіль), грубо перевищивши граничний 30-денний законний строк. Натомість у поточному провадженні колегія продемонструвала безпрецедентну «космічну» швидкість з метою таємного розгляду справи: ухвала нижчого суду винесена 22.10.2026 р., уже 26.10.2026 р. (менше ніж за 4 доби з урахуванням вихідних днів) колегія відкриває провадження, а вже 03.11.2026 р. негайно виносить ухвалу про закриття підготовки та перехід у приховане письмове провадження. Вважає, що ця обставина свідчить про намір колегії суддів якомога швидше позбутися справи без виклику сторін та публічного дослідження доказів махінацій Відповідача.

Надаючи оцінку цим доводам заявника, суд зазанчає, що відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд, який розглядає справу, має бути безстороннім і незалежним (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч. 1 ст. 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів)

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").

Таким чином, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Що стосується посилання на наявність відкритого дисциплінарного провадження стосовно суддіву Вищій раді правосуддя, суд зазначає, що подання заявником скарг до Вищої ради правосуддя є правом позивача, реалізація якого не може свідчити про наявність ознак упередженості або необ`єктивності суддів для розгляду апеляційної скарги у цій справі і сама по собі наявність цієї обставини не зупиняє розгляд адміністративної справи, не звільняє суддів від обов`язку приймати об`єктивне та справедливе рішення з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Крім того, суд враховує і рішення Ради суддів України від 8 червня 2017 року № 34, в якому міститься роз`яснення що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття/відмова у відкритті дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Наявність правовідносин між суддею та органами суддівського врядування (Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України) не породжує конфлікту інтересів.

У зв`язку з цим доводи заявника в цій частині не свідчать про упередженість складу суду та не є підставою для відводу.

Що стосується посилання заявника на повну втрату судом статусу незалежного арбітра та перехід до особистого адвокатування інтересів Відповідача, суд зазначає, що подання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу є його правом, а не обов`язком і ця обставина жодним чином не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідно до приписів ч. ч. 1, 4 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Також суд зазанчає, що відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, приписи ст. 80 КАС України наділяють суд повноваженнями витребовувати у сторін докази з власної ініціативи, з метою офіційного з`ясування обставин справи.

Отже, суд має право, з метою офіційного з`ясування обставин справи, витребувати необхідні для розгляду справи докази, у зв`язку з чим доводи заявника в цій частині не свідчать про упередженість складу суду та не є підставою для відводу.

Що стосується доводів заявника про неможливість повторної участі суддів Макаренко Я.М. та Жигилія С.П. у розгляді цієї ж справи в розумінні ст. 37 КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що судді Макаренко Я.М. та Жигилія С.П. не можуть брати участі у розгляді цієї справи лише у випадку направлення справи на новий розгляд після скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду.

Враховуючи те, що у цій справі відсутній факт нового розгляду справи після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, відсутні і підстави для застосування ч. 2 ст. 37 КАС України, у зв`язку з чим доводи заявника в цій частині не свідчать про упередженість складу суду та не є підставою для відводу.

Що стосується доводів заявника про те, що 29.10.2026 вказана колегія суддів у межах цієї ж справи ухвалила окрему судову ухвалу, якою безпідставно відмовила у задоволенні клопотань Позивача про витребування похвилинної історії електронних логів транзакцій з автоматизованої системи АСУОП Пенсійного фонду України, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У зв`язку з цим доводи заявника в цій частині не свідчать про упередженість складу суду та не є підставою для відводу.

Що стосується посилання заявника на маніпуляції з хронологією процесу, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 300 КАС України питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 заяву представника позивача в порядку ст. 383 КАС України - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026, позивач подала 22.10.2026 (зареєстровано судом 23.10.2026) апеляційну скаргу безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 по справі № 520/25664/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2026 закінчено підготовку до розгляду адміністративної справи. Адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 по справі № 520/25664/25 за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіпро визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.

Отже, ухвала про відкриття апеляційного провадження постановлена з дотриманням строку, визначеного ч. 2 ст. 300 КАС України. При цьому, процесуальним законом не встановлені строки постанволення ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

Що стосується розгляду по суті апеляційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 у цій справі поза межами встановлених процесуальних строків, суд зазначає, що ця обставина обумовлена надмірним навантаженням справ на суддю, що очевидно ускладнює можливість дотримуватися процесуальних строків розгляду справ. Однак, такі обставини не свідчить про упередженість або необ`єктивність судді, та в силу приписів КАС України не є підставою для відводу колегії суддів в межах розгляду справи.

Підсумовуючи наведене вище, дослідивши викладені у заяві доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають можливість участі суддів у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 КАС України.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Любчич Л.В., Макаренко Я.М. та Жигилія С.П. у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в їх неупередженості, із змісту доводів заяви про відвід не встановлено.

З огляду на наведене вище, вимоги поданої заяви ґрунтуються на власному тлумаченні положень КАС України та особистих припущеннях заявника, які не підтверджені жодними доказами.

Враховуючи викладене, оскільки підстави для відводу заявником належним чином не обґрунтовані та не доведені, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Любчич Л.В., Макаренко Я.М. та Жигилія С.П. від розгляду адміністративної справи № 520/25664/25 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Любчич Л.В., суддів - Жигилія С.П., Макаренко Я.М., в адміністративній справі № 520/25664/25 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) Чалий І.С.